Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №554/6639/26 — Полтавський районний суд Полтавської області

Суд: Полтавський районний суд Полтавської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 13 жовтня 2026 р.

Справа: №554/6639/26

Суддя: Стрюк Л. І.

Справа № 554/6639/26

Провадження № 2/545/2678/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2026 р. Полтавський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді: Стрюк Л.І.,

за участю секретаря: Гаврися В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Полтава у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом та просили стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №165023334 від 08.10.2021 в загальному розмірі 92251,17 грн, з яких 22000 грн – заборгованість за тілом кредиту, 70251,17 грн – заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

У відзиві відповідач ОСОБА_1 проти задоволення позову заперечувала, та звертала увагу, що розрахунок заборгованості є необґрунтованим, нараховані відсотки завищеними та не справедливими. Також зазначала, що саме на позивача покладається обов`язок у доведеності правомірності переходу права вимоги до нього від первісного кредитора та у доведеності факту перерахування кредитних коштів.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві зазначив про розгляд справи без його участі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату та час судового розгляду справи, у судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, заяв про розгляд справи без його участі не надав.

Згідно з ч. 1 ст. 233 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до ч.2 ст. 247 цього ж кодексу фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відтак, оскільки учасники справи не з`явилися фіксування судового процесу не здійснювалось.

Встановлено, що 08 жовтня 2021 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 за допомогою вебсайту (www.moneyveo.ua) укладено електронний Кредитний договір № 165023334.

Укладенню правочину передувала реєстрація відповідача в Інформаційно-телекомунікаційній системі (ІТС) Первісного кредитора, створення Особистого кабінету, подання електронної Заявки із зазначенням анкетних даних, РНОКПП, контактного номера телефону та відомостей про платіжну картку, а також проходження процедури її верифікації (аутентифікації).

Перед підписанням договору Відповідач ознайомилася з офертою, індивідуальними умовами кредитування та Правилами надання грошових коштів у позику ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА».

Прийняття пропозиції (акцепт) та підписання електронного Кредитного договору здійснено відповідачем шляхом введення одноразового пароля-ідентифікатора MNV688MZ, отриманого в SMS-повідомленні. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та ст. ст. 205, 207, 638, 639 ЦК України такий правочин за своїми юридичними наслідками прирівнюється до укладеного в письмовій формі. Примірник підписаного договору разом із повідомленням про успішне оформлення було направлено Первісним кредитором на електронну адресу Відповідача.

Початковий розмір кредиту за договором становив 7 000,00 грн. Надалі за згодою сторін суму наданого кредиту було збільшено, унаслідок чого загальна сума наданих кредитних коштів склала 22 000,00 грн.

Щодо виконання умов договору та виникнення заборгованості:

Первісний кредитор повністю виконав свої зобов`язання, перерахувавши кредитні кошти на картковий рахунок Відповідача, що підтверджується відповідними платіжними документами, бухгалтерською довідкою та письмовими поясненнями.

Натомість відповідач ОСОБА_1 порушила взяті на себе грошові зобов`язання, ухилившись від повернення суми кредиту та сплати нарахованих процентів у строки, встановлені договором.

Щодо відступлення права вимоги (переходу прав кредитора):

У подальшому відбулося послідовне відступлення права грошової вимоги за Кредитним договором № 165023334 від 08.10.2021:

14 грудня 2021 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 підписано Реєстр прав вимоги № 164, згідно з яким право вимоги за заборгованістю відповідача перейшло до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС».

30 травня 2023 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 підписано Реєстр прав вимоги № 9, за яким право вимоги до Відповідача перейшло до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС».

14 липня 2025 року між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» (Позивач) укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е. На виконання умов цього договору сторонами підписано Реєстр боржників від 14.07.2025 та Акт прийому-передачі Реєстру Боржників, відповідно до яких ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 .

Факт належного фінансування та здійснення розрахунків за договорами факторингу між факторами підтверджується відповідними платіжними інструкціями, актами звірки та протоколами узгодження предмета факторингових операцій. Перехід майбутніх прав вимоги та правомірність укладених договорів факторингу відповідає приписам ст. ст. 1077, 1078 ЦК України та презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України).

Нові кредитори (ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС») додаткових нарахувань за Кредитним договором не здійснювали. На момент передачі права вимоги Позивачу (14.07.2025) заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «ЕЙС» становить 92 251,17 грн.

На час звернення позивача до суду з цим позовом відповідач заборгованість не погасила, кошти на рахунок ТОВ «ФК «ЕЙС» не надходили.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором.

Факт отримання грошових коштів підтверджується наданими АТ КБ «ПриватБанк» випискою з картки позичальника ОСОБА_1 , згідно з якою на ім`я відповідача емітовано картку № НОМЕР_1 зараховано суму коштів 7000 грн від 08.10.2021, 5000 грн, 650 грн та 2100 грн зараховано 11.10.2021, 250 грн та 400 грн зараховано 12.10.2021, 1550 грн, 1000 грн, 2350 грн та 1700 грн зараховано від 13.10.2021. До наданої інформації доєднано первинні документи бухгалтерського обліку у вигляді виписки з рахунку відповідача (а.с. 176-178).

Клієнт здійснював користування грошовими коштами, однак, свої зобов`язання за Кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків за користування кредитними коштами відповідач не виконав.

Відповідно до ч. 1 ст.1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Таким чином, матеріалами справи підтверджуються обставини щодо переходу прав вимоги від первісного кредитора до позивача.

На підставі ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

З матеріалів справи вбачається, що позичальником умови кредитного договору належним чином не виконувались внаслідок чого виникла заборгованість.

Оскільки, відповідач належним чином не виконує свої зобов`язання по погашенню заборгованості за кредитним договором № 165023334, тому позовні вимоги є підставними та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення тіла кредиту та відсотків за користування.

Що стосується доводів відповідача з приводу несправедливості нарахування відсотків та їх завищеності то суд зазначає наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, а саме з договору № 165023334 від 08.10.2021, що позичальник підписала електронним підписом наступні умови щодо строку користування кредитними коштами, кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником, а саме до 07.11.2021. Пунктом 1.8. договору встановлено, що сторони погодили, що встановлений в п. 1.7. договору строк дисконтного періоду на відповідно, строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником, шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови якщо позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду.

Пунктом 1.9.3. встановлено якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п. 1.8. договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовується правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 722,70 процентів річних, що становить 1,98 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду.

З огляду на вищезазначене та у порядку ст.. 212 ЦК України сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним договором, щодо виникнення у позичальника зобов`язань по сплаті процентів за базовою процентною ставкою від дати отримання кредиту по дату закінчення дисконтного періоду є факт продовження користування кредитом понад строк дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду на умовах п. 1.8. цього договору (зворот а.с. 149- а.с. 150).

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідач протягом строку нарахування відсотків активно користувалася кредитними коштами, а також як зазначено вище регулярно отримувала окремі кредитні транші (10 разів) (а.с. 103 - зворот а.с. 107).

Відтак кредитний договір неодноразово пролонговувався та його дія продовжувалася , як на дію наступних траншів так і до повного виконання його позичальником.

Договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором MNV688MZ, відправлено 08.10.2021, 17:43:05, введено 08:10:2021. (а.с. 101).

За таких обставин, слід дійти висновку, що позичальник ознайомився з усіма істотними умовами кредитного договору, погодилася на них та не вважала їх такими, що не відповідають його інтересам та є не справедливими, засвідчивши своє волевиявлення власним підписом.

Такого ж, висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 вересня 2026 року (справа №?552/672/23), зокрема Верховний Суд зазначив, якщо в документах є розбіжності (анкета вказує одну суму, а договір містить додаткові умови нарахування), діє принцип favor contractus та норми Закону «Про захист прав споживачів». Суд зобов`язаний тлумачити такі нечіткі положення виключно на користь позичальника і стягувати меншу суму. Окрема позовна вимога від клієнта для цього не потрібна.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що строк кредитування збігається як в заявці на отримання кредитного договору – 30 днів (з можливістю продовження) (а.с. 116) та і в самому кредитному договорі, який підписано позичальником, чітко прописано випадки пролонгації договору та продовження нарахування відсотків за конкретними ставками, погодженими з позичальником.

ОП КЦС ВС відступила від правового висновку, викладеного раніше КЦС ВС. У постанові КЦС ВС було сформульовано підхід, за яким при вирішенні вимоги про стягнення кредитної заборгованості суд мав оцінювати, чи не є нараховані проценти непропорційно великими та чи відповідають вони засадам справедливості, добросовісності й розумності, навіть за відсутності окремої вимоги споживача про оспорення відповідних умов договору.

ОП КЦС ВС уточнила, що за відсутності встановленої законом нікчемності відповідної умови суд не може без позовної вимоги споживача визнати умову договору недійсною, змінити договір і на цій підставі самостійно зменшити розмір процентів. Водночас це не перешкоджає суду без окремої вимоги тлумачити нечіткі або двозначні положення договору на користь споживача.

Тож, доводи відповідача з приводу завищених відсотків, несправедливості їх нарахування не можуть бути прийняті судом з підстав наведених вище.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є доведеними в судовому порядку та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення витрат позивача на правничу допомогу.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 37 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

У пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 виснує, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Враховуючи наведене та визначені, зокрема, частиною ч. 4 ст. 137 ЦПК України критерії для здійснення розподілу судових витрат, безпосередньо та причино пов`язаних з розглядом справи, беручи до уваги те, що справа не є складною, малозначною та розглядається в спрощеному позовному провадженні, є типовою, в якій сформована усталена судова практика, суд приходить до висновку, що розумним та справедливим у даному випадку буде стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн.

Питання щодо розподілу судового збору суд вирішує відповідно до вимог статті 142 ЦПК України.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду з позовом сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 76, 141, 263, 265, 279, 354 ЦПК України,

вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (код ЄДРПОУ 42986956, адреса: м. Київ вул. Юрія Поправки, 6, кабінет 13)заборгованість за кредитним договором № 165023334 від 08.10.2021 в сумі 92251,17 грн, витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн, а також судовий збір в розмірі 2662,40 грн, що разом становить – 97913,57 грн.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: Л. І. Стрюк

Оригінал: reyestr.court.gov.ua