Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №752/5291/25 — Київський апеляційний суд

Суд: Київський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 14 жовтня 2026 р.

Справа: №752/5291/25

Суддя: Оніщук Максим Іванович

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110

e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи 752/5291/25 Апеляційне провадження № 22-ц/824/16323/2026Головуючий у суді першої інстанції - Слободянюк А.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Оніщук М.І.,

судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В.,

секретар Цалко Д.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від його імені та в його інтересах адвокатом Цвєтковим Глєбом Олександровичем, на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 12 серпня 2026 року про відмову визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з заявою, в якій просив:

- визнати виконавчий лист № 752/5291/25, виданий Голосіївського районним судом м. Києва 25.05.2026 у справі № 752/5291/25, таким що не підлягає виконанню в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № 26250019559512 від 16.09.2011;

- до вирішення цієї заяви по суті - зупинити провадження виконавчих дій у виконавчих провадженнях № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 у частині стягнення заборгованості за кредитним договором № 26250019559512 від 16.09.2011.

Заяву обгрунтовано тим, що постановою Київського апеляційного від 22.04.2026 у справі №752/5291/25 рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26.12.2025 скасовано та ухвалено нове судове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "ПУМБ" заборгованості за кредитними договорами.

На виконання зазначеної постанови Голосіївським районним судом м. Києва 25.05.2026 видано виконавчий лист № 752/5291/25. На підставі цього виконавчого листа приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Лиманським В.Ю. відкрито виконавчі провадження постановами від 30.06.2026 (ВП НОМЕР_1 та ВП НОМЕР_2).

У резолютивній частині постанови Київського апеляційного суду від 22.04.2026 зазначено стягнення заборгованості, зокрема за кредитним договором №26250019559512 від 16.09.2011.

Водночас, у мотивувальній частині цієї ж постанови суд дослідив укладення, умови та виникнення правовідносин виключно за кредитним договором № 26253018464456 ВІД 16.09.2011 ( оферта, видача картки, збільшення кредитного ліміту, виписки по рахунку, розрахунок заборгованості, правонаступництво АТ "ПУМБ"). Надалі, без будь-якого мотивування причин такої заміни, суд перейшов до посилань на кредитний договір № 26250019559512, не встановивши, що ці номери стосуються одного й того самого зобов'язання. Аналогічна розбіжність мала місце вже в рішенні суду першої інстанції від 26.12.2025.

У даному випадку різниця номерів договорів (№26250019559512 та №26253018464456) створює матеріальну невизначеність предмета зобов`язання: який саме договір, на яких умовах, за який період і у якому розмірі підлягає стягненню. Усунення цієї розбіжності потребує з'ясування, яке саме зобов'язання суд фактично встановив у мотивувальній частині. Це виходить за межі технічного виправлення і торкається змісту судового рішення.

Крім того, обидва суди - і першої, і апеляційної інстанцій - послідовно використали один і той самий номер договору (№26250019559512) у резолютивних частинах своїх рішень.

Виконавець, отримуючи виконавчий лист із номером договору, якого немає в мотивувальній частині судового рішення як встановленого зобов`язання, не може однозначно ідентифікувати предмет стягнення (різні умови кредитування, різні періоди нарахування, різні суми).

Також, виконавчий лист не дозволяє одночасно ідентифікувати боржника. Додатковим свідченням невідповідності виконавчого документа є суперечлива ідентифікація боржника у постановах, винесених на підставі одного й того самого виконавчого листа № 752/5291/25. У постанові про відкриття ВП № НОМЕР_1 боржника зазначено як " ОСОБА_1 ", в постанові про відкриття ВП № НОМЕР_2 - як " ОСОБА_1 ". Таким чином, за одним виконавчим листом боржник ідентифікований у різний спосіб, що додатково свідчить про невизначеність виконавчого документа.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 12.08.2026 у задоволенні заяви відмовлено (т. 2, а.с. 120-124).

В апеляційній скарзі заявник, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви.

В обгрунтування апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції не може одночасно стверджувати, що розбіжність виходить за межі технічного виправлення і торкається змісту судового рішення (що виключає її кваліфікацію як описки), та водночас направляти заявника до процедури виправлення описки за ст. 269 ЦПК України для усунення тієї самої розбіжності.

Крім того, ст. 269 ЦПК України не покладає на боржника обов'язку звертатися із заявою про виправлення недоліків судового рішення, ухваленого на користь протилежної сторони, у той час як обраний заявником спосіб захисту - визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, прямо передбачений ст. 432 ЦПК України.

Вказує на неврахування судом першої інстанції того, що виконавчий лист, який у резолютивній частині відтворює номер кредитного договору, що не узгоджується з обставинами, встановленими у мотивувальній частині судового рішення, має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, оскільки його зміст не відповідає змісту та обсягу зобов`язання, встановленого судовим рішенням (т. 2, а.с. 130-132).

Учасники справи у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, від представника заявника надійшла заява про розгляд справи без участі апелянта та його представника. Представник позивача про причини своєї неявки суд не сповістив.

Враховуючи положення ч.2 ст. 372 ЦПК України, судом апеляційної інстанції визнано за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у провадженні Голосіївського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа №752/5291/25 за позовом Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 26 грудня 2025 року позов було задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Перший український міжнародний банк» заборгованість в розмірі 88428,02 грн. та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 871,79 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 22 квітня 2026 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 грудня 2025 року скасовано, позов задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Перший український міжнародний банк» заборгованість за кредитним договором № 1001054838201 від 12 червня 2018 року у розмірі 36 171,09 грн - заборгованість за кредитом, 19,76 грн - заборгованість за процентами; за кредитним договором № 26250019559512 від 16 вересня 2011 року у розмірі 32 912,39 грн - заборгованість за кредитом, 19 324,78 грн - заборгованість за процентами; судовий збір у розмірі 1211,06 грн.

На примусове виконання постанови Київського апеляційного суду від 22 квітня 2026 року по справі № 752/521/25 25 травня 2026 року видано два виконавчі листи:

- у виконавчому листі від 25 травня 2026 року викладена резолютивна частина постанови суду апеляційної інстанції в частині стягнення судових витрат, а саме: «Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» судовий збір у розмірі 1211,06 грн.»;

- у виконавчому листі від 25 травня 2026 року викладена резолютивна частина постанови суду апеляційної інстанції в частині вирішення позовних вимог позивача, а саме: «Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованість за кредитним договором № 1001054838201 від 12 червня 2018 року у розмірі 36 171,09 грн - заборгованість за кредитом, 19,76 грн - заборгованість за процентами; за кредитним договором № 26250019559512 від 16 вересня 2011 року у розмірі 32 912,39 грн - заборгованість за кредитом, 19 324,78 грн - заборгованість за процентами.»

На виконанні приватного виконавця Лиманського В.Ю. у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 30 червня 2026 року, перебуває виконавчий лист № 752/521/25, виданий 25 травня 2026 року Голосіївським районним судом м. Києва відносно боржника ОСОБА_1 про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором № 1001054838201 від 12 червня 2018 року у розмірі 36 171,09 грн - заборгованість за кредитом, 19,76 грн - заборгованість за процентами; за кредитним договором № 26250019559512 від 16 вересня 2011 року у розмірі 32 912,39 грн - заборгованість за кредитом, 19 324,78 грн - заборгованість за процентами.

Звертаючись до суду з заявою, заявник, обгрунтовуючи свої вимоги, вказував, що відомості про кредитний договір (його номер) у резолютивній частині судового рішення суду апеляційної інстанції, на підставі якого був виданий виконавчий лист, не відповідають фактичним обставинам, встановленим апеляційним судом у мотивувальній частині постанови.

Так, згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Наслідком визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» є закінчення виконавчого провадження.

Як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 21.12.2023 у справі № 824/2/22, підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

Процесуально-правовими підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов`язку боржника з передбачених законом підстав.

Разом з цим законодавець не дав чіткого визначення «інших причин» для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у частині другій статті 432 ЦПК України. При цьому словосполучення «або з інших причин» не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад: в апеляційному чи касаційному порядку скасовано або змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.

Отже, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є вичерпними, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.

Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов`язань містяться у главі 50 розділу І книги п`ятої ЦК України. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19.01.2023 у справі № 824/2/22.

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає насамперед у встановленні обставин та фактів, що підтверджують відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 24.06.2020 року у справі № 520/1466/14-ц та від 09.06.2022 у справі № 2-118/2001.

Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, у даному випадку відсутні передбачені ст. 432 ЦПК України підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, оскільки він виданий правомірно та у відповідності до резолютивної частини постанови Київського апеляційного суду від 22.04.2026, яка набрала законної сили.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обов`язок боржника на теперішній час не є відсутнім або припиненим, відсутні будь-які інші обставини, які б вказували на те, що наявні обставини чи факти, що підтверджують відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

Також, як вірно зазначив суд першої інстанції, посилання представника заявника на ту обставину, що інформація про кредитний договір, заборгованість по якому стягується з боржника ОСОБА_1 , різниться у мотивувальній та резолютивній частинах постанови Київського апеляційного суду від 22 квітня 2026 року, є підставою для звернення до суду апеляційної інстанції із заявою про виправлення описки.

Так само, у разі виявлення неточностей у процесуальних документах виконавчого провадження щодо прізвища боржника, сторона боржника може звернутись до приватного виконавця про виправлення допущених помилок у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви через відсутність визначених ст. 432 ЦПК України підстав, за наявності яких виконавчий лист може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.

З вищенаведеного вбачається, що доводи апелянта щодо незаконності оскаржуваної ухвали не грунтуються на вимогах закону, суперечать наявним у справі доказам та фактичним обставин справи, а отже не спростовують та не впливають на законність і обгрунтованість постановленої судом ухвали.

Крім цього, наведені в апеляційній скарзі доводи, які на думку скаржника, є підставою для скасування ухвали суду, є тотожними із його поясненнями на обгрунтування вимог заяви, ці доводи були предметом судового розгляду в суді першої інстанції, яким суд надав грунтовну оцінку, яка узгоджується з вимогами закону і з якою у суду апеляційної інстанції відсутні підстави не погодитися.

Отже, при апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування ухвали, в справі не виявлено.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 372, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від його імені та в його інтересах адвокатом Цвєтковим Глєбом Олександровичем, - залишити без задоволення.

Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 12 серпня 2026 року про відмову визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складений 15 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач М.І. Оніщук

Судді В.А. Шебуєва

О.В. Кафідова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua