Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №758/9599/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №758/9599/24 Головуючий у суді І інстанції: Якимець О.І.

провадження №22-ц/824/10084/2026 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Сушко Л.П., суддів Музичко С.Г., Ратнікової В.М. розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 19 березня 2026 року про повернення заяви у справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення та дії Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Левіцького Тимофія Костянтиновича, заінтересована особа: Київський міський центр зайнятості,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на рішення та дії Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Левіцького Т.К., в якій просила визнати незаконною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 30.01.2026 ВП № НОМЕР_1.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 19 березня 2026 року скаргу повернуто заявнику.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, 02 квітня 2026 року ОСОБА_1 подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просила її скасувати та направити справу до Подільського районного суду міста Києва для продовження розгляду скарги на дії державного виконавця.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що при постановленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції керувався положеннями ст. 183 ЦПК України. В той же час суд першої інстанції не звернув увагу на те, що положеннями ст. 183 параграфу 2 «Заяви з процесуальних питань» глави 1 Розділу III «Позовне провадження» ЦПК України регулюються загальні вимоги щодо форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення, які подаються виключно з процесуальних питань при розгляді справ позовного провадження, в тому числі на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень. При цьому вказана процесуальна норма не стосується та не регулює питання подачі саме скарги на рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення. Вказані процесуальні правовідносини регулюються розділом VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень», який встановлює окремий процесуальний режим розгляду відповідних справ.

Ухвала Подільського районного суду м. Києва від 19.03.2026 року порушує права ОСОБА_1 і може призвести до незворотніх наслідків, а саме, не поновлення позивача на роботі у відповідності до вимог чинного трудового законодавства.

Вважає, що ухвала Подільського районного суду м. Києва від 19.03.2026 року не є законною та обгрунтованою та свідчить про однобічність при розгляді справи, формалізований підхід.

21 вересня 2026 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від заінтересованої особи - Київського міського центру зайнятості, в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 19.03.2026 року залишити без змін.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги Київський міський центр зайнятості зазначав, що оскільки ОСОБА_1 в порушення норм цивільного процесуального законодавства не було направлено копію скарги всім учасникам справи, тому вважає, що ухвала Подільського районного суду м. Києва від 19.03.2026 року по справі № 758/9599/24 є законною та обгрунтованою.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Повертаючи скаргу на дії державного виконавця без розгляду на підставі частини четвертої статті 183 ЦПК України, суд першої інстанції керувався тим, що ОСОБА_1 звернувшись до суду зі скаргою на дії державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень», заявник на виконання вимог частини другої статті 183 ЦПК України не долучила доказів надіслання (надання) копії такої скарги з додатками іншим учасникам справи (провадження),

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для повернення скарги заявнику без розгляду, однак вважає, що суд першої інстанції помилково застосував положення вимог статті 183 ЦПК України, враховуючи наступне.

Розділ VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» передбачає можливість звернення сторін виконавчого провадження до суду, який видав виконавчий документ зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність приватного виконавця, державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення.

Відповідно до статті 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК України, та містити відомості, зазначені у частині четвертій статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з частинами першою, другою статті 448 ЦПК України скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Скарга подається в письмовій формі і підписується стороною виконавчого провадження, її представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до частини четвертої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» скарга у виконавчому провадженні подається виключно у письмовій формі та має містити: найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається; повне найменування (прізвище, ім`я та по батькові) стягувача та боржника, їхні місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (прізвище, ім`я та по батькові) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником; реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина); зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону; викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції у порушення вищевказаних вимог законодавства не звернув уваги на те, що вимоги статті 183 параграфу 2 глави 1 Розділу III «Заяви з процесуальних питань» ЦПК України не регулюють спірні процесуальні правовідносини, тому не підлягають застосуванню у даній справі, оскільки вказана норма процесуального права поширюється виключно на заяви (клопотання, заперечення), подані до суду без дотримання вимог частин першої або другої цієї статті.

Відповідно до ч. 3 статті 448 ЦПК України скарга повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається скарга; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 4) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються; 5) ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження; 6) номер справи, в якій видано виконавчий документ, реквізити виконавчого документа; 7) дату, коли особа, яка подає скаргу, дізналася про порушення її прав внаслідок ухвалення оскаржуваних рішень, вчинення дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця; 8) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону; 9) викладення обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до скарги.

Відповідно до ч. 4 ст. 448 ЦПК України до скарги додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і такі документи раніше не подавалися; 2) докази направлення копій скарги та доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 статті 448 ЦПК України суд, встановивши, що скаргу подано без додержання вимог частин третьої та/або четвертої цієї статті, повертає її скаржнику без розгляду протягом чотирьох днів після її надходження до суду.

Верховний Суд у постанові від 08 червня 2026 року у справі № 462/9844/25 зазначив, що положення частини п`ятої статті 448 ЦПК України містять імперативну норму, яка передбачає повернення скарги у випадку її невідповідності частині третій та/або четвертій статті 448 ЦПК України.

Також Верховний Суд у зазначеній постанові вказав, що доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Левіцького Т.К., яку подав в паперовому вигляді через канцелярію суду.

Разом з тим, у порушення приписів пункту 2 частини четвертої статті 448 ЦПК України заявником до поданої ним скарги не додано доказів направлення копій скарги та доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу (листом з описом вкладення).

Відповідно до частини п`ятої статті 448 ЦПК України суд, встановивши, що скаргу подано без додержання вимог частин третьої та/або четвертої цієї статті, повертає її скаржнику без розгляду протягом чотирьох днів після її надходження до суду.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного по суті висновку про наявність правових підстав для повернення скарги заявнику (скаржнику) без розгляду, проте помилився щодо підстави для такого повернення, зазначивши такою підставою частину четверту статті 183 ЦПК України, яка не регулює правовідносини у цій справі.

Встановивши, що ОСОБА_1 при зверненні до суду зі скаргою на дії державного виконавця в порядку судового контролю за виконанням судового рішення не додано доказів надіслання (надання) копії цієї скарги з додатками іншим учасникам справи (провадження), суду першої інстанції необхідно було керуватися положеннями частини п`ятої статті 448 ЦПК України, яка і зумовлює настання відповідних процесуальних наслідків у випадку невиконання заявником вимог пункту 2 частини четвертої цієї статті ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції міг залишити скаргу без руху, суд апеляційної інстанції відхиляє, адже відповідні процесуальні дії суду врегульовані спеціальними нормами, які містяться в Розділі VII ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що внаслідок повернення без розгляду скарги порушено право заявника на доступ до правосуддя, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки скаржник вправі повторно звернутися із скаргою після її оформлення відповідно до вимог частини третьої, четвертої статті 448 ЦПК України.

Згідно пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (частина четверта статті 376 ЦПК України).

За таких обставин ухвала суду першої інстанції про повернення скарги заявнику без розгляду з мотивів, наведених в цьому судовому рішенні, постановлена з порушенням норм процесуального права, а відтак не може бути залишена в силі та відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підлягає зміні шляхом викладення її мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 376 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 19 березня 2026 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено «14» жовтня 2026 року.

Головуючий суддя Л.П. Сушко

Судді С.Г. Музичко

В.М. Ратнікова