Вирок від 14 жовтня 2026 р. у справі №552/7048/26 — Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/7048/26

Провадження № 1-кп/552/989/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.10.2026 Київський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарi - ОСОБА_2 ,

за участi прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi в м. Полтава кримінальне провадження №12026170420000342 від 30.03.2026 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Гадяч Полтавської області, громадянина України, з вищою освітою, працюючого водієм ТОВ «СПЕЦМЕХСЕРВІС», раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , тел. НОМЕР_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 287, ч. 3 ст. 136 КК України, -

встановив:

28 березня 2026 року близько 19 год. 15 хв. ОСОБА_4 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 , є власником автомобіля PEUGEOT 308, реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , всупереч вимогам п.п. 2.9 «г» Правил дорожнього руху, відповідно до яких: «водієві забороняється: передавати керування транспортним засобом особам, які перебувають у стані алкогольного сп`яніння», усвідомлюючи, що ОСОБА_6 , 1996 р.н. перебуває в стані алкогольного сп`яніння, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, добровільно передав останньому керування вищевказаним власним транспортним та, в подальшому, будучи самовпевненим та самонадіяним, не передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, безпеки здоров`ю та життю громадян, розраховуючи на водійські навички ОСОБА_6 , не вжив заходів по відстороненню його від керування. В результаті допуску до керування автомобілем PEUGEOT 308, реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_6 останній, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, рухаючись по вулиці Війська Запорозького у місті Полтава, у напрямку від вулиці Редутна до вулиці Яківчанська, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу поблизу буд. 106 по вул. Війська Запорозького в місті Полтаві, проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, не реагував на її зміну, будучи об`єктивно спроможним виявити небезпеку для руху у вигляді пішохода ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка стояла на проїзній частині дороги вулиці Війська Запорозького поза межами нерегульованого пішохідного переходу на смузі для руху автомобіля, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу та допустив наїзд на потерпілу.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_7 , отримала тілесні ушкодження у вигляді перелому ребер з крововиливами в оточуючі м`які тканини, скалковий перелом велико- та малогомілкових кісток справа з крововиливами в оточуючі м`які тканини, травматичної ампутації на рівні нижньої третини лівої гомілки, крововиливів у вушок серця, прикореневі крововиливи легенів, садна голови, тулубу та кінцівок, травматичний шок, які кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження по критерії загрози для життя, від яких остання 29.03.2026 померла в КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського ПОР». Причиною смерті ОСОБА_7 став травматичний шок, який розвинувся при тупій травмі голови, тулубу та кінцівок з переломами кісток скелету та ушкодження внутрішніх органів.

Невиконання ОСОБА_4 вимог п. п. 2.9 «г» Правил дорожнього руху, знаходиться в прямому причинному зв`язку з насталими наслідками, у вигляді смерті потерпілої ОСОБА_7 .

Крім цього, 28.03.2026 близько 19 год. 30 хв., після наїзду ОСОБА_6 на пішохода ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, усвідомлюючи факт спричинення внаслідок дорожньо-транспортної пригоди тілесних ушкоджень потерпілій, тобто в силу життєвого досвіду усвідомлюючи, що особа, на яку здійснено наїзд, перебуває у небезпечному для життя стані, маючи при собі мобільний телефон та можливості повідомити уповноважені органи, зокрема органи охорони здоров`я про отримання ОСОБА_7 тілесних ушкоджень внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, тобто не маючи обмежень фізичного характеру, проявив байдужість до права людини на життя, не повідомив про перебування потерпілої ОСОБА_7 в небезпечному для життя стані внаслідок наїзду на неї ОСОБА_6 заклади охорони здоров`я та медичних працівників для забезпечення надання необхідної своєчасної допомоги потерпілій, залишивши останню у небезпечному для життя стані та покинув місце дорожньо-транспортної пригоди. В подальшому, 29.03.2026 від отриманих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди тілесних ушкоджень, ОСОБА_7 померла в КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського ПОР».

Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ст. 287 КК України, як допуск до керування транспортним засобом особи, яка перебуває в стані алкогольного сп`яніння, вчинене особою відповідальною за експлуатацію транспортного засобу, що спричинило смерть потерпілого, та за ч. 3 ст. 136 КК України, як неповідомлення про небезпечний для життя особи стан належним установам чи особам, що спричинило смерть потерпілої.

Допитаний в суді обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчинені кримінальних правопорушень визнав у повному обсязі та розповів, що 28.03.2026 після роботи ввечері він разом із ОСОБА_6 поїхали на автомобілі ОСОБА_4 до магазину, що неподалік від підприємства, на якому він працює, де вживали спиртні напої. У подальшому, оскільки ОСОБА_4 випив досить багато спиртного, хотів залишити свій автомобіль PEUGEOT 308 біля магазину та викликати таксі, однак ОСОБА_6 сказав, що він сяде за кермо його автомобіля, доїде до дому, що на Подолі. Коли ОСОБА_6 сів за кермо, він сів поряд на переднє пасажирське місце. Коли вони почали їхати, він заснув. Відчувши удар він прокинувся та спитав у ОСОБА_6 , що трапилося. На що останній сказав, що він збив людину. ОСОБА_4 почав казати, що треба зупинитися, щоб допомогти людині, але ОСОБА_6 не зупинився. Вони захвали у село Сем`янівка, де залишили побите автомобіль, а самі пішки пішли на місце, де збили людину. Коли вони дійшли до місця, де сталася ДТП, то там вже були працівники поліції, яким вони зізналися у скоєному. Щиро розкаюється у вчиненому. Ним повністю відшкодована потерпілій завдана ним шкода. Просив суворо не карати.

Потерпіла ОСОБА_8 будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду кримінального правопорушення, до суду не з`явилася, надавши суду заяву, де зазначила, що їй повністю відшкодовано завдану матеріальну та моральну шкоду, просила мінімальне покарання для обвинуваченого.

Оскільки учасники судового провадження не заперечують щодо визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи, з`ясувавши правильність розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового провадження фактичних обставин справи, не маючи сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, у відповідності до ч. 3, 4 ст. 349 КПК України суд приходить до висновку, що дослідження фактичних обставин справи слід обмежити допитом обвинуваченого та дослідженням даних, які характеризують особу обвинуваченого.

При визначенні виду і міри покарання обвинуваченому, у відповідності із ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання та вимоги ч.2 ст.50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженими. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.

Так, обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 є: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування заподіяної шкоди.

Обставини, що обтяжують його покарання: вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Обвинувачений працездатний, лікування в примусовому порядку не потребує.

Загальні засади призначення покарання (стаття 65 КК України) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, зокрема у справі «Довженко проти України», який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів та меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів з огляду на відповідність таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, в тому числі, відповідним обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.

Отже, враховуючи наявність кількох пом`якшуючих покарання обставин: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, повне відшкодування завданих збитків, тобто декілька обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, взявши до уваги дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який є особою молодого віку, те що він до кримінальної відповідальності притягається вперше, характеризується виключно позитивно, зважаючи на думку потерпілої ОСОБА_8 , яка надала суду заяву, згідно якої їй повністю відшкодована заподіяна шкода та вона просить призначити ОСОБА_4 мінімальне покарання, наявність у останнього офіційного працевлаштування та стабільний дохід, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 136 КК України на підставі ч. 1 ст. 69 КК України, більш м`який вид основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 3 ст. 136 КК України, у виді штрафу та мінімальне покарання у виді штрафу, передбачене санкцією ст. 287 КК України, оскільки виключно позитивна посткримінальна поведінка обвинуваченого, у тому числі і перерахування 15000 гривень на потреби Збройних сил України (платіжна інструкція від 10.07.2026), наявність пом`якшуючих покарання обставин, на думку суду, засвідчує щире каяття ОСОБА_4 та характеризує суб`єктивне ставлення до вчинених кримінальних правопорушень, яке виявляється в тому, що ОСОБА_4 критично оцінив свої дії, шкодує з приводу вчиненого та бажає виправити ситуацію подальшою правомірною поведінкою і не буде допускати подібного у майбутньому.

При цьому, остаточне покарання ОСОБА_4 необхідно призначити за правилами ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Також з ОСОБА_4 необхідно стягнути на користь держави витрати на залучення експертів.

Керуючись ст.ст. 368, 370,374 КПК України, суд -

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 287, ч. 3 ст. 136 КК України i призначити йому покарання:

за ст. 357 КК України - у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень без позбавлення права обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан або експлуатацію транспортних засобів;

за ч. 3 ст. 136 КК України - із застосування положень ст. 69 КК України - у виді штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити ОСОБА_4 покарання - виді штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень без позбавлення права обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан або експлуатацію транспортних засобів.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експертів у розмірі 1444,08 гривень.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляцiйного суду через Київський районний суд м. Полтави протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий ОСОБА_1