Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №545/2600/26 — Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/2600/26

Провадження № 2/545/2363/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2026 р. Полтавський районний суд Полтавської області в складі :

головуючого судді Стрюк Л.І.,

з участю секретаря Гаврися В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Представник ТОВ «Фінансова компанія «Свеа Фінанс» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути заборгованість загальною сумою 41800 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 4000 грн., суми заборгованості за відсотками - 35800 грн., а також сплачений судовий збір 2662,40 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначав, що позовні вимоги не визнає в повному обсязі. Звертає увагу на неправомірність нарахування штрафів і пені, а також на несправедливість нарахування відсотків та їх завищеність. Зазначає, що має скрутне матеріальне становище та його заробітна плата є єдиним джерелом доходу, з якого вже здійснюються відрахування за іншими виконавчими провадженням, а також вказував, що має поганий стан здоров`я.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про час та дату розгляду справи повідомлений відповідно до ст. ст. 128, 129 ЦПК України, направив на адресу суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав.

Відповідач у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленими, про причини неявки не повідомив.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши всі обставини у справі та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 09 березня 2024 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 в електронній формі за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи Первісного кредитора (вебсайт https://sloncredit.ua/) укладено Договір про надання споживчого кредиту № 1486318.

Укладенню договору передувала процедура ідентифікації та верифікації особи Позичальника з використанням системи BankID НБУ (відповідно до п. 2 розд. 31 Додатку 2 до Положення про здійснення установами фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління НБУ від 28.07.2020 № 107). Після ознайомлення з офертою Відповідач 09 березня 2024 року о 16:44:46 підписав Кредитний договір шляхом введення одноразового ідентифікатора C026, надісланого Первісним кредитором у SMS-повідомленні на контактний номер телефону НОМЕР_3, що у відповідності до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та ст. 639 Цивільного кодексу України прирівнюється до укладення договору в письмовій формі.

За умовами Кредитного договору ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» надало Позичальнику кредит у розмірі 4 000,00 грн строком на 360 днів. Згідно з умовами договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за стандартною процентною ставкою 2,50% в день (застосовується з другого дня користування) або за зниженою процентною ставкою 0,875% в день у випадках, передбачених договором.

Первісний кредитор свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, перерахувавши кредитні кошти в сумі 4 000,00 грн на вказану Відповідачем платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою надавача платіжних послуг ТОВ «ПЕЙТЕК».

Зі свого боку Відповідач узятих на себе зобов`язань щодо своєчасного повернення кредиту та сплати нарахованих процентів не виконав, припустившись істотного порушення умов договору та допустивши виникнення простроченої заборгованості.

15 липня 2025 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «СВКА ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 01.02-23/25, за умовами якого Первісний кредитор відступив Новому кредиторові право вимоги за Кредитним договором № 1486318 від 09.03.2024. Набуття права вимоги новим кредитором підтверджується Витягом із Реєстру боржників (Додаток № 1 до Договору факторингу).

Згідно з наданим розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором № 1486318 становить 41 800,00 грн, з яких: 4 000,00 грн - заборгованість за сумою кредиту (тіло кредиту); 35 800,00 грн - заборгованість за процентами; 2 000,00 грн - пеня та штраф.

Клієнт здійснював користування грошовими коштами, однак, свої зобов`язання за Кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків за користування кредитними коштами відповідач не виконав.

Відповідно до ч. 1 ст.1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Таким чином, матеріалами справи підтверджуються обставини щодо переходу прав вимоги від первісного кредитора до позивача.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

На підставі ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

З матеріалів справи вбачається, що позичальником умови кредитного договору належним чином не виконувались внаслідок чого виникла заборгованість.

Оскільки, відповідач належним чином не виконує свої зобов`язання по погашенню заборгованості за кредитним договором № 1486318, тому позовні вимоги є підставними та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення тіла кредиту та відсотків за користування.

Що стосується доводів представника відповідача з приводу несправедливості нарахування відсотків та їх захищеності то суд зазначає наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, а саме з договору № 1486318 від 09.03.2024 строк кредиту 360 днів, стандартна процентна ставка становить 2,5% в день та застосовується у межах строку кредиту.Згідно з пунктом 1.8. загальні витрати на дату укладення договору складають: за стандартною ставкою за весь строк кредитування 36000 грн, орієнтовна реальна річна процентна ставка за весь строк користування кредитом 90465,53% річних, орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 40000 грн.

Договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором С026, 09.03.2024 16:44:46/ ОСОБА_1 (а.с. 11).

За таких обставин, слід дійти висновку, що позичальник ознайомився з усіма істотними умовами кредитного договору, погодився на них та не вважав їх такими, що не відповідають його інтересам та є не справедливими, засвідчивши своє волевиявлення власним підписом.

Такого ж, висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 вересня 2026 року (справа №?552/672/23), зокрема Верховний Суд зазначив, якщо в документах є розбіжності (анкета вказує одну суму, а договір містить додаткові умови нарахування), діє принцип favor contractus та норми Закону «Про захист прав споживачів». Суд зобов`язаний тлумачити такі нечіткі положення виключно на користь позичальника і стягувати меншу суму. Окрема позовна вимога від клієнта для цього не потрібна.

ОП КЦС ВС відступила від правового висновку, викладеного раніше КЦС ВС. У постанові КЦС ВС було сформульовано підхід, за яким при вирішенні вимоги про стягнення кредитної заборгованості суд мав оцінювати, чи не є нараховані проценти непропорційно великими та чи відповідають вони засадам справедливості, добросовісності й розумності, навіть за відсутності окремої вимоги споживача про оспорення відповідних умов договору.

ОП КЦС ВС уточнила, що за відсутності встановленої законом нікчемності відповідної умови суд не може без позовної вимоги споживача визнати умову договору недійсною, змінити договір і на цій підставі самостійно зменшити розмір процентів. Водночас це не перешкоджає суду без окремої вимоги тлумачити нечіткі або двозначні положення договору на користь споживача.

Тож, доводи відповідача з приводу завищених відсотків, несправедливості їх нарахування не можуть бути прийняті судом з підстав наведених вище.

Так само, не можуть бути прийняті судом і доводи з приводу скрутного матеріального становища та погіршення стану здоров`я, оскільки дані обставини, не можуть слугувати підставою для зменшення нарахованих згідно з погодженими умовами договору відсотками, а можуть лише стати предметом розгляду заяви про відстрочення/розстрочення виконання рішення суду, що є окремим судовим розглядом.

Разом з тим, що стосується нарахування пені за прострочення виконання зобов`язання у розмірі 2000 грн.

Законом України №2120-ІХ від 15.03.2022 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ Прикінцеві та перехідні положення ЦК України було доповнено пунктом 18, відповідно до якого визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 зазначив, що з аналізу положень пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Законом №14366 затверджено Указ Президента України від 12 січня 2026 року №40/2026 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ (з відповідними змінами), строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 2 серпня 2026 року на 90 діб, тобто до 05 години 30 хвилин 31.10.2026.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором від 09.03.2024 вбачається, що заявлена до стягнення пеня за неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором становить 2000 грн.

Водночас стягнення штрафних санкцій, в тому числі і пені, суперечить вимогам вищенаведеного законодавства, а тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Отже, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в загальному розмірі: 39800 грн, що складається з суми заборгованості за сумою кредиту - 4000 грн, заборгованість по відсотках - 35800 грн.

В частині стягнення пені суд відмовляє.

Щодо стягнення судового збору.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн. Ціна позову 41800 грн., позов задоволений на суму 39800 грн., тобто на 95,22 %.

Отже, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог в сумі 2535,14 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 263, 265 ЦПК України,

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Свеа Фінанс» (ЄДРПОУ 37616221, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Іллінська,8) заборгованість в сумі 39800 грн., а також 2535,41 грн. витрат зі сплати судового збору, що разом становить 42335,41 грн.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Л. І. Стрюк