Суд: Тернопільський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 04 жовтня 2026 р.
Справа: №604/184/24
Суддя: Храпак Н. М.
ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 604/184/24Головуючий у 1-й інстанції Сидорак Г.Б.
Провадження № 22-ц/817/958/26Доповідач - Храпак Н.М.
Категорія -
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 жовтня 2026 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
Головуючої - Храпак Н.М.
Суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,
за участі секретаря - Дідух М.Є.
та представника ТзОВ “Коллект Центр” - Демарчук Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, цивільну справу № 604/184/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Коллект Центр” на ухвалу Підволочиського районного суду Тернопільської області від 01 червня 2026 року, постановлену суддею Сидорак Г.Б., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Коллект Центр” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
В С Т А Н О В И В:
у лютому 2024 року ТзОВ “Коллект Центр” звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит № 101785847 від 05 липня 2021 року, що був укладений між ТОВ «Міолан» та ОСОБА_1 , яка становить 132186,46 грн та складається із заборгованості за тілом кредиту 27624 грн та заборгованості за процентами (з моменту відступлення права вимоги 101462,46 грн, заборгованості за комісією - 3100 грн. Крім того, просило стягнути з відповідача сплачену суму судового збору в розмірі 3028 грн, а також витрати на правову допомогу в розмірі 25000 грн.
Ухвалою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 01 червня 2026 року клопотання адвоката Щербатюка О.Д. задоволено.
Закрито провадження у цивільній справі № 604/184/24 за позовом ТзОВ “Коллект Центр” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Не погоджуючись із даною ухвалою суду представник ТзОВ “Коллект Центр” - Ткаченко М.М. подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Підволочиського районного суду Тернопільської області від 01 червня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги представник заявника зазначила, що єдиною підставою висновку суду першої інстанції про відсутність предмета спору стали постанови приватного виконавця про закінчення виконавчих проваджень № 80086013 та № 80085531, у зв`язку із фактичним виконанням рішення.
Проте суд залишив без уваги, що ці виконавчі провадження були відкриті на підставі виконавчих листів, виданих на виконання заочного рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 03 квітня 2024 року, яке ухвалою цього ж суду від 30 березня 2026 року скасоване.
Таким чином, факт закінчення виконавчого провадження не може розглядатися як доказ погашення заборгованості за кредитним договором, а лише підтверджує технічне виконання судового акта, який в подальшому втратив законну силу. Суд першої інстанції, посилаючись на постанови про закінчення виконавчого провадження, фактично надав скасованому судовому рішенню преюдиційного значення, що є неправильним застосуванням норм процесуального права.
Також суд неправильно застосував правову позицію Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладену в постанові від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20. Суд першої інстанції процитував правову позицію Верховного Суду, відповідно до якої відсутність предмета спору має місце, зокрема, коли між сторонами не залишилося неврегульованих питань. Водночас застосування цієї позиції до обставин даної справи є помилковим, оскільки між сторонами, навпаки, існує неврегульоване питання: чи відповідає сума, фактично стягнута за скасованим рішенням, дійсному розміру договірної заборгованості ОСОБА_1 .
Це питання може бути встановлене виключно за результатами повного та всебічного розгляду справи по суті — дослідження кредитного договору, розрахунку заборгованості, доводів і заперечень сторін. До ухвалення нового рішення жодна зі сторін не має правової підстави вважати спір врегульованим: позивач не може вважати борг погашеним, а відповідач не може вважати його підставно стягнутим.
Закриваючи провадження, суд першої інстанції позбавив сторони можливості отримати таке судове рішення, чим порушив право апелянта на судовий захист, гарантоване ст. 4, 13 ЦПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відзив на апеляційну скаргу представника ТзОВ “Коллект Центр” - Ткаченко М.М., до суду апеляційної інстанції не поступав.
У судовому засіданні представник ТзОВ “Коллект Центр” - Демарчук Н.О. апеляційну скаргу підтримала із мотивів викладених у ній.
ОСОБА_1 повідомлявся про розгляд справи шляхом направлення судової повістки на поштову адресу, однак вона повернулась на адресу Тернопільського апеляційного суду як не отримана з відміткою Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою».
Згідно з пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розгляд справи проводити у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про дату, час і місце слухання справи.
Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника заявника, проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
З матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 03 квітня 2024 року позов ТзОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором № 101785847 від 05 липня 2021 року в розмірі 132186,46 гривень, також стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Коллект Центр» понесені судові витрати у розмірі 3028 грн та на правничу (правову) допомогу в розмірі 25000 гривень.
Ухвалою суду від 30 березня 2026 року скасовано заочне рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 03 квітня 2024 року у справі № 604/184/24 за позовом ТзОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Постановлено розгляд справи провести в порядку загального позовного провадження та призначено проведення підготовчого засідання на 23 квітня 2026 року.
26.01.2026 року приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецький І.М. відкрив виконавче провадження № 80086013 з примусового виконання виконавчого листа Підволочиського районного суду Тернопільської області від 21.05.2024 р. № 604/184/24 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Коллект Центр» понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 3028 гривень та на правничу (правову) допомогу в розмірі 25000,00 гривень. 23.03.2026 р. приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецький І.М. виніс постанову про закінчення виконавчого провадження № 80086013 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Крім того, 26.01.2026 року приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецький І.М. відкрив виконавче провадження № 80085531 з примусового виконання виконавчого листа Підволочиського районного суду Тернопільської області від 15.07.2024 р. № 604/184/24 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором про споживчий кредит № 101785847 від 05 липня 2021 року в розмірі 132186,46 грн. 23.03.2026 р. приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецький І.М. виніс постанову про закінчення виконавчого провадження №80085531 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем у добровільному порядку сплачено заборгованість за кредитним договором, тобто відсутній предмета спору.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
Поняття "юридичного спору" має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) до тлумачення поняття "спір про право" (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, далі - Конвенція). Зокрема, ЄСПЛ зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року в справі № 638/3792/20 зроблено висновок, що суд закриває провадження в справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Колегія суддів вважає, що логічно-граматичне тлумачення словосполучення "відсутність предмета спору" в контексті пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України дає підстави для висновку, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема, у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).
Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.
Як вбачається із матеріалів справи, що 07 липня 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю “Коллект Центр” звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит № 101785847 від 05 липня 2021 року, що був укладений між ТОВ «Міолан» та ОСОБА_1 , яка становить 132186,46 грн та складається із заборгованості за тілом кредиту 27624 грн та заборгованості за процентами (з моменту відступлення права вимоги 101462,46 грн, заборгованості за комісією - 3100 грн. Крім того, просило стягнути з відповідача сплачену суму судового збору в розмірі 3028 грн, а також витрати на правову допомогу в розмірі 25000 грн.
29 січня 2026 представник ОСОБА_1 - адвокат Щербатюк О.Д. подав до суду заяву про перегляд заочного рішення Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 03 квітня 2024 року (т. 1 а.с. 137).
Ухвалою суду від 30 березня 2026 року скасовано заочне рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 03 квітня 2024 року у справі № 604/184/24 за позовом ТзОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Постановлено розгляд справи провести в порядку загального позовного провадження та призначено проведення підготовчого засідання на 23 квітня 2026 року.
Після скасування заочного рішення відповідач подав клопотання про закриття провадження, посилаючись на те, що борг був повністю погашений у межах виконавчого провадження № 80085531 та № 80086013.
Колегія суддів вважає, що стягнення у рамках виконавчого провадження, яке здійснене на підставі виконавчого документа, виданого на виконання судового рішення, яке у подальшому було скасоване, не можна вважати відсутністю спору, при цьому відповідач особисто ініціював перегляд заочного рішення, наполягаючи на необхідності його скасування та повторного розгляду справи по суті.
Отже, суд першої інстанції належно не дослідив матеріали справи та не врахував, що закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмета спору можливе лише тоді коли предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову так і після відкриття провадження провадження у справі, коли на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань, у зв`язку із чим зробив помилковий висновок про закриття провадження у справі, що призвело до неправильного вирішення питання та постановлення ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі та доступу до суду.
Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права (пункти 1, 4 частини першої статті 379 ЦПК України).
Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ТзОВ “Коллект Центр” підлягає задоволенню, а ухвала Підволочиського районного суду Тернопільської області від 01 червня 2026 року - скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 379, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Коллект Центр” задовольнити.
Ухвалу Підволочиського районного суду Тернопільської області від 01 червня 2026 скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення виготовлений 14 жовтня 2026 року.
Головуюча Н.М. Храпак
Судді: Б.О. Гірський
М.В. Хома
Оригінал: reyestr.court.gov.ua