Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №367/9980/26 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/9980/26

Провадження №3/367/2253/2026

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 жовтня 2026 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді Шестопалової Я.В.,

при секретарі Янковому І.Л.,

за участі захисника: Мурник В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань суду справу про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

30.07.2026 року о 11 год 00 хв в Київській обл. с-ще Гостомель по вул. Інститутська 3, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Skoda Octavia д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці та виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку в медичному закладі, водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судове засідання, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.

В судовому засіданні захисник Мурник В.В. підтримала раніше подане письмове клопотання про закриття провадження у справі, у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП в діях ОСОБА_1 ..

Суд, дослідивши матеріали справи, та письмові заперечення захисника, заслухавши захисника, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 130 КУпАП, відповідальність настає за керування транспортним засобом особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху України визначено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Так, у зв`язку із недотриманням пункту 2.5 Правил дорожнього руху України настає відповідальність за статтею 130 КУпАП.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Так, вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вина ОСОБА_1 підтверджується, а доводи сторони захисту спростовуються, наявними документами в матеріалах справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 732691 від 30.07.2026, направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння від 30.07.2026, відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції.

Так, щодо доводів сторони захисту про те, що на відеозаписі відсутні всі події, зокрема факт того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, слід зазначити наступне.

З дослідженого судом відеозапису, вбачається, що він починається з моменту часу – 11:04:43 год 30.07.2026, на якому ОСОБА_1 , сидячи в автомобілі на водійському сидінні повідомляє працівникам поліції, що він їхав та після повороту праворуч самостійно зупинився та сидів в автомобілі, після чого під`їхали працівники поліції, тобто ОСОБА_1 фактично підтверджує факт керування ним автомобіля за обставин викладених в протоколі, зокрема про керування автомобілем о 11:00 год.

За таких обставин суд відхиляє доводи сторони захисту щодо відсутності доказів керування транспортним засобом, оскільки такі суперечать обставинам, зафіксованим на відеофайлі тривалість якого 60 хвилин та яким зафіксовано неодноразове зазначення як працівниками поліції так і самим ОСОБА_1 про керування останнім автомобілем.

Щодо доводів захисника про безпідставність зупинки та відсутність в матеріалах справи доказів факту порушення ОСОБА_1 положень ПДР України, які відповідно до ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під його керуванням, суд зазначає наступне.

Так, доводи про незаконну зупинку транспортного засобу спростовуються відеозаписом, згідно якого працівники поліції неодноразово повідомляли водію підставу зупинки транспортного засобу – здійснення повороту без увімкненого показчика повороту, що є порушенням правил дорожнього руху. При цьому закон не вимагає того, що в кожному випадку зупинки транспортного засобу має складатися адміністративний матеріал.

Так, суд вважає за необхідне звернути увагу на існування усталеної на даний час судової практики у справах в категорії адміністративних правопорушень, передбачених ст. 130 КУпАП.

Так, у постанові Хмельницького апеляційного суду від 26 грудня 2024 року в справі №680/495/24 було зазначено наступне: стосовно доводів сторони захисту про перевищення працівником поліції своїх службових обов`язків, яке полягає у незаконній зупинці транспортного засобу, що потягло безпідставне проведення огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння у водія, то апеляційний суд з таким твердженням погодитися не може. Так, Хмельницький апеляційний суд неодноразово зазначав, що законність підстави зупинки транспортного засобу не охоплюється диспозицією ст.130 КУпАП і дії працівників поліції щодо законності таких підстав зупинки можуть бути оскаржені в окремому порядку, зокрема, в адміністративному із наданням суду відповідних доказів на підтвердження таких обставин (зокрема, постанови у справах №688/1959/20, №686/8878/20, №672/1223/23, № 686/28677/23). У зв`язку із чим апеляційний суд не вбачає підстав відступати від згаданої сталої практики.

У постанові Київського апеляційного суду від 09.10.2024 у справі №759/19292/23 було зазначено: посилання апелянта на те, що працівниками поліції було порушено вимоги ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», оскільки працівники поліції безпричинно зупинили транспортний засіб під керуванням особи та не поінформували його про конкретну причину зупинення транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті, не ґрунтуються на вимогах закону, позаяк незалежно від причини зупинки транспортного засобу, поліцейські, виявивши у водія ознаки сп`яніння чи іншого хворобливого стану, який свідчить про зниження уваги та швидкості реакції водія, з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, зобов`язані вчинити дії по перевірці стану водія на предмет перевірки дотримання водієм вимог підпунктів "а" та "б" пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, а водій, відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Окрім того, відповідно до положень п.п.1, 3 ч.1 ст.23 ЗУ "Про національну поліцію", поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Згідно із постановою Тернопільського апеляційного суду від 11.07.2025 у справі №595/804/25: посилання на недопустимість доказів з підстав, на думку апелянта, неправомірної зупинки транспортного засобу, є безпідставними, оскільки незгода водія із причинами зупинки, або його необізнаність про це, не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, оскільки такий обов`язок прямо передбачений Правилами дорожнього руху України та не пов`язаний з причиною зупинки транспортного засобу.

У постанові Одеського апеляційного суду від 27.08.2025 у справі № 505/1412/25 зазначено: довід скарги щодо не повідомлення про причини зупинки транспортного засобу є необґрунтованим, оскільки з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху, не згода водія із причинами зупинки або його необізнаність про це, не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, і такий обов`язок не впливає на причину зупинки. Неправомірна зупинка працівниками поліції транспортного засобу, за певних обставин, може бути підставою притягнення таких працівників до відповідальності. Проте, якщо при цьому з`ясувалось, що водій перебував з ознаками сп`яніння, то факт неправомірної зупинки його працівниками поліції, не звільняє водія від обов`язку виконання вимог п. 2.5 ПДР України.

Подібна за змістом правова позиція була висловлена Чернігівським апеляційним судом у постановах від 17.03.2025 у справі №738/2704/24, від 17.03.2025 у справі №747/398/24 та від 19.02.2025 у справі №750/17801/24; Одеським апеляційним судом у постанові від 19.08.2024 у справі № 512/961/23 та від 19.08.2024 у справі № 947/36081/23; Київським апеляційним судом у постанові від 09.06.2025 у справі № 375/885/25, від 09.12.2024 у справі № 369/9223/24, від 05.10.2023 у справі № 760/17715/22 та від 19.06.2023 у справі № 379/430/23; постанові Тернопільського апеляційного суду від 22.07.2025 у справі № 607/10583/25 та від 30.04.2025 у справі № 596/235/25; у постановах Харківського апеляційного суду від 17.06.2025 у справі № 643/8653/24 та від 03.06.2025 у справі № 645/1374/25; постановах Сумського апеляційного суду від 25.07.2025 у справі № 591/446/25, від 03.09.2020 у справі № 585/1205/20 та від 29.05.2020 у справі № 950/501/20, тощо.

При цьому суд вважає за необхідне окремо акцентувати увагу на тому, що дана судова практика має на даний час статус саме усталеної практики, тобто певної сформованої позиції, яка превалює при вирішенні судами даної категорії справ. Дана судова практика, яка свідчить про те, що навіть у разі неповідомлення працівниками поліції про причини зупинки транспортного засобу, така обставина не звільняє водія від обов`язку проходження огляду на визначення стану сп`яніння, є достатньо чітко сформованою, поширеною незалежно від регіону України та доступною для ознайомлення.

Так, суд повністю підтримує таку практику та не вбачає жодної причини відступати від неї у межах даної справи. Керування автомобілем є діяльністю, що пов`язана із джерелом підвищеної небезпеки, і така діяльність створює небезпеку для життя як самого водія, так і інших осіб. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що будь-яка особа, яка володіє чи керує транспортним засобом, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання транспортним засобом є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти ними та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Отже, у разі виявлення працівниками поліції у водія наявності ознак алкогольного або наркотичного сп`яніння, такий водій підлягає безумовному обов`язку пройти огляд на визначення наявності стану сп`яніння незалежно від підстав зупинки транспортного засобу. У разі ж виявлення факту перебування у стані сп`яніння водій має бути відсторонений від керування транспортним засобом, оскільки його дії створюють небезпеку для оточуючих. Факт керування транспортним засобом у стані сп`яніння є підставою для відповідальності за ст. 130 КУпАП незалежно від підстав зупинки транспортного засобу.

Водночас у тому разі, якщо водій незгоден або вважає незаконними дії працівників поліції саме щодо підстав зупинки транспортного засобу, такий водій не позбавлений права оскаржити у визначеному законом порядку дії працівників поліції і вимагати притягнення їх до відповідальності. Однак це питання не входить до кола обставин, що підлягають вирішенню при розгляді адміністративних справ, провадження в яких здійснюється за ст. 130 КУпАП.

Крім того, на наявному відеозаписі зафіксовано, що працівники поліції відсторонили водія від керування транспортним засобом, про що також в матеріалах справи міститься відповідна розписка.

Також, матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 зі сторони працівників поліції було необ`єктивне, упереджене ставлення, а стороною захисту не доведено протилежного належними та допустимим доказами.

Таким чином, суд дійшов впевненого висновку, що протокол про адміністративне правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Жодних доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) сторона захисту не надала.

Обставини, зазначені в протоколі повністю узгоджуються із дослідженим судом відеозаписом із нагрудної камери (відеореєстратора) поліцейського, на якому достатньо повно відображені події, які відбувалися 30 липня 2026 року за участю ОСОБА_1 ..

Так, відеозапис свідчить про дотримання працівниками поліції в повному обсязі Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції під час проведення її огляду та вимог ст. 266 КУпАП. На даному відеозаписі працівниками поліції було роз`яснено ОСОБА_1 його права та обов`язки передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння.

Так, відеозаписи є одними із об`єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення. А на відео зафіксована подія правопорушення.

Цей відеозапис суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наявними в даній справі доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Отже, вище зазначені докази узгоджуються між собою, підстав для сумнівів у їх достовірності суд не вбачає.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 раніше вже притягувався до адміністративної відповідальності, зокрема постановою Ірпінського міського суду Київської області від 16.04.2025 за ч. 1 ст. 122-2 та ч. 5 ст. 126 КУпАП та до нього було застосоване адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 40800 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 років. Дана обставина й могла бути причиною ненадання ОСОБА_1 працівникам поліції посвідчення водія, у зв`язку із чим, останні почали висувати ОСОБА_1 вимогу про надання паспорта громадянина України, що передбачено чинним законодавством України.

З огляду на викладене, аналізуючи зазначені вище положення процесуального закону та оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження в справі про адміністративне правопорушення, не вбачає будь-яких законних підстав не довіряти вказаним доказам.

Наведені докази жодним чином не спростовуються іншими доказами чи матеріалами справи, в тому числі і доводами захисника Мурник В.В., яка заперечила наявність складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 ..

Такі пояснення є необґрунтованими, оскільки вони суперечать фактичним обставинам, чинному законодавству та повністю спростовуються дослідженими доказами по справі.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували вину ОСОБА_1 і були підставами для закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення, стороною захисту не наведено і при розгляді справи не встановлено.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.

У зв`язку з чим, враховуючи характер скоєного ОСОБА_1 правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, суд приходить до висновку, що йому необхідно призначити адміністративне стягнення встановлене в санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, що буде необхідним і достатнім, з метою виховання особи в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Крім того, відповідно до ст. 30 КУпАП, позбавлення наданого даному громадянинові права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом. Якщо особою, позбавленою права керування транспортним засобом, до закінчення строку дії такого стягнення вчинено нове адміністративне правопорушення, за яке застосовано стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, до стягнення за вчинення нового адміністративного правопорушення приєднується невідбута частина стягнення. При цьому загальний строк позбавлення права керування транспортним засобом може перевищувати гранично допустимий строк, передбачений частиною другою цієї статті.

Так, судом встановлено, що постановою Ірпінського міського суду Київської області від 16.04.2025, ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 122-2, ч. 5 ст. 126 КУпАП та йому було призначено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 40800 грн, з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 років.

Таким чином, невідбутий строк стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на момент винесення судового рішення у даній справі складає 3 роки 6 місяців 09 днів.

Так, оскільки ОСОБА_1 до закінчення строку дії стягнення вчинив нове адміністративне правопорушення, тому при призначенні останньому остаточного стягнення в частині позбавлення права керування транспортними засобами, суд вважає за необхідне, на підставі ч. 3 ст. 30 КУпАП приєднати невідбуту частину такого стягнення за постановою судді Ірпінського міського суду Київської області від 16 квітня 2026 року, яка становить 3 роки 6 місяців 09 днів до стягнення, яке призначено даною постановою суду в частині позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 130, 7, 9, 23, 24, 27, 29, 30, 33, 34, 35, 38, 40-1, 268, 276, 277, 279, 280, 283, 284 КУпАП, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

На підставі ч. 3 ст. 30 КУпАП до стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік приєднати невідбуту частину стягнення відповідно до постанови судді Ірпінського міського суду Київської області від 16 квітня 2026 року та остаточно призначити ОСОБА_1 , адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців 9 (дев`ять) днів.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через 15 днів з дня вручення йому копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або внесення подання на постанову - не пізніше як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги або подання без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу у зазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцем знаходження його майна, в порядку, встановленому законом.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через суд 1-ї інстанції шляхом подання у 10-ти денний строк з дня вручення такої постанови апеляційної скарги.

Суддя: Я.В. Шестопалова