Суд: Автозаводський районний суд м. Кременчука
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 14 жовтня 2026 р.
Справа: №536/2320/26
Суддя: Предоляк О. С.
Справа № 536/2320/26
Провадження №2/524/7449/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.10.2026 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі головуючого судді Предоляк О.С., при секретарі судового засідання Косенко Р.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м Кременчуці в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
УСТАНОВИВ:
У липні 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позивач свої вимоги мотивував тим, що 07.02.2020 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 1594881, за умовами якого остання отримала кредит на суму 7000 грн. з терміном повернення, сплатою процентів за користування кредитом, інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Вищевказаний кредитний договір укладено в електронній формі. ТОВ «Мілоан» зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі та надало відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами договору. Відповідач зобов`язання щодо повернення коштів не виконала, у зв`язку із чим утворилася заборгованість в розмірі 22505грн., з яких: 7000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 13125 грн. - заборгованість за відсотками; 1400 грн. - прострочена заборгованість за комісією, заборгованість по штрафах – 980 грн. 29.12.2020 року згідно умов договору відступлення прав вимоги № 54-МЛ, ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги за кредитним договором № 1594881, а ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»» набуло право вимоги до відповідача. Просить стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 22505 грн, а також понесені судові витрати у повернення сплаченого судового збору 2662, 40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн.
Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 12.08.2026 року відкрито провадження за вказаним позовом та призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні.
18.09.2026 відповідачем ОСОБА_1 подано відзив на позов. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що за погодженими з первісним кредитором умовами договору та датою повернення кредитних коштів – 22.02.2020 сума заборгованості становить 11025 грн за яких 7 000 грн тіло кредиту, 1400 грн комісія та 2625 грн проценти. Проценти за період з 23.02 по 22.04 .2020 нараховані за 60 днів поза строком кредитування у розмірі 10 500 грн, у задоволенні вказаної суми просить відмовити. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення комісії як несправедливої умови договору, посилаючись на приписи п 5 ч 3 ст 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», зменшити розмір пені на підставі ст. 551 ЦК України. У разі визнання судом недоведеними умови кредитного договору щодо розміру процентів та комісії обмежити їх стягнення сумою фактично отриманих кредитних коштів. Вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 8000 грн. є неспівмірним зі складністю справи, ціною позову, наданим адвокатом обсягом послуг. Просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до розміру 3000 грн. Заявила про застосування строку позовної давності з період з 23.02.2020 по 22.04.2020 року.
07.10.2026 року позивачем подані додаткові пояснення. Наполягає на задоволенні позовних вимог. Зазначає, що за умовами укладеного кредитного договору (п 2.2.3) якщо позичальник всупереч умовам договору продовжує користуватись кредитом, то проценти з наступного за днем, визначним п 1.4 договору продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п 1.6 договору протягом 60 днів після чого нарахування процентів може бути зупинено або припинено товариством в односторонньому порядку. Оскілки позичальник продовжила користуватись кредитним коштами після 22.02.2-2- договорі автоматично пролонговано на 60 днів до 22.04.2020 року. Комісія у відповідності до п 1.5.1 договору нарахована у розмірі 1440 грн за ставкою 20 % від суми кредиту одноразово, що не суперечить Закону така умова недійсною визнана не була. Додатково надані пояснення щодо невідповідності часу підписання кредитного договору , а саме первісним кредитором помилково наданий некоректний час процесу оформлення та розгляду заяви №1594881. Причиною є технічні налаштування сервісу даних при передачі час за ОСОБА_2 .
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до вимог частини другої статті 247 ЦПК України не здійснювалось.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.
Позивачем зазначено, що ОСОБА_1 звернулась до ТОВ «Мілоан» з метою отримання кредиту, у зв`язку з чим підписала Анкету-заяву на кредит 1594881 від 07.02.2020.
07.02.2020 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 1594881, відповідно до пункту 1.1. якого кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4. договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.
Пунктами 1.2.-1.4. вищевказаного кредитного договору передбачено, що сума кредиту становить 7 000 грн. Кредит надається строком на 15 днів з 07.02.2020 року до 22.02.2020 року.
Відповідно до п. 1.5.2 проценти за користування кредитом :2625 грн, які нараховуються за ставкою 2, 50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п. 2.2,. 2.3 цього договору.
Згідно п.п. 1.5.1.-1.7 договору комісія за надання кредиту 1400 грн., яка нараховується за ставкою 20 відсотків від суми кредиту одноразово.
У відповідності до п. 2.1. договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
В п. 2.2.3. договору зазначено умови за якими у разі продовження користування позичальником кредитними коштами проценти з дня гаступного за днем визначеним у п 1.4. продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п 1.6 договору протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути зупинено або припинено товариством.
Відповідно до п.6.1 Договору, кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця.
Зі п.6.2 Договору, пропозиція укладення договору (оферта) розміщується в особистому кабінеті, а акцепт здійснюється шляхом направлення електронного повідомлення із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається на мобільний номер позичальника, після чого договір набуває чинності та розміщується в особистому кабінеті.
Відповідно до п.6.3 Договору, позичальник, приймаючи пропозицію, погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами договору, підтверджує ознайомлення з його умовами та обов`язок їх виконання.
Згідно з п.п.6.4-6.5 Договору, електронна форма договору є рівнозначною письмовій формі та створює для сторін такі ж правові наслідки.
Відповідно до п.7.1 Договору, договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін виникають з моменту отримання кредиту.
Позивачем надано Графік платежів, відповідно до якого загальна вартість кредиту становить 11 025 грн.
До позову ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» долучило довідку ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію, згідно з якою ОСОБА_1 , з яким укладено договір про споживчий кредит №1594881 від 07.02.2020, ідентифікована. Акцепт (договір) підписаний із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором дата і час відправки одноразового ідентифікатора позичальнику: 07:02.2020 09:38:56, номер телефону зазначений .
На виконання зобов`язання ТОВ «Мілоан» перерахував ОСОБА_1 7000 грн на її картковий рахунок, що не заперечується відповідачем.
29.12.2020 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №58-МЛ, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» передало (відступило) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» прийняло належні ТОВ «Мілоан» права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами, зазначеними у реєстрі боржників, укладеними між ТОВ «Мілоан» та боржниками (портфель заборгованості).
Разом з тим, за доводами відзиву, позичальник зазначає, що матеріали справи не містять належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження волевиявлення на укладення 07.02.2020 кредитного договору
Відповідно ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Згідно зі статтею 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з вимогами статті 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до положень частини першої статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно із п.п 5, 6 ч 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, яку отримує особа, що прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, який надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону).
Порядок отримання, використання електронного підпису та накладення його на документи в Україні регулюється Законом України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Основні положення про правовий статус електронних документів та підписів також закріплені в Законі України «Про електронні документи та електронний документообіг».
Отже, одноразовий ідентифікатор це комбінація цифр і літер або лише цифр чи лише літер, яку заявник отримує електронною поштою у вигляді пароля, іноді в парі «логін пароль», або СМС-коду, надісланого на телефон, чи іншим способом.
Позивачем до позову долучено копію Договору №1594881 від 07.02.2020, яка, як стверджує відповідач, не містить її електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовилися укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Статтею ст.13 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію». Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Згідно із п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону).
Згідно із ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
За правилом ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч.12 ст.11 Закону).
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, яким чином підписуються угоди у сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладення договорів в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи (ч.13 ст.11 Закону).
Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76, 77 ЦПК України).
Згідно з вимогами статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Як встановлено судом, до позову ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» долучено довідку ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію, згідно з якою ОСОБА_1 , з якою укладено договір про споживчий кредит №1594881 від 07.02.2020, ідентифікований. Акцепт (договір) підписаний із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, дата і час відправки одноразового ідентифікатора позичальнику: 07.02.2020 о 09:38:56 .
З доводів відзиву у договорі зазначено, що він підписаний одноразовим ідентифікатором 07.02.2020 о 09:38:56, тоді як в анкеті-заяві вказано час підписання 07.02.2020 о 10:35:18.
Позивачем не спростовано доводи відзиву та не надано належних і допустимих доказів на підтвердження того, що вказані розбіжності обумовлені різними часовими поясами (за Гринвічем та за Києвом), як стверджував у додаткових поясненнях, а також не підтверджено механізм формування відповідних електронних документів та фіксації часу їх підписання в інформаційній системі кредитодавця, обмежившись зазначенням, як причини технічними налаштуваннями сервера.
Згідно з абзацом 2 частини 2 статті 639 ЦК України, договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження його згоди з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Без отримання листа на адресу електронної пошти чи SMS-повідомлення, без здійснення входу на вебсайт товариства за допомогою логіна та пароля особистого кабінету, або без обміну електронними документами (офертою та акцептом) договір між позичальником та кредитором у електронній формі укласти неможливо. У цьому полягає особливість укладення договору в електронній формі.
Відповідно до принципу змагальності, саме позивач має довести, що зазначені події (обставини) дійсно мали місце у відповідній послідовності та порядку, як це зазначено ним у позовній заяві. Лише після доведення факту укладення договору у відповідача виникає обов`язок спростування цих обставин.
Зі ст.100 ЦПК України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.
Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Позивач, всупереч покладеному на нього процесуальному обов`язку, не надав належних та допустимих доказів, які підтверджують, що кредитний договір підписаний позичальником із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором у порядку та формі, передбачених Законом України.
У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували механізм формування, направлення та використання одноразового ідентифікатора, а також факт його введення саме відповідачем для підписання кредитного договору, графіку платежів та паспорту споживчого кредитування. Без цього сама по собі наявність у договорі №1594881 від 07.02.2020, графіку платежів та паспорту споживчого кредитування напису: Підписано одноразовим ідентифікатором ОСОБА_1 , без доведення авторизації в системі кредитодавця, отримання одноразового ідентифікатору на свій фінансовий номер телефону, введення його та підтвердження укладення договору - не є належним і достатнім доказом того, що договір укладений відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, надісланого їй на мобільний телефон.
Представник позивача посилається на те, що відповідач погодилась з умовами кредитування та правилами надання кредиту. Водночас правила надання коштів у позику, які відповідно до умов договору є його невід`ємною частиною (п. 7.1. договору), до матеріалів справи не долучені, що унеможливлює встановлення повного змісту договірних умов та факту належного приєднання до них відповідача.
Отже позивач не довів належним чином ані факту укладення кредитного договору відповідачем із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, ані факту повного та усвідомленого погодження відповідача з істотними умовами договору .
Відповідач не заперечує перерахування первісним кредитором 7 000 грн на картковий рахунок та їх отримання, а тому необхідно вважати доведеним, як і набуте позивачем право вимоги до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1594881 від 07.02.2020 року у розмірі 7000 грн.
Щодо розподілу судових витрат.
За правилами статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою, підлягають розподілу разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві просив також стягнути 8000 грн. витрат на правничу допомогу, на підтвердження понесення яких долучив до позовної заяви копії: договору про надання правової допомоги від 20.10.2025 року, акту наданих послуг № Д/26542 від 14.04.2026 року, детального опису наданих послуг до акту № Д/26542 від 14.04.2026 року.
У відзиві на позовну заяву відповідач просить зменшити витрати на професійну правничу допомогу до 1000 грн .
Критерії співмірності витрат на професійну правничу допомогу визначені ч.4 ст.137 ЦПК України.
Згідно з ч.6 ст.137 ЦПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Тобто, у положеннях частин 5 та шостої статті 137 ЦПК України знайшов своє втілення принцип змагальності, згідно з яким на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Вказаний правовий висновок був висловлений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, від 08.06.2022 у справі №357/380/20.
В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України необхідно стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 828, 12 грн. та 2488 грн витрат на професійну правничу допомогу, пропорційно задоволеним позовним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76-81, 89, 141, 178, 258, 259, 263-265, 268, 273, 275, 279, 354, 355 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ :
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовільнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 1594881 від 07.02.2020 року у розмірі 7000 грн., а також кошти у повернення сплаченого судового збору в розмірі 828, 12 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2488 грн.
В решті позову - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня складення рішення суду апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», м. Львів вул. Смаль - Стоцького будинок 1 корпус 28 , код ЄДРПОУ 35234236
Відповідач – ОСОБА_1 , , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Олена Предоляк
Оригінал: reyestr.court.gov.ua