Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №542/1848/26 — Новосанжарський районний суд Полтавської області

Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/1848/26

Провадження № 2/542/1113/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 року селище Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді – Шарової-Айдаєвої О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання – Карась В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в селищі Нові Санжари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

В С Т А Н О В И В:

10 вересня 2026 року представник позивача, адвокат Подольська Тетяна Володимирівна, звернулась в інтересах ОСОБА_1 до Новосанжарського районного суду Полтавської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, укладеного 26 жовтня 2002 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що зареєстрований Відділом реєстрації актів громадянського стану Новосанжарського районного управління юстиції за актовим записом № 51.

Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 14 вересня 2026 року після отримання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача (а.с. 13) позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання (а.с. 14).

В обґрунтування позову зазначено, що між 26 жовтня 2002 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладений шлюб, зареєстрований Відділом реєстрації актів громадянського стану Новосанжарського районного управління юстиції, актовий запис № 51.

Вказано, що сторони мають дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Акцентовано увагу на тому, що сімейне життя між подружжям не склалось, кожен із них має різні погляди на життя, побут та сім`ю. Сторони намагались зберегти сім`ю, але безрезультатно. Напружені стосунки між подружжям створюють негативні умови спілкування та життя, впливаючи на інтереси кожного з них. На даний час, сторони не ведуть спільне господарства та разом не проживають, а тому збереження шлюбу, на переконання позивача, є не можливим.

Позивач у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином (а.с. 23-26).

05 жовтня 2026 року від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без її участі та без участі позивача, в якій зазначено про підтримання позовних вимог (а.с. 20).

Відповідач у судове засідання не з`явилась, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином (а.с. 19). Відзиву на позові від неї до суду не надходило.

13 жовтня 2026 року від представника відповідача до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі та без участі відповідачки, щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про розірвання шлюбу не заперечували, позов визнали, після розірвання шлюбу представник відповідача просив залишити відповідачці прізвище « ОСОБА_5 ».

Крім того, у зв`язку із визнанням відповідачкою позову, просив вирішити питання щодо стягнення судового збору відповідно до вимог частини 1 статті 142 ЦПК України та повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків сплаченого ним судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з частиною 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на викладені норми цивільно-процесуального законодавства, судове засідання проведено за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, встановив наступне.

Судом установлено, що 26 жовтня 2002 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Новосанжарського районного управління юстиції зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що складено актовий запис № 51 та видано свідоцтво про одруження серії НОМЕР_1 (а.с. 11).

Від спільного шлюбу сторони мають малолітню доньку – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується наданою до суду копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 9).

Вказуючи на неможливість подальшого спільного життя в якості подружжя, позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

Надаючи оцінку позовним вимогам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Частиною першою статті 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод визначено право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.

Згідно з частиною 1 статті 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до частини 2 статті 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно зі статтею 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Таке положення національного законодавства України відповідає статті 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Частинами третьою, четвертою статті 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно з частиною 3 статті 115 Сімейного кодексу України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Оскільки позивач наполягав на розірванні шлюбу, то відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.

Враховуючи, що сторони припинили подружні стосунки, спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити їх інтересам, сім`я фактично розпалась та її відновлення неможливе, й відповідачка позов визнала, є підстави для розірвання шлюбу.

Отже, позовні вимоги про розірвання шлюбу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України.

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З огляду на те, що позивачем за подачу вказаного позову сплачено судовий збір відповідно до платіжної інструкції № 1.759302007.1 від 16 липня 2026 року у сумі 1331 грн 20 коп., враховуючи те, що відповідачка позов про розірвання шлюбу визнала до початку розгляду справи по суті, про що вказано у поданій до суду заяві, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 має бути повернуто з державного бюджету 50 відсотків судового збору в сумі 665 грн 60 коп., сплаченого ним при поданні цього позову відповідно до частини 1 статті 142 ЦПК України, та про стягнення з відповідача на користь позивача 50 відсотків судового збору у сумі 665 грн 60 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 110, 112, 113 СК України та статтями 141, 142, 259, 263-265, 268 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу – задовольнити.

Шлюб, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 26 жовтня 2002 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Новосанжарського районного управління юстиції, про що складено актовий запис № 51, – розірвати.

Після розірвання шлюбу прізвище відповідачки ОСОБА_2 залишити без змін - « ОСОБА_5 ».

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , судовий збір у сумі 665 грн 60 коп. (шістсот шістдесят п`ять гривень шістдесят п`ять копійок).

Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , з державного бюджету 50 відсотків судового збору, тобто 665 грн 60 коп. (шістсот шістдесят п`ять гривень шістдесят п`ять копійок), сплаченого ним при подачі позовної заяви відповідно до платіжної інструкції № 1.759302007.1 від 16 липня 2026 року

Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу, є рішення суду, яке набрало законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ;

представник позивача: адвокат Подольська Тетяна Володимирівна, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 000216 від 01 березня 2019 року;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ;

представник відповідача: адвокат Салашний Михайло Олексійович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1920 від 31 жовтня 2017 року.

Суддя О.О. Шарова-Айдаєва