Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №752/16209/26 — Київський апеляційний суд

Суд: Київський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Дата: 20 вересня 2026 р.

Справа: №752/16209/26

Суддя: Сушко Людмила Петрівна

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 752/16209/26 головуючий у суді І інстанції: Бушеленко О.В.

провадження №33/824/4435/2026 головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі судді Сушко Л.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 14 липня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 683555 від 04.06.2026 року - 22 квітня 2026 року о 18 год. 15 хв. у м. Київ, на вул. Самійла Кішки, буд. 5Г, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Toyota Camry» д.н.з. НОМЕР_1 , перед зміною напрямку руху, не переконався, що це буде безпечним, при розвороті перетнув подвійну суцільну горизонтальну лінію дорожньої розмітки 1.3, не надав дорогу мотоциклу «Kawasaki ZX6R», д.н.з. НОМЕР_2 , який, продовживши рух, здійснив наїзд на автомобіль «Honda CR-V», що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів та тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , чим порушив вимоги п. 10.1 та п. 8.5.1 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП.

Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 14 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та піддано його адміністративному стягненню у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 6 (шість) місяців.

Стягнуто з ОСОБА_1 у дохід держави судовий збір у сумі 665 грн 60 коп..

Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції в частині накладення адміністративного стягнення, 23 липня 2026 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив її змінити в частині накладення адміністративного стягнення, наклавши на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що обраний судом першої інстанції вид адміністративного стягнення за ст. 124 КУпАП у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців є надто суворим та не відповідає обставинам справи.

Адвокат Гріпас О.Ю., який діє в інтересах ОСОБА_1 , та сам ОСОБА_1 , у судовому засіданні підтримували доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Потерпілий ОСОБА_2 у судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явився, про місце, дату та час судового засідання був повідомлений належним чином. 16 вересня 2026 року від останнього надійшла заява з проханням розглядати справу без його участі.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постанова суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам.

Як убачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суд першої інстанції достатньо повно, об`єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і такий висновок ґрунтується на наявних у матеріалах справи адміністративної справи доказах.

Статтею 124 КУпАП передбачається відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Пунктом 10.1 ПДР України встановлено, що перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Проте, вимоги вказаного пункту ПДР ОСОБА_1 дотримано не було.

У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно з встановленими нормами закону держави Україна.

Вина ОСОБА_1 у порушенні п. 10.1 ПДР України, за обставин, викладених у постанові, всупереч доводів апеляційної скарги, підтверджується наявними у справі доказами, а саме, даними, які містяться:

- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 683555 від 04.06.2026 року, з якого вбачається, що 22 квітня 2026 року о 18 год. 15 хв. у м. Київ, на вул. Самійла Кішки, буд. 5Г, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Toyota Camry» д.н.з. НОМЕР_1 , перед зміною напрямку руху, не переконався, що це буде безпечним, при розвороті перетнув подвійну суцільну горизонтальну лінію дорожньої розмітки 1.3, не надав дорогу мотоциклу «Kawasaki ZX6R», д.н.з. НОМЕР_2 , який, продовживши рух, здійснив наїзд на автомобіль «Honda CR-V», що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів та тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , чим порушив вимоги п. 10.1 та п. 8.5.1 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП. У графі: «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» наявний запис: «згоден» (а.с. 1-2);

- у копії медичної довідки, виданій ОСОБА_2 , зі змісту якої вбачається, що внаслідок ДТП останній отримав забій м`яких тканин лівої клубової ділянки та лівого стегна, садна лівого ліктя, ЗТГК та забій грудної клітки (а.с. 6);

- у висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 22.04.2026 року, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_1 не перебував у стані сп`яніння (а.с. 11);

- у рапорті старшого лейтенанта поліції Олександра Жердіновського, який пояснив, що 22.04.2026 року під час несення служби отримали виклик від чергового Київ-55 про ДТП з потерпілим о 18:55 год. за адресою вул. Самійшла Кішки, буд. 6. Прибувши на місце ДТП було встановлено, що ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом «Тойота» д.н.з. НОМЕР_1 , вирішив перетнути суцільну лінію дорожньої розмітки та допустив зіткнення з транспортним засобом мотоцикл «Кавасакі», д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_2 .. Внаслідок цього мотоцикл відлетів та вдарив поруч припаркований транспортний засіб «Хонда», д.н.з. НОМЕР_4 , відтак вказаний автомобіль отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками. Водія мотоцикла було госпіталізовано до лікарні з попереднім діагнозом: ЗЧМТ, ЗТГК (а.с. 13);

- у протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 22.04.2026 року (а.с. 14);

- на схемі ДТП (а.с. 19);

- на зберігальних розписках (а.с. 20-22);

- у письмових поясненнях водія транспортного засобу «Honda CR-V», д.н.з. НОМЕР_4 ОСОБА_3 (а.с. 23);

- у письмових поясненнях власника мотоцикла ОСОБА_4 (а.с. 24);

- у письмових поясненнях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , який пояснив, що, керуючи автомобілем «Toyota Camry» д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Самійла Кішки в сторону вул. Самійла Кішки, робив розворот через дві смуги зі швидкістю 5-7 км/год., коли під час розвороту сталось зіткнення з мотоциклом. Відразу після ДТП він пішов до водія мотоцикла та запитав чи потрібно виклика швидку медичну допомогу, на що водій сказав, що все гаразд, однак через деякий час він повідомив, що відчуває біль у боці, тому було викликано швидку медичну допомогу. Пояснив, що водія мотоцикла госпіталізували, а він лишався на місці події (а.с. 25);

Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.

Найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення є протокол про здійснення адміністративного правопорушення.

Протокол підписаний особою, яка його склала, та самим ОСОБА_1 ..

Кодекс України про адміністративні правопорушення, а саме - ст. 256 детально регламентує питання, що пов`язані зі складанням протоколу про адміністративне правопорушення.

Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції.

Обставини дорожньо-транспортної пригоди, винуватість у порушенні правил дорожнього руху ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не оскаржуються, відтак суд апеляційної інстанції у відповідності до п. 7 ст. 294 КУпАП переглядає справу в межах апеляційної скарги, а саме: в частині накладеного адміністративного стягнення.

Суд апеляційної інстанції не бере до уваги доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що обраний судом першої інстанції вид адміністративного стягнення за ст. 124 КУпАП у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців є надто суворим та не відповідає обставинам справи, з огляду на наступне.

Так, санкцією ст. 124 КУпАП визначено, що порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно зі ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Так, визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладаючи на останнього адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 6 місяців, суд першої інстанції у повній мірі враховував грубе порушення ним правил дорожнього руху, а саме поворот із перетином двох суцільних смуг, що призвело до механічних ушкоджень трьох транспортних засобів з матеріальними збитками та тілесних ушкоджень водія мотоцикла.

Суд апеляційної інстанції вважає, що суддею першої інстанції при призначенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 в повному обсязі були дотримані вимоги закону, оскільки застосоване щодо нього стягнення повністю відповідає санкції статті вчиненого правопорушення.

При накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 суд першої інстанції відповідно до вимог ст.ст. 23, 33 КУпАП врахував характер i ступінь суспільної небезпеки вчиненого адміністративного правопорушення та особу правопорушника.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що вчинене адміністративне правопорушення, за своїм характером є грубим суспільно небезпечним порушенням у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює небезпеку, як для самого водія, так і для інших учасників дорожнього руху.

Підвищення ефективності впливу на дисципліну учасників дорожнього руху забезпечується чітким визначенням правових санкцій за вчинення такого правопорушення.

При цьому, суд апеляційної інстанції виходить з того, що при визначенні стягнення необхідно враховувати його виховну дію, оскільки стягнення, повинно бути направлено не тільки на забезпечення виправлення правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень, а також повинно бути спрямовано на попередження вчинення правопорушень іншими особами.

Застосовуючи справедливе стягнення за вчинене правопорушення, суд таким чином констатує, що відповідні діяння є суспільно небезпечними та за їх вчинення настають певні негативні наслідки.

Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що призначення ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобом строком на 6 місяців (тобто в межах санкції статті 124 КУпАП), яке не є найсуворішим, оскільки санкцією статті 124 КУпАП передбачено позбавлення права керування транспортним засобом на строк до одного року, відповідає вимогам статей 23, 33-35 КУпАП, оскільки суддя першої інстанції при його обранні врахував як характер вчиненого ним правопорушення, обставини, за яких його вчинено, так і його наслідки, а також визнання ним вини, що є обставиною, що пом`якшує відповідальність за адміністративне правопорушення.

Суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни обраного судом виду адміністративного стягнення і вважає, що саме позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортним засобом на 6 місяців буде відповідати меті адміністративного стягнення: виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

За такого немає підстав для зміни оскаржуваної постанови судді в частині обраного адміністративного стягнення і призначення ОСОБА_1 стягнення у вигляді штрафу.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 14 липня 2026 року без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, Київський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 14 липня 2026 року залишити без змін.

Постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 14 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено «16» жовтня 2026 року.

Суддя Київського апеляційного суду Л.П. Сушко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua