Суд: Дубровицький районний суд Рівненської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 11 жовтня 2026 р.
Справа: №949/1184/26
Суддя: Оборонова І.В.
Справа №949/1184/26
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 жовтня 2026 року м.Дубровиця
Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого - судді Оборонової І.В.,
за участю секретаря: Волкодав А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В С Т А Н О В И В:
Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» Грінченко Юлія Вікторівна звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1619-2591 від 29 жовтня 2025 року в загальному розмірі 10527,60 грн, з яких: 3000,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту, 5577,60 грн - проценти за користування кредитом, 1500,00 грн - проценти річних, нараховані на підставі статті 625 ЦК України, та 450,00 грн - комісія. Також просить стягнути з відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 29 жовтня 2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про відкриття кредитної лінії №1619-2591, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 3000,00 грн строком на 365 календарних днів.
Позивач зазначає, що свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, перерахувавши відповідачу кредитні кошти на зазначену ним платіжну картку.
Водночас відповідач узятих на себе зобов`язань належним чином не виконав, унаслідок чого станом на 05 травня 2026 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 10527,60 грн.
У зв`язку з порушенням відповідачем строків внесення платежів кредитодавець направив йому вимогу про дострокове повернення кредиту, однак заборгованість погашена не була.
Представник позивача подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, про що свідчить розміщене оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України про його виклик (а.с. 20), в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Відповідно до ч.11 ст.128 ЦПК України, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Суд, на підставі ч.1 ст.280 ЦПК України, враховуючи згоду позивача і наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим провести заочний розгляд справи.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.
Відповідно до статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках.
За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Судом встановлено, що 29 жовтня 2025 року о 17 год. 40 хв. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про відкриття кредитної лінії №1619-2591 продукту «MiniKasa», відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у розмірі 3000,00 грн, а позичальник - повернути отримані кошти, сплатити проценти за користування ними та інші платежі, передбачені договором.
Згідно з пунктом 4.14 договору строк кредитування становить 365 календарних днів із моменту перерахування кредитних коштів позичальнику, а датою повернення кредиту визначено 28 жовтня 2026 року.
Пунктом 1.1 договору передбачено, що базовий період сплати процентів - це проміжок часу протягом строку дії договору, не пізніше останнього дня якого у позичальника настає обов`язок сплатити проценти за користування кредитом та комісію за видачу кредиту, якщо її сплату передбачено договором. Тривалість базового періоду сплати процентів становить 21 календарний день.
Відповідно до пункту 4.9 договору сплата процентів за користування кредитом та комісії за його видачу здійснюється в порядку та строки, визначені договором і Графіком платежів.
Пунктом 4.10 договору визначено, що проценти за користування кредитом нараховуються на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування ним, починаючи з дати видачі кредиту. Стандартна процентна ставка становить 1,00 % за кожен день користування кредитом протягом перших 180 календарних днів із дати укладення договору та 0,74 % за кожен день користування кредитом починаючи зі 181-го календарного дня до закінчення строку його дії або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту залежно від того, яка із зазначених дат настане раніше.
Згідно з пунктом 4.11 договору комісія за видачу кредиту становить 15 % від суми виданого кредиту та нараховується одноразово в день його видачі.
Пунктами 4.15-4.18 договору визначено показники загальної вартості кредиту для споживача, у тому числі орієнтовну загальну вартість кредиту за весь строк кредитування в розмірі 13047,67 грн, денну процентну ставку 0,918 % та загальні витрати за споживчим кредитом у розмірі 10047,67 грн.
Невід`ємними частинами договору є Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «MiniKasa» та Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача і реальної річної процентної ставки, яка є Графіком платежів.
Зі змісту договору та Графіка платежів убачається, що внесення платежів передбачено протягом усього 365-денного строку кредитування, а встановлений сторонами 21-денний базовий період визначає періодичність сплати процентів за користування кредитом та передбаченої договором комісії, не змінюючи загального строку кредитування.
Крім того, пунктом 8.2 договору передбачено відповідальність позичальника за прострочення виконання грошових зобов`язань у вигляді процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України в розмірі 401500 % річних. При цьому нарахування таких процентів обмежено 2 % від неповерненої суми кредиту за кожен день прострочення, а їх сукупний розмір разом з іншими платежами за порушення виконання зобов`язань не може перевищувати половини суми отриманого кредиту.
Кредитний договір укладено в електронній формі із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором А5015, відомості про використання якого відображені в договорі та доданих до нього документах.
Факт перерахування кредитних коштів підтверджується повідомленням ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий Дім» від 06 травня 2026 року №406046-1700020778-06052026, відповідно до якого 29 жовтня 2025 року о 17 год. 40 хв. успішно виконано платіжну операцію №1700020778 із перерахування 3000,00 грн на платіжну картку з маскованим номером НОМЕР_1 .
У зазначеному повідомленні платником визначено ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а призначенням платежу - видачу кредитних коштів ОСОБА_1 за договором №1619-2591 від 29 жовтня 2025 року.
Наведені відомості узгоджуються з довідкою ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування кредитних коштів, у якій зазначено дату платежу, платіжну систему EasyPay, номер платіжної операції, маскований номер платіжної картки та суму виданого кредиту.
Доказів скасування або повернення зазначеної платіжної операції матеріали справи не містять.
Відповідно до статей 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися в електронній формі, а згідно з частиною другою статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.
Статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено можливість укладення електронного договору шляхом прийняття пропозиції з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
За змістом частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Таким чином, досліджені судом електронний кредитний договір, відомості про його підписання одноразовим ідентифікатором, повідомлення платіжної установи та довідка про перерахування кредитних коштів у своїй сукупності свідчать про укладення між сторонами кредитного договору та виконання кредитодавцем зобов`язання щодо надання відповідачу кредиту в розмірі 3000,00 грн.
Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 05 травня 2026 року загальна заборгованість відповідача за договором №1619-2591 становила 10527,60 грн, з яких 3000,00 грн - основна сума кредиту, 5577,60 грн - проценти за користування кредитом, 1500,00 грн - проценти річних, нараховані відповідно до статті 625 ЦК України, та 450,00 грн - комісія за видачу кредиту.
Відповідно до зазначеного розрахунку договірні проценти за користування кредитом нараховані за період із 29 жовтня 2025 року до 04 травня 2026 року включно, а проценти річних за прострочення виконання грошового зобов`язання - за період із 19 листопада 2025 року до 13 грудня 2025 року включно.
Відомостей про здійснення відповідачем платежів на погашення кредитної заборгованості наданий розрахунок не містить.
07 травня 2026 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» складено вимогу про дострокове повернення кредиту, відповідно до якої станом на 05 травня 2026 року заборгованість відповідача становила 10527,60 грн.
На підтвердження направлення зазначеної вимоги позивачем додано список рекомендованих поштових відправлень із відбитком поштового штемпеля від 16 травня 2026 року. Водночас доказів фактичного вручення цієї вимоги відповідачу матеріали справи не містять.
Крім того, вимога направлена відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 , тоді як згідно з листом виконавчого комітету Дубровицької міської ради від 25 червня 2026 року ОСОБА_1 з 28 січня 2026 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до статей 525, 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, одностороння відмова від його виконання не допускається, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлені договором.
Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.
Частиною другою статті 1050 ЦК України передбачено, що у разі встановлення договором обов`язку позичальника повернути позику частинами та прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Відповідно до статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.
У пункті 8.3 договору сторони передбачили право кредитодавця вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту у разі прострочення сплати процентів за користування кредитом або комісії за видачу кредиту на строк понад один календарний місяць.
Разом із тим реалізація такого права у відносинах споживчого кредитування повинна здійснюватися з дотриманням установленого законом порядку повідомлення позичальника та надання йому строку для виконання вимоги.
У постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2025 року у справі №766/2926/23 висловлено правовий висновок щодо необхідності дотримання передбаченого статтею 16 Закону України «Про споживче кредитування» порядку пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту та належного повідомлення позичальника.
Як установлено судом, позивачем надано докази оформлення поштового відправлення вимоги про дострокове повернення кредиту, проте не надано доказів її фактичного одержання відповідачем. Сам по собі список рекомендованих поштових відправлень не дає можливості визначити дату отримання позичальником вимоги та початок перебігу встановленого законом 30-денного строку для її виконання.
Надсилання вимоги на адресу, за якою відповідач на момент її направлення вже не був зареєстрований, за відсутності відомостей про фактичне вручення також не підтверджує належного доведення цієї вимоги до відома позичальника.
Отже, позивачем не доведено, що до звернення до суду ним у встановленому законом порядку реалізовано право на дострокове повернення всієї суми кредиту та що у відповідача настав обов`язок виконати таку вимогу.
Суд також враховує, що встановлений пунктом 4.14 договору кінцевий строк повернення кредиту - 28 жовтня 2026 року - на час вирішення справи ще не настав.
За таких обставин, незважаючи на доведеність факту отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 3000,00 грн, вимога позивача про дострокове стягнення основної суми кредиту є передчасною та задоволенню в межах цього позову не підлягає.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 викладено правовий висновок про припинення права кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти після спливу встановленого сторонами строку кредитування або після пред`явлення вимоги відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України.
Разом із тим у даному випадку заявлені до стягнення договірні проценти нараховані позивачем у межах установленого сторонами 365-денного строку кредитування та до складення вимоги про дострокове повернення кредиту.
Пунктом 4.14 договору прямо встановлено строк кредитування 365 календарних днів, тоді як передбачений договором базовий період тривалістю 21 календарний день визначає періодичність виконання обов`язку зі сплати процентів протягом загального строку кредитування.
Таким чином, установлені договором 21 календарний день не є кінцевим строком повернення кредиту та не обмежують передбачене договором нарахування процентів лише першим базовим періодом.
Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.
Разом із тим досліджені судом умови кредитного договору чітко розмежовують строк кредитування та базовий період сплати процентів, тому підстав для тлумачення останнього як загального строку кредитування суд не встановив.
У постанові від 07 вересня 2026 року у справі №552/672/23 Об`єднана палата Касаційного цивільного суду Верховного Суду сформулювала правові висновки щодо застосування способів коригування процентів за договором про споживчий кредит.
Зокрема, Об`єднана палата зазначила, що суд може враховувати нікчемність умов договору за наявності встановлених законом підстав, а також тлумачити нечіткі або двозначні договірні положення на користь споживача. Водночас оспорювання умов договору або їх зміна потребують відповідної позовної вимоги споживача, тому за її відсутності суд не вправі самостійно змінювати погоджений сторонами розмір договірних процентів.
У зв`язку з наведеним суд перевіряє відповідність установлених договором процентних ставок вимогам законодавства, чинного на час укладення договору.
Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Як установлено судом, договором визначено денну процентну ставку в розмірі 0,918 %, яка розрахована з урахуванням загальних витрат за кредитом у сумі 10047,67 грн, суми наданого кредиту 3000,00 грн та строку кредитування 365 календарних днів. Зазначена ставка не перевищує встановленого частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимального розміру денної процентної ставки в 1 %.
Водночас пунктом 4.10 договору передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються на неповернуту суму кредиту за ставкою 1 % на день протягом перших 180 календарних днів, а починаючи зі 181-го дня - за ставкою 0,74 % на день. Ці ставки застосовуються залежно від тривалості користування кредитними коштами та є платою за користування кредитом, а не відповідальністю за порушення умов договору.
Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що за період з 29 жовтня 2025 року по 26 квітня 2026 року включно, тобто за 180 календарних днів, на суму кредиту 3000,00 грн нараховано проценти за ставкою 1 % на день, що становить 30,00 грн щоденно, а всього 5400,00 грн.
За наступні 8 календарних днів, з 27 квітня 2026 року по 04 травня 2026 року включно, проценти нараховано за ставкою 0,74 % на день, що становить 22,20 грн щоденно, а всього 177,60 грн.
Таким чином, загальна сума нарахованих процентів за 188 календарних днів користування кредитом становить 5577,60 грн (5400,00 грн + 177,60 грн), що відповідає умовам договору та наданому позивачем розрахунку заборгованості.
Суд враховує, що зазначені проценти нараховані за період фактичного користування кредитними коштами в межах погодженого сторонами строку кредитування, який закінчується 28 жовтня 2026 року. При цьому нарахування процентів здійснено до 04 травня 2026 року, тобто до направлення кредитодавцем вимоги про дострокове повернення кредиту від 07 травня 2026 року.
Крім того, відповідно до пункту 4.9 договору проценти підлягають сплаті протягом строку кредитування у визначені договором базові періоди, а не лише після закінчення загального строку повернення кредиту. Тому та обставина, що кінцевий строк повернення основної суми кредиту ще не настав, не звільняє відповідача від обов`язку сплатити проценти, строк сплати яких настав.
За таких обставин суд приходить до висновку, що заявлена позивачем заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 5577,60 грн підтверджена матеріалами справи, відповідає умовам договору та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Оцінюючи вимогу позивача про стягнення 450,00 грн комісії за видачу кредиту, суд виходить із наступного.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Пунктом 10 частини першої статті 12 зазначеного Закону передбачено, що договором про споживчий кредит визначаються порядок повернення кредиту, сплати процентів, комісій та інших платежів, їх розмір і періодичність внесення.
Згідно з частиною шостою статті 12 цього Закону споживач не зобов`язаний сплачувати платежі, які не зазначені у договорі про споживчий кредит та/або не враховані під час розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, крім передбачених законом випадків.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 зазначено, що встановлення договором комісії за обслуговування кредиту саме по собі не суперечить закону, однак умова про стягнення плати за надання інформації щодо стану кредитної заборгованості, яка відповідно до закону повинна надаватися споживачу безоплатно, є нікчемною.
Водночас у цій справі позивач заявляє до стягнення не комісію за обслуговування кредитної заборгованості, а одноразову комісію за видачу кредиту.
Як установлено судом, відповідно до пункту 4.11 договору №1619-2591 від 29 жовтня 2025 року комісія за видачу кредиту становить 15 % від суми виданих коштів та нараховується одноразово в день їх надання.
Оскільки відповідачу було надано кредит у розмірі 3000,00 грн, сума комісії становить 450,00 грн (3000,00 грн ? 15 %).
Зазначена комісія прямо передбачена умовами договору, відображена у Паспорті споживчого кредиту та Графіку платежів, а також врахована під час визначення загальних витрат за кредитом і розрахунку денної процентної ставки.
Факт надання відповідачу 29 жовтня 2025 року кредитних коштів у розмірі 3000,00 грн підтверджується наявними у справі платіжними документами. Відповідно до умов договору саме з видачею кредиту пов`язане виникнення обов`язку зі сплати зазначеної комісії.
Суд враховує, що комісія в розмірі 450,00 грн є одноразовою платою за видачу кредиту, а не платою за надання інформації про стан заборгованості чи відповідальністю за порушення умов договору. Її розмір, підстава та порядок нарахування були визначені сторонами під час укладення договору.
При цьому положення Закону України «Про споживче кредитування» допускають включення до загальних витрат за кредитом комісій, пов`язаних із його наданням. Тому саме по собі встановлення договором одноразової комісії за видачу кредиту не свідчить про неправомірність такого платежу.
Отже, враховуючи, що комісія передбачена договором, її розмір визначений та включений до загальних витрат за кредитом, а факт видачі кредитних коштів підтверджений належними доказами, суд не встановив підстав для визнання відповідної умови договору нікчемною.
За таких обставин вимога позивача про стягнення 450,00 грн комісії за видачу кредиту є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення 1500,00 грн процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 8.2 кредитного договору передбачено, що у разі прострочення виконання грошових зобов`язань позичальник зобов`язаний сплатити проценти річних відповідно до статті 625 ЦК України в розмірі 401500 % річних. При цьому договором установлено обмеження таких нарахувань до 2 % від неповернутої суми кредиту за кожен день прострочення, а їх загальний розмір не може перевищувати половини суми отриманого кредиту.
Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що за період з 19 листопада 2025 року по 13 грудня 2025 року включно, тобто за 25 календарних днів, відповідачу нараховано проценти за прострочення виконання зобов`язання у розмірі 60,00 грн за кожен день, що загалом становить 1500,00 грн.
Таким чином, зазначена сума є не платою за користування кредитними коштами, а відповідальністю за порушення строків виконання грошового зобов`язання, передбаченою статтею 625 ЦК України.
Водночас пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування позичальник звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором.
Зазначене положення закону поширюється на відповідальність, передбачену статтею 625 ЦК України, незалежно від того, чи встановлено договором три проценти річних, чи інший їх розмір.
Оскільки проценти в сумі 1500,00 грн нараховані позивачем за прострочення виконання грошового зобов`язання у листопаді-грудні 2025 року, тобто в період дії воєнного стану, відповідач відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України звільняється від обов`язку їх сплати.
За таких обставин суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення 1500,00 грн процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Отже, з урахуванням установлених обставин справи та досліджених доказів суд приходить висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №1619-2591 від 29 жовтня 2025 року в загальному розмірі 6027,60 грн, з яких 5577,60 грн становить заборгованість за процентами за користування кредитом та 450,00 грн - комісія за видачу кредиту. У задоволенні вимог про стягнення 3000,00 грн основної суми кредиту та 1500,00 грн процентів річних на підставі статті 625 ЦК України слід відмовити.
Що стосується розподілу між сторонами судових витрат, суд виходить із наступного.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як убачається з платіжної інструкції №45759 від 09 червня 2026 року, позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн.
З огляду на часткове задоволення позовних вимог у розмірі 6027,60 грн із заявлених 10527,60 грн, що становить приблизно 57,26 % ціни позову, з відповідача на користь позивача відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1524,36 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 204, 205, 207, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 629, 638, 639, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Законами України «Про споживче кредитування», «Про електронну комерцію», «Про захист прав споживачів», статтями 12, 13, 76–84, 89, 133, 141, 223, 247, 263–265, 280–282 ЦПК України, суд,
В И Р І Ш И В:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1619-2591 від 29 жовтня 2025 року в загальному розмірі 6027,60 грн (шість тисяч двадцять сім гривень 60 копійок), з яких:
-5577,60 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом;
-450,00 грн - комісія за видачу кредиту.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» судовий збір у розмірі 1524,36 грн (одна тисяча п`ятсот двадцять чотири гривні 36 копійок).
Заочне рішення може бути переглянуто Дубровицьким районним судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повний текст рішення суду складено 15 жовтня 2026 року о 16-30 год.
Відомості про учасників справи згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 265 ЦПК України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 407, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 38548598.
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя підпис
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Суддя Дубровицького
районного суду
Рівненської області Оборонова І.В.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua