Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №369/9576/26 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Суд: Києво-Святошинський районний суд Київської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Дата: 14 жовтня 2026 р.

Справа: №369/9576/26

Суддя: Лапченко О. М.

Справа № 369/9576/26

Провадження № 2-а/369/236/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

cудді Лапченко О.М.,

за участі секретаря Дубицької М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_3 від 12 березня 2026 року № 371 його притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25 500 грн за неприбуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення військово-облікових даних.

Позивач вважає оскаржувану постанову протиправною та необґрунтованою, оскільки у зв`язку зі зміною місця проживання перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 , пройшов військово-лікарську комісію та виконує обов`язки щодо військового обліку за актуальним місцем його ведення. На думку позивача, у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП. Крім того, позивач посилається на порушення його права на захист, оскільки його не було належним чином повідомлено про дату, час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, а також на відсутність у ІНФОРМАЦІЯ_5 повноважень щодо розгляду справи за наведених обставин. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просить суд визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити строк оскарження постанови від 12 березня 2026 року № 371; скасувати вказану постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25 500 грн; закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, а також стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05.08.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив про їх задоволення.

У судовому засіданні позивач заявив клопотання про заміну неналежного відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 на належного відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Суд, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про наявність підстав для його задоволення та відповідно до статті 48 КАС України замінив первісного відповідача — ІНФОРМАЦІЯ_2 належним відповідачем — ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Представник відповідача — ІНФОРМАЦІЯ_1 — у судове засідання не з`явився, однак подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, вважаючи їх необґрунтованими.

У відзиві відповідач зазначив, що позивач перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 з 03 листопада 2003 року до 17 лютого 2026 року. На адресу роботодавця позивача — ТОВ «ГЛЕФА» було направлено розпорядження від 05 лютого 2026 року № 1162/1 щодо виклику позивача на 20 лютого 2026 року для уточнення військово-облікових даних. Листом від 13 лютого 2026 року № 297/ВО роботодавець повідомив про ознайомлення позивача з відповідним розпорядженням та вручення йому повістки під особистий підпис. Проте станом на 11 березня 2026 року позивач до ІНФОРМАЦІЯ_3 не прибув. Відповідач наголошував, що обов`язок позивача з`явитися за викликом виник до зміни ним місця перебування на військовому обліку, а тому подальше взяття на облік в іншому ТЦК та СП не звільняло його від виконання такого обов`язку. На переконання відповідача, позивач був належним чином повідомлений про необхідність прибуття, однак без поважних причин не виконав вимог законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Крім того, відповідач зазначив, що оскаржувана постанова від 12 березня 2026 року № 371 прийнята уповноваженою посадовою особою з дотриманням вимог законодавства, а в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП. Щодо доводів позивача про порушення процедури притягнення до адміністративної відповідальності відповідач послався на практику Верховного Суду, відповідно до якої не кожне процедурне порушення є підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень, якщо воно не вплинуло або не могло вплинути на правильність прийнятого рішення. З огляду на викладене відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі та здійснювати розгляд справи за відсутності його представника.

Згідно з ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив таке.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановлено цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, судом встановлено таке.

З копії постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_3 від 12 березня 2026 року № 371 вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25 500 грн.

Відповідно до змісту зазначеної постанови, ІНФОРМАЦІЯ_9 на адресу роботодавця позивача — ТОВ «ГЛЕФА» направлено розпорядження від 05 лютого 2026 року № 1162/1 щодо виклику ОСОБА_1 на 20 лютого 2026 року для уточнення військово-облікових даних. Листом від 13 лютого 2026 року № 297/ВО підприємство повідомило про ознайомлення позивача з відповідним розпорядженням, повісткою та наказом підприємства про оповіщення військовозобов`язаних під особистий підпис. У постанові зазначено, що станом на 11 березня 2026 року ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 не прибув, у зв`язку з чим його визнано винним у порушенні правил військового обліку.

Також матеріали справи містять копію листа ІНФОРМАЦІЯ_3 від 04 травня 2026 року № 4602, адресованого ОСОБА_1 , яким останньому направлено постанову від 12 березня 2026 року № 371 про накладення адміністративного стягнення та повідомлено про необхідність сплати штрафу. У листі зазначено, що в разі несплати штрафу або неповідомлення про його сплату будуть вжиті передбачені законодавством заходи реагування.

Із поданої позивачем заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду вбачається, що ОСОБА_1 зазначає про отримання оскаржуваної постанови засобами поштового зв`язку лише 08 травня 2026 року. Позивач посилається на те, що до вказаної дати йому не було відомо про розгляд щодо нього справи про адміністративне правопорушення та прийняття постанови про накладення адміністративного стягнення. На підтвердження зазначених обставин позивач посилається на копію поштового конверта та супровідний лист, яким направлено оскаржувану постанову.

Крім того, на підтвердження обставин щодо місця проживання позивачем надано витяг з реєстру територіальної громади № 2026/009904233, сформований 16 червня 2026 року на підставі відомостей Борщагівської сільської територіальної громади. Відповідно до зазначеного витягу, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрований з 24 березня 1998 року за адресою: АДРЕСА_1 .

Водночас із копії військово-облікового документа, сформованого засобами електронного сервісу «Резерв+» 11 травня 2026 року о 09 год. 32 хв., вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_10 . У зазначеному документі місцем проживання позивача вказано: АДРЕСА_2 .

Відповідно до відомостей військово-облікового документа, позивач має військове звання молодшого лейтенанта, військово-облікову спеціальність 021100, є військовозобов`язаним, має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації у зв`язку з бронюванням до 09 січня 2027 року. Також у документі зазначено, що 17 лютого 2026 року позивач пройшов військово-лікарську комісію, за результатами якої визнаний придатним до військової служби, а датою уточнення військово-облікових даних є 24 лютого 2026 року.

На підтвердження перебування на військовому обліку та отримання виклику від ІНФОРМАЦІЯ_11 позивачем надано копію повістки № 6645981, виданої на ім`я ОСОБА_1 . Зі змісту повістки вбачається, що позивача викликано до ІНФОРМАЦІЯ_11 за адресою: АДРЕСА_3 , на 27 лютого 2026 року о 09 год. 00 хв. з метою призову на військову службу під час мобілізації.

Вказана повістка містить підпис начальника ІНФОРМАЦІЯ_11 полковника ОСОБА_4 , а також відмітку про її отримання ОСОБА_1 17 лютого 2026 року.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 пояснив, що дійсно зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , однак фактично змінив місце проживання та став проживати за адресою: АДРЕСА_2 . У зв`язку зі зміною фактичного місця проживання він звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_11 , повідомив про зміну місця проживання та став на військовий облік у зазначеному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. Також пояснив, що отримав повістку від ІНФОРМАЦІЯ_11 , з`явився за відповідним викликом та пройшов військово-лікарську комісію. З огляду на викладене позивач вважав, що належним чином виконав покладені на нього обов`язки щодо військового обліку, а тому у зв`язку з перебуванням на обліку за новим місцем проживання не мав обов`язку прибувати до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення військово-облікових даних. Наголошував, що не мав наміру ухилятися від виконання військового обов`язку, оскільки перебував на військовому обліку у відповідному ТЦК та СП за місцем фактичного проживання та виконував його вимоги. У зв`язку з цим вважав притягнення його до адміністративної відповідальності безпідставним та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, суд доходить таких висновків.

Відповідно до частини другої статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), крім передбачених законом винятків.

Аналогічні положення щодо десятиденного строку оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення містяться у статті 289 КУпАП.

Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Із матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова № 371 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення прийнята 12 березня 2026 року.

Разом із тим позивач зазначає, що участі в розгляді справи про адміністративне правопорушення не брав, про дату, час та місце її розгляду повідомлений не був, а про прийняте рішення дізнався лише після отримання копії постанови засобами поштового зв`язку 08 травня 2026 року.

На підтвердження зазначених обставин позивачем надано копію супровідного листа ІНФОРМАЦІЯ_3 від 04 травня 2026 року № 4602, яким на його адресу направлено постанову від 12 березня 2026 року № 371.

Відповідно до статті 285 КУпАП копія постанови у справі про адміністративне правопорушення протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

Однак матеріали справи не містять доказів вручення чи направлення позивачу копії оскаржуваної постанови у встановлений законом триденний строк після її винесення.

Натомість супровідний лист від 04 травня 2026 року свідчить про направлення постанови позивачу майже через два місяці після її прийняття.

При цьому відповідачем не надано доказів того, що позивач отримав копію постанови раніше зазначеної ним дати або був обізнаний про її прийняття в межах установленого законом строку оскарження.

Суд зазначає, що право на судовий захист, гарантоване статтею 55 Конституції України, передбачає реальну можливість особи оскаржити рішення суб`єкта владних повноважень, яким порушуються її права та законні інтереси.

Несвоєчасне направлення особі копії постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за відсутності доказів її обізнаності про прийняте рішення об`єктивно ускладнює реалізацію права на своєчасне звернення до суду.

Ураховуючи наведене, а також те, що позивач після отримання оскаржуваної постанови звернувся за судовим захистом, суд вважає наведені ним причини пропуску строку звернення до суду поважними.

За таких обставин клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду підлягає задоволенню, а пропущений строк на оскарження постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 12 березня 2026 року № 371 — поновленню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом.

Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на охоронювані законом суспільні відносини і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною третьою статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.

Диспозиція зазначеної норми є бланкетною, а тому для встановлення складу адміністративного правопорушення необхідно визначити, які саме вимоги законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію були порушені особою, а також встановити обставини такого порушення та наявність вини.

Правовідносини щодо виконання громадянами військового обов`язку, організації та ведення військового обліку регулюються Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, а також Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний прибути у визначені в ній місце та строк.

Водночас законодавство передбачає обов`язок військовозобов`язаних повідомляти про зміну персональних даних, у тому числі місця проживання, та забезпечувати актуальність відомостей військового обліку.

Як установлено судом, підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності стала його неявка 20 лютого 2026 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 за викликом, здійсненим через роботодавця — ТОВ «ГЛЕФА».

Відповідач зазначає, що позивач був належним чином оповіщений про необхідність прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, однак відповідного обов`язку не виконав. Разом із тим із пояснень позивача та наданих ним документів убачається, що останній фактично змінив місце проживання та став проживати за адресою: АДРЕСА_2 .

При цьому факт збереження реєстрації місця проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1 , сам собою не спростовує його пояснень щодо зміни фактичного місця проживання.

Із військово-облікового документа, сформованого 11 травня 2026 року, вбачається, що позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Крім того, відповідно до зазначеного документа 17 лютого 2026 року позивач пройшов військово-лікарську комісію, за результатами якої визнаний придатним до військової служби, а 24 лютого 2026 року уточнив військово-облікові дані.

Також матеріали справи містять копію повістки № 6645981, відповідно до якої ІНФОРМАЦІЯ_12 позивача викликано на 27 лютого 2026 року з метою призову на військову службу під час мобілізації. Вказана повістка містить відмітку про її отримання позивачем 17 лютого 2026 року.

Зазначені обставини свідчать про те, що ще до дати явки, визначеної ІНФОРМАЦІЯ_13 , позивач перебував у правовідносинах зі ІНФОРМАЦІЯ_12 , проходив військово-лікарську комісію та отримав повістку від зазначеного органу.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

За змістом статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися правовою допомогою та оскаржувати постанову у справі.

При цьому частиною шостою статті 258 КУпАП передбачені спеціальні умови, за яких у період дії особливого періоду протокол про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 210-1 КУпАП, не складається, зокрема у випадку належного повідомлення особи про виклик, її неприбуття без поважних причин та наявності підтвердних документів про отримання виклику.

Суд зазначає, що оповіщення особи про необхідність прибуття до ТЦК та СП для уточнення військово-облікових даних і повідомлення особи про розгляд справи щодо притягнення її до адміністративної відповідальності є різними за своїм змістом процесуальними обставинами.

Належне вручення повістки для уточнення військово-облікових даних саме собою не підтверджує повідомлення особи про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Із матеріалів справи вбачається, що оскаржувану постанову від 12 березня 2026 року № 371 прийнято за відсутності ОСОБА_1 .

Водночас відповідачем не надано суду належних доказів повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, а також доказів того, що позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності з визнанням допущеного порушення.

Посилання відповідача на повідомлення позивача про необхідність прибуття до ТЦК та СП 20 лютого 2026 року не спростовує наведених обставин, оскільки стосується виклику для уточнення облікових даних, а не безпосередньо розгляду справи про адміністративне правопорушення 12 березня 2026 року.

За таких обставин суд доходить висновку, що відповідачем не доведено дотримання передбачених законом гарантій реалізації позивачем права на захист під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Вказані порушення не можуть бути визнані суто формальними, оскільки позбавлення особи можливості надати пояснення та докази, зокрема щодо зміни місця фактичного проживання, перебування на військовому обліку в іншому ТЦК та СП і проходження військово-лікарської комісії, могло вплинути на повноту встановлення обставин справи та правильність прийнятого рішення.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд бере до уваги, що відповідачем наведено обставини направлення роботодавцю позивача розпорядження про його виклик та отримання від роботодавця повідомлення про вручення повістки.

Разом із тим зазначені обставини не звільняли посадову особу відповідача від обов`язку повно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, перевірити пояснення та докази щодо військового обліку позивача, встановити наявність вини та забезпечити дотримання передбаченої законом процедури розгляду справи.

Надані позивачем документи підтверджують здійснення ним дій щодо виконання військового обов`язку через ІНФОРМАЦІЯ_12 , зокрема проходження військово-лікарської комісії та уточнення облікових даних.

При цьому відповідачем не доведено, що зазначені обставини були належним чином з`ясовані та оцінені під час прийняття постанови № 371.

Суд також враховує, що відповідно до статті 62 Конституції України та загальних засад юридичної відповідальності сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитися на її користь.

Отже, враховуючи встановлені обставини справи, відсутність належних доказів дотримання процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, а також неповноту з`ясування обставин, які мають істотне значення для вирішення питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, суд доходить висновку, що відповідач не довів правомірності прийняття оскаржуваної постанови.

За таких обставин постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12 березня 2026 року № 371 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП не може вважатися законною та обґрунтованою і підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Суд зазначає, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення всіх елементів складу адміністративного правопорушення, зокрема протиправності діяння та вини особи в його вчиненні.

Як встановлено судом, позивач, змінивши фактичне місце проживання, звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_11 , де здійснював заходи, пов`язані з виконанням військового обов`язку, зокрема 17 лютого 2026 року пройшов військово-лікарську комісію, отримав повістку та 24 лютого 2026 року уточнив військово-облікові дані.

Зазначені обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами та свідчать про вчинення позивачем активних дій, спрямованих на виконання вимог законодавства щодо військового обліку.

При цьому відповідачем не доведено, що під час прийняття оскаржуваної постанови були всебічно та об`єктивно з`ясовані обставини зміни позивачем фактичного місця проживання, його перебування на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також виконання ним відповідних військово-облікових обов`язків. Крім того, відповідачем не надано належних доказів дотримання встановленого законом порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та забезпечення позивачу можливості реалізувати права, передбачені статтею 268 КУпАП.

За наведених обставин суд доходить висновку, що відповідачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами наявності в діях ОСОБА_1 всіх обов`язкових елементів складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Враховуючи встановлені обставини, положення статей 9, 245, 247, 251, 280 КУпАП та частини другої статті 77 КАС України, суд вважає, що притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП є необґрунтованим.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню шляхом скасування постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12 березня 2026 року № 371 та закриття справи про адміністративне правопорушення стосовно позивача на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з недоведеністю наявності в його діях складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1 331 грн 20 коп., тоді як розмір судового збору, що підлягав сплаті за подання даної позовної заяви, становить 665 грн 60 коп.

Таким чином, позивачем надмірно сплачено судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп.

З урахуванням викладеного, зважаючи на задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про необхідність стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судового збору в розмірі 665 грн 60 коп., який підлягав сплаті за подання позовної заяви.

Водночас надмірно сплачена сума судового збору в розмірі 665 грн 60 коп. може бути повернута позивачу за його клопотанням у порядку, передбаченому пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного та керуючись ст. 5-7, 77, 90, 139, 241-246, 286 КАС України, суд,

в и р і ш и в:

адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення — задовольнити.

Скасувати постанову № 371 від 12.03.2026 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_5 , про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу в розмірі 25 500 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення — закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя - Лапченко О.М.

15.10.2026

Оригінал: reyestr.court.gov.ua