Суд: Маневицький районний суд Волинської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 15 жовтня 2026 р.
Справа: №164/1631/26
Суддя: Ониско Р. В.
Справа № 164/1631/26
п/с № 3/164/378/2026
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 жовтня 2026 року Селище Маневичі
Суддя Маневицького районного суду Волинської області Ониско Р.В., розглянувши матеріали, які надійшли від Відділу організації несення служби в м. Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області ДПП про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
В С Т А Н О В И В:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 722532 від 18 липня 2026 року, ОСОБА_1 18 липня 2026 року, біля 10 год. 19 хвилин, на автомобільній дорозі (М-07) сполученням Київ-Ковель-Ягодин 382км+400м, керував транспортним засобом марки „VIPER”, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив п. 2.9 „а” Правил дорожнього руху України.
Під час розгляду справи ОСОБА_1 , вину у вчиненні інкримінованого правопорушенні не визнав та пояснив, що він проживає в с. Гута- Лісівська, а працює в сел.. Маневичі і тому знайомий з багатьма мешканцями сел. Маневичі. На роботу він приїздить на власному мотоциклі, який часто залишає на стоянця біля заправки «Укрпетроль». Того дня він був неуважний та впав з мотоцикла, в результаті чого отримав подряпини, зокрема на обличчі. Будучи тверезим прибувши на вищезазначену стоянку, він поставив мотоцикл і зустрівши знайомих почав розпивати з ними спиртні напої. Біля зазначеної заправки було багато мотоциклістів. До нього не під`їжджали працівники поліції і він з ними не спілкувався. Коли він перейшов через дорогу на іншу заправну станцію «БРСМ» до нього приїхали працівники поліції, які почали вимагати в нього пройти огляд на стан сп`яніння. Він відмовлявся і пояснював їм, що в цьому не має потреби, так як він транспортним засобом не керував після вживання спиртного.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_2 показала, що вона являється поліцейською і 18 липня 2026 року несла службу на стаціонарній станції патрульної поліції в с. Оконськ Камінь-Каширського району Волинської області. В першій половині дня до неї під`їхали інші поліцейські, які повідомили, що їй необхідно під`їхати на службовому авто до заправної станції «БРСМ», де скласти адмінматеріали на особу, що керувала транспортним засобом в стані сп`яніння. Вона прибула на зазначену станцію, де побачила особу зі слідами крові на обличчі. В подальшому з`ясувалось, що це ОСОБА_1 , який з візуального огляду перебував в стані сп`яніння. Йому було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки, про те останній відмовився пояснюючи, що він транспортним засобом не керував. Вона особисто не може ствердно сказати, що ОСОБА_1 щойно керував транспортним засобом, але допускає таку можливість. Відстань від місця несення нею служби до заправної станції біля 150 -300 метрів. Протокол склала, так як взяла до уваги пояснення своїх колег.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_3 показав, що він являється поліцейським і 18.07.2026 виїхав разом з колегою ОСОБА_4 на службовому авто по службовій необхідності з м. Ковель в Рівненську область. Рухаючись дорогою Ягодин – Ковель- Київ, вони зупинились біля стаціонарної станції патрульної поліції в с. Оконськ. При спілкуванні з колегами він помітив, що з заправної станції «Укрпетроль», яка на відстані біля 100 метрів від місця їх зупинки, здійснює рух мотоцикліст, який при виїзді на дорогу з зазначеної прилеглої території зупинився і відштовхуючись ногами розпочав рух назад на територію заправної станції. Це йому, ОСОБА_3 здалось дивним і він вирішив з колегою під`їхати на вказану заправну станцію для з`ясування такої поведінки мотоцикліста. Чи був в мотоцикла заведений двигун він ствердно сказати не може, але він бачив, що мотоцикліст перебував на мотоциклі під час руху. Прибувши на зазначену заправну станцію, вони побачили чоловіка зі слідами крові на обличчі. Вони запитали в нього що сталось і чи непотрібна йому допомога. Останній відповів, що він сам дасть собі ради. Після цього вони поїхали на станцію патрульної поліції і під час перегляду відеозапису дійшли висновку, що цей чоловік і є мотоцикліст, який намагався виїхати з заправної станції. Про зазначену подію вони повідомили колегу, яка несла службу в добовому наряді на станції патрульної поліції і остання відшукала цього чоловіка на іншій заправній станції «БРСМ», що навпроти заправної станції «Укрпетроль». Після чого як йому відомо на цього чоловіка, яким виявився ОСОБА_1 було складено протокол за ч.1 ст.130 КУпАП.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 дав аналогічні покази як свідок ОСОБА_3 .
На відеозаписах встановлено, що дійсно в зазначені в протоколі дату та час з заправної станції «Укрпетроль», яка на відстані біля 150 -300 метрів від місця зйомки, здійснює рух мотоцикліст, який при виїзді з прилеглої території на дорогу зупинився та ногами почав відкочувати мотоцикл назад. В подальшому його пересування відслідкувати неможливо, так як він потрапив в так звані «сліпі зони». Зображення мотоцикліста на задньому плані зйомки і дуже не чітке, тому встановити особу за зйомкою не є можливим.
Дослідивши матеріали справи, пояснення особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , а також свідків, суддя приходить до висновку, що в справі відсутні докази, які вказують на керування ОСОБА_1 транспортним засобом за вказаних в протоколі обставин в стані сп`яніння. Так, поліцейська ОСОБА_2 яка склала протокол відносно ОСОБА_1 безпосередньо не зупиняла транспортний засіб під керуванням останнього та зробила висновок про факт такого керування з пояснень колег ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які в свою чергу зробили припущення про керування мотоциклом за вищевказаних обставин саме ОСОБА_1 з відеозапису. Сам відеозапис не містить чіткої інформації, про керування мотоциклом саме ОСОБА_1 , оскільки зроблений з значної відстані. Також з відеозапису та показів свідків не можливо встановити чи взагалі в мотоцикла був запущений двигун і чи можливо особа яка перебувала на мотоциклі рухалась накатом відштовхуючись ногами, адже мотоцикліст здійснював рух назад саме відштовхуючись ногами. Також з моменту зйомки вказаного мотоцикліста до моменту спілкування ОСОБА_1 з працівником поліції ОСОБА_2 пройшов певний проміжок часу, а сам ОСОБА_1 не заперечує факт вживання ним алкоголю на заправній станції, що якщо гіпотетично допустити, що мотоциклістом за вказаних обставин був ОСОБА_1 , то останній міг поставити транспортний засіб на стоянку та вжити спиртне після цього. З самого відеозапису не можна дійти висновку, що ОСОБА_1 на заправній станції «БРСМ» перебуває в стані значного алкогольного сп`яніння.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції Україниі повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України).
Один із найважливіших конституційних принципів щодо захисту основоположних прав та свобод людини при здійсненні процедури притягнення особи до адміністративної та/або кримінальної відповідальності (презумпція невинуватості) закріплено у ст. 62 Конституції України, згідно якого особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При цьому в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282). Судова практика свідчить, що у відповідності до цього рішення, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Згідно з ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
ЄСПЛ дійшов висновку, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції.
Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ст. 251 КУпАП).
За таких умов сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності її вини, не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», оскільки не випливає зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Отже, оскільки матеріали адміністративної справи не містять належних та допустимих доказів, які б давали можливість поза розумним сумнівом зробити висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд вважає, що провадження у справі, відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 9, ч.1 ст. 130 , 245, 247, 251, 252, 266, 280 КУпАП,
П О С Т А Н О В И В:
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 722532 від 18 липня 2026 року - закрити, в зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Маневицький районний суд Волинської області протягом десяти діб з дня винесення постанови.
Суддя Маневицького районного суду
Волинської області Ониско Р.В.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua