Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №948/1030/26 — Машівський районний суд Полтавської області

Справа № 948/1030/26

Номер провадження 2-а/948/8/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2026 Машівський районний суд Полтавської області у складі :

головуючого – судді Косик С.М.

за участю секретаря Ткач Н.М.,

представника позивача Шершня Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення № R796937 від 23.09.2026,

в с т а н о в и в :

у жовтні 2026 року до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла зазначена позовна заява, у якій позивач ОСОБА_1 просить визнати протиправною, скасувати постанову №R796937 від 23.09.2026 року, винесену начальником ОСОБА_2 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Позовна заява мотивована тим, що 23.09.2026 року начальником Близнюком Р.В. було винесено постанову № R796937 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн., яку позивач вважає незаконною, необгрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.

У позові зазначено, що постанова не містить обов`язкових відомостей про суть та обставини правопорушення.

В оскаржуваній постанові зазначено лише загальне формулування: «не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»). При цьому не вказано ні дати, ні часу, ні місця куди мав прибути позивач, не зазначено реквізитів повістки, що на думку представника позивача унеможливлює встановлення строків події та, відповідно, належний захист прав.

Представник позивача звертає увагу на те, що судова практика підтверджує, що відсутність дати та часу вчинення правопорушення є грубим порушенням і самостійною підставою для скасування постанови, оскільки протокол та постанова, які не містять цих обов`язкових даних, не можуть вважатися належними доказами.

Також зауважено, що постанова винесена з порушенням процедури розгляду справи, зокрема без належного повідомлення та за відсутності особи.

Представник позивача зазначає, що у матеріалах справи відсутні належні докази повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи. Позивач був позбавлений можливості надати свої пояснення, заперечення та докази, що вважає грубим порушенням права на захист.

Звернув увагу на те, що притягнення до відповідальності без належного повідомлення особи є незаконною.

У позові зазначено, що в порушення вимог ст. 283 КУпАП в оскаржуваній постанові зазначено, що позивач вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтею 210-1 КУпАП, але така кваліфікація є неконкретною, оскільки дана норма має дві частини, а яку саме порушив позивач не зазначено.

Відповідач ухвалюючи оскаржувану постанову жодних із передбачених законом обставин не врахував та не обгрунтував правомірність її. Відповідач будучи зобов`язаним доказувати правомірність свого рішення, будь-яких доказів щодо його правомірності не надав.

Постанова підписана в автоматичному режимі без фактичного розгляду справи по суті.

Позивач не надавав добровільної згоди на проведення спрощеного провадження. Заява була подана через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, але технічна реалізація застосунку унеможливлювала вчинення будь-якої іншої дії: в інтерфейсі була лише одна кнопка, і була відсутня будь-яка альтернатива - можливість оспорити порушення, надати пояснення, заперечення чи заявити клопотання. Особа, яка користується застосунком, була позбавлена вибору і фактично примушена до подання заяви про згоду.

За вказаних обставин, заява була подана не внаслідок вільного волевиявлення, а внаслідок технічного примусу, зумовленого відсутністю альтернативних варіантів дій в інтерфейсі.

Це означає, що передбачена статтею 279-9 КУпАП умова добровільності заяви не

була дотримана, а отже, і спрощений порядок провадження було застосовано неправомірно. Вважає, що постанова, винесена на підставі такої «згоди», підлягає скасуванню як така, що винесена з істотним порушенням процедури.

Винесення постанови за відсутності позивача, який був позбавлений можливості надати свої пояснення, заперечення та докази вважає істотним порушенням права на захист, гарантованого законодавством України.

Разом з цим, відповідно до наданих протоколів перевірки кваліфікованого електронного підпису, оскаржувана постанова № R796929 була підписана начальником ОСОБА_2 23.09.2026 о 15:53:07, тоді як постанова № R796937 (за іншим епізодом)

15:51:45 того ж дня.

За вказаних обставин представник позивача стверджує, що між підписанням двох постанов, кожна з яких стосується окремого правопорушення, минуло лише 1 хвилина 22 секунди, а тому вважає, що фактичний розгляд справ по суті не проводився, а рішення ухвалювалися в автоматичному режимі, без дослідження матеріалів, з`ясування обставин та надання їм належної правової оцінки.

У разі недоведення ТЦК ключових обставин справи, постанова підлягає скасуванню (а.с.1-4).

08.10.2026 з ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшов відзив на позов, у якому начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 просить у задоволенні позову відмовити.

Відповідач не погоджується із позовною заявою, вважає аргументи позивача недоведеними, а вимоги – безпідставними.

Покликаючись на норми законодавства представник відповідача зазначив, що позивач набув статусу військовозобов`язаного та відповідно на нього покладені обов`язки з виконання норм мобілізаційного законодавства.

Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою відповідальність, передбачену ст. 210 КУпАП, але позивач норм мобілізаційного законодавства не дотримався, що потягло за собою накладання на нього адміністративного стягнення.

Зазначено, що позивачу було направлено повістку №8323981 відповідно до якої йому потрібно було з`явитися 01.08.2026 року о09 год. 00 хв. для уточнення даних.

Натомість, позивач не виконав вимог мобілізаційного законодавства та не прибув за викликом, а тому допустив порушення правил мобілізаційного законодавства, що кваліфікується як вчинення адміністративного правопорушення.

Стосовно позивача, за допущене адміністративне правопорушення, було складено постанову по справі про адміністративне правопорушення № R796937 від 23.09.2026 року, яка є електронною, формується виключно після того, як громадянин особисто, через застосунок «Резерв+» надасть добровільну згоду на визнання адміністративного правопорушення.

Позивач таку згоду надав, ним було подано заяву про визнання адміністративного правопорушення та згоду на притягнення до адміністративної відповідальності. Сам позивач виразив своє внутрішнє, психологічне сприйняття й визнання допущеного правопорушення шляхом вжиття конкретних юридично значущих дій.

Після надання позивачем згоди на притягнення його до адміністративної відповідальності, було сформовано нині оскаржувану постанову.

У відзиві зазначено, що позивачем в позовній заяві не спростовано подання ним із використанням застосунку «Резерв+» із свого електронного кабінету заяви про визнання вчиненого адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

За вказаних обставин представник відповідача зауважив, що позивач спочатку визнав вчинене ним адміністративне правопорушення, дав згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності та на сплату штрафу, однак вже після формування постанови позивач звертається до суду щодо її оскарження.

На переконання відповідача визнання винесеного рішення свідчить про погодження особи із відповідною дією та унеможливлює подальше оскарження такого рішення з огляду на фактичну відсутність ключового елемента спору, а саме - незгоди особи, яка притягується д адміністративної відповідальності, із таким фактом.

За вказаних обставин, позивач не виконав свого мобілізаційного обов`язку, чим допустив адміністративне правопорушення, а отже, позовні вимоги до ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідач вважає необґрунтованими (а.с.24-27).

09.10.2026 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій він просить відмовити у задоволенні відзиву ІНФОРМАЦІЯ_2 у повному обсязі, задовольнити його позов, визнати протиправною та скасувати оскаржувану постанову, закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Представник позивача вважає доводи відповідача необґрунтованими, а відзив таким, що не спростовує підстав позову, з огляду на таке.

У позовній заяві позивач наголошував, що оскаржувана постанова не містить дати, часу та місця вчинення правопорушення, а також суть самого правопорушення, що є прямою вимогою статті 283 КУпАП.

Відповідач у відзиві цей аргумент жодним чином не спростував, лише зазначив, що позивачу було направлено повістку, відповідно до якої потрібно було з`явитися у вказаний час і дату. При цьому відповідач не надав доказів направлення її, не зазначив, яким способом вона була направлена, не надав доказів отримання повістки.

Відповідач не довів належними та допустимими доказами факт повідомлення позивача про виклик, а отже не довів і факту правопорушення.

Представник позивача звернув увагу на те, що склад адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачає неявку за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці. Обов`язковою умовою для притягнення до відповідальності є доведеність факту належного вручення повістки. Якщо повістка не була вручена або вручена неналежним чином, у особи не виникає обов`язку з`явитися, а отже, і немає складу правопорушення.

Відповідач у відзиві не надав жодного доказу належного вручення повістки №8323981, він лише стверджує, що повістка «була направлена», але направлення повістки не дорівнює її врученню. Відповідач не надав ні підпису позивача на повістці, ні відеозапису вручення, ні акту про відмову від отримання, ні зворотного поштового повідомлення.

Відповідач помилково ототожнює натискання кнопки в застосунку з «добровільною згодою». Відповідач стверджує, що позивач «особисто, через застосунок "Резерв+" надав добровільну згоду на визнання адміністративного правопорушення», що не відповідає дійсності.

Представник позивача звертув увагу на те, що по-перше технічна конструкція застосунку «Резерв+» не надавала позивачу альтернативи, так як у ньому була лише одна кнопка, натискання якої призводило до подання заяви про згоду і не було можливості: оспорити порушення, надати пояснення чи заперечення, заявити клопотання, відмовитися від подання заяви взагалі. По-друге, постанова формується після натискання цієї єдиної кнопки, що підтверджує відповідач у своєму відзиві.

За вказаних обставин позивач вважає, що до моменту натискання постанови не існує, а отже, і немає предмета для оскарження. Особа позбавлена можливості «оскаржити» порушення до його фіксації, оскільки самого рішення ще немає.

На думку позивача це створює замкнене коло, щоб отримати право на оскарження, потрібно спочатку погодитися з порушенням і така конструкція унеможливлює реалізацію права на захист і суперечить самій суті статті 279-9 КУпАП, яка вимагає добровільної заяви.

Представник позивача зауважив, що відповідач стверджує, що позивач «вжив активних, свідомих дій, спрямованих на визнання адміністративного правопорушення», але натискання єдиної доступної кнопки не є свідомим визнанням це єдиний технічно можливий варіант поведінки в інтерфейсі, який не залишає свободи вибору, тоді як на думку позивача вільне волевиявлення передбачає можливість відмовитися від дії та якщо такої можливості немає, волевиявлення не є вільним.

У відзиві відповідач не навів жодного доказу того, що позивач був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Представник позивача зазначив, що немає ні повістки, ні розписки, ні повідомлення про вручення, що на його думку позбавило позивача можливості реалізувати свої процесуальні права.

Крім цього, представник позивача зазначив, що між підписанням двох постанов, кожна з яких стосується окремого правопорушення, минуло лише 1 хвилина 22 секунди, що на його думку свідчить про те, що фактичний розгляд справ по суті не проводився, рішення ухвалювалися в автоматичному режимі, без дослідження матеріалів. При цьому, відповідач цей аргумент також не спростував, він не пояснив, яким чином за 82 секунди можливо було здійснити всебічний, повний і об`єктивний розгляд двох окремих справ, з`ясувати всі обставини та надати їм належну правову оцінку.

Відповідач у відзиві посилається на висновки Верховного Суду щодо співвідношення «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення», але у даній справі представник позивача вважає порушення не є формальним, а йдеться про відсутність обов`язкових реквізитів постанови (ст. 283 КУпАП); відсутність добровільної згоди (ст. 279-9 КУпАП); позбавлення права на захист (ст. 268 КУпАП); відсутність фактичного розгляду справи, що вважає значимими порушеннями, які унеможливлюють встановлення об`єктивної істини у справі.

Посилання відповідача на практику Верховного Суду щодо незворотності процедури призову є недоречним, оскільки ці висновки вважає, що стосуються мобілізації та призову на військову службу, а не оскарження постанов про адміністративні правопорушення та є різними правовідносинами.

Відповідач не довів наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення.

У даній справі відповідач також не довів, які саме конкретні дії чи бездіяльність позивача утворюють об`єктивну сторону правопорушення, коли саме вони мали місце і які норми порушені, а без цього склад правопорушення відсутній.

Відзив відповідача не містить жодного доказу, який би спростовував підстави позову.

Відповідач не надав доказів наявності у постанові дати, часу та місця правопорушення; не надав доказів вручення повістки; не довів добровільність згоди позивача, а лише підтвердив відсутність технічної альтернативи в застосунку; не спростував відсутність належного повідомлення; не пояснив, яким чином розгляд двох справ зайняв 82 секунди; не довів наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення (а.с.34-37).

Ухвалою від 05.10.2026 суд відкрив провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначив судове засідання для розгляду справи по суті (а.с.16).

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у його змісті.

У судове засідання представник відповідача не з`явився вдруге та повторно, про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином та завчасно, про що свідчать довідки про доставку електронних документів до його електронного кабінету (а.с.18,2). У відзиві представник відповідача просив розгляд справи здійснювати без участі представника відповідача (а.с.27)

Суд, заслухавши представника позивача, з`ясувавши правову позицію відповідача, та, дослідивши надані письмові докази, дійшов такого висновку.

Судом установлено, що 23.09.2026 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 винесено постанову №R796937 по справі про адміністративне правопорушення, про притягнення гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 – позивача по справі до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено штраф у сумі 17 000,00 грн. (а.с.12).

Зі змісту оскаржуваної постанови відомо, що за результатами вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені у повістці (ст.33 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

У постанові також зазначено, що 22.09.2026 року через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста від особи надійшла заява, в якій зазначено, що вона не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності (а.с.12).

Як убачається з наявної відповідачем копії повістки №8323981 вона адресована ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в змісті якої зазначено, що він має з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 (Машівка) 01.08.2026 року о 14 год. 00 хв. (а.с.31).

Також надано опис вкладення до рекомендованого поштового відправлення адресованого ОСОБА_1 , де вказано вкладення, а саме: повістка від 19.07.2026 на 1 арк. (а.с.31 на зв.), а також надано копію поштового конверта адресованого ОСОБА_1 з відміткою «Повістка ТЦК» на ньому зазначено, що «ця людина за даною адресою відсутня» (а.с.32).

Відповідно до статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі по тексту - Закон № 2232-XII).

Так, згідно з частинами першою, другою та третьою статті 1 Закону № 2232-XII, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов`язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

На виконання вимог частини десятої статті 1 Закону № 2232-XII, громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:

- уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;

- прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

- проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;

- проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі;

- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Резервісти зобов`язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні було введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та діє станом по сьогоднішній день.

Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022, було оголошено проведення загальної мобілізації.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року № 1932-ХІІ, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Враховуючи те, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 було оголошено проведення загальної мобілізації, колегія суддів зазначає, що на момент притягнення позивача до адміністративної відповідальності діяв особливий період.

Відповідно до пункту 1 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 р. № 154 (далі по тексту - Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно з пунктом 8 Положення № 154, завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов`язків є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

На виконання пункту 9 Положення № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).

Отже, саме на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки законодавцем покладено обов`язок здійснювати заходи оповіщення та призову громадян.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначення засад організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII).

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 22 Закону № 3543-XII, громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Згідно з абзацом другим частини третьої статті 22 Закону № 3543-XII, під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.

Згідно з абзацом 8 частини третьої статті 22 Закону № 3543-XII, у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

За приписами абзаців 9 та 12 частини третьої статті 22 Закону № 3543-XII, у повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначається, зокрема, мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Виходячи з наведених вище приписів Закону № 3543-XII, територіальному центру комплектування та соціальної підтримки надано право викликати повісткою громадян для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

При цьому, відповідно до пункту 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі по тексту - Порядок № 560), за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Отже, вказаним Порядком № 560 уточнено, що територіальний центр комплектування та соціальної підтримки може викликати особу для взяття на військовий облік, уточнення її персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

З матеріалів справи встановлено, що фактичною підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, на підставі спірної постанови № R796937 від 23.09.2026 слугував висновок відповідача про порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію») у зв`язку з неприбуттям ОСОБА_1 за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці.

Позивачем направлено заяву від 22.09.2026, в якій ОСОБА_1 повідомив, що він не оспорює порушення та надав згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності.

При цьому, відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Частиною першою статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Частиною третьою статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

З наведеного слідує, що для кваліфікації дій за частиною третьою статті 210-1 КУпАП необхідним є встановлення наявності кваліфікуючої ознаки правопорушення - вчинення такого порушення в особливий період.

Згідно зі статтею 279-9 КУпАП, у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов`язані перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У постанові про накладення адміністративного стягнення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України визначають розмір штрафу на рівні мінімального розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (частиною статті) цього Кодексу за вчинення такого правопорушення.

У разі якщо особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, подала зазначену у цій статті заяву через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, копія постанови по справі може бути направлена їй засобами електронного зв`язку на адресу електронної пошти, зазначену в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, або в її електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Згідно зі статтею 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

На виконання вимог частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом норм частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Як встановлено зі змісту спірної постанови, позивачу інкриміновано неприбуття до ТЦК та СП за викликом у строк та місце, зазначені в повістці.

При цьому, суд звертає увагу на те, що даних щодо повістки, якою позивача викликано до ТЦК та СП , спірна постанова не містить, як і не містить даних, до якого саме ТЦК та СП було викликано позивача.

У постанові зазначено, що позивачем у результаті неприбуття порушено законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), про порушення інших приписів законодавства у постанові не зазначено.

Так, як було зазначено вище, відповідно до абзацу 1 частини першої статті 22 Закону № 3543-XII, громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Отже, відповідною нормою передбачений обов`язок військовозобов`язаних прибути до територіального центру комплектування та соціальної підтримки в строк та місце, вказані у повістці, для взяття на військовий облік, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Водночас, в оскаржуваній постанові не зазначено ані дату виклику (повістки), ані дату та час, коли позивачу необхідно було прибути до ТЦК та СП, та до якого саме, ані мету виклику (для взяття на військовий облік, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду).

За таких обставин, висновки відповідача, викладені у постанові № R796937 від 23.09.2026 про порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію») є необґрунтованими.

Суд зазначає, що сам факт визнання позивачем вчинення ним адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення його до адміністративної відповідальності у заяві від 22.09.2026 не підтверджує наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, без встановлення конкретного порушеного обов`язку.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 15.05.2019 у справі № 537/2088/17, сам факт визнання особою вини у порушенні не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення щодо притягнення до адміністративної відповідальності. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20.05.2020 у справі №524/5741/16-а.

Отже, посилання відповідача на заяву позивача не спростовує обов`язку органу (посадової особи) довести наявність усіх елементів складу адміністративного правопорушення та дотриматися вимог КУпАП.

Відповідно до частини третьої статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

За викладених обставин, суд уважає, що постанова у справі про адміністративне правопорушення № № R796937 від 23.09.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 гривень підлягає скасуванню, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності - закриттю.

Отже, адміністративний позов ОСОБА_1 належить задовольнити.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на рахунок держави.

Керуючись ст.ст.5-7, 9, 77, 90, 139, 241-246 КАС України,

у х в а л и в:

Задовольнити позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення № R796937 від 23.09.2026.

Визнати протиправною та скасувати постанову № R796937 по справі про адміністративне правопорушення від 23.09.2026, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Закрити справу про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП стосовно ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Суддя С. М. Косик