Рішення від 15 жовтня 2026 р. у справі №551/809/26 — Шишацький районний суд Полтавської області

Справа №551/809/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" жовтня 2026 р. Шишацький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Вергун Н.В.,

за участю: секретаря судових засідань Золотарьової А.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

її представника – адвоката Кобрися О.М. ( дистанційно ),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Шишаки Миргородського району Полтавської області у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійний вимог на предмет спору: приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Святецька Ірина Вікторівна, про визнання свідоцтв про право на спадщину за законом недійсними, стягнення грошових коштів отриманих у спадок та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

10 липня 2026 року адвокат Зачепіло З.Я., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у якому просить:

- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 09 травня 2022 року приватним нотаріусом Святецькою І.В. (реєстровий № 778) на ім`я ОСОБА_2 щодо 1/2 частки у праві власності на спадкове майно, яке складається з грошових заощаджень із належними відсотками, виплатами та компенсаціями;

- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 12 травня 2022 року приватним нотаріусом Святецькою І.В. (реєстровий № 798) на ім`я ОСОБА_3 щодо 1/2 частки у праві власності на спадкове майно, яке складається з грошових заощаджень із належними відсотками, виплатами та компенсаціями;

- стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як безпідставно набуте майно, грошові кошти у розмірі 92 057 грн. 37 коп. з кожного;

- стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача моральну шкоду у розмірі 250 000 грн. 00 коп.;

- стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача судовий збір у розмірі 6 922 грн. 35 коп.

Позов мотивовано тим, що 04 липня 2019 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб, про що складено актовий запис за № 826 і видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , після смерті якого відкрита спадкова справа № 80/2019.

23 липня 2019 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Святецької І.В. із заявами про прийняття спадщини.

03 вересня 2019 року ОСОБА_1 також звернулася до приватного нотаріуса Святецької І.В. із заявою про прийняття спадщини.

Рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 04 жовтня 2021 року у справі № 551/1203/19 у задоволені позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнана шлюбу недійсним відмовлено.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 26 квітня 2022 року рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 04 жовтня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання шлюбу недійсним задоволено.

Постановою Верховного Суду від 28 вересня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Полтавського апеляційного суду від 26 квітня 2022 року скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 14 лютого 2024 року апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Салашного М.О. залишено без задоволення, а рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 04 жовтня 2021 року, - без змін.

Після набрання законної сили постановою Полтавського апеляційного суду від 14 лютого 2024 року, позивач ОСОБА_1 повторно звернулася із заявою до приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Святецької І.В. про прийняття спадщини, яка залишилася після смерті її чоловіка ОСОБА_4 .

Приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Святецькою І.В. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на вступ у спадщину за законом, а також відмовлено в отриманні грошових коштів, які залишив чоловік ОСОБА_4 , як спадкове майно. При цьому, нотаріус довів до відому ОСОБА_1 , що зазначені кошти отримані дітьми померлого ОСОБА_4 – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Рішенням Київського районного суду м. Полтави у справі № 552/4267/25 у задоволені позову ОСОБА_5 відмовлено, оскільки приватний нотаріус Святецька І.В. правомірно видала постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 26 серпня 2024 року, так як на момент видачі свідоцтв про право на спадщину ( 09 і 12 травня 2022 року ) діяла постанова Полтавського апеляційного суду від 26 квітня 2022 року у справі № 551/1203/19, а ОСОБА_1 звертаючись до приватного нотаріуса не надала рішення суду, згідно якого свідоцтва про право на спадщину були визнані недійсними.

Оскільки визнати за ОСОБА_1 право власності на належне їй, як спадкоємцем першої черги, частини майна, яке належало її чоловіку ОСОБА_4 , в досудового порядку неможливо, позивачка змушена звернутися з зазначеним позовом до суду.

З огляду на наведене, ОСОБА_1 , як спадкоємець першої черги за законом після смерті чоловіка, має права на визнання за нею, як такою, що прийняла спадщину, право власності на 1/3 частину всього майна, зокрема на грошові заощадження, з належними відсотками, виплатами та компенсаціями, у загальному розмірі 184 114 грн. 74 коп., який просить стягнути у рівних частках з кожного відповідачів у розмірі 92 057 грн. 37 коп.

У зв`язку з понесеними глибокими душевними стражданнями ОСОБА_1 , що обумовлені насамперед цинічним і зневажливим ставленням відповідачів до пам`яті їх покійного батька та до її статусу, як дружини останнього, тривалими судовими розглядами, безпідставним притягненням до кримінальної відповідальності, що призвело до хронічного виснаження її організму, погіршення стану здоров`я, у зв`язку з чим змушена була перебувати на лікуванні у період часу з 22 по 29 січня 2021 року у неврологічному відділенні КП « Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфасовського Полтавської обласної ради », понесену моральну шкоду оцінено у розмірі 250 000 грн. 00 коп., яку у солідарному порядку просить стягнути позивачка з відповідачів.

Відповідно до інформації виконавчого комітету Шишацької селищної ради Полтавської області за вих. № 407/07.1-18 від 14 липня 2026 року, яка надійшла на адресу суду 15 липня 2026 року, відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с. 63 ).

Згідно з інформацією виконавчого комітету Шишацької селищної ради Полтавської області за вих. № 406/07.1-18 від 14 липня 2026 року, яка надійшла на адресу суду 15 липня 2026 року, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ( а.с. 64 ).

Ухвалою суду від 21 липня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Святецька І.В., про визнання свідоцтв про право на спадщину за законом недійсними, стягнення грошових коштів отриманих у спадок та моральної шкоди прийнято до розгляду, провадження у справі відкрито, її розгляд ухвалено проводити у порядку загального позовного провадження, у зв`язку з чим розпочато підготовче провадження у справі та призначено підготовче судове засідання о 10 год. 00 хв. 17 серпня 2026 року ( а.с. 65 ).

29 липня 2026 року від адвоката Дашка М.В., який діє в інтересах відповідача ОСОБА_2 , на адресу суду надійшов відзив на позов, відповідно до якого у задоволенні позову про визнання свідоцтв про право на спадщину за законом недійсними просив відмовити у зв`язку з сплином строку позовної давності, а також необґрунтованості заявлених вимог у цілому. Разом з цим, адвокат Дашко М.В. просив стягнути з позивачки на користь відповідача ОСОБА_2 10 000 грн. 00 коп. у рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу ( а.с. 72 – 82 ).

21 серпня 2026 року від представника позивачки - адвоката Зачепіло З.Я. на адресу суду надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких остання просила не брати до уваги твердження адвоката Дашка М.В., викладені у відзиві, та задовольнити позов ОСОБА_1 , виходячи з обставин, що у ньому викладені ( а.с. 99 – 108 ).

Ухвалою суду від 08 вересня 2026 року підготовче провадження у справі закрито, її розгляд призначено у відкритому судовому засіданні о 14 год. 00 хв. 24 вересня 2026 року ( а.с. 112 ).

Протокольною ухвалою суду від 24 вересня 2026 року за наслідками задоволення клопотання представника відповідача – адвоката Дашка М.В. розгляд справи відкладено до 13 год. 00 хв. 15 жовтня 2026 року ( а.с. 119 ).

Представник позивача – адвокат Зачепіло З.Я., відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , представник останнього - адвокат Дашко М.В., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, приватний нотаріус Святецька І.В., будучи належним чином повідомленими про місце, дату та час розгляду справи, у судове засідання не з`явилися, причин своєї неявки не повідомили ( а.с. 122 – 127 ).

Керуючись вимогами ч. 1 ст. 223 ЦПК України, зважаючи на позицію позивачки та її представника, суд вважає за можливе розгляд справи провести у відсутність представника позивача - адвоката Зачепіло З.Я., відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , представника останнього - адвоката Дашка М.В., третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, приватного нотаріуса Святецька І.В.

Заслухавши думку позивачки, її представника, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, перевіривши доводи позовної заяви, заперечення відповідача, викладені у відзиві, та додаткові письмові пояснення представника позивача, суд приходить до наступних висновків.

Так, судом встановлено, що 04 липня 2019 року позивачка ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 , про що складено актовий запис № 826 та Шевченківським районним у м. Полтаві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 ( а.с. 16 ).

ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Полтава помер ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 13 липня 2019 року, виданим Шевченківським районним у місті Полтаві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ( а.с. 21 ).

23 липня 2019 року відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Святецької І.В. із заявами про прийняття спадщини за законом на все, належне ОСОБА_4 , майно ( а.с. 22-23 ).

03 вересня 2019 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Святецької І.В. з заявою про прийняття спадщини за законом на все, належне ОСОБА_4 , майно ( а.с. 24 ).

У листопаді 2019 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до Шишацького районного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_1 про визнання шлюбу, зареєстрованого 04 липня 2019 року Шевченківським районним у м. Полтаві відділом ДРАЦС ГТУЮ у Полтавській області між останньою та їх батьком ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , недійсним.

Рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 04 жовтня 2021 року у справі № 551/1203/19, у задоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відмовлено.

09 травня 2022 року ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса Святецької І.В. із заявою, із змісту якої слідує, що на день смерті ОСОБА_4 залишилося спадкове майно, яке складається з ? частки грошових заощаджень, з належними відсотками, виплатами та компенсаціями, що знаходяться в АТ « Райффайзен Банк Аваль » на поточному рахунку, залишок коштів на якому, станом на 13 серпня 2019 року, складає 301 350 грн. 76 коп., а також в АТ КБ « ПриватБанк » на депозитних рахунках із залишком вкладу у загальному розмірі 231 846 грн. 87 коп., на карткових рахунках із залишком вкладів у загальному розмірі 19 146 грн. 50 коп. ( а.с. 25 ).

12 травня 2022 року ОСОБА_3 звернулася до приватного нотаріуса Святецької І.В. з аналогічною за змістом заявою ( а.с. 27 ).

Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 09 травня 2022 року, виданим приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Святецькою І.В., зареєстрованого в реєстрі за № 778, визнано право ОСОБА_2 на ? частку майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_4 , яке складається з грошових заощаджень, з належними відсотками, виплатами та компенсаціями, що знаходяться в АТ « Райфайзен Банк Аваль » на поточному рахунку, залишок коштів на якому, станом на 13 серпня 2019 року, складає 301 350 грн. 76 коп. і в АТ КБ « ПриватБанк » на трьох депозитних рахунках із залишком вкладу у загальному розмірі 231 846 грн. 87 коп. і трьох карткових рахунках із залишком вкладу у загальному розмірі 19146 грн. 60 коп. ( а.с. 35, 37 - 38 ).

Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 12 травня 2022 року, виданим приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Святецькою І.В., зареєстрованого в реєстрі за № 798, визнано право власності ОСОБА_3 на ? частку майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_4 , яке складається з грошових заощаджень, з належними відсотками, виплатами та компенсаціями, що знаходяться в АТ « Райфайзен Банк Аваль » на поточному рахунку, залишок коштів на якому станом на 13 серпня 2019 року, складає 301 350 грн. 76 коп. та в АТ КБ « ПриватБанк » на трьох депозитних рахунках із залишком вкладу у загальному розмірі 231 846 грн. 87 коп. і трьох карткових рахунках із залишком вкладу у загальному розмірі 19146 грн. 60 коп.( а.с. 36, 39 - 40 ).

Постановою Полтавського апеляційного суду від 14 лютого 2024 року апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Салашного М.О. залишено без задоволення, а рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 04 жовтня 2021 року без змін ( а.с. 30 – 34 ).

Постановою приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Святецької І.В. за № 567/02-31 від 26 серпня 2024 року ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно, яке належало померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , а саме на ? частку грошових заощаджень з належними відсотками, виплатами та компенсаціями, що знаходилися в АТ « Райффайзен Банк Аваль » на поточному рахунку та в АТ КБ « ПриватБанк » на трьох депозитних рахунках і трьох карткових рахунках відмовлено ( а.с. 28 ).

Із мотивувальної частини постанови приватного нотаріуса слідує, що 23 липня 2019 року відкрита спадкова справа № 80/2019 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Заяви про прийняття спадщини подали: 23 липня 2019 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і 03 вересня 2019 року ОСОБА_1 .

Постановою Полтавського апеляційного суду від 26 квітня 2022 року, рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 04 жовтня 2021 року у справі № 551/1203/19 скасовано і ухвалено нове рішення, яким визнано недійсним шлюб, укладений між ОСОБА_4 і ОСОБА_1

09 травня 2022 року за заявами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 були видані свідоцтва про право на спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 на грошові заощадження з належними відсотками, виплатами та компенсаціями, що знаходяться у АТ « Райффайзен Банк Аваль » та АТ КБ « Приват Банк » у рівних частках.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 14 лютого 2024 року рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 04 жовтня 2021 року залишено без змін. Разом з тим, ОСОБА_1 не надано рішення суду, згідно якого свідоцтво про право на спадщину було визнано недійсним згідно з ст. 1301 ЦК України.

Таким чином, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер спадкодавець ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилася спадщина, до складу якої увійшли, зокрема, права на грошові кошти, розміщені на поточних і депозитних рахунках у банківських установах, зокрема, у АТ « Райффайзен БанкАваль », АТ КБ « Приват Банк ».

На час відкриття спадщини спадкодавець перебував у зареєстрованому шлюбі з позивачкою ОСОБА_1 , яка у визначений законом шестимісячний строк звернулася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті чоловіка.

Відповідачі, які є дітьми спадкодавця, також звернулися до приватного нотаріуса з заяви про прийняття спадщини після смерті батька.

У подальшому між сторонами виник судовий спір щодо дійсності шлюбу позивачки із спадкодавцем.

Рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 04 жовтня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання шлюбу недійсним відмовлено.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 26 квітня 2022 року зазначене рішення скасовано та ухвалено нове рішення, яким шлюб визнано недійсним.

Під час чинності постанови апеляційного суду 09 і 12 травня 2022 року приватним нотаріусом відповідачам видано свідоцтва про право на спадщину за законом, відповідно до яких кожному з них визначено по 1/2 частці спадкового майна.

Постановою Верховного Суду від 28 вересня 2022 року постанову апеляційного суду від 26 квітня 2022 року про визнання шлюбу недійсним скасовано, справу направлено на новий апеляційний розгляд.

За результатами нового апеляційного розгляду постановою Полтавського апеляційного суду від 14 лютого 2024 року рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 04 жовтня 2021 року про відмову у визнанні шлюбу недійсним залишено без змін.

Таким чином, за результатами остаточного судового розгляду шлюб позивачки зі спадкодавцем недійсним не визнано.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, яке набрало законної сили, за передбачених цією нормою умов не підлягають повторному доказуванню.

При вирішенні даного спору, суд виходить із того, що питання дійсності шлюбу вже було предметом судового розгляду та отримало остаточне вирішення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини принцип правової визначеності є одним з основоположних аспектів верховенства права та передбачає повагу до остаточного судового рішення.

Зокрема, у рішенні від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» ( заява № 28342/95) ЄСПЛ наголосив на важливості принципу юридичної визначеності, згідно з яким остаточне судове рішення не повинно безпідставно ставитися під сумнів.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб.

За змістом ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той із подружжя, який його пережив, та батьки.

Частиною першою статті 1267 ЦК України передбачено, що частки у спадщині кожного зі спадкоємців за законом є рівними.

За правилами ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Отже, позивач як дружина спадкодавця, яка у встановленому законом порядку прийняла спадщину, має право на спадкування за законом нарівні з відповідачами.

За відсутності інших спадкоємців першої черги, які прийняли спадщину, або інших передбачених законом підстав для зміни спадкових часток кожному із трьох спадкоємців належить по 1/3 спадкового майна.

Визначення відповідачам у виданих свідоцтвах про право на спадщину за законом від 09 і 12 травня 2022 року часток по 1/2 кожному не відповідає дійсному розміру їхніх спадкових прав та порушує право позивачки на належну їй частку спадщини.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 1300 ЦК України за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, до свідоцтва про право на спадщину можуть бути внесені зміни. На вимогу одного зі спадкоємців зміни до свідоцтва можуть бути внесені за рішенням суду.

Розмежування зазначених способів захисту здійснено Верховним Судом у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2024 року у справі № 504/3606/14-ц.

У цій постанові Верховний Суд сформулював висновок, відповідно до якого визнання свідоцтва недійсним пов`язується з наявністю юридичних вад на момент його видачі.

Натомість внесення змін до свідоцтва застосовується у випадку, коли особа, якій видане свідоцтво, має право на спадкування, однак в іншому розмірі через неврахування спадкових прав інших осіб.

Виявлення спадкоємця, який прийняв спадщину, але не отримав свідоцтва про право на спадщину, є підставою для внесення змін до свідоцтва, а не обов`язково для визнання його недійсним.

Оскільки відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 є дітьми спадкодавця та належать до спадкоємців першої черги за законом, обставин, які б свідчили про відсутність у відповідачів самого права на спадкування після смерті батька, судом не встановлено.

Водночас виданими відповідачам свідоцтвами про право на спадщину за законом не враховано права позивачки, як дружини спадкодавця, на належну їй частку спадщини.

При цьому, на момент видачі свідоцтв діяла постанова Полтавського апеляційного суду від 26 квітня 2022 року про визнання шлюбу недійсним.

Однак, правомірність поведінки нотаріуса на дату вчинення нотаріальної дії та дійсний обсяг спадкових прав сторін є різними юридичними питаннями.

Подальше скасування постанови Полтавського апеляційного суду від 26 квітня 2022 року про недійсність шлюбу та остаточна відмова у задоволенні позову відповідачів про визнання шлюбу недійсним підтверджують відсутність підстав для неврахування частики позивачки, як спадкоємиці першої черги.

Таким чином, порушення права позивачки полягає у неправильному визначенні часток відповідачів у спадщині, а не у відсутності у відповідачів права на спадкування.

За правилами ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Водночас за змістом принципу « jura novit curia » суд самостійно здійснює юридичну кваліфікацію спірних правовідносин та застосовує належні норми матеріального права.

Верховний Суд у постанові від 08 липня 2026 року у справі № 752/21643/24, розглядаючи спір за вимогами про визнання свідоцтв про право на спадщину недійсними, звернув увагу на необхідність встановлення дійсної мети позову та можливість застосування ефективного способу захисту шляхом внесення змін до свідоцтв.

Верховний Суд виходив із того, що юридична кваліфікація спірних правовідносин належить до повноважень суду, який повинен застосувати належні норми матеріального права з урахуванням установлених обставин та змісту заявлених вимог.

Із змісту позовної заяви та додаткових письмових пояснень представника позивачки, які за своєю суттю є відповіддю на відзив, слідує, що метою звернення до суду є захист належного позивачці права на 1/3 частку спадкового майна, яке не було враховано під час видачі відповідачам свідоцтв про право на спадщину за законом.

Таким чином, позивачка фактично оспорює визначений у свідоцтвах про право на спадщину розмір спадкових часток відповідачів, а не наявність у них самого права на спадкування. Неправильне визначення у свідоцтвах про право на спадщину за законом розміру спадкових часток відповідачів порушує спадкове право позивачки.

З урахуванням правових висновків Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2024 року у справі № 504/3606/14-ц та Касаційного цивільного суду від 08 липня 2026 року у справі № 752/21643/24 суд приходить до висновку, що ефективним способом захисту порушеного права є внесення змін до оспорюваних свідоцтв відповідно до статті 1300 ЦК України.

Європейський суд з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» ( рішення від 10 лютого 2011 року, заява № 4909/04, § 58) зазначив, що належне здійснення правосуддя передбачає обов`язок суду належним чином мотивувати свої рішення.

У рішенні «Руїс Торіха проти Іспанії» ( рішення від 09 грудня 1994 року, заява № 18390/91, § 29) ЄСПЛ наголосив, що обов`язок мотивувати рішення не означає необхідності надавати детальну відповідь на кожний довід, проте суд повинен належним чином розглянути істотні аргументи сторін.

Застосування зазначеного способу захисту за встановлених обставин, на переконання суду, не змінює фактичних підстав позову, не виходить за межі спадкового права, за захистом якого звернулася позивачка, та забезпечує відновлення належного їй права на спадкове майно. Внесення змін до свідоцтв шляхом визначення частки кожного з відповідачів у розмірі 1/3 замість 1/2 є пропорційним способом захисту, який не призводить до необґрунтованого позбавлення відповідачів, належних їм, спадкових прав.

За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 у частині захисту її спадкових прав, шляхом внесення змін до свідоцтв про право на спадщину за законом.

При обранні належного способу захисту представники позивачки посилалися на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 28 січня 2026 року у справі № 450/1741/23.

У зазначеній постанові Верховний Суд наголосив, що свідоцтво про право на спадщину є документом, який посвідчує перехід права власності на спадкове майно від спадкодавця до спадкоємців, та за своєю правовою природою не є правочином.

При цьому, право на оспорювання свідоцтва про право на спадщину належить особі, цивільні права чи охоронювані законом інтереси якої порушені його видачею, а застосування відповідного способу судового захисту має бути спрямоване на відновлення порушеного права.

Разом із тим, фактичні обставини справи № 450/1741/23 та справи, яка розглядається, не є тотожними.

У справі № 450/1741/23 Верховний Суд, зокрема, оцінював можливість спадкоємця оспорювати правовстановлюючі документи за обставин, коли відповідний спадкодавець за життя не реалізував право на їх оспорювання. Натомість у справі, яка розглядається, позивачка є спадкоємицею першої черги за законом, яка в установленому порядку прийняла спадщину, проте її спадкові права не були враховані під час видачі свідоцтв про право на спадщину іншим спадкоємцям.

Таким чином, наведена постанова Верховного Суду підлягає врахуванню в частині загальних правових підходів до захисту порушених спадкових прав.

Представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Дашком М.В. у відзиві на позов заявлено про застосування наслідків спливу позовної давності. Розглядаючи зазначену вимогу, суд приходить до наступних висновків.

Так, відповідно до статей 256, 257 ЦК України загальна позовна давність становить три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20 викладено правовий висновок про застосування позовної давності до вимог про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним.

Разом із тим, суд враховує спеціальне правове регулювання перебігу позовної давності під час карантину та воєнного стану.

Так, Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, який передбачав продовження відповідних строків на період дії карантину.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX запроваджено особливості перебігу позовної давності під час воєнного стану.

У подальшому Законом України від 08 листопада 2023 № 3450-IX передбачено зупинення перебігу позовної давності на період дії воєнного стану.

Законом України від 14 травня 2025 року № 4434-IX відповідне положення про зупинення перебігу позовної давності виключено, а з 04 вересня 2025 року відновлено її перебіг.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» ( рішення від 22 жовтня 1996 року, заяви № 22083/93 та № 22095/93, § 51), встановлення строків позовної давності має легітимну мету, зокрема забезпечення юридичної визначеності, остаточності правовідносин і захисту відповідачів від несвоєчасно пред`явлених вимог.

Водночас застосування правил позовної давності має відповідати положенням національного законодавства та не призводити до непропорційного обмеження права особи на доступ до суду.

Оскільки оспорювані свідоцтва про право на спадщину за законом видані у травні 2022 року, тобто під час дії спеціального законодавчого регулювання строків, а позов подано 10 липня 2026 року, звичайне календарне обчислення трьох років без урахування зазначених законодавчих положень є неправильним.

З огляду на час виникнення спірних правовідносин, дату видачі оскаржуваних свідоцтв та особливості продовження і зупинення позовної давності під час карантину та воєнного стану, суд не вбачає пропуску позивачем ОСОБА_1 строку звернення до суду за судовим захистом.

Отже, підстави для застосування наслідків спливу позовної давності відсутні.

Разом з тим, позивачка просить стягнути з кожного з відповідачів по 92 057 грн. 37 коп., посилаючись на те, що зазначені кошти безпідставно набуті відповідачами внаслідок оформлення спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути потерпілому це майно.

За змістом ст. 1228 ЦК України право на вклад у банку входить до складу спадщини незалежно від способу розпорядження ним.

Матеріалами справи підтверджується наявність на рахунках спадкодавця грошових коштів у банківських установах ( а.с. 43 - 45, 47, 49 ).

Водночас наявні банківські документи містять інформацію про залишки коштів, але не підтверджують фактичного отримання відповідачами заявлених до стягнення сум.

Відомості про виплату відповідачам грошових коштів після видачі свідоцтв про право на спадщину матеріали справи не містять.

При цьому, суд розмежовує право спадкоємця на вклад у банку та фактичне отримання відповідних грошових коштів.

Видача свідоцтва про право на спадщину за законом посвідчує оформлення спадкових прав, однак сама по собі не доводить фактичного перерахування або виду спадкоємцю грошових коштів.

Позивачка обґрунтовує вимогу безпідставним отриманням відповідачами грошових коштів, проте належними та допустимими доказами не підтвердила факту такого отримання або інших обставин, які зумовлюють виникнення особистого грошового обов`язку відповідачів перед нею.

Згідно з статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на встановлені обставини, суд приходить до висновку, що позивачем ОСОБА_1 не доведено передбачених ст. 1212 ЦК України підстав для стягнення з відповідачів по 92 057 грн. 37 коп.

При цьому, відмова у задоволенні грошової вимоги не спростовує належного позивачці права на спадкування відповідної частки майна та не позбавляє її можливості реалізувати таке право у встановленому законом порядку.

Одночасно, позивачка ОСОБА_1 просила стягнути солідарно з відповідачів 250 000 грн моральної шкоди, на обґрунтування якої посилається на тривалі душевні страждання, погіршення стану здоров`я, оспорювання відповідачами дійсності шлюбу зі спадкодавцем, а також порушення її спадкових прав.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

За змістом ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності передбачених законом умов цивільно-правової відповідальності.

Моральна шкода може проявлятися у душевних стражданнях, тривозі, переживаннях, порушенні звичайного способу життя, погіршенні емоційного стану та інших негативних наслідках немайнового характеру.

Разом із тим, для покладення на конкретну особу обов`язку з відшкодування моральної шкоди необхідно встановити правові підстави такої відповідальності та причинний зв`язок між поведінкою цієї особи й заподіяною шкодою.

Матеріалами справи підтверджується, що між сторонами існували тривалі судові спори з приводу дійсності шлюбу та спадкування.

Проте, звернення відповідачів до суду з вимогою про визнання шлюбу недійсним саме по собі є реалізацією конституційного права на судовий захист. Відмова у задоволенні відповідного позову не означає автоматичного встановлення протиправності поведінки осіб, які звернулися до суду.

Надана позивачкою медична документація підтверджує обставини її лікування у період часу з 22 по 29 жовтня 2021 року та стан здоров`я на той час ( а.с. 52 – 53 ). Водночас такі документи самі по собі не встановлюють, що відповідні порушення здоров`я виникли саме внаслідок конкретних неправомірних дій відповідачів.

Суд також враховує доводи позивача про тривалі негативні переживання внаслідок невизнання її спадкових прав, однак встановлення порушення спадкового права не свідчить про доведення всіх передбачених законом умов для стягнення моральної шкоди саме із відповідачів.

У матеріалах справи відсутні достатні докази причинного зв`язку між конкретними неправомірними діями відповідачів та заявленими негативними наслідками, а також належне обґрунтування підстав солідарної відповідальності відповідачів за заявленою вимогою.

За таких обставин, суд не знаходить обґрунтованих підстав для стягнення з відповідачів у солідарному порядку моральної шкоди у розмірі 250 000 грн. 00 коп.

Суд не приймає до уваги долучений до позовної заяви витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо внесення відомостей про кримінальне правопорушення від 31 липня 2019 року ( а.с. 50 ), як доказ понесених позивачкою моральних страждань, оскільки він підтверджує лише факт внесення до ЄРДР відповідних відомостей та початок досудового розслідування.

Водночас сам факт внесення відомостей до ЄРДР не є встановленням факту вчинення конкретною особою кримінального правопорушення, її винуватості чи достовірності всіх фактичних обставин, зазначених у заяві або повідомленні, на підставі яких такі відомості внесено.

Наданий позивачкою витяг з ЄРДР не несе в собі самостійного доказового значення щодо заявленого ОСОБА_1 розміру моральної шкоди.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із положень статей 133, 137, 141 ЦПК України, а також ураховує правові висновки Верховного Суду та практику Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

При звернені до суду з позовом позивачкою понесені документально підтвердженні витрати на сплату судового збору у розмірі 6 922 грн. 35 коп. ( а.с. 1 – 3 ).

За правилами п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру заявлених вимог.

Зважаючи на часткове задоволення позову, суд приходить до висновку про стягнення у солідарному порядку з відповідачів на користь позивачки витрати, що пов`язані з сплатою судового збору, у розмірі 1 331 грн. 20 коп.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1 і 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу визначається відповідно до умов договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу виконаних адвокатом робіт, наданих послуг і їх вартості.

Частиною четвертою статті 137 ЦПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем ОСОБА_2 заявлено вимогу про стягнення з позивачки витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. 00 коп.

На підтвердження зазначених витрат представником відповідача – адвокатом Дашком М.В. надано договір про надання професійної правничої допомоги, розрахунок суми гонорару, акт наданих послуг та документ про оплату ( а.с. 80 – 82 ).

Дослідивши зазначені документи в їх сукупності, суд встановив, що фактично надана адвокатом Дашко М.В. правнича допомога полягала у підготовці, складанні та поданні відзиву на позовну заяву.

Адвокат Дашко М.В. участі у судових засіданнях не приймав.

У додаткових письмових поясненнях представник позивачки - адвокат Зачепіло З.М. заперечувала проти стягнення зазначених витрат, посилаючись на їх неспівмірність зі складністю справи та обсягом фактично наданої правничої допомоги.

Зокрема, представник позивачки зазначила, що заявлена до компенсації сума у розмірі 10 000 грн. фактично є оплатою підготовки одного процесуального документа, тоді як надання інших послуг, зазначених у договорі, матеріалами справи не підтверджено.

Також представник позивачки звернула увагу на похилий вік позивачки, її статус пенсіонерки та обмеженість матеріальних можливостей.

Суд враховує наведені заперечення, оскільки їх зміст свідчить про незгоду позивачки з розміром витрат, які відповідач просить покласти на неї, водночас сама лише незгода сторони із заявленою сумою витрат не є достатньою підставою для довільного зменшення їх розміру.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц викладено висновок про необхідність застосування критеріїв реальності, необхідності та розумності витрат на професійну правничу допомогу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 розмежовано повноваження суду щодо зменшення витрат на професійну правничу допомогу відповідно до статті 137 ЦПК України та щодо їх розподілу за правилами статті 141 ЦПК України.

Оцінюючи заявлені відповідачем витрати, суд бере до уваги, що спір стосується спадкових правовідносин, пов`язаний із попереднім судовим розглядом питання про дійсність шлюбу та потребував правового аналізу норм цивільного законодавства і судової практики, а також обсяг фактично наданої адвокатом правничої допомоги, який обмежувався підготовкою виключно відзиву на позовну заяву.

При цьому, кількість складених документів сама по собі не визначає вартість правничої допомоги, однак є однією з обставин, що підлягають оцінці в сукупності з іншими доказами.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує, зокрема, пов`язаність витрат із розглядом справи, обґрунтованість і пропорційність їх розміру до предмета спору, значення справи для сторін, а також поведінку сторін під час розгляду справи.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог відсутні підстави для покладення на позивачку всіх заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу.Разом із тим виконана адвокатом робота з підготовки відзиву є правничою допомогою, необхідність і вартість якої підлягають оцінці судом.

Суд, вирішуючи питання щодо відшкодування таких витрат, з урахуванням належності їх документального підтвердження, фактичного обсягу наданих послуг, змісту заперечень позивачки та результату розгляду позову, приходить до висновку про стягнення з позивачки на користь відповідача ОСОБА_2 1 000 грн. 00 коп. у рахунок відшкодування заявлених витрат, що буде відповідати критерію співмірності та обґрунтованості таких витрат, які реально понесені останнім у суді першої інстанції.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 5, 141, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмета спору, - приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Святецька Ірина Вікторівни, про визнання свідоцтв про право на спадщину за законом недійсними, стягнення грошових коштів отриманих у спадок та моральної шкоди, - задовольнити частково.

Внести зміни до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 09 травня 2022 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Святецькою Іриною Вікторівною, зареєстрованого в реєстрі за № 778, на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на спадкове майно, що складається з грошових заощаджень, розміщених на банківських рахунках, з належними відсотками, виплатами та компенсаціями, визначивши частку ОСОБА_2 у зазначеному спадковому майні в розмірі 1/3 (однієї третьої) замість 1/2 (однієї другої).

Внести зміни до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 12 травня 2022 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Святецькою Іриною Вікторівною, зареєстрованого в реєстрі за № 798, на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на спадкове майно, що складається з грошових заощаджень, розміщених на банківських рахунках, з належними відсотками, виплатами та компенсаціями, визначивши частку ОСОБА_3 у зазначеному спадковому майні в розмірі 1/3 (однієї третьої) замість 1/2 (однієї другої).

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 , - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у солідарному порядку на користь ОСОБА_1 судові витрати, що пов`язані з сплатою судового розбору, у розмірі 1 331 грн. 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 1 000 грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ,

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ,

відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_5 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Святецька Ірина Вікторівна, адреса місцезнаходження: 36039, м. Полтава, вул. Симона Петлюри, 13.

Повний текст рішення суду складено 16 жовтня 2026 року.

Головуючий суддя: