Суд: Пирятинський районний суд Полтавської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 06 жовтня 2026 р.
Справа: №544/2402/26
Суддя: Сайко О. О.
Справа № 544/2402/26
пров. № 2/544/1277/2026
Номер рядка звіту 38
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
07 жовтня 2026 року м. Пирятин
Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:
головуючої - судді Сайко О.О.,
за участю секретаря Костенко Т. В.,
у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Пирятин, розглянувши цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и в:
У серпні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" (далі ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС») звернулося до Пирятинського районного суду Полтавської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у розмірі 70900 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 21 лютого 2026 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1664-4355, який разом з Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Паспортом споживчого Кредиту, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором (Графік платежів за Договором) відповідно до Методики Національного банку України складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким позичальник був попередньо ознайомлений.
Відповідно до умов кредитного договору, кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 25 000,00 грн.; строк кредитування 300 днів; базовий період 14 днів; комісія за видачу кредиту 20,00 % від суми кредиту; стандартна % ставка: 1,00 % в день, знижена % ставка 0,9% в день.
Станом на 17.06.2026 загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить70900,00 гривень, що складається із заборгованості за кредитом 25000,00 гривень, заборгованості за нарахованими процентами 28400,00 гривень, заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України 12 500,00 грн., заборгованості по комісії 5000,00 грн.
Таким чином, представник позивача просить суд стягнути із ОСОБА_1 на користь позивача загальну суму заборгованості за кредитним договором №1664-4355 від 21.06.2025 в розмірі 70900,00 гривень та понесені судові витрати у розмірі 2 662,40 грн. на сплату судового збору та 9846 грн на правничу допомогу.
Представник позивача у судове засідання не з`явився, просив розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримує, просить задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з`явився, направив до суду відзив, у якому зазначив, що не погоджується з позовними вимогами, з огляду на таке.
За змістом пункту 8.4 Договору від 21.02.2026 №1664-4355 у разі прострочення Позичальником сплати процентів за користування Кредитом та/або комісії за видачу Кредиту (якщо п.4.7. цього Договору передбачає сплату комісії за видачу Кредиту), Кредитодавець має право розірвати цей Договір за своєї ініціативою, проінформувавши про це Позичальника письмово за 30 (тридцять) календарних днів. Отже, на час звернення до суду з позовом строк дії договору не закінчився і позивач просить достроково повернути споживчий кредит у повному обсязі, строк виплати якого ще не настав, що узгоджується із приписами статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» і пункту 8.4 Договору від 08.03.2026 №1671-2063, а тому позивач мав повідомити мене у визначений законом спосіб про дострокове розірвання договору.
В матеріалах справи міститься копія вимоги про дострокове повернення кредиту по договору від 21.02.2026 №1664-4355. Позивач не долучає доказів отримання ним зазначеної вимоги. Відповідач стверджує, що він таку вимогу не отримував. А тому, з огляду на те, що кредитор не виконав вимоги статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», то позивач не набув права вимагати повернення усієї суми кредиту, проте має право на стягнення із відповідача простроченої заборгованості за відсотками, яка виникла на час звернення кредитора до суду з цим позовом.
Щодо нарахованих відсотків по ст. 625 ЦК України за договором від 21.02.2026 №1664-4355 відповідач покликається на вимоги закону, зокрема п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, згідно якого у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит банком, позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем. З огляду на це позовні вимоги в частині стягнення з нього відсотків по ст. 625 ЦК України за договором від 21.02.2026 №1664-4355 задоволенню не підлягають.
Щодо вимог позивача про стягнення комісій за кредитним договором від 21.02.2026 №1664-4355 зазначає, що у кредитному договорі від 21.02.2026 №1664-4355, укладеним між ТОВ «УкрКредитФінанс» та відповідачем, не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов' язані з обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачу та за які кредитором встановлена комісія. Також ТОВ «УкрКредит Фінанс» не надано доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, а тому положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
З огляду на викладене, в рамках цього позову позивач може претендувати на стягнення з нього виключно відсотків за договором від 21.02.2026 №1664-4355.
Звертає увагу суду, що він не отримував від суду ухвалу про відкриття провадження у справі, а про її існування дізнався випадково з сайту судової влади на початку вересня 2026 року після чого він ознайомитися з усіма матеріалами цієї справи в Електронному суді, а тому просив суд поновити йому строк на подання відзиву, якщо суд вважатиме його пропущеним.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 21 лютого 2026 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1664-4355, який разом з Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Паспортом споживчого Кредиту, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором (Графік платежів за Договором) відповідно до Методики Національного банку України складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким позичальник був попередньо ознайомлений.
Відповідно до умов кредитного договору, кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 25 000,00 грн.; строк кредитування 300 днів; базовий період 14 днів; комісія за видачу кредиту 20,00 % від суми кредиту; стандартна % ставка: 1,00 % в день, яка застосовується до закінчення строку дії цього договору, за виключенням строку використання позичальником права користування кредитом за заниженою процентною ставкою. Дата повернення кредиту 17.12.2026. Орієнтована загальна вартість кредиту складає 96622,15 грн. Денна процентна ставка на дату кладення договору складає 0,955 % (матеріали справи в електронній формі).
Видача кредитних коштів у розмірі 25 000,00 гривень за кредитним договором №1664-4355 від 21.02.2026 відповідачем не оспорюється та здійснювалася за допомогою системи EasyPAY: номер платіжного інструменту НОМЕР_1 (матеріали справи в електронній формі).
Відповідно до довідки, наданої позивачем, видача коштів згідно кредитного договору №1664-4355 від 21.02.2026 здійснювалася: дата платежу 2026-02-21, тип операції - видача кредиту, платіжна система EasyPAY, платіж №1759199937, сума платежу 25000,00 грн. (матеріали справи в електронному вигляді).
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №1664-4355 від 21.02.2026 станом на 17.06.2026 року, загальна заборгованість ОСОБА_1 становить 70 900 гривень, що складається із основного боргу 25 000,00 гривень, залишку відсотків 28400 грн., залишку відсотків за ст. 625 ЦК України 12 500,00 грн., залишку комісій 5000,00 грн. (матеріали справи в електронному вигляді).
З наведеного розрахунку вбачається, що відсотки за користування кредитом нараховані в межах строку кредитування з 21.02.2026 року по 15.06.2026 року.
Відповідно до частин 1,2, 4, 7, 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
За положеннями статті 12 згаданого закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За змістом статтей 526, 530 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов`язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позивач зобов`язання за даним договором виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит у вигляді кредитної лінії та надав грошові кошти на платіжну картку у розмірі, передбаченому умовами договору.
Відповідач зобов`язувався здійснити оплату послуг позивача згідно тарифів позивача у строки, передбачені умовами даного договору.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
10 червня 2017 року набрав чинності Закону України «Про споживче кредитування», який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні. Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування» (стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній з 10 червня 2017 року).
Отже, регулювання правовідносин банку зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб до 10 червня 2017 року відбувалося з урахуванням приписів Закону України «Про захист прав споживачів». З 10 червня 2017 року на ці відносини поширюється Закон України «Про споживче кредитування», а у частині, що йому не суперечить, - також Закон України «Про захист прав споживачів».
Положеннями статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.
Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.
Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.
Судом встановлено, що 24 червня 2026 року ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» листом за №1664-4355 направило позичальнику ОСОБА_1 вимогу про повернення всієї суми кредиту за кредитним договором, процентів, комісії та процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України протягом 30 календарних днів від дати одержання цієї вимоги.
Відповідно до умов Договору у разі прострочення Позичальником сплати процентів за видачу Кредиту за користування Кредитом на строк понад один календарний місяць, Кредитодавець має право вимагати від Позичальника повернення Кредиту в повному обсязі та сплати процентів за весь строк фактичного користування Кредитом до настання дати закінчення Строку кредитування. При цьому зобов`язання позичальника щодо дострокового виконання боргових зобов`язань в цілому настає з дати отримання позичальником відповідної вимоги та повинно бути проведено позичальником протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати отримання вимоги.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі №638/13683/15-ц зазначила, що визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів.
При цьому слід звернути увагу, що з 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», яким врегульовано в тому числі і питання дострокового повернення споживчого кредиту (стаття 16 Закону).
Починаючи з 10 червня 2017 року, праву кредитора на дострокове стягнення в судовому порядку заборгованості за кредитним договором має передувати реалізація ним права вимоги дострокового виконання основного зобов`язання, відповідно до вимог частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», якою зокрема визначено, що кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.
У позичальника не виник обов`язок дострокового повернення всієї суми грошових коштів за кредитним договором, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що банк завчасно направив лист-вимогу про дострокове повернення кредиту, а позичальник таку вимогу одержав.
Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі № 755/11307/17 (провадження № 61-14700св21) щодо застосування статті 16 Закону України «Про споживче кредитування».
Умовами кредитного договору та частиною четвертою статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» визначено право кредитора вимагати дострокового повного виконання позичальником своїх зобов`язань, включаючи повернення всієї суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій у випадках, які сторони визначають істотними. При цьому вказаними умовами договору та норами права передбачено обов`язок кредитора у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку в оплаті із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення споживачем протягом 30 календарних днів з дня одержання такого повідомлення.
Позивач надав суду докази відправлення вимоги про дострокове повернення кредиту та не надав доказів повідомлення відповідача (про затримку сплати частини споживчого кредиту та/або процентів із зазначенням строку та дій, необхідних для усунення порушення) у будь-який із можливих способів, зокрема електронною поштою або за відомим його місцем проживання, враховуючи обставини справи.
Таким чином, оскільки строк дії договору з відповідачем ОСОБА_1 не закінчився, однак позивач не надав суду доказів, що позичальник відповідно до вимог закону отримав лист-вимогу про дострокове повернення кредиту, відповідач заперечує отримання такої вимоги, позивач не набув права на стягнення усієї суми кредиту.
Щодо заявлених позивачем вимог в частині стягнення заборгованості по відсотках відповідно до ст.625 ЦК України, суд уважає, що позивач при заявлені даних вимог не врахував положень пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України №64/2022 на території України введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався Указами Президента України і діє по теперішній час.
Враховуючи наведене та зважаючи на те, що кредитний договір №1664-43553 від 21.02.2026 укладено в період дії на території України воєнного стану, суд уважає, що з відповідача не підлягає стягненню заборгованість по відсотках відповідно до ст.625 ЦК України в сумі 12500 грн. за кредитним договором, що буде узгоджуватись із пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України.
Щодо обґрунтованості нарахування позичальнику комісії за видачу кредиту суд зазначає наступне.
Згідно п.4.7 кредитного договору передбачено, що комісія за видачу кредиту становить 20% від суми виданого кредиту. Згідно розрахунку заборгованості, розмір нарахованої відповідачу комісії за кредитом становить 5000 грн.
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до вимог ст.76,77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем фактично було укладено кредитний договір, при цьому позивачем у платежі за кредитом була включена плата за послугу банку, а саме «Комісія за видачу кредиту».
Відповідно до частин першої-другої,п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком банку чи фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватись будь - якою зустрічною оплатою збоку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку (фінансової установи) за кредитним договором, то така дія як видача коштів, надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Така операція відповідає економічним потребам лише самого банку (фінансової установи) та здійснюються при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку (фінансової установи) не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту - позичальнику.
Враховуючи наведене, Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» не мало права встановлювати такий платіж у кредитному договорі, за дії, які фінансова установа вчиняє на власну користь, тому що отримує прибуток у вигляді відсотків за користування кредитними коштами.
Факт обізнаності позичальника про свій обов`язок сплачувати комісію банку в момент укладення договору не спростовує протиправність відповідних положень кредитного договору та їх невідповідності вимогам частини 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».
За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Умова договору про плату за видачу кредиту є нікчемною та не потребує визнання недійсною.
Дані висновки повністю узгоджуються з висновками, викладеними в постанові ВП Верховного Суду від 13.07.2022 по справі №496/3134/19.
Таким чином, заявлена позивачем сума комісії у розмірі 5000 грн не може бути включена до складу заборгованості, оскільки вимога про її сплату ґрунтується на нікчемній умові кредитного договору.
Таким чином наявні підстави для стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими відсотками в розмірі 28400 грн.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд дійшов висновку про таке.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» було сплачено за подання позову до суду судовий збір у розмірі 2 662,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №30631 від 23.04.2026 (а.с. 10).
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам в сумі з розрахунку: 28400 грн. х 2662,40 грн. / 70900 грн = 1066,46 грн.
У позовній заяві позивач прохає стягнути із відповідача понесені ним судові витрати в частині отриманої та сплаченої ним професійної правничої допомоги в сумі 9846 грн.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем професійної правничої допомоги Адвокатським об`єднанням «ПРАВОВИЙ БАЛАНС» на суму 9846 грн. згідно з договором про надання професійної правничої допомоги від 28.07.2026, Рахунку-фактури №Р-00500299 від 03.08.2026 (матеріали справи в електронній формі).
Згідно з Рахунком-фактурою №Р-00500299 від 03.08.2026 Адвокатським об`єднанням «ПРАВОВИЙ БАЛАНС» надано такі послуги: Надання професійної правничої допомоги згідно п. 2.1.3 Розділу 2 Договору про надання професійної правничої допомоги від 08.04.2026, а саме за аналіз документів та підготовку позовної заяви про стягнення коштів за кредитним договором з боржником ОСОБА_1 .
Судом встановлено, що сума в розмірі 9846 гривень за надані послуги правничої допомоги є неспіврозмірною виконаній адвокатським об`єднанням роботі. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, позовна заява є типовою для таких правовідносин, у спорах такого характеру судова практика є сталою, застосування великої кількості законодавчих актів спірні правовідносини не передбачають, матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження та збирання б яких адвокат витратив значний час. Участі в судових засіданнях адвокат не приймав.
З огляду на викладене, суд враховуючи принципи співрозмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, обсягом та змістом наданих адвокатських послуг і виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу. Достатньою компенсацією витрат позивача на професійну правничу допомогу на переконання суду буде сума у розмірі 5 000 грн.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам в сумі з розрахунку: 28400 грн. х 5000 грн. / 70900 грн = 2002,82 грн.
Керуючись ст. 6-13, 76-81, 141, 259, 263-265, 352 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В :
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407), заборгованість за Кредитним договором №1664-4355 від 21.02.2026 у розмірі 28 400 (двадцять вісім тисяч чотириста) гривень.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407), витрати на сплату судового збору у сумі 1066 (одну тисячу шістдесят шість) гривень 46 копійок та 2002 (дві тисячі дві) гривні 82 копійки витрат на правничу допомогу.
Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлений 12.10.2026.
Суддя О.О.Сайко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua