Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №363/7242/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.

№ 22-ц/824/13993/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 363/7242/25

17 вересня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кафідової О.В.

суддів - Оніщука М.І.

- Шебуєвої В.А.

при секретарі - Д'яченко М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 26 травня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Рудюка О.Д., у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей та сім`ї Вишгородської міської ради, Міністерство оборони України про встановлення факту перебування на утриманні,-

в с т а н о в и в:

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною заявою, мотивуючи її тим, що 28 вересня 2021 року між ним та ОСОБА_3 (після реєстрації шлюбу - ОСОБА_3 ) укладено шлюб. У шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_5 . Дружина заявника має двох синів від попереднього шлюбу: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішенням Єланецького районного суду Миколаївської області від 27 лютого 2020 року у справі № 476/47/20 шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 розірвано. У вказаному рішенні зазначено, що шлюбні відносини між сторонами фактично припинилися ще у 2017 році. На даний час діти зареєстровані у смт Єланець Миколаївської області, однак фактично проживають разом із заявником у м. Вишгород Київської області, навчаються у Вишгородському ліцеї «Сузір`я». Сім`я має статус багатодітної, що підтверджується відповідним посвідченням. Згідно з довідкою Вишгородської міської ради заявник з 2021 року проживає разом із дружиною та трьома дітьми. Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 жовтня 2022 року з ОСОБА_8 стягнуто аліменти на користь матері дітей. Станом на 28 лютого 2025 року заборгованість зі сплати аліментів становить 152 687 грн 12 коп., що свідчить про ухилення батька від утримання дітей. ІНФОРМАЦІЯ_4 батько дітей помер. Заявник проходить військову службу та зазначає, що відповідно до пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» підставою для звільнення є перебування на утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років. Встановлення факту перебування на його утриманні дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 необхідне для подання рапорту про звільнення з військової служби. Інший спосіб підтвердження цього факту законодавством не передбачений.

У зв`язку з чим просив суд встановити факт перебування на його утриманні неповнолітніх дітей ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 26 травня 2026 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з тлумачення та аналізу пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» слідує, що встановлення факту, про який просить заявник, не породжує для нього юридичних наслідків, оскільки враховуючи мету встановлення факту, про яку заявник вказує в заяві, необхідним є перебування на утриманні заявника трьох дітей, батьком яких він є, що в даному випадку відсутнє, а тому враховуючи викладене та встановлені обставини суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.

Встановлення факту, про який просить заявник, не породжує для нього юридичних наслідків, тобто від нього не залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника, оскільки його обов`язок щодо утримання неповнолітніх дітей дружини від попереднього шлюбу, з якими він проживає, не є безумовним, а відповідне утримання він здійснює в добровільному порядку.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 25 червня 2026 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким встановити факт перебування на його утриманні неповнолітніх дітей ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги заявник вказує на те, що висновки суду вказують на неналежне дослідження судом матеріалів справи та помилкове трактування положень Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Суд першої інстанції, аналізуючи положення абзацу 4 п. 3 ч. 12 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» дійшов висновку, що з заявою про звільнення з військової служби через сімейні обставини на підставі перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років може звернутись виключно батько таких дітей.

Такий висновок суду є помилковим, тому що наведені положення закону не містять такої умови як наявність рідства (біологічного або юридичного) між військовослужбовцем та дітьми, які перебувають на його утриманні. Єдиною умовою для звільнення з військової служби є тільки перебування 3-х і більше дітей на утриманні військовослужбовця.

В судове засідання з`явився ОСОБА_1 який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

ОСОБА_2 , Служба у справах дітей та сім`ї Вишгородської міської ради, Міністерство оборони України в судове засідання не з`явились, про дат, час та місце розгляду справи повідомлялись засобами електронного зв`язку. Відповідно до звітів про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду, поштова кореспонденція була доставлена адресатам 27.07.2026.

З огляду на вище викладене колегія суддів вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності не з`явившихся сторін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону відповідає, з огляду на таке.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, що ІНФОРМАЦІЯ_5 народився ОСОБА_9 , а ІНФОРМАЦІЯ_6 народився ОСОБА_10 , що підтверджується копіями свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 . Їх батьками записані: ОСОБА_8 та ОСОБА_3 .

Рішенням Єланецького районного суду Миколаївської області від 27.02.2020 року розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 .

28.09.2021 року ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_3 , остання є матір`ю ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

Згідно із копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 30.12.2021 року Вишгородським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районні Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ІНФОРМАЦІЯ_7 народився ОСОБА_11 , батьками якого записані: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Рішенням Центрального районного суду міста Миколаїв від 05.01.2022 року у справі № 476/8/22 стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в розмірі 1/3 частини від всіх видів заробітку ОСОБА_8 , але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11.01.2022 року та до досягнення дітьми повноліття.

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплаті аліментів заборгованість зі сплати аліментів у ОСОБА_8 станом на 31.01.2025 року становить 147 676,12грн.

Згідно довідок Вишгородського ліцею «Сузір`я» від 21.11.2025 року ОСОБА_9 навчається у 11-В класі Вишгородського ліцею «Сузір`я» Вишгородської міської ради та ОСОБА_10 навчається у 6-А класі Вишгородського ліцею «Сузір`я» Вишгородської міської ради.

Відповідно до довідки керуючого справами виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 11.02.2025 року № 152, що відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов проживання, виданого депутатом Вишгородської міської ради Клюс С.О., ОСОБА_1 дійсно фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом з дружиною - ОСОБА_2 , та дітьми - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , 2021 року по теперішній час.

06.06.2023 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Вишгородською міською радою видано посвідчення серії НОМЕР_5 , згідно з яким останні виховують дітей: ОСОБА_9 , 2009 року народження, ОСОБА_10 , 2014 року народження, ОСОБА_11 , 2021 року народження, та мають право на пільги, передбачені законодавством України для багатодітних сімей.

Батько дітей ОСОБА_9 та ОСОБА_10 - ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, номер в реєстрі спеціалістів у галузі охорони здоров`я НОМЕР_6 , виданим 17.01.2025 року головним лікарем, комуна Екснес.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина сьома статті 19 ЦПК України).

Порядок розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в порядку окремого провадження, визначений главами 1 і 6 розділу ІV ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Отже, окреме провадження як вид непозовного цивільного судочинства характеризується, зокрема, специфікою процесуальної форми розгляду справ окремого провадження, зумовленої спеціальною метою та особливим об`єктом судового захисту.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.

У частинах першій, другій статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

У справі, яка є предметом перегляду, заявник просить встановити факт перебування на його утриманні трьох неповнолітніх дітей, двоє з яких є його пасинками.

Метою встановлення факту заявник визначив можливість звільнення його від військової служби у разі перебування на його утриманні трьох і більше дітей на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Так, згідно з підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, зокрема, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Відповідно до абзацу 4 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах, зокрема під час дії воєнного стану: перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Згідно зі статтею 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до частини першої статті 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому ст. 122 та 125 цього Кодексу.

За змістом статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі статтею 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно частин першої-третьої статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі та перекладені на іншу особу (ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 15 СК України).

Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними. Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.

Відповідно до статті 260 СК України якщо мачуха, вітчим проживають однією сім`єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні.

Згідно зі статтею 268 СК України мачуха, вітчим зобов`язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу. Суд може звільнити вітчима, мачуху від обов`язку по утриманню падчерки, пасинка або обмежити його певним строком, зокрема у разі: 1) нетривалого проживання з їхнім матір`ю, батьком; 2) негідної поведінки у шлюбних відносинах матері, батька дитини.

Розглядаючи заяву, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що заявник, являючись вітчимом неповнолітніх ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , не наділений обов`язком щодо їх фінансового утримання, зважаючи на те, що у дітей є матір, яка зобов`язана їх утримувати.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» багатодітна сім`я - це сім`я, в якій подружжя (чоловік та жінка) перебуває у зареєстрованому шлюбі, разом проживає та виховує трьох і більше дітей, у тому числі кожного з подружжя, або один батько (одна мати), який (яка) проживає разом з трьома і більше дітьми та самостійно їх виховує.

Офіційним документом, що підтверджує статус багатодітної сім`ї, є посвідчення. З метою створення належних матеріальних умов для виховання дітей у сім`ях держава надає батькам або особам, які їх замінюють, соціальну допомогу, передбачену ЗУ «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» та іншими законами України.

Статтею 13 Закону України «Про охорону дитинства» встановлені пільги, які надаються багатодітним сім`ям та дітям з багатодітних сімей. Отже, держава приділяє значну увагу багатодітним сім`ям, визнаючи їх важливою складовою суспільства. Надання відповідного статусу та відповідних пільг спрямоване на покращення матеріального становища, створення належних умов для виховання дітей і забезпечення їхнього гармонійного розвитку.

Отже, у розумінні наведених норм Закону для отримання статусу багатодітної сім`ї необхідно здійснювати саме виховання трьох і більше дітей, а не їх утримання, що вочевидь не є тотожними поняттями. Таким чином, наявність у родини заявника статусу багатодітної сім`ї автоматично не доводить того, що він фактично утримує всю родину, в тому числі і неповнолітніх дітей своєї дружини.

Фактичне проживання заявника разом з дружиною та її дітьми не свідчить автоматично про здійснення ним їх фінансового утримання.

Отже, доведенню у справі про встановлення цього юридичного факту підлягають обставини фактичного утримання військовослужбовцем трьох і більше дітей.

Приписами статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Враховуючи наведене, суд першої інстанції, повно проаналізувавши вищенаведені норми та перевіривши обставини справи у сукупності, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для заяви ОСОБА_1 , зазначивши, що заявником не додано належних доказів, які б свідчили, що саме він утримує неповнолітніх ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з огляду на те, що у дітей є матір, яка зобов`язана їх утримувати відповідно до положень СК України.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Вишгородського районного суду Київської області від 26 травня 2026 року - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 26 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 21 вересня 2026 року.

Головуючий: Судді: