Суд: Київський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: іпотечного кредиту
Дата: 13 жовтня 2026 р.
Справа: №752/26308/24
Суддя: Яворський Микола Анатолійович
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Єдиний унікальний номер справи № 752/26308/24 Головуючий у суді першої інстанції - Чекулаєв С.О.
Номер провадження № 22-ц/824/12676/2026 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 жовтня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Яворського М.А.,
суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,
за участю секретаря - Марченко А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 23 квітня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Чекулаєва С.О., у місті Києві, у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання припиненим зобов`язання, іпотеки та обтяження,-
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АТ «Сенс Банк», в якому просила суд:
- визнати припиненими зобов`язання за Договором про надання невідновлювальної кредитної лінії №38-05/3/141 від 21 серпня 2007 року, укладеного між нею та АТ «Укрсоцбанк» (правонаступник АТ «Сенс Банк»);
- визнати припиненою іпотеку за іпотечним договором №38-02/1119/1 від 21 серпня 2007 року, що був укладений між нею та АТ «Укрсоцбанк», предметом іпотеки за яким є нерухоме майно, а саме двокімнатна квартира АДРЕСА_1 ;
- припинити обтяження майна у вигляді заборони на нерухоме майно та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис: номер запису про іпотеку 5525643 від 21 серпня 2007 року, підстава внесення запису: Договір іпотеки, 4829, 21 серпня 2007 року, номер запису про обтяження: 5525599 від 21 серпня 2007 року, внесеним на підставі договору іпотеки від 21 серпня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О.В. та зареєстровано в реєстрі за №4830 21 серпня 2007 року;
- припинити обтяження майна у вигляді іпотеки та виключити з Державного реєстру іпотек запис: номер запису про іпотеку 5525643 від 21 серпня 2007 року, підстава внесення запису: Договір іпотеки, 4829, 21 серпня 2007 року, реєстраційний номер іпотеки 5525643 від 21 серпня 2007 року, номер запису про обтяження: 5525643 від 21 серпня 2007 року, внесеним на підставі договору іпотеки від 21 серпня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О.В. та зареєстровано в реєстрі за №4830 21 серпня 2007 року.
Вимоги позивача обґрунтовані тим, що 21 серпня 2007 року між нею та АТ «Укрсоцбанк» був укладений Договір про надання невідновлювальної кредитної лінії №38-05/3/141, згідно умов якого банк надав кредит у розмірі 50 000,00 доларів США.
В якості забезпечення виконання своїх зобов`язань щодо погашення кредиту між АТ «Укрсоцбанк» з однієї сторони та нею, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено іпотечний договір №38-02/1119/1 від 21 серпня 2007 року, згідно якого ними в іпотеку була передана квартира АДРЕСА_1 .
У 2018 році АТ «Укрсоцбанк» було списано її борг за Договором про надання невідновлювальної кредитної лінії №38-05/3/141 та надано благо, що підтверджується щорічною декларацією поданою позивачем.
Разом з тим, позивач вказує, що 02 травня 2018 року державним реєстратором Поповою О.В., Комунальне підприємство «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Київської області внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про те, що власником квартири АДРЕСА_1 є ПАТ «Укрсоцбанк».
Підставами для виникнення права власності були вказані: договір іпотеки, серія та номер: 4829, виданий 21 серпня 2007 року; письмова вимога, серія та номер б/н, виданий 20 вересня 2017 року, видавник: ПАТ «Укрсоцбанк».
Позивач зазначає, що в подальшому, згідно рішення Київського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року у справі №752/10515/18 було визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Попової О.В., Комунального підприємства «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Київської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 40912743 від 03 травня 2018 року від 03 травня 2018 року; скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційний запис про право власності №25978778 від 02 травня 2018 року.
АТ «Сенс Банк» стало правонаступником Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», а тому є належним відповідачем у справі.
Враховуючи те, що відповідач не надає їй інформації щодо дійсного списання (прощення) боргу перед АТ «Укрсоцбанком» за Договором про надання невідновлювальної кредитної лінії №38-05/3/141 від 21 серпня 2007 року позивач звернулася до суду із відповідними позовними вимогами та просила вирішити вказаний спір у судовому порядку задовольнивши її позовні вимоги .
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 23 квітня 2026 року позов ОСОБА_1 - залишено без задоволення.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, відповідно до якого просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відновлення заборгованості за кредитним договором після скасування державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за банком.
Зазначає, що у 2018 році внаслідок задоволення вимог іпотекодержателя за статтею 37 Закону України «Про іпотеку» АТ «Укрсоцбанк» як іпотекодержатель набуло право власності на предмет іпотеки та простило (анулювало) залишок її ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором. Факт прощення боргу підтверджується довідкою банку від 14 червня 2018 року та відображенням відповідного доходу позивача у податковій звітності.
На думку сторони позивача, суд безпідставно не застосував положення статті 605 ЦК України, відповідно до якої зобов`язання припиняється внаслідок звільнення кредитором боржника від його обов`язків. При цьому суд не врахував, що доказів відкликання банком рішення про прощення боргу або поновлення заборгованості матеріали справи не містять.
Посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 06 липня 2022 року у справі № 303/2983/19, щодо правової природи прощення боргу як одностороннього правочину та можливості відмови від нього лише у встановленому законом порядку.
Таким чином, вважає, що скасування державної реєстрації права власності банку на предмет іпотеки саме по собі не припинило правових наслідків уже здійсненого прощення боргу, а тому висновок суду про відновлення кредитної заборгованості не відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального права.
Зазначає, що попередній (орієнтовний) розмір судових витрат, які позивач поніс та очікує понести у зв`язку із розглядом справи складається з : вартості складання та подання апеляційної скарги 30 000, 00 грн та одне засідання 10 000, 00 грн.
Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.
При апеляційному розгляді справи представник апелянта ОСОБА_1 , адвокат Швидченко Т.М. підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просила її задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити у вказаній справі нове судове рішення про задоволення позову з підстав зазначених в позовній заяві та мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
Представник відповідача у справі АТ «Сенс Банк» Півторак Т.О. до суду апеляційної інстанції на розгляд вказаної справи не з`явився та подав заяву про розгляд справи за відсутності представника АТ «Сенс Банку». Просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23 квітня 2026 року залишити без змін.
Інші належним чином повідомлені учасники справи не з`явились.
У відповідності до вимог ст. 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача у справі, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що 21.08.2007 між Акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 був укладений Договір про надання невідновлювальної кредитної лінії №38-05/3/141, згідно умов якого банк надав позивачу кредит у розмірі 50 000,00 доларів США з кінцевим терміном погашення всіх траншів кредиту до 20.08.2017.
21.08.2007 між Акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено іпотечний договір №38-02/1119/1 згідно якого, як забезпечення виконання зобов`язань за Договором про надання невідновлювальної кредитної лінії №38-05/3/141 від 21.08.2007 була передана в іпотеку квартира АДРЕСА_1 .
Згідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (дата формування: 07.05.2018, номер: НОМЕР_1 ) щодо квартири АДРЕСА_1 зареєстроване обтяження - заборона на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження: 5525599 від 21.08.2007, підстава внесення запису: Договір іпотеки, 4829, 21.08.2007, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О.В. та зареєстровано в реєстрі за №4830 21.08.2007.
Також, у Державному реєстрі іпотек міститься запис про іпотеку: номер запису про іпотеку 5525643 від 21.08.2007, підстава внесення запису: Договір іпотеки, 4829, 21.08.2007, реєстраційний номер іпотеки 5525643 від 21.08.2007, номер запису про обтяження: 5525643 від 21.08.2007, внесений на підставі договору іпотеки від 21.08.2007, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О.В. та зареєстровано в реєстрі за №4830 21.08.2007.
Окрім цього, суд першої інстанції встановив, що 03.05.2018, згідно рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Попової Олександри Валеріївни було здійснено державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 40912743, та зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 за Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк». Підставою виникнення права власності вказано договір іпотеки, серія та номер: 4829 від 21.08.2007, видавник нотаріус Київського міського нотаріального округу Мироник О.В.
Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 23.08.2024 суд встановив, що Акціонерне товариство «Сенс Банк» (ЄДРПОУ: 23494714) є правонаступником Акціонерного товариства «Укрсоцбанк».
24.05.2018 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень до ПАТ «Укрсоцбанк», КП «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району».
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 02.02.2021 у справі №752/10515/18 позовну заяву ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Альфа-Банк», комунального підприємства «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, залишити без задоволення.
Згідно постанови Київського апеляційного суду від 07.11.2023 у справі №752/10515/18 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Ларичева Валерія Вікторовича на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 02.02.2021 апеляційна скарга задоволена частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Попової Олександри Валеріївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 40912743 від 03.05.2018 14:10:31;
- скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційний запис про право власності №25978778 від 02.05.2018 10:48:14, внесений державним реєстратором Комунального підприємства «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Поповою Олександрою Валеріївною.
Суд також встановив, що у 2024 році представник ОСОБА_1 , адвокат Ларичев Валерій Вікторович та безпосередньо сама ОСОБА_1 зверталися до АТ «Сенс Банк» із запитами, щодо наявної заборгованості по кредиту, водночас отримали відповідь про неможливість надання такої інформації з посиланням на положення статті 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність».
На виконання ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 28.10.2025 про витребування доказів відповідач надав до суду Довідку ПАТ «Укрсоцбанк» про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу від 14.06.2018 (вих.№8247272) згідно якої вбачається, що у 2018 році ПАТ «Укрсоцбанк» повідомив позивача, що відповідно до Закону України «Про іпотеку» банк 02.05.2018 задовольнив забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки (рішення державного реєстратора Попової О.В. №40912743 від 03.05.2018), а саме: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , яка знаходилася в іпотеці банку відповідно до умов іпотечного договору №38-02/1119/1 від 21.08.2007.
Згідно висновку суб`єкта оціночної діяльності ринкова вартість предмета іпотеки станом на 02.05.2018 визначена на рівні 1 149 408,00 гривень. Таким чином, після здобуття банком права власності на предмет іпотеки, залишок заборгованості за Договором про надання невідновлювальної кредитної лінії №38-05/3/141 від 21.08.2007, за офіційним курсом НБУ станом на 02.05.2018 склав 2 078 008,31 гривень.
У зв`язку із задоволенням вимог іпотекодержателя в порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку» на дату державної реєстрації банком права власності на нерухомість ОСОБА_1 прощено (анульовано) залишок заборгованості за Договором про надання невідновлювальної кредитної лінії №38-05/3/141 від 21.08.2007.
У відповідності до вимог ПК України, до складу річного доходу позивача за 2018 рік включається дохід у вигляді основної суми прощеного (анульованого) боргу в розмірі 405 220,74 гривень.
21.03.2019 ОСОБА_1 подала щорічну Декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2018 рік, де у Розділі 11 (Доходи, у тому числі подарунки) вказала «Інше додаткове благо» із джерелом походження: АТ «Укрсоцбанк» у розмірі: 405 221,00 гривні та 1 672 788,00 гривень.
Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податку про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 25.07.2024, платника податків ОСОБА_1 , ДПС України останній був нарахований дохід у 2018 році в розмірі: 405 221,00 гривні та 1 672 788,00 гривень.
Вирішуючи вказаний спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», правонаступником якого є відповідач задовольнило свої вимоги до позивача шляхом набуття права власності на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , і саме у зв`язку із задоволенням вимог іпотекодержателя в порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку» на дату державної реєстрації Банком права власності на нерухомість ОСОБА_1 прощено (анульовано) залишок заборгованості за Договором про надання невідновлювальної кредитної лінії №38-05/3/141 від 21.08.2007, що підтверджується Довідкою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу від 14.06.2018 (вих. №8247272).
Разом з тим, суд встановив, що згідно постанови Київського апеляційного суду від 07.11.2023 у справі №752/10515/18 визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Попової Олександри Валеріївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер : 40912743 від 03.05.2018 14:10:31, а також скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційний запис про право власності №25978778 від 02.05.2018 10:48:14, внесений державним реєстратором Комунального підприємства «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Поповою Олександрою Валеріївною, щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк».
Таким чином, згідно судового рішення Банк, як кредитор та іпотекодержатель був позбавлений предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1 , набувши право власності на яку, задовольнив у 2018 році свої вимоги до ОСОБА_1 .
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки державну реєстрацію права власності за Банком (на підставі статті 37 Закону України «Про іпотеку») скасовано судом, прощена (анульована) заборгованість вважається такою, що не була погашена, а основне зобов`язання (кредит) відновлюється, так як правова підстава для списання (набуття права власності) зникла.
Доказів того, що позивач виконала свої кредитні зобов`язання за Договором про надання невідновлювальної кредитної лінії №38-05/3/141 від 21.08.2007 після скасування вказаного вище рішення державного реєстратора матеріали справи не містять.
Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову відповідає з огляду на наступне.
Частиною першою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
У частині першій статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов`язковим до виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
За змістом частин першої, другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).
Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Частинами першою, третьою статті 33 Закону України "Про іпотеку" визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Частиною першою статті 37 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.
Підстави для припинення зобов`язання визначені у статтях 598 - 609 ЦК України.
Згідно з частинами першою, другою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Отже, припинення зобов`язання можливе за умови його належного виконання. Під припиненням зобов`язання розуміють припинення правового зв`язку між його сторонами, звільнення їх від прав та обов`язків, що становлять зміст зобов`язання.
Відповідно до частини п`ятої статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов`язання та є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
У статті 17 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека припиняється у разі: припинення зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її.
Конструкція цієї статті дає підстави для висновку, що припинення іпотеки можливе виключно з тих підстав, які передбачені цим Законом, а тому згідно з указаною нормою іпотека припиняється, зокрема, у разі припинення основного зобов`язання.
Законом України від 03 липня 2018 року № 2478-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування" частини четвертої статті 36 Закону України "Про іпотеку" доповнено, що у разі якщо вимоги іпотекодержателя забезпечені декількома предметами іпотеки (у тому числі за декількома договорами іпотеки), а позасудове звернення стягнення здійснюється за рахунок окремого предмета іпотеки, іпотекодержатель має право вимагати (у тому числі шляхом позасудового врегулювання) виконання зобов`язання боржником та/або іпотекодавцем в частині, що залишилася невиконаною після завершення позасудового врегулювання за таким окремим предметом іпотеки.
Попередня редакція частини четвертої статті 36 Закону України "Про іпотеку" передбачала, що після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основних зобов`язань є недійсними.
Таке правило діяло на час укладення договору іпотеки та звернення стягнення на предмет іпотеки 02 травня 2018 року.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (провадження № 14-121цс21) дійшла висновку, що, допускаючи можливість задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, законодавець тим самим встановлює правило про те, що після завершення позасудового врегулювання, зокрема стягнення на предмет іпотеки, переданий боржником, будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.
З огляду на зазначене, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 лютого 2022 року погодилася з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 13 лютого 2019 року у справі № 759/6703/16-ц (провадження № 61-22462св18) та від 20 листопада 2019 року у справі № 295/795/19 (провадження № 61-12137св19), про те, що в разі завершення такого позасудового врегулювання, тобто звернення стягнення на предмет іпотеки у способи, визначені статтею 37 Закону України "Про іпотеку", зобов`язання припиняється, оскільки за положеннями цього Закону всі наступні вимоги є недійсними.
При цьому Велика Палата Верховного Суду наголосила, що частина четверта статті 36 Закону України "Про іпотеку" (у відповідній редакції) вказує на недійсність будь-яких наступних вимог іпотекодержателя щодо виконання саме боржником основного зобов`язання після завершення позасудового врегулювання шляхом звернення стягнення на іпотечне майно, передане в іпотеку саме боржником, за відсутності інших забезпечувальних договорів.
Положеннями частини першої статті 605 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
Прощення (анулювання) боргу - це односторонній правочин, який вчиняє кредитор та який не потребує дій на його виконання. Під прощенням боргу розуміють звільнення кредитором боржника від виконання обов`язку, що на ньому лежить, повністю або частково. Правочин, спрямований на припинення зобов`язання прощенням боргу, треба вважати вчиненим в момент отримання боржником письмової заяви кредитора про прощення боргу.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що правовою підставою для анулювання (прощення) боргу позивача ОСОБА_1 було звернення банком стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за собою права власності, що в силу вимог частини четвертої статті 36 Закону України "Про іпотеку" (у редакцій, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) мало своїм наслідком недійсність усіх наступних вимог банку щодо виконання основного зобов`язання.
Однак, оскільки в подальшому постановою Київського апеляційного суду від 07.11.2023 у справі №752/10515/18 визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Попової Олександри Валеріївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер : 40912743 від 03.05.2018 14:10:31, а також скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційний запис про право власності №25978778 від 02.05.2018 10:48:14, внесений державним реєстратором Комунального підприємства «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Поповою Олександрою Валеріївною, щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк», право власності ПАТ "Укрсоцбанк" на іпотечну квартиру припинено, у зв`язку з чим наслідки позасудового врегулювання спору, визначені статтею 36 Закону України "Про іпотеку", не наступили, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав вважати, що зобов`язання з решти боргу припинено, так як звернення стягнення на предмет іпотеки не відбулось (реєстрація скасована судовим рішенням), а відповідно, не відбулось і погашення боргу за рахунок іпотечного майна.
З викладеного вбачається, що зв`язку зі скасуванням постановою Київського апеляційного суду від 07.11.2023 у справі №752/10515/18 реєстрації права власності банку на предмет іпотеки наслідки позасудового врегулювання спору, визначені статтею 36 Закону України "Про іпотеку", не наступили, оскільки не відбулось погашення боргу за рахунок іпотечного майна, наявність кредитної заборгованості підтверджена матеріалами справи.
Та обставина, що ПАТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", яке змінило назву на АТ "Сенс Банк", здійснило прощення залишку заборгованості позивача, повідомивши про це позичальника у письмовій формі, тобто вчинило односторонній правочин щодо анулювання частини заборгованості, не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки зі змісту повідомлення банку від 14 червня 2018 року та довідки про отриманий дохід у вигляді прощення боргу вбачається, що прощення (анулювання) боргу було здійснене під умовою задоволення вимог іпотекодержателя у зв`язку з оформленням права власності на предмет іпотеки на підставі статті 37 Закону України "Про іпотеку", та що банк анулює частину заборгованості позичальника, не покриту вартістю предмета іпотеки. Однак, у зв`язку зі скасуванням реєстрації права власності банку на іпотечне майно, основне зобов`язання не є припиненим та банком відновлено у позабалансовому обліку заборгованість за договором кредиту.
Верховний Суд у постанові від 03 серпня 2022 року у справі № 756/11478/19 дійшов висновку, що прощення боргу є одностороннім правочином, що не звільняє кредитора - юридичну особу, що вчинила такий правочин, від обов`язку оформити документ бухгалтерського обліку, в якому відображено зміст зобов`язання, що припиняється прощенням боргу, а будь-якого кредитора - від обов`язку в суді доказувати відповідні обставини. Дії кредитора щодо прощення (анулювання) заборгованості за кредитним договором, зобов`язання за яким було припинено раніше, спричиняють виникнення у боржника обов`язку зі сплати податків за відсутності будь-якого зобов`язання.
На підставі викладеного, правильними є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав вважати, що основне зобов`язання ОСОБА_1 за договором про надання невідновленої кредитної лінії №38-05/3/141 від 21 серпня 2007 року припинене внаслідок прощення боргу кредитором, тому немає підстав для припинення обтяження предмета іпотеки.
Схожі за змістом висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 29 травня 2024 року у справі № 755/10942/17 (провадження № 61-15442св23), 16 жовтня 2025 року у справі № 199/10889/23 (провадження № 61-7190св25), які апеляційний суд враховує відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
Отже, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене судове рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 23 квітня 2026 року, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного тексту постанови.
Мотивований текст постанови складено 15 жовтня 2026 року.
Головуючий суддя : М.А.Яворський
Судді : Т.Ц.Кашперська
В.О.Фінагеєв
Оригінал: reyestr.court.gov.ua