Суд: Київський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Дата: 12 жовтня 2026 р.
Справа: №361/5438/25
Суддя: Желепа Оксана Василівна
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2026 року місто Київ
Справа № 361/5438/25
Апеляційне провадження № 33/824/2735/2026
Київський апеляційний суд у складі судді Желепи О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Хитрого Михайла Володимировича на постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 квітня 2026 року (суддя Анікушин В.М.)
у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ВСТАНОВИВ
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 323553, 08 травня 2025 року о 07 год. 20 хв. у місті Броварах Київської області поблизу будинку № 1 на вулиці Лісовій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ЗАЗ Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запахом алкоголю з порожнини рота та різкою зміною забарвлення шкірного покриву обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, що зафіксовано нагрудним відеореєстратором № 858188. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Броварський міськрайонний суд Київської області постановою від 08 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнав винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і наклав на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн із позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Також стягнув із ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665,60 грн.
Не погодившись із постановою захисник ОСОБА_1 - адвокат Хитрий М.В. 17 квітня 2026 року через суд першої інстанції подав апеляційну скаргу, у якій просить оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, не надав належної оцінки доводам сторони захисту, допустив порушення вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП та безпідставно визнав доведеною винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.
Зазначає, що 08 травня 2025 року приблизно о 06 год. 40 хв. ОСОБА_1 рухався автомобілем до місця роботи, однак на блокпосту був зупинений працівниками поліції та ТЦК та СП, які через відсутність у нього військово-облікового документа повідомили про можливе затримання та доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_2 . За твердженнями захисника, у службовому автомобілі поліцейські запропонували ОСОБА_1 самостійно звернутися до ТЦК та СП в обмін на незастосування затримання, проте за умови складання щодо нього протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП, запевнивши, що відповідальність обмежиться штрафом без позбавлення права керування транспортними засобами. Побоюючись затримання, ОСОБА_1 погодився на вимоги працівників поліції та під їхнім тиском відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, що було зафіксовано в іншому службовому автомобілі.
Вважає, що такими діями працівники поліції фактично спровокували вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, штучно створивши обставини для притягнення його до відповідальності, однак суд першої інстанції належним чином не перевірив цих обставин та не надав їм відповідної правової оцінки.
Крім того, посилається на те, що долучений до матеріалів справи відеозапис не містить безпосередньої фіксації руху автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , моменту його зупинки та повідомлення поліцейськими законних підстав такої зупинки. Стверджує, що судом не встановлено належним чином обставин керування транспортним засобом, а також не перевірено правомірності дій працівників поліції, які передували складанню адміністративних матеріалів.
Звертає увагу на порушення встановленого порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, зокрема на відсутність належного підтвердження виявлення у ОСОБА_1 відповідних ознак. Зазначає, що працівники поліції не забезпечили належного встановлення та фіксації ознак алкогольного сп`яніння, які могли б бути підставою для проведення огляду.
Наголошує, що відповідно до відеозапису від моменту повідомлення працівницею поліції про виявлення ознак алкогольного сп`яніння до оголошення про складання протоколу про адміністративне правопорушення минуло близько 40 секунд. На переконання захисника, за такий короткий проміжок часу працівники поліції не могли належним чином дотриматися передбаченої законодавством процедури проведення огляду, а сама процедура пропонування огляду не була повно та належно зафіксована.
Також стверджує, що ОСОБА_1 не було належним чином запропоновано пройти огляд у відповідному закладі охорони здоров`я, не забезпечено направлення та доставлення до такого закладу, а письмове направлення на огляд йому не вручалося. Вважає, що за таких обставин відсутні підстави стверджувати про відмову ОСОБА_1 від проходження огляду у встановленому законом порядку, оскільки сам порядок його проведення працівниками поліції дотриманий не був.
Посилається на порушення процесуальних прав ОСОБА_1 під час оформлення адміністративних матеріалів, зокрема ненадання йому можливості надати письмові пояснення та неналежне роз`яснення прав, передбачених ст. 268 КУпАП і ст. 63 Конституції України.
Зазначає, що після оформлення адміністративних матеріалів ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом, а сам транспортний засіб не було тимчасово затримано. На думку захисника, такі обставини свідчать про порушення працівниками поліції вимог ст. 266 КУпАП та ставлять під сумнів законність усієї процедури притягнення до адміністративної відповідальності.
Вважає, що допущені працівниками поліції порушення порядку виявлення ознак алкогольного сп`яніння, пропонування та проведення огляду, оформлення направлення і протоколу про адміністративне правопорушення свідчать про неналежність та недопустимість доказів, покладених судом першої інстанції в основу оскаржуваної постанови.
Наголошує, що сам по собі факт висловлення водієм відмови від огляду не є достатньою підставою для притягнення до адміністративної відповідальності, якщо така відмова відбулася внаслідок неправомірного впливу працівників поліції або без дотримання встановленого законом порядку проведення огляду.
За таких обставин вважає, що матеріалами справи не доведено поза розумним сумнівом наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а всі сумніви щодо доведеності винуватості особи повинні тлумачитися на її користь.
Апеляційна скарга надійшла до Київського апеляційного суду 05 травня 2026 року та протоколом автоматизованого розподілу справ визначена судді Ігнатюку О.В.
18 вересня 2026 року на підставі розпорядження в.о. керівника апарату Київського апеляційного суду, у зв`язку із припиненням повноважень судді Ігнатюка О.В. здійснено потворний автоматизований розподіл справи, за результатами якого суддю Желепу О.В. визначено як головуючого.
У судовому засіданні в режимі відеоконференції захисник ОСОБА_1 - адвокат Хитрий М.В. апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити з підстав, викладених у ній.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність, обґрунтованість і вмотивованість постанови суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
У рішенні у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини зазначив, що особи, які володіють або керують автомобілями, підпадають під дію спеціальних правил, оскільки використання транспортних засобів потенційно може завдати серйозної шкоди. Реалізуючи право керувати автомобілем, особа погоджується нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною першою статті 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом наведених положень відмова від проходження огляду є самостійним складом адміністративного правопорушення, альтернативним керуванню транспортним засобом у стані сп`яніння. Відмовою є свідома, вольова та однозначна поведінка водія, який після законної вимоги поліцейського пройти огляд, роз`яснення способів його проведення та наслідків відмови не погоджується пройти такий огляд або своїми діями ухиляється від його проходження.
Відповідно до статей 245, 280 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її у точній відповідності із законом. Під час розгляду справи суд зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість особи та інші обставини, що мають значення для справи. Такі дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями осіб, іншими документами, а також показаннями технічних засобів, що мають функції відеозапису.
Відповідно до ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 266 КУпАП встановлено, що особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їхню увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування такими транспортними засобами та оглядові на стан сп`яніння.
Огляд водія на стан алкогольного сп`яніння проводиться поліцейським із використанням спеціальних технічних засобів із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів - у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія на проведення огляду поліцейським із використанням спеціальних технічних засобів або незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.
Відповідно до пункту 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.
Пунктом 3 розділу І цієї Інструкції до ознак алкогольного сп`яніння віднесено, зокрема, запах алкоголю з порожнини рота та різку зміну забарвлення шкірного покриву обличчя.
Згідно з пунктом 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, водій, який відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.
Пунктом 7 цього Порядку передбачено, що поліцейський забезпечує проведення огляду водія у закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин із моменту виявлення відповідних підстав.
Відповідно до пункту 8 Порядку № 1103 у разі відмови водія від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості їх застосування - у присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння та дії водія щодо ухилення від огляду.
Отже, встановлений порядок передбачає необхідність належного з`ясування волевиявлення водія як щодо проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу, так і щодо проходження огляду у відповідному закладі охорони здоров`я.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення підтверджується сукупністю належних і допустимих доказів, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 323553, направленням до закладу охорони здоров`я, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння та відеозаписом обставин оформлення адміністративного матеріалу.
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, мав ознаки алкогольного сп`яніння, які давали працівникам поліції підстави запропонувати йому пройти відповідний огляд, проте від його проходження відмовився.
Відхиляючи заперечення сторони захисту щодо недоведеності факту керування транспортним засобом, суд виходив із того, що на дослідженому відеозаписі ОСОБА_1 на початку спілкування з поліцейськими перебував за кермом автомобіля та не заперечував факту керування ним. Відсутність відеофіксації безпосереднього моменту зупинки транспортного засобу, на переконання суду, не спростовувала факту керування та не свідчила про незаконність зупинки.
Щодо дотримання процедури огляду суд зазначив, що працівниками поліції у ОСОБА_1 виявлено передбачені Інструкцією № 1452/735 ознаки алкогольного сп`яніння, які відображено у протоколі про адміністративне правопорушення, направленні на огляд та акті огляду. Водночас ОСОБА_1 не заперечував самого факту відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як за допомогою спеціального технічного засобу, так і в закладі охорони здоров`я.
Суд першої інстанції також відхилив твердження захисника про провокацію адміністративного правопорушення працівниками поліції, яка, за поясненнями сторони захисту, полягала у схилянні ОСОБА_1 до відмови від огляду під загрозою затримання та доставлення до ТЦК та СП, оскільки досліджений відеозапис не підтверджує вчинення працівниками поліції дій, спрямованих на примушування або спонукання ОСОБА_1 до відмови від проходження огляду, натомість поліцейські лише запропонували пройти огляд у встановленому законом порядку в межах виконання службових повноважень.
Крім того ризик доставлення особи до ТЦК та СП не є передбаченою законодавством підставою для невиконання водієм обов`язку пройти огляд на стан сп`яніння на законну вимогу поліцейського.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи, зроблені на підставі повного дослідження доказів та правильного застосування норм матеріального і процесуального права.
Із дослідженого судом першої інстанції та перевіреного апеляційним судом відеозапису з нагрудного відеореєстратора працівника поліції № 858188 вбачається, що 08 травня 2025 року працівниця поліції підходить до зупиненого автомобіля «ЗАЗ Lanos», за кермом якого перебуває ОСОБА_1 , та розпочинає спілкування з ним із метою встановлення особи водія і перевірки реєстраційних документів на транспортний засіб.
Під час безпосереднього спілкування з водієм працівниця поліції повідомляє про виявлені у нього ознаки алкогольного сп`яніння та пропонує пройти огляд на стан сп`яніння, від проходження якого ОСОБА_1 відмовляється. Після цього поліцейська повідомляє про складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Тобто відеозаписом безпосередньо зафіксовано послідовність дій працівниці поліції, яка під час перевірки документів водія виявила ознаки алкогольного сп`яніння, запропонувала пройти відповідний огляд та отримала відмову. При цьому сам факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом не спростовується і поясненнями сторони захисту, відповідно до яких 08 травня 2025 року він приблизно о 06 год. 40 хв. рухався зазначеним автомобілем до місця роботи та був зупинений на блокпосту. Наведене узгоджується з відеозаписом, на якому ОСОБА_1 перебуває на водійському місці автомобіля та спілкується з працівниками поліції.
За таких обставин відсутність на відеозаписі безпосереднього моменту руху автомобіля або його зупинки працівниками поліції не спростовує встановленого судом першої інстанції факту керування транспортним засобом, оскільки відповідна обставина підтверджується сукупністю досліджених доказів, зокрема змістом пояснень самої сторони захисту.
Не заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги про відсутність належних підстав для проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння.
Відповідно до пунктів 2, 3 розділу І Інструкції № 1452/735 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у такому стані згідно з його ознаками. До ознак алкогольного сп`яніння, зокрема, належать запах алкоголю з порожнини рота та різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя.
Саме такі ознаки, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, направленням на огляд та актом огляду, були виявлені працівницею поліції у ОСОБА_1 під час безпосереднього спілкування з ним.
Та обставина, що на відеозаписі неможливо об`єктивно перевірити наявність запаху алкоголю з порожнини рота, не спростовує відповідних відомостей, оскільки така ознака за своєю природою не може бути відображена засобами відеофіксації та встановлюється поліцейським під час безпосереднього спілкування з особою.
При цьому законодавство не вимагає встановлення одночасно декількох або всіх передбачених Інструкцією ознак алкогольного сп`яніння. Виявлення передбачених ознак такого стану надає поліцейському підстави запропонувати водієві пройти огляд у встановленому законом порядку. Сам огляд і призначений для об`єктивного встановлення наявності чи відсутності стану сп`яніння, а тому працівник поліції не зобов`язаний до висунення вимоги про його проходження достовірно встановити факт перебування особи у такому стані.
Апеляційний суд також відхиляє доводи захисника щодо порушення порядку проведення огляду у зв`язку з тим, що від моменту повідомлення працівницею поліції про виявлення ознак алкогольного сп`яніння до оголошення про складання протоколу про адміністративне правопорушення минув незначний проміжок часу.
Дійсно, досліджений відеозапис, загальна тривалість якого становить близько 15 хвилин, підтверджує, що зазначені дії працівниці поліції відбувалися протягом короткого проміжку часу, а повідомлення про складання протоколу було зроблено невдовзі після висловленої водієм відмови. Проте указане не свідчить про порушення встановленого законом порядку проведення огляду, оскільки положення ст. 266 КУпАП, Порядку № 1103 та Інструкції № 1452/735 не встановлюють мінімальної тривалості спілкування поліцейського з водієм, обов`язкового часу очікування після висунення вимоги пройти огляд чи необхідності неодноразового повторення такої вимоги, якщо водій її зрозумів і однозначно висловив відмову.
У цьому випадку безпосередньо зафіксована відеозаписом поведінка ОСОБА_1 у сукупності з його поясненнями, наданими під час розгляду справи судом першої інстанції, підтверджує факт відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Зокрема, ОСОБА_1 не заперечував, що відмовився від проходження огляду як за допомогою спеціального технічного засобу, так і у відповідному закладі охорони здоров`я.
Фактично сторона захисту не спростовує самої відмови від огляду, а наполягає на тому, що така відмова не повинна мати правових наслідків з огляду на обставини спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції та нібито допущені процедурні порушення. Проте наведені доводи не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин вчинення адміністративного правопорушення.
Щодо тверджень про неналежне оформлення та невручення ОСОБА_1 письмового направлення до закладу охорони здоров`я апеляційний суд зазначає таке.
За змістом ст. 266 КУпАП, Порядку № 1103 та Інструкції № 1452/735 направлення водія для проведення огляду в закладі охорони здоров`я є складовою встановленої процедури організації такого огляду.
Водночас зазначені нормативні акти не передбачають обов`язку працівника поліції вручати водієві примірник письмового направлення як обов`язкову передумову виникнення у нього обов`язку пройти огляд або як необхідну умову притягнення до відповідальності за відмову від його проходження.
За встановленим порядком поліцейський організовує проведення огляду та забезпечує доставлення водія до відповідного закладу охорони здоров`я, а тому направлення є насамперед документом, який оформлює відповідну процедуру, а не письмовою вимогою, що обов`язково повинна бути особисто вручена водієві до висловлення ним свого рішення.
Таким чином, невручення ОСОБА_1 письмового направлення не спростовує факту висунення йому вимоги пройти огляд і відмови від її виконання.
Не є підставою для скасування постанови й посилання апелянта на те, що працівники поліції фактично не доставили ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я, оскільки обов`язок поліцейського забезпечити проведення огляду у закладі охорони здоров`я передбачає організацію відповідного огляду, проте законодавство не покладає на нього обов`язку всупереч однозначно висловленій відмові водія примусово доставляти останнього до медичного закладу виключно для повторного висловлення тієї самої відмови.
У цій справі встановлено, що ОСОБА_1 відмовився не лише від огляду за допомогою спеціального технічного засобу, а й від огляду в закладі охорони здоров`я, а за таких обставин фактичне недоставлення його до медичного закладу не спростовує вже висловленої відмови від проходження відповідного огляду.
Доводи сторони захисту про нібито здійснену працівниками поліції провокацію адміністративного правопорушення шляхом використання загрози затримання та доставлення ОСОБА_1 до територіального центру комплектування та соціальної підтримки суд відхиляє з огляду на таке.
В обґрунтування таких тверджень захисник посилається на те, що ОСОБА_1 попередньо зупинили на блокпосту працівники поліції та ТЦК та СП, після чого повідомили про можливість його затримання у зв`язку з відсутністю військово-облікового документа. За твердженнями сторони захисту, з метою уникнення такого затримання ОСОБА_1 погодився на пропозицію працівників поліції відмовитися від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.
Проте такі твердження не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.
Зокрема, досліджений відеозапис не містить відомостей про висунення працівниками поліції вимог щодо відмови ОСОБА_1 від проходження огляду в обмін на звільнення від доставлення до ТЦК та СП, обіцянок не вилучати посвідчення водія або застосувати лише штраф, а також інших дій, які могли б свідчити про штучне спонукання особи до вчинення адміністративного правопорушення.
Зафіксована на відеозаписі послідовність подій свідчить про те, що працівниця поліції під час перевірки документів водія виявила ознаки алкогольного сп`яніння та запропонувала пройти огляд, тобто вчинила дії, передбачені законодавством у разі виникнення обґрунтованої підозри щодо перебування водія у стані сп`яніння.
Апеляційний суд враховує, що відеозапис не відображає всіх обставин спілкування ОСОБА_1 з іншими особами до початку його здійснення. Водночас сама відсутність відеофіксації такого попереднього спілкування не може вважатися підтвердженням наведених стороною захисту тверджень про неправомірний тиск чи провокацію.
Інших належних доказів, які у сукупності з поясненнями ОСОБА_1 давали б обґрунтовані підстави сумніватися в добровільному характері зафіксованої відмови, матеріали справи не містять.
Саме собою посилання на побоювання можливого доставлення до ТЦК та СП не свідчить про те, що висловлена водієм відмова від проходження огляду була результатом протиправного примусу працівників поліції.
Апеляційний суд наголошує, що відмежуванню підлягають суб`єктивні мотиви, якими керувалася особа під час прийняття рішення відмовитися від огляду, та обставини неправомірного впливу, які могли б поставити під сумнів добровільність такого рішення.
Занепокоєння особи можливими наслідками спілкування з іншими представниками державних органів не усуває передбаченого пунктом 2.5 Правил дорожнього руху обов`язку водія пройти огляд на стан сп`яніння на законну вимогу поліцейського.
Необґрунтованими є також посилання апелянта на відсутність належної правової підстави для первинної зупинки транспортного засобу працівниками поліції, оскільки предметом розгляду цієї справи є наявність або відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а не перевірка правомірності застосування поліцейськими превентивного заходу у виді зупинення транспортного засобу.
Законність такого заходу може бути предметом окремого оскарження дій працівників поліції у визначеному законом порядку, зокрема шляхом звернення до керівництва відповідного органу поліції або до адміністративного суду.
Не впливають на правильність висновків суду першої інстанції і посилання апелянта на відсутність у матеріалах справи доказів відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом або його тимчасового затримання.
Дійсно, відповідно до ч. 1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння, підлягають відстороненню від керування такими транспортними засобами та оглядові на стан сп`яніння.
Водночас відсторонення від керування транспортним засобом є передбаченим законом заходом забезпечення безпеки дорожнього руху та провадження у справі про адміністративне правопорушення, а не обов`язковою ознакою об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Склад зазначеного правопорушення у формі відмови від огляду є закінченим із моменту свідомої відмови водія від проходження огляду на законну вимогу поліцейського, висунуту відповідно до встановленого порядку, а тому можливе невиконання поліцейськими обов`язку щодо відсторонення водія від керування транспортним засобом не усуває факту вже вчиненого адміністративного правопорушення, не спростовує винуватості особи та не може бути підставою для закриття провадження у справі.
Інші доводи апеляційної скарги про недоліки оформлення адміністративних матеріалів, ненадання водієві можливості скористатися окремими процесуальними правами та порушення порядку документування події апеляційний суд відхиляє як такі що не спростовують факту відмови від проходження огляду, який також підтверджується поясненнями ОСОБА_1 , наданими суду першої інстанції.
Згідно з положеннями ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; скасувати постанову та закрити провадження у справі; скасувати постанову та прийняти нову постанову; змінити постанову.
За таких обставин підстав для скасування чи зміни оскаржуваної постанови апеляційний суд не вбачає, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, Київський апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Хитрого Михайла Володимировича - залишити без задоволення.
Постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 квітня 2026 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя О. В. Желепа
Оригінал: reyestr.court.gov.ua