Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №364/371/26 — Київський апеляційний суд

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2026 року місто Київ

справа № 364/371/26

провадження № 22-ц/824/15901/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Головачова Я.В.,

суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 , на ухвалу Ставищенського районного суду Київської області у складі судді Гуртовенко Р.В. від 24 липня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Білоцерківського нотаріального округу Клочко Олександр Петрович, про усунення від права на спадкування,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2026 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до Володарського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Білоцерківського нотаріального округу Клочко О.П., про усунення від права на спадкування.

Позовна заява обґрунтована тим, що приватним нотаріусом 4 вересня 2017 року було посвідчено заповіт № 486, яким батько позивачів - ОСОБА_6 зробив розпорядження, щодо належного йому майна, заповівши дружині ОСОБА_7 - 60% частки у заснованому ним фермерському господарстві "Гайок" та своїм дітям ОСОБА_1 , і ОСОБА_2 по 20% частки статутного капіталу вказаного фермерського господарства. У цьому ж заповіті ОСОБА_6 підпризначив спадкоємця, обумовивши наступне: "у разі смерті ОСОБА_7 до відкриття спадщини, або не прийняття спадщини, або відмови від спадщини чи усунення від права спадкування, призначеної її 60% частки у статутному капіталі фермерського господарства, я призначаю сина ОСОБА_2 та дочку ОСОБА_1 , в рівних частках кожному".

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер.

Із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 звернулися діти позивачі, а також ОСОБА_7 . На підставі поданих заяв приватним нотаріусом заведено спадкову справу № 2/2020 до майна померлого ОСОБА_6

15 січня 2020 року приватним нотаріусом призначено ОСОБА_7 управителем спадщини ОСОБА_6 , про що видане відповідне свідоцтво.

Вказують, що всупереч вимогам статей 1283-1285 ЦК України, до видачі свідоцтва про право на спадщину і визначення часток кожного спадкоємця ОСОБА_7 розпорядилася спадковим майном, а саме земельними ділянками, належними фермерському господарству "Гайок", відчуживши таким чином на користь третіх осіб близько 400 га землі, цим самим завдавши збитків фермерському господарству та збільшенню власної частки майна, належного до спадкування з дітьми.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 померла, до майна якої приватним нотаріусом 24 грудня 2024 року заведено спадкову справу № 35/2024.

Згідно матеріалів спадкової справи № 35/2024, спадкоємцями майна ОСОБА_7 є її рідний брат ОСОБА_4 та племінник ОСОБА_5 .

Вважають, що дії ОСОБА_7 по відчуженню спадкового майна після смерті ОСОБА_6 є такими, що вчинені всупереч вимог спадкового законодавства, законних прав та інтересів інших спадкоємців. При цьому, смерть ОСОБА_7 жодним чином не впливає на усунення її від права на спадкування після смерті ОСОБА_6 , оскільки її право спадкування може перейти до її інших спадкоємців ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Посилаючись на викладене, просили суд усунути від права на спадкування після померлого ОСОБА_6 - ОСОБА_7 , а після її смерті спадкоємців - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

На підставі розпорядження в.о. голови Володарського районного суду Київської області від 9 липня 2026 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про усунення від права на спадкування, передано на розгляд до Ставищенського районного суду Київської області.

Короткий зміст ухвали суду

Ухвалою Ставищенського районного суду Київської області від 24 липня 2026 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Білоцерківського нотаріального округу Клочко О.П., про усунення від права на спадкування, передано на розгляд за підсудністю до Роздільнянського районного суду Одеської області.

Ухвала суду мотивована тим, що даний позов повинен розглядатися за загальним правилом територіальної підсудності (за місцем проживання відповідачів). Оскільки зареєстрованим місцем проживання одного з відповідачів є: АДРЕСА_1 , що територіально відноситься до Роздільнянського району Одеської області, то справа підсудна Роздільнянському районному суду Одеської області.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи

У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Скаржники зазначають, що предметом позову у даній справі є усунення від права на спадкування, а саме відносно нерухомого майна у межах колишнього Володарського району Київської області, а тому на підставі частини першої статті 30 ЦПК України справа підсудна Володарському районному суду Київської області. Позов було подано до Володарського районного суду міста Києва, яким 16 квітня 2026 постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі. У подальшому справа на підставі розпорядження в.о. голови Володарського районного суду Київської області через неможливість утворення складу суду передана до Ставищенського районного суду Київської області, як найближче територіально розташованого суду.

Вказують, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про передачу справи для розгляду за територіальною підсудністю, оскільки не врахував, що згідно сталої правової позиці Верховного Суду, правила виключної підсудності охоплюють спори, права та обов`язки в яких пов`язані з нерухомим майном, навіть коли саме майно формально не є окремим предметом позовної вимоги.

Наголошують, що предметом позову є усунення від права на спадкування і до складу спадщини входить нерухоме майно, тому висновок суду щодо відсутності вимог майнового характеру і сплати судового збору як за вимогу немайнового характеру, не свідчить про необхідність розгляду справи за правилами загальної підсудності.

Також вказують, що суд першої інстанції не врахував відкриття провадження у справі Володарським районним судом Київської області та положення статті 32 ЦПК України, згідно якої спори між судами про підсудність не допускаються.

Крім того, посилаються на те, що суд фактично позбавив позивачів права вибору між судами за місцем проживання відповідачів, не обґрунтував направлення справи за підсудністю до Роздільнянського районного суду Одеської області, тоді як справ за місцем проживання відповідачів підсудна і Роздільнянському районному суду Одеської області, і Київському районному суду міста Одеси.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Представник ОСОБА_5 - ОСОБА_8 у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що позивачі намагаються усунути відповідачів від спадкування на частки в статутному капіталі (корпоративні права) ФГ "Гайок". При цьому корпоративні права не відносяться до нерухомого майна, а тому підсудність у даному спорі є загальною згідно зі статтею 27 ЦПК України. Суд правомірно передав справу на розгляд до Роздільнянського районного суду Одеської області - за зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_4 .

Інші учасники справи відзиви на апеляційну скаргу не подали.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом установлено, що згідно заповіту від 4 вересня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Володарського районного нотаріального округу Київської області Клочком О.П., зареєстрований в реєстрі за № 486, ОСОБА_6 зробив розпорядження, щодо належного йому майна, заповівши: дружині ОСОБА_7 - житловий будинок з відповідними господарськими будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_2 , з усіма без винятку майном, яке в ньому знаходиться; 60% частки у заснованому ним фермерському господарстві "Гайок"; своїм дітям ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - по 20% частки статутного капіталу вказаного фермерського господарства. У цьому ж заповіті ОСОБА_6 підпризначив спадкоємця, обумовивши наступне: "у разі смерті ОСОБА_7 до відкриття спадщини, або не прийняття спадщини, або відмови від спадщини чи усунення від права спадкування, призначені їй 60% частки у статутному капіталі фермерського господарства призначити сина ОСОБА_2 та дочці ОСОБА_1 , в рівних частках кожному".

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер.

Із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 звернулися діти ОСОБА_6 - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також дружина ОСОБА_7 .

На підставі поданих заяв приватним нотаріусом заведено спадкову справу № 2/2020 до майна померлого ОСОБА_6 .

15 січня 2020 року приватним нотаріусом призначено ОСОБА_7 управителем спадщини ОСОБА_6 , про що видане відповідне свідоцтво.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 померла, до майна якої приватним нотаріусом 24 грудня 2024 року заведено спадкову справу № 35/2024.

Згідно матеріалів спадкової справи № 35/2024, спадкоємцями майна ОСОБА_7 є її рідний брат ОСОБА_4 та племінник ОСОБА_5 .

Позиція суду апеляційної інстанції

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Під підсудністю у цивільному процесуальному праві розуміють інститут (тобто сукупність правових норм), який регулює віднесення справ, які підлягають розгляду судами цивільної юрисдикції, до відання конкретного суду судової системи України для розгляду по першій інстанції. Тобто, визначити підсудність цивільної справи означає встановити компетентний, належний суд у цій справі.

За загальним правилом територіальної підсудності позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом (частина перша статті 27 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Згідно частиною першою статті 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Отже, правила виключної територіальної підсудності є спеціальними щодо правил загальної територіальної підсудності та застосовуються до спорів, права та обов`язки у яких пов`язані з нерухомим майном.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 зазначила, що словосполучення "з приводу нерухомого майна" необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності охоплюють спори, права та обов`язки в яких пов`язані з нерухомим майном. При цьому нерухоме майно не обов`язково має бути безпосереднім об`єктом спірного матеріального правовідношення.

У постанові від 4 грудня 2019 року у справі № 489/2055/19 Верховний Суд дійшов висновку, що у разі виникнення спору про усунення спадкоємця від набуття права власності на нерухоме майно у порядку спадкування застосуванню підлягають правила виключної територіальної підсудності. Верховний Суд також зазначив, що правила загальної підсудності у справах про усунення від права на спадкування застосовуються тоді, коли до складу спадщини не входить нерухоме майно.

Подібного висновку Верховний Суд дійшов у постанові від 26 травня 2021 року у справі № 506/33/19, у якій предметом позову було усунення особи від права на спадкування, а до складу спадщини входили житловий будинок та земельна ділянка. Суд визнав, що такий спір підлягає розгляду за правилами частини першої статті 30 ЦПК України за місцезнаходженням нерухомого майна.

Як убачається зі змісту позовної заяви, позивачі просять усунути ОСОБА_7 від права на спадкування після померлого ОСОБА_6 , а після смерті ОСОБА_7 - її спадкоємців ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Підстави заявленого позову позивачі пов`язують переважно з діями ОСОБА_7 щодо майна фермерського господарства "Гайок". Зокрема, вони посилаються на те, що ОСОБА_7 , здійснюючи управління спадковим майном, неправомірно розпорядилася земельними ділянками, які використовувалися у діяльності фермерського господарства, внаслідок чого, на їх думку, було зменшено обсяг належних їм майнових прав.

Разом із тим наведені позивачами обставини становлять підстави позову та самі по собі не визначають і не обмежують предмет заявленої ними матеріально-правової вимоги.

Прохальна частина позовної заяви не містить вимоги про усунення ОСОБА_7 від права на спадкування виключно частки у статутному капіталі фермерського господарства "Гайок" або іншого окремо визначеного об`єкта спадкового майна. Позивачі просять усунути її від права на спадкування після ОСОБА_6 без такого обмеження.

У зв`язку із цим при вирішенні питання про територіальну підсудність підлягає врахуванню обсяг заявленої позивачами матеріально-правової вимоги та склад спадкового майна, право на спадкування якого охоплюється такою вимогою.

З матеріалів справи, зокрема заповіту ОСОБА_6 від 4 вересня 2017 року, зареєстрованого в реєстрі за № 486, убачається, що спадкодавець окремо розпорядився належним йому майном.

Так, пунктом 1 заповіту спадкоємцем належного ОСОБА_6 на праві особистої приватної власності житлового будинку з відповідними господарськими будівлями та спорудами, розташованого у селищі міського типу Володарка Київської області, з усім без винятку майном, яке в ньому знаходиться, він призначив свою дружину ОСОБА_7 .

Пунктами 2 - 4 заповіту ОСОБА_6 окремо розпорядився належним йому статутним капіталом фермерського господарства "Гайок", призначивши спадкоємцем 60 % частки цього статутного капіталу ОСОБА_7 , а по 20 % - кожного з позивачів.

Отже, з матеріалів, долучених до позовної заяви, вбачається, що заповідальне розпорядження ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 охоплювало не лише частку у статутному капіталі фермерського господарства, а й самостійний об`єкт нерухомого майна - житловий будинок у селищі міського типу Володарка.

Колегія суддів ураховує, що сторони, обґрунтовуючи свої доводи щодо територіальної підсудності справи, зосереджують увагу передусім на земельних ділянках, пов`язаних із діяльністю фермерського господарства "Гайок".

Разом із тим при визначенні територіальної підсудності суд виходить не лише із правової кваліфікації спірних правовідносин, запропонованої сторонами, а зі змісту заявленої вимоги та матеріалів, поданих на її обґрунтування.

При цьому на стадії вирішення питання про територіальну підсудність суд не надає оцінки обґрунтованості вимоги про усунення від права на спадкування та не вирішує питання про можливість її задоволення у заявленому позивачами обсязі.

Визначальним є те, що заявлена позивачами вимога про усунення ОСОБА_7 від права на спадкування після ОСОБА_6 не обмежена часткою у статутному капіталі фермерського господарства "Гайок". За своїм змістом вона охоплює право ОСОБА_7 на спадкування після ОСОБА_6 загалом, у тому числі заповіданого їй житлового будинку.

Те, що фактичні обставини, якими позивачі обґрунтовують підстави для усунення ОСОБА_7 від права на спадкування, пов`язані насамперед із її діями щодо майна фермерського господарства, не змінює обсягу сформульованої ними матеріально-правової вимоги.

Відтак вирішення цього спору за змістом заявленого позову стосується також права на набуття у порядку спадкування нерухомого майна, що відповідно до частини першої статті 30 ЦПК України зумовлює застосування правил виключної територіальної підсудності.

За таких обставин для вирішення питання про територіальну підсудність цієї справи відсутня необхідність надавати остаточну правову оцінку доводам позивачів щодо входження земельних ділянок до складеного (статутного) капіталу фермерського господарства "Гайок" та співвідношення права на частку у такому капіталі з правом власності на майно самого господарства.

Незалежно від вирішення зазначеного питання, матеріали справи свідчать про наявність у складі спадкового майна житлового будинку у селищі міського типу Володарка Київської області, право на спадкування якого охоплюється заявленою позивачами вимогою про усунення ОСОБА_7 від права на спадкування після ОСОБА_6 .

Як убачається з матеріалів справи, ухвалою Володарського районного суду Київської області від 16 квітня 2026 року відкрито провадження у справі.

У подальшому справа була передана до Ставищенського районного суду Київської області не у зв`язку з установленням її територіальної непідсудності Володарському районному суду Київської області, а у зв`язку з неможливістю утворити склад суду та на підставі розпорядження виконувача обов`язків голови Володарського районного суду Київської області від 9 липня 2026 року.

Отже, така передача мала організаційний характер та не змінювала встановленої законом територіальної підсудності справи.

За встановлених обставин суд першої інстанції помилково застосував правила загальної територіальної підсудності за місцем проживання одного із співвідповідачів, оскільки за наявності підстав для застосування частини першої статті 30 ЦПК України правила загальної та альтернативної територіальної підсудності застосуванню не підлягають.

При цьому висновок суду першої інстанції про те, що заявлена вимога має немайновий характер та судовий збір сплачено як за вимогу немайнового характеру, також не має визначального значення для вирішення питання про територіальну підсудність. Майновий чи немайновий характер позовної вимоги не є критерієм застосування частини першої статті 30 ЦПК України; вирішальним є характер спірних правовідносин та їх зв`язок із нерухомим майном.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про непідсудність справи Ставищенському районному суду Київської області, якому вона була передана у зв`язку з неможливістю утворити склад суду у Володарському районному суді Київської області.

Ураховуючи викладене, судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, яке призвело до постановлення помилкової ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, а тому відповідно до частини першої статті 379 ЦПК України така ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 , задовольнити.

Ухвалу Ставищенського районного суду міста Києва від 24 липня 2026 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді: