Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №759/7092/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/3187/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року м. Київ

Справа № 759/7092/25

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 30 червня 2025 року, ухвалене у складі судді Твердохліб Ю.О.,

у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,

встановив:

У квітні 2025 року позивач ОСОБА_3 звернулася до Святошинського районного суду міста Києва з позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку від дня звернення із заявою і до досягнення дитиною повноліття.

Позов мотивовано тим, що сторони перебувають у шлюбі з 26 червня 2019 року, зареєстрований Солом`янським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві за актовим записом № 1101.

Під час шлюбу у сторін народилася донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина повністю перебуває на утриманні позивача, відповідач не надає кошти на утримання доньки, що слугувало підставою звернення до суду з цим позовом.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 30 червня 2025 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 04 квітня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Частково не погоджуючись із рішенням суду, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить змінити вказане судове рішення, виклавши абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції:

«Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_4 , у розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття».

Апеляційна скарга мотивована тим, що розмір щомісячного доходу відповідача в середньому складає 10 000 грн., тому визначений судом до стягнення розмір аліментів стане надмірним тягарем для відповідача.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що не перешкоджає апеляційному перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України.

Згідно з частиною першою ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Справу розглянуто апеляційним судом відповідно до ст. 369 ЦПК України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи.

З`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач за віком є працездатним, відомостей про наявність на його утриманні інших осіб матеріали справи не містять, визнає обов`язок батька матеріально утримувати дочку та зобов`язаний утримувати дитину до досягнення повноліття, створювати необхідні умови для її розвитку та життя, враховуючи встановлений прожитковий мінімум для дитини відповідного віку в Україні.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає фактичним обставинам і нормам матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено і вбачається з матеріалів справи, що 26.06.2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 зареєстровано шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 26.06.2019 року. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_3 (а.с.13).

Від шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась дочка - ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 08.11.2019 року (а.с. 13).

ОСОБА_3 проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Сторони визнають, що дитина перебуває на повному утриманні позивача.

Встановивши вищенаведені обставини, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України і статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці

Частина третя статті 181 СК України передбачає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

За змістом частин першої, другої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з частиною першою і другою статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Аналізуючи наведені норми матеріального права, апеляційний суд зазначає, що спосіб та розмір аліментів визначається судом на підставі заяви того з батьків, з ким проживає дитина, тобто одержувача аліментів.

Позивач ОСОБА_3 просила стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача на утримання дитини в розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу).

Відповідач просить стягувати аліменти в розмірі 1/6 від його заробітку (доходу), посилаючись на те, що розмір його середнього доходу складає 10 000 грн., а тому аліменти в розмірі 1/4 будуть надмірним тягарем.

Апеляційний суд відхиляє зазначені доводи апеляційної скарги, оскільки відповідач не надав жодних доказів на підтвердження розміру свого щомісячного доходу.

За таких обставин, аналізуючи наявні у матеріалах справи докази, виходячи із принципу справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи обов`язок батьків утримувати свою дитину, її вік та стан здоров`я, стан здоров`я та матеріальне становище відповідача, зважаючи на те, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, апеляційний суд вважає, що стягнення аліментів у визначеному судом першої інстанції розмірі є обґрунтованим, та таким, що відповідає потребам дитини.

З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів розміру щомісячного доходу ОСОБА_1 , доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції про визначення аліментів на утримання дитини у розмірі 1/ 4 частки від заробітку відповідача.

Жодних обґрунтованих доводів на спростування висновків суду першої інстанції апеляційна скарга відповідача не містить.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач за віком є працездатним, не утримує інших осіб, зобов`язаний в однаковій мірі з матір`ю дитини створювати необхідні умови для гармонійного розвитку дочки та забезпечувати їй рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Отже, суд першої інстанції розглянув справу на підставі доказів, поданих учасниками справи, повно та всебічно дослідив обставини справи, перевірив їх доказами, які оцінив згідно з вимогами процесуального закону, та врахував рівність обов`язку обох батьків щодо участі в утриманні дитини, до настання повноліття.

З огляду на зазначене, підстави для задоволення апеляційної скарги та зміни судового рішення - відсутні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 375, 381 - 383 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , - залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 30 червня 2025 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Кирилюк Г.М.

Рейнарт І.М.