Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №382/976/26 — Київський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 жовтня 2026 року м. Київ

справа №382/976/26

провадження № 33/824/4623/2025

Київський апеляційний суд у складі судді Желепи О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ,

на постанову Яготинського районного суду Київської області від 26 серпня 2026 року ухвалену у складі судді Бурзель Ю. В. про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП України

ВСТАНОВИВ

21.04.2026 року о 00 год 49 хв дорогою М03 103 км, водій ОСОБА_1 , керував тз Volsvagen Passat, н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку за допомогою алкотестеру Drager Alkotester 6820 на місці зупинки та в закладі охорони здоров`я ОСОБА_1 категорично відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. У зв`язку із цим відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД№890504 від 21.04.2026 року за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою судді Яготинського районного суду Київської області від 26 серпня 2026 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто судовий збір на користь держави.

Не погоджуючись з постановою ОСОБА_1 4 серпня 2026 року подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та провадження у справі закрити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оцінка доказів є неповною та суперечливою.

Зазначає, що судом було проігноровано той факт, що ОСОБА_1 не висловлював категоричної відмови від проходження огляду. Крім того йому не було запропоновано проходження огляду у медичному закладі.

Вказує, що не заперечував проти проходження огляду, однак бажав, заради проведення процедури у встановленому порядку, присутність адвоката.

Вважає формулювання обвинувачення в протоколі неконкретним, а суд позбавлений можливості перебирати на себе функції поліції та переформулювати суть правопорушення.

Будучи належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду шляхом доставлення судової повістки на електронну пошту, зазначену у апеляційній скарзі та направлення на поштову адресу, яке було вручено 30.09.2026 року, що підтверджується поштовим трекінгом, ОСОБА_1 у призначене судове засідання не прибув, клопотання про відкладення апеляційного перегляду справи не подавав, про причини неявки апеляційний суд не повідомив.

Враховуючи вищевикладене та виходячи з положень статей 268, 294 КУпАП апеляційний суд приходить до висновку про розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності осіб, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність, вмотивованість та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Відповідно до приписів ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Статтею 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За логікою цього складу адміністративного правопорушення відмовою є свідома, вольова та цілеспрямована поведінка водія, за якої він після отримання від працівника поліції законної вимоги пройти огляд на стан сп`яніння, роз`яснення порядку його проходження та наслідків відмови від проходження огляду не вчиняє дій, які від нього вимагаються та/або своїми діями перешкоджає виконанню таких дій.

Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції виходив з того, що його вина підтверджується достатніми, належними та допустимими доказами у справі, а саме: даними протоколу про адміністративне правопорушення, рапортом працівника поліції, направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння; довідкою про отримання посвідчення водія на право керування транспортними засобами; а також даними відеофіксації цих подій на камери поліцейськими на долученому поліцейськими ДВД-диску.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи, а також підтверджуються належними та допустимими доказами, що містяться у матеріалах справи.

Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Як свідчить відеозапис, досліджений судом, автомобіль під керуванням ОСОБА_1 був зупинений через рух у комендантську годин, після зупинки ОСОБА_1 дійсно сказав, що огляд готовий пройти, хоча зранку вживав (0:02:29), далі праціником поліції ОСОБА_1. було оголошено ознаки алкогольного сп`яніння, наявні в нього: запах з порожнини рота, порушення мови. Далі ОСОБА_1 вибрав трубочку для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння (0:03:00), у подальшому почав тягнути час, зазначивши, що він нікуди не поспішає і до ранку ще далеко (0:06:40).Працівник поліції неодноразово наголошував на тому, що зволікання з оглядом на стан алкогольного сп`яніння буде розцінюватись як відмова від проходження такого огляду. Працівник поліції ще раз роз`яснив ОСОБА_1 його обов`язок пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки або у найближчому закладі охорони здоров`я (0:12:49), на що ОСОБА_1 зазначив, що викликає адвоката. У подальшому працівниками поліції ОСОБА_1 було роз`яснено його права, перевірено наявність страхового полісу на авто, проведено поверхневий огляд авто. Як свідчить запис (0:17:35) ОСОБА_1 все ж додзвонився до когось, сказавши, що "рішать не хочуть", а ще через хвилин 30 за ОСОБА_1 приїхали особи, які представились його батьками (0:47:00).

Суд першої інстанції вірно встановив неодноразові пропозиції працівників поліції ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння, на які останній відповідав лише проханням почекати, оскільки бажав подзвонити адвокату, задля уточнення правильності проведення процедури огляду, при цьому чітко не зазначаючи причину наявності сумнівів у діях працівників поліції. Апеляційний суд акцентує увагу, що проходження в установленому порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності до того підстав, є обов`язком водія, а не його правом. Затягування ОСОБА_1 часу за наявності підстав для вимоги поліцейського для проходження огляду на стан сп`яніння, є порушенням п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

Зважаючи на поведінку ОСОБА_1 та не бажання а ні належним чином проходити огляд на місці зупинки, а ні пройти такий огляд у медичному закладі, такі дії були правильно розцінені працівниками поліції як фактична відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`янння.

Апеляційний суд також наголошує, що відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За таких обставин, фактична відмова у проходженні огляду на стан алкогольного сп`яніння, що також підтверджується головним чином відеозаписом з нагрудної камери поліцейського вже утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому твердження апелянта не спростовують та не заперечують такої кваліфікації його дій.

Дії працівника поліції жодним чином не призвели до звуження чи обмеження конвенційних та/або конституційних прав водія чи його основоположних свобод, не обмежили його в можливостях ефективно використати свої права, в тому числі право пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу чи у лікаря - нарколога у медичному закладі та не ставить під сумнів походження доказів, їх надійність та достовірність.

Також суд апеляційної інстанції враховує, що відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження огляду на стан алкогольного чи наркотичного сп`яніння, є грубим і досить поширеним правопорушенням. Дії вчинені ОСОБА_1 характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпеку, становлять небезпеку дорожнього руху та несуть загрозу для його учасників.

ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що формулювання обвинувачення в протоколі є неконкретним, апеляційний суд вважає безпідставними.

Викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини є достатніми для висновку про порушення водієм ОСОБА_1 вимог п.2.5 ПДР та утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП. Так, у протоколі чітко зазначено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння - обов`язкові підстави для вимоги поліцейского водію пройти огляд -, та відмовився у проходженні такого огляду. Як на місці зупинки так і взакладі охорони здоров`я.

При цьому формулювання, що не відповідає слово у слово нормі 130 КУпАП, не є передбаченою законом підставою, що виключає адміністративну відповідальність за зазначене в такому протоколі порушення, які підтверджені належними доказами.

Відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у статтях 251, 252 КУпАП, зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.

Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Вказані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції були дотримані, а висновок суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є правильним, оскільки він відповідає обставинам справи та наявним у матеріалах справи доказам.

Згідно з положеннями статті 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;

2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;

3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;

4) змінити постанову.

За таких обставин апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції залишається без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, Київський апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Яготинського районного суду Київської області від 26 серпня 2026 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Желепа