Суд: Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 13 жовтня 2026 р.
Справа: №357/11607/26
Суддя: Гавенко О. Л.
Справа № 357/11607/26
3/357/3616/26
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14.10.2026 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Гавенко О.Л. розглянувши матеріали, що надійшли з Національної поліції України Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у Київській області полку патрульної поліції в м.Біла Церква та Білоцерківському районі батальйону №1, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце роботи судом не встановлено, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 РНОКПП: судом не встановлено,
у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,-
У С Т А Н О В И В:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 № 699343 від 21.06.2026, 21.06.2026 о 21 год. 55 хв. в м. Біла Церква вул. Героїв 72 бригади 8- а ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Toyota» НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота з порушенням мови. Від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Drager Alkotest 7510» та в закладі охорони здоров`я ( БЦ МЛ №1) ОСОБА_1 відмовився чим порушив п.2.5. ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
У судові засідання ОСОБА_1 не з`являвся, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Причин неявки суду не повідомив, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не подавав. Суд враховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони судового провадження зобов`язані вживати розумних заходів для отримання інформації про перебіг відомого їм судового провадження та добросовісно користуватися наданими процесуальними правами. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 0870/8014/12, відповідно до якої учасник судового провадження повинен проявляти належну процесуальну активність, цікавитися ходом розгляду справи, добросовісно користуватися процесуальними правами та виконувати процесуальні обов`язки. Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08 листопада 2005 року наголошено на обов`язку національних судів забезпечувати розгляд справи упродовж розумного строку та не допускати безпідставного затягування судового провадження. Враховуючи, що відповідно до статті 268 КУпАП участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП, не є обов`язковою, ОСОБА_1 був повідомлений про розгляд справи, однак у судові засідання не з`являвся та не повідомляв про причини неявки, суд, з урахуванням положень статті 268 КУпАП, практики Європейського суду з прав людини та пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14, дійшов висновку про можливість розгляду справи за його відсутності.
Захисник Халупко С.В. брав участь у судовому засіданні 14 жовтня 2026 року в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
У судовому засіданні захисник заперечував проти притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП та просив закрити провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Обґрунтовуючи свою позицію, захисник зазначив, що проведенню огляду на стан алкогольного сп`яніння мають передувати встановлені законом ознаки такого сп`яніння. Водночас, на його думку, досліджений у судовому засіданні відеозапис не підтверджує належним чином наявності у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, на які посилалися працівники поліції. Захисник також наголосив, що ОСОБА_1 алкогольних напоїв не вживав, а тому вважав, що обставини справи не підтверджують наявності в його діях складу адміністративного правопорушення. Крім того, він зазначив, що вина ОСОБА_1 не доведена належними та допустимими доказами, а самі лише твердження працівників поліції не можуть бути достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності. З огляду на викладене захисник просив закрити провадження у справі щодо ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Клопотань від учасників провадження про виклик та допит у судовому засіданні свідків, а також працівників поліції, які складали адміністративні матеріали та проводили огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, до суду не надходило.
Інших клопотань, спрямованих на витребування додаткових доказів, проведення інших процесуальних дій або необхідність дослідження додаткових обставин, учасниками провадження також не заявлялося.
Заслухавши позицію захисника ОСОБА_1 адвоката Халупко С.В. дослідивши матеріали справи та надавши оцінку наявним у ній доказам, судом встановлено, що вина ОСОБА_2 підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, а саме:
=протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №699343 від 21.06.2026 року;
= карткою обліку адміністративного правопорушення;
= направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
= актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів;
= висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
= рапортом поліцейського взводу № 2 роти № 1 батальйону № 1 ППП у м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП, молодшого сержанта поліції А. Султанова, відповідно до якого 21.06.2026 під час патрулювання у складі наряду «Вулкан 0506» спільно з нарядом «М-1» за адресою: м. Біла Церква, вул. Героїв 72-ї Бригади, було зупинено автомобіль марки Toyota, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Як зазначено в рапорті, під час спілкування з водієм поліцейські виявили ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота та порушення мови. У зв`язку з цим водієві було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або в найближчому закладі охорони здоров`я у лікаря-нарколога, однак ОСОБА_1 від проходження огляду категорично відмовився, у зв`язку з чим стосовно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 699343 за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Подія фіксувалася за допомогою нагрудних відеокамер № 477931 та № 477073;
= відеозаписом події від 21.06.2026, який був переглянутий та досліджений судом у судовому засіданні та інші докази, долучені до матеріалів справи та дослідивши зазначені докази в їх сукупності, взаємозв`язку та взаємному доповненні, з урахуванням доводів, наведених захисником у судовому засіданні, суд приходить до наступного.
Крім того суд звертає увагу, на те що, зазначені докази суд оцінює у їх сукупності, взаємозв`язку та взаємному доповненні, з урахуванням доводів, наведених захисником у судовому засіданні.
Відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, надати їм належну правову оцінку та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, показаннями свідків, речовими доказами, висновками експертів, технічними засобами відеофіксації та іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Порядок проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан сп`яніння визначений ст. 266 КУпАП та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 № 1452/735.
Згідно з пунктами 6, 7 розділу І Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування, а в разі незгоди водія з результатами такого огляду або його відмови від проходження огляду на місці у найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на проведення таких оглядів.
Факт вчинення правопорушником ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, знайшов своє підтвердження під час судового розгляду та доводиться сукупністю належних, допустимих, достовірних і взаємоузгоджених доказів, досліджених у судовому засіданні.
Судом встановлено, що відеозапис розпочинається о 21 год. 52 хв. На відеозаписі вбачається, що працівники поліції рухаються попереду автомобіля, яким керував ОСОБА_1 , після чого зупиняють вказаний транспортний засіб. Працівники поліції повідомили про здійснення відеофіксації та роз`яснили останньму причину зупинки, а саме рух у темну пору доби без увімкнених світлових приладів, після чого запропонували водієві пред`явити посвідчення водія та інші документи.
О 21 год. 52 хв. ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції просив зачекати та зазначав, що в нього все було добре.
О 21 год. 57 хв. працівник поліції запитав у ОСОБА_1 про наявність у транспортному засобі заборонених предметів, після чого було проведено перевірку автомобіля. Під час перевірки ОСОБА_1 повідомив про наявність у нього травматичної зброї, на яку, з його слів, мав усі необхідні дозволи. На запитання працівників поліції останній зазначив, що не є військовослужбовцем чи працівником правоохоронних органів, а займається продажем печива.
О 22 год. 01 хв. ОСОБА_1 знову почав просити працівників поліції зачекати. Після прибуття другого екіпажу, о 22 год. 02 хв., працівники поліції запитали в останнього, чи вживав він алкогольні напої, та повідомили про наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння, а саме запаху алкоголю з порожнини рота та порушення мови. Після цього ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або в медичному закладі.
У відповідь ОСОБА_1 почав заперечувати, що керував транспортним засобом, зазначивши, що за кермом перебував не він. Після цього працівники поліції переглянули відеозапис, на якому було зафіксовано рух автомобіля та його зупинку.
О 22 год. 03 хв. працівник поліції роз`яснив ОСОБА_1 його права. О 22 год. 05 хв. працівники поліції повторно повідомили останньому про наявність ознак алкогольного сп`яніння та запропонували пройти огляд на місці зупинки або в медичному закладі.
Суд звертає увагу, що під час перегляду відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції поводився жваво, а його мова мала особливості, які працівники поліції розцінили як ознаки алкогольного сп`яніння.
О 22 год. 07 хв. ОСОБА_1 повідомив, що зараз піде, та намагався домовитися з працівниками поліції щодо вирішення ситуації без звернення до суду. О 22 год. 08 хв. працівники поліції повідомили про оформлення адміністративних матеріалів. На відеозаписі з реєстратора службового автомобіля зафіксовано, як ОСОБА_1 виходить із транспортного засобу, після чого, не дочекавшись завершення оформлення протоколу, розвертається та йде.
Суд звертає увагу, що доводи ОСОБА_1 про те, що він не керував транспортним засобом, спростовуються дослідженим у судовому засіданні відеозаписом із реєстратора службового автомобіля працівників поліції, на якому зафіксовано рух автомобіля марки Toyota, д.н.з. НОМЕР_2 , та його зупинку працівниками поліції. Із зазначеного відеозапису вбачається, що за кермом вказаного транспортного засобу перебував саме ОСОБА_1 , а не інша особа. Таким чином, суд вважає встановленим факт керування ОСОБА_1 зазначеним транспортним засобом.
Крім того, із дослідженого відеозапису вбачається, що працівники поліції неодноразово пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров`я. При цьому працівники поліції повідомили останньому про виявлені ознаки алкогольного сп`яніння та роз`яснили порядок проходження огляду.
Отже, судом установлено, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння з можливістю його проведення на місці зупинки транспортного засобу або в медичному закладі.
Щодо доводів захисника про відсутність ознак алкогольного сп`яніння, відсутність умислу у вчиненні правопорушення та відсутність чітко висловленої відмови ОСОБА_1 від проходження огляду суд зазначає таке.
Суд звертає увагу, що відповідно до дослідженого відеозапису працівники поліції повідомили ОСОБА_1 про наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння, а саме запаху алкоголю з порожнини рота та порушення мови, після чого запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або в закладі охорони здоров`я.
Разом із тим захисник зазначав, що вказані ознаки алкогольного сп`яніння не підтверджуються відеозаписом, а ОСОБА_1 алкогольних напоїв не вживав. Однак суд зауважує, що наявність або відсутність ознак алкогольного сп`яніння необхідно оцінювати з урахуванням усіх обставин справи та досліджених доказів.
Щодо доводів захисника про відсутність чітко висловленої відмови ОСОБА_1 від проходження огляду суд зазначає, що сама по собі пропозиція працівників поліції пройти огляд не свідчить про відмову особи від його проходження. При цьому така відмова повинна підтверджуватися належними та допустимими доказами, зокрема змістом відеозапису, на якому зафіксовано поведінку особи та її реакцію на пропозицію пройти огляд.
Як убачається з дослідженого відеозапису, після пропонування пройти огляд ОСОБА_1 заперечував факт керування транспортним засобом, а згодом висловив намір залишити місце події. Водночас суд звертає увагу, що такі дії самі по собі не можуть безумовно свідчити про відмову від проходження огляду, а тому мають оцінюватися в сукупності з іншими обставинами справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність настає, зокрема, у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відповідно до встановленого порядку. Отже, для встановлення складу зазначеного правопорушення необхідно з`ясувати, чи була ОСОБА_1 належним чином запропонована процедура огляду та чи підтверджується його відмова від проходження такого огляду.
Щодо доводів захисника про відсутність умислу суд зазначає, що для встановлення вини особи необхідно з`ясувати її ставлення до висунутої вимоги про проходження огляду та встановити, чи свідчить її поведінка про свідоме небажання пройти огляд за наявності законних підстав і дотримання встановленої процедури.
Таким чином, доводи захисника про відсутність ознак алкогольного сп`яніння, недоведеність умислу та відсутність чітко висловленої відмови від проходження огляду підлягають оцінці в сукупності з протоколом про адміністративне правопорушення, рапортом поліцейського та дослідженими відеозаписами з нагрудних камер і реєстратора службового автомобіля.
Крім того, у судовому засіданні судом було з`ясовано у захисника Халупка С.В., чи звертався ОСОБА_1 самостійно до закладу охорони здоров`я для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння після події, що стала підставою для складання протоколу. На це захисник повідомив, що ОСОБА_1 самостійно такого огляду не проходив.
Отже, ОСОБА_1 не скористався можливістю самостійно пройти медичний огляд та надати суду відповідні докази на підтвердження своїх доводів про невживання алкогольних напоїв. Водночас зазначена обставина сама по собі не є доказом перебування особи у стані алкогольного сп`яніння та підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі.
Таким чином, суд доходить висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, а підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП судом не встановлено.
Відповідно до частини першої статті 130 КУпАП адміністративна відповідальність настає, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їхню увагу та швидкість реакції, а також за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан такого сп`яніння.
Конституційний Суд України у Рішенні від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011 зазначив, що адміністративна відповідальність та процедура її застосування повинні ґрунтуватися на конституційних принципах і правових гарантіях, зокрема гарантіях справедливого судового розгляду.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що провадження у справах про адміністративні правопорушення за своїм характером можуть підпадати під дію гарантій статті 6 Конвенції. Під час розгляду цієї справи судом забезпечено дотримання принципів справедливого судового розгляду, рівності сторін та змагальності процесу.
При вирішенні питання про вид та розмір адміністративного стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, ступінь вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, обставини вчинення правопорушення, а також дані про особу. Обставин, які відповідно до статей 34, 35 КУпАП пом`якшують або обтяжують відповідальність, судом не встановлено.
З огляду на характер вчиненого правопорушення, яке посягає на безпеку дорожнього руху та створює підвищену небезпеку для життя і здоров`я інших учасників дорожнього руху, суд вважає необхідним застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення, передбачене санкцією частини першої статті 130 КУпАП, у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Крім того, відповідно до статті 40-1 КУпАП та пункту 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» із особи, на яку накладено адміністративне стягнення, підлягає стягненню судовий збір у встановленому законом розмірі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 23, 33, 34, 35, 40-1, частиною першою статті 130, 221, 245, 251, 252, 280, 283–285 КУпАП, статтею 4 Закону України «Про судовий збір», суддя, -
П О С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп. в дохід держави.
Відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.
Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.
Термін пред`явлення постанови до виконання 3 (три) місяці згідно Закону України «Про виконавче провадження».
СуддяО.Л. ГАВЕНКО
Оригінал: reyestr.court.gov.ua