Постанова від 15 жовтня 2026 р. у справі №442/6541/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 442/6541/25 Головуючий у 1 інстанції: Павлів З.С.

Провадження № 22-ц/811/4361/25 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Савуляка Р.В.,

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

секретаря: Іванової О.О.

без участі сторін, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23 вересня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог покликалися на те, що 27 червня 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1414-3339.

На офіційному веб-сайті ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (creditkasa.com.ua), у вільному доступі для всіх клієнтів ТОВ «Укр Кредит Фінанс» розміщена повна інформація щодо договору кредиту та порядку його укладення, а саме: Договір кредиту (примірний Договір на момент укладення); Правила надання грошових коштів у кредит (діючі на момент укладення договору); Згода на обробку персональних даних; Публічна інформація; Положення про конфіденційність. Також на цьому сайті ТОВ «Укр Кредит Фінанс» розміщена довідкова інформація з надання розгорнутої інформації щодо порядку та умов надання послуг.

Стверджували, що при укладенні договору відповідачем здійсненні дії, які свідчать про його свідомий вибір щодо укладення договору, без відповідних дій з боку останнього укладення договору було б неможливе.

ОСОБА_2 було надано наступний одноразовий ідентифікатор A5375, для підписання вищевказаного Кредитного договору.

Відповідно до умов Кредитного договору, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» взяло на себе зобов`язання надати ОСОБА_2 кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту – 11400 грн., строк кредитування – 365 днів, базовий період – 14 днів, комісія за видачу кредиту – 15%, стандартна % ставка – 1,50 % за кожен день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення Договору та 1,18% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дні дії Договору і до закінчення строку дії Договору або до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту.

Вказувало, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» свої зобов`язання виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, відповідно до умов укладеного Кредитного договору.

Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного Кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язання ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме: отримавши кредитні кошти.

Станом на 14 липня 2025 року загальний розмір грошових вимог кредитодавця до відповідача, які виникли на підставі Кредитного договору становлять 68776,20 грн., що складається з: простроченої заборгованості за кредитом – 11400 грн., простроченої заборгованості за нарахованими процентами – 55 666,20 грн ., прострочена заборгованість по комісії за видачу кредиту – 1710 грн.

Разом з тим, кредитодавцем прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме: часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами та комісією в сумі 11776,20 грн. за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 57 000 грн.

З врахуванням зазначених обставин, просили стягнути з позичальника не повну суму заборгованості за кредитом, а лише її частину, а саме: прострочену заборгованість за кредитом 11400 грн., прострочену заборгованість за нарахованими процентами 45600 грн., що разом становить 57000 грн.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23 вересня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії №1414-3339 від 27 червня 2024 року в розмірі 57 000 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» 2422,40 гривень судових витрат.

Вищезгадане рішення в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_3 .

В апеляційній скарзі відповідач категорично заперечував щодо укладення договору.

Покликався на те, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження визначеного ним у позовній заяві розміру заборгованості за кредитним договором.

Розрахунок заборгованості складений позивачем не є доказом наявності

заборгованості оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї

сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила

споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України

від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при

розгляді вказаної справи.

Крім того, належність відповідачу банківської картки, на яку перераховувались кредитні кошти не підтверджується належними та допустимими доказами.

Також позивачем, в якості доказу видачі ОСОБА_1 кредиту в розмірі 11400,00 грн.

надано квитанцію Liq pay, в якій не вказано отримувача коштів та номер картки

повністю.

Стверджував, що ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» на підтвердження своїх вимог не надано належних та допустимих доказів перерахування грошових коштів на користь відповідача, а також доказів наявності заборгованості саме в заявленому розмірі, які б відповідали вимогам

процесуального закону, положенням статті 9 Закону України «Про бухгалтерський

облік та фінансову звітність», Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в

національній валюті, що затверджена постановою Правління Національного банку

України від 21 січня 2004 року № 22 та Закону України «Про платіжні системи та перекази

коштів України».

Крім того вважав неспівмірною суму кредиту заборгованість за нарахованими процентами, оскільки така суперечать принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості) у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним

договором, тому розмір процентів підлягає зменшенню.

Просив рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23 вересня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.

04 лютого 2026 року на адресу суду від представника ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» - Кожушко В.О. надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У такому відзиві представник зазначив, що відповідач підписав кредитний договір № 1414-3339 від 27 червня 2024 року відповідно до розділу 12 Договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором A5375, а позивач засвідчив кваліфікованою електронною печаткою із позначкою часу.

Стверджував, що кредитні кошти були перераховані саме у відповідності з умовами Кредитного договору та Правил та на підставі інформації про банківські реквізити для

перерахування кредитних коштів, отриманої від відповідача.

Отже, позивач законно нарахував проценти за користування кредитом (згідно п. 4.10. та 10.1. кредитного договору) протягом строку договору, що визначені в п. 4.13. кредитного договору.

Просив рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23 вересня 2025 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено – повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, є дата складення повного судового рішення – 16 жовтня 2026 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).

Судом та матеріалами справи встановлено, що 27 червня 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в межах якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1414-3339.

На офіційному веб-сайті ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (creditkasa.com.ua), у вільному доступі для всіх клієнтів ТОВ «Укр Кредит Фінанс» розміщена повна інформація щодо договору кредиту та порядку його укладення, а саме: Договір кредиту; Правила надання грошових коштів у кредит (діючі на момент укладення договору); Згода на обробку персональних даних; Публічна інформація; Положення про конфіденційність. Крім того, на веб-сайті ТОВ «Укр Кредит Фінанс» розміщена довідкова інформація з надання розгорнутої інформації щодо порядку та умов надання послуг.

Відповідно до п.2.2. цього Договору, що кредитодавець відкрив Кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику кредиту на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб потреб позичальника, а позичальник зобов`язався повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому договором.

Згідно із п.3.1 Договору про відкриття кредитної лінії №1414-3339, цей договір укладений сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію».

Встановлено, що відповідачу було надано наступний одноразовий ідентифікатор A5375, для підписання вищевказаного кредитного договору.

Відповідно до п.3.10, укладаючи договір, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 визнали усі документи (в тому числі договір), підписані з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, еквівалентними за значенням документам у письмовій формі, підписаним власноручно, що повністю відповідає положенням ч.12. ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Сторони підтверджують, що цей Договір, укладений в електронній формі, має таку саму юридичну силу для Сторін, як і документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами Сторін, тобто вчинені в простій письмовій формі.

Підписуючи цей Договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, ОСОБА_1 підтвердив свою повну обізнаність та згоду з усіма умовами цього Договору та Правил.

Відповідно до умов Кредитного договору позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту – 11400 грн., строк кредитування – 365 днів, базовий період – 14 днів, комісія за видачу кредиту становить 15% від суми виданого Кредиту.

Згідно із п.4.10 Договору, нарахування процентів а користування Кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дати видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, за наступною Стандартною процентною ставкою: 1,50% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього Договору; 1,18%, яка кожен день користування Кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії Договору або до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту.

ОСОБА_1 підтвердив виникнення своїх зобов`язань, шляхом прийняття виконання зобов`язання ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме: отримавши кредитні кошти Відповідач не скористався своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення Кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин.

Згідно із п.4.14. договору, реальна річна процентна ставка на дату укладення цього договору складає 27261,47 процентів.

Відповідно до п.4.15. договору, що орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення цього договору складає 68776,20 грн.

Відповідно до п.4.16. Договору, денна процентна ставка на дату укладення договору складає 1,379 %.

Згідно із п.4.17. Договору, загальні витрати за споживчим кредитом на дату укладення Договору складають 57376,20 гривень та включають у себе проценти за користування кредитом.

У п.5.1. цього договору зазначено, що ОСОБА_1 зобов?язався повернути отриманий Кредит та нараховану кредитодавцем неустойку в останній календарний день строку кредитування, шляхом здійснення безготівкового переказу на банківський рахунок Кредитодавця у порядку, визначеному у Правилах. Кредит вважається повернутим Кредитодавцю з моменту зарахування суми грошових коштів у повному розмірі виданого Кредиту на банківський рахунок Кредитодавця.

Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «CreditKasa», також підписані електронним підписом ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатор А5375.

Крім того, відповідно до Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживачів та реальної процентної ставки за Договором (Графік платежів за договором), наданої позивачем до суду першої інстанції, чиста сума кредиту/сума платежу за розрахунковий період, грн.: з 27 червня 2024 року, строком на 365 днів, складає 68776,20 грн., проценти за користування кредитом за цей період складають 55666,20 грн.

Така таблиця підписана відповідачем шляхом електронного підпису одноразовим ідентифікатором А5375.

Між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було досягнуто згоди щодо істотних умов договору, на підставі якого останній отримав в кредит 11400 грн.

Крім того, ОСОБА_4 був належним чином повідомлений про те, що у разі надання йому кредиту, він, відповідно до умов договору споживчого кредитування, зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір та порядок їх нарахування були визначені в умовах договору та в паспорті споживчого кредиту, з яким відповідач ознайомився та без заперечень підписав.

З довідки про перерахування суми кредиту за договором №1414-3339 від 27 червня 2024 року вбачається, що відповідачу надано грошові кошти в Кредит в загальному розмірі 11400 гривень, шляхом їх перерахування на платіжну картку НОМЕР_1 , яка була вказана відповідачем.

Відповідач порушив визначені умови Кредитного договору і в кінцевому підсумку не повернув в повному обсязі кредит Кредитодавцю, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед Кредитодавцем за кредитним договором, у зв`язку з чим у нього станом на 14 липня 2025 року загальний розмір заборгованості перед позивачем становить 68776,20 грн., що складається з: простроченої заборгованості за кредитом – 11400 грн., простроченої заборгованості за нарахованими процентами – 55666,20 грн., прострочена заборгованість по комісії за видачу кредиту – 1710 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості за договором №1414-3339 від 27 червня 2024 року.

Також встановлено, що рішенням ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» застосовано до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг, а саме: часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами в сумі 11776,20 грн. за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 57000 грн.

Прострочена сума заборгованості становить 57000 гривень, з них заборгованість за тілом кредиту - 11400 гривень, прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 45600 гривень.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем наведений розрахунок не заперечено, власного контрозрахунку не проведено, доказів його неправильності не надано, з огляду на таке у суду відсутні підстав сумніватися у обґрунтованості розрахунків, які беруться до уваги як розмір наявної заборгованості перед позивачем.

Однак, з таким висновком колегія суддів не може погодитися повністю, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Встановлено, що 27 червня 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в межах якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1414-3339.

На виконання та у відповідності до вимог ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідачу було надано одноразовий ідентифікатор НОМЕР_2 , для підписання кредитного договору № 1414-3339 від 27 червня 2024 року.

Зі змісту кредитного договору № 1414-3339 від 27 червня 2024 року встановлено, що ОСОБА_1 при його оформленні зазначив свої персональні дані, зокрема ідентифікаційний номер платника податків, паспортні дані, електронну адресу, адресу місця проживання/реєстрації, номер рахунку.

Із зазначеного позивачем алгоритму укладення кредитного договору вбачається, що ОСОБА_1 здійснено усі необхідні дії, спрямовані на укладення кредитного договору № 1414-3339 від 27 червня 2024 року.

Без здійснення вказаних дій відповідачем, кредитний договір не був би укладений між сторонами, тому ці правочини відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цих договорів у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

Згідно зі ст.3 Закону України «Про електронний цифровий підпис», електронний цифровий підпис за своїм правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису у визначених законом випадках, а електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через його електронну форму. Аналогічно, у цивільному праві діє загальна презумпція правомірності правочину, встановлена статтею 204 ЦК України, відповідно до якої правочин вважається правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або не визнана судом.

У контексті електронного правочину, вчинення дій з використанням особистого кабінету, логіну, паролю та/або одноразового ідентифікатора, наданого особі при реєстрації, створює презумпцію того, що ці дії вчинені саме цією особою. Якщо відповідач заперечує факт власного волевиявлення на укладення кредитного договору в електронній формі або стверджує, що електронний підпис був вчинений не ним, а іншою особою, тягар доведення цих обставин покладається саме на відповідача відповідно до ст.81 ЦПК України.

Таким чином, просте заперечення факту авторизації та підписання договору без надання належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність вад волевиявлення або вчинення електронного підпису іншою особою, не є достатньою підставою для спростування презумпції дійсності правочину та вчинення електронного підпису саме відповідачем.

Відповідач не надав жодних доказів несанкціонованого доступу до його особистого кабінету, використання його персональних даних третіми особами чи будь-яких інших обставин, які б свідчили про відсутність його вільної волі на укладення договору або фальсифікацію електронного підпису.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що вищенаведений кредитний договір, який був укладені сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідають вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», так само як і при укладенні договору в паперовій формі, сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

При цьому спірний договір, укладений між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «Укр Кредит Фінанс» в судовому порядку не оскаржувався, не визнавався недійсним, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаного правочину.

Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди відповідача з порядком укладення договору, відповідності електронного підпису «міжнародним стандартам», надійності електронного підпису, однак не спростовують презумпцію правомірності кредитного договору.

Підписавши електронний договір про відкриття кредитної лінії №1414-3339 від 27 червня 2024 року ОСОБА_1 підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту та засвідчив у встановленій законом формі свою обізнаність з усіма умовами кредитування.

Тобто, умовами укладеного Кредитного договору №1414-3339 від 27 червня 2024 року погоджено та встановлено сплату позичальником процентів за користування кредитом, погашення заборгованості, та передбачено право банку вимагати від клієнта сплати сукупної вартості кредиту, з чим відповідач ознайомився, підписуючи кредитний договір.

Таким чином, колегія суддів вважає, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 договір про відкриття кредитної лінії №1414-3339 від 27 червня 2024 року, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.

Також, в апеляційній скарзі заявник заперечує факт перерахування коштів в порядку виконання кредитного договору.

Однак, колегія суддів звертає увагу, що в п. 13 Договору, позичальник ОСОБА_1 зазначив номер особистого електронного платіжного засобу: НОМЕР_1 .

Згідно довідки ТзОВ «Укр Кредит Фінанс», позивачем було перераховано кошти через систему платежів LigPay, зокрема по платежу №2481594842, дата платежу 27 червня 2024 року, сума 11 400, номер договору 1414-3339, номер картки НОМЕР_1 (а.с. 36)

Крім того, у листі (довідці) АТ КБ «ПриватБанк», який міститься в матеріалах справи зазначено зокрема, стосовно кредитного договору № 1414-3339 від 27 червня 2024 року: ID транзакції 2481594842, Канал LIQPAY, Дата видачі 27 червня 2024 року, Сума 11 400,00 грн., Номер договору 1414-3339, Номер картки НОМЕР_1 .

Вищезазначений лист підписаний за допомогою КЕП, начальником департаменту АТ КБ «ПриватБанк» Чаплінською Мариною Володимирівною, а також, Електронною печаткою

АТ КБ «ПриватБанк»

Встановлено, що відповідачем при оформленні заявки було зазначено повний номер картки (електронного платіжного засобу), але відповідно до Постанов Правління Національного банку України позивач не може зазначати та зберігати у договорах, інших документах повний номер особистого електронного платіжного засобу ваідповідача.

В листі (довідці) АТ КБ «ПриватБанк» міститься інформація про перерахування коштів не тільки ОСОБА_1 за договором № 1414- 3339 від 27 червня 2024 року, але й за іншими кредитними договорами.

Доказів на підтвердження того, що вказана картка не належить відповідачу або, що на неї не було зараховано 27 червня 2024 року коштів в сумі 11 400 грн. на виконання договору про відкриття кредитної лінії, матеріали справи не містять.

Враховуючи умови надання кредитних коштів, колегія суддів зазначає, що саме боржник має доступ до свого рахунку, і він мав можливість представити суду виписку з свого рахунку в підтвердження відсутності надходження коштів від первинного кредитора на виконання укладеного договору.

Наведені вище обставини відповідачем усупереч ст. 12, 81 ЦПК України не спростовані, що є його процесуальним обов`язком, у той час як докази, надані позивачем, слугують підтвердженням існування між ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 кредитних правовідносин.

Отже, із досліджених доказів судом встановлено, що ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» виконало зобов`язання за кредитним договором та надало відповідачу кредит у розмірі встановленому Договором та додатковою угодою.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив, що відповідач отримав кредитні кошти, однак вчасно їх не повернув, та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

За змістом ст.ст. 526, 615 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.

Згідно статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Порушення відповідачем умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки стаття 629 ЦК України встановлюється принцип безумовності та обов`язковості виконання договору.

За змістом частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ч. 1 ст. 1054 ЦК України регламентовано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язуватися повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

На підтвердження розміру заборгованості, позивачем надано детальний розрахунок суми заборгованості за договором (а.с. – 37-39), з якого вбачається, що заборгованість відповідача станом на 14 липня 2025 року становить 68776,20 грн., яка складається із: заборгованості по кредиту – 11 400 грн., заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом- 55 666,20 грн.

Колегія суддів звертає увагу, що після закінчення строку кредитування (26 червня 2025 року) нарахування процентів протягом строку договору припинилося.

Відповідно до умов Кредитного договору Кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати Відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: - сума кредиту 11 400 грн.; - строк кредитування 365 днів; - базовий період * 14 днів; ??комісія за видачу кредиту - 15,00% від суми кредиту; ??стандартна % ставка : ?1.50% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення Договору. В цей період можливе використання Позичальником права користування Кредитом за Промо-ставкою та/ або Зниженою та/або Пільговою процентною ставкою; - 1.18% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії Договору і до закінчення строку ції Договору або до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту.

Відповідно до п. 4.8. кредитного договору №1414 -3339 від 27 червня 2024 року базовий

період складає 14 (чотирнадцять цiлих, нуль сотих) календарних днів.

Пунктом 1.1. кредитного договору передбачено, що базовий період сплати відсотків (далі базовий період) проміжки часу впродовж строку дії договору, в останні дні яких у позичальника настає обов`язок сплати відсотків за користування кредитом. Кількість днів у базовому періоді вказана у розділі 4 цього договору і визначена сторонами на підставі пропозиції кредитодавця, сформованої із урахуванням побажань позичальника, наданих в процесі звернення щодо отримання кредиту через веб-сайт кредитодавця.

Задовольняючи позовні вимоги на користь ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» про стягнення заборгованості за кредитним договором в повному обсязі, суд першої інстанції не врахував того, що вимога про нарахування та сплату відсотків у розмірі 1,5% та 1,18% у період з 20 серпня 2024 року по 26 червня 2025 року перевищує максимальну денну ставку за цей період, крім того не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509 та ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Судом встановлено, що 27 червня 2024 року між сторонами укладено договір про відкриття кредитної лінії, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 11400 грн. строком на 365 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику.

Згідно пункту 4.7. договору, плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом, тип процентної ставки за користуванням кредитом фіксована.

Згідно п. 4.10. та 10.1 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною ставкою: - 1.50% (одна ціла, п?ятдесят сотих процентів) за кожен день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 180 (ста вісімдесяти) календарних днів з дати укладення цього Договору. В цей період можливе використання Позичальником права користування Кредитом за Промо-ставкою та/або Зниженою та/або Пільговою процентною ставкою; - 1.18% (одна ціла, вісімнадцять сотих процентів) за кожен день користування Кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 (ста вісімдесят першого) календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настане раніше).

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Разом із тим при визначенні розміру процентів, які підлягають стягненню, суд повинен враховувати імперативні приписи законодавства, чинного на момент укладення та виконання договору.

Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року, внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування» та встановлено обмеження максимального розміру денної процентної ставки.

Зокрема, пунктом 17 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3498-IX передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання ним чинності, максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів — 2,5 відсотка, протягом наступних 120 днів — 1,5 відсотка. Після закінчення зазначеного перехідного періоду діє загальне обмеження максимальної денної процентної ставки у розмірі 1 відсотка.

Отже, умова договору про встановлення денної процентної ставки у розмірі 1,5 відсотка не може застосовуватися у частині, що перевищує встановлені законом граничні розміри.

При цьому договір кредиту укладений 27 червня 2024 року, тобто після набрання чинності Законом № 3498-IX. Відтак до правовідносин сторін підлягають застосуванню встановлені цим Законом обмеження розміру денної процентної ставки.

Такий підхід узгоджується із правовим висновком, викладеним Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25), у якій Верховний Суд зазначив, що встановлені Законом № 3498-IX обмеження максимальної денної процентної ставки не поширюються на договір, укладений у 2021 році, якщо строк кредитування за ним не був продовжений після 24 грудня 2023 року.

Водночас наведений висновок підтверджує необхідність застосування встановлених законом обмежень до договору, укладеного вже після набрання чинності Законом № 3498-IX, як у цій справі.

Отже, застосування процентної ставку у розмірі 1,5 % за кожен день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 180 (ста вісімдесяти) календарних днів з дати укладення цього Договору та 1,18% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 (ста вісімдесят першого) календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настане раніше) суперечить встановленому законом максимальному розміру денної процентної ставки.

Таким чином, проценти за користування кредитом у цій справі підлягають обчисленню в межах установлених законом граничних ставок за відповідні періоди.

Встановлено, що строк кредитування становить 365 днів — з 27 червня 2024 року по 26 червня 2025 року включно.

Встановлено, що з 27 червня 2024 року по 23 грудня 2024 року відсотки відповідачу нараховувалися за відсотковою ставкою 1,5%, тобто по 171 грн.

З 24 грудня 2024 року по 26 червня 2025 року товариством нараховувались відсотки за денною ставкою 1,18 %. Сума відсотків за цей період становить 134, 52 грн.

Суд вважає підставними нарахування відсотків у розмірі 1,5 за період з 27 червня 2024 року до 19 серпня 2024 року, оскільки така відсоткова ставка не перевищує максимальної денної ставка за цей період.

Однак, з 20 серпня 2024 року до 23 грудня 2024 року ОСОБА_1 продовжували нараховувати відсотки за денною ставкою 1,5%, а з 24 грудня 2024 року по 26 червня 2025 року за денною ставкою 1,18 %, з чим суд не погоджується, з огляду на таке.

При визначенні розміру процентів, які підлягають стягненню, суд повинен враховувати імперативні приписи законодавства, чинного на момент укладення та виконання договору. Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року, внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування» та встановлено обмеження максимального розміру денної процентної ставки.

Зокрема, пунктом 17 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3498-IX передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання ним чинності, максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 відсотка, протягом наступних 120 днів - 1,5 відсотка. Після закінчення зазначеного перехідного періоду діє загальне обмеження максимальної денної процентної ставки у розмірі 1 відсотка.

Отже, умова договору про встановлення денної процентної ставки у розмірі 1,5 та 1,18 відсотка не може застосовуватися у частині, що перевищує встановлені законом граничні розміри.

Таким чином, проценти за користування кредитом у цій справі підлягають обчисленню в межах установлених законом граничних ставок за відповідні періоди, а саме з 27 червня 2024 року по 19 серпня 2024 року товариством слід було застосувати максимальну денну ставку 1,5 %, а за період з 20 серпня 2024 року по 26 червня 2025 року включно за максимальною денною ставкою 1 % грн.

Судом установлено, що сума кредиту становить 11 400 грн. За період з 27 червня 2024 року по 19 серпня 2024 року включно, який становить 54 календарні дні, розрахунок процентів за користування кредитними коштами позивачем здійснювався виходячи з максимальної денної процентної ставки 1,5 %. Таким чином, сума процентів за вказаний період становить: 11 400 грн ? 0,015 ? 54 дні = 9 234 грн.

За період з 20 серпня 2024 року по 26 червня 2025 року включно, який становить 311 календарних днів, розрахунок процентів мав здійснюватися виходячи з максимальної денної процентної ставки 1 %. Відповідно, сума процентів за цей період становить: 11 400 грн ? 0,01 ? 311 днів = 35 454 грн.

Отже, загальна сума процентів за користування кредитними коштами за період з 27 червня 2024 року по 26 червня 2025 року включно становить 44 688 грн (9 234 грн + 35 454 грн).

Таким чином, загальна сума заборгованості за кредитом з урахуванням нарахованих процентів становить 56 088 грн, з яких : 11 400 грн - сума основного боргу та 44 688 грн - сума процентів за користування кредитними коштами.

На підставі вищезазначеного, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та стягнення з нього на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» 56 088 грн, з яких : 11 400 грн - сума основного боргу та 44 688 грн - сума процентів за користування кредитними коштами.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи наведене, рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23 вересня 2025 року підлягає зміні в частині визначення розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», а тому також підлягає зміні розподіл судових витрат.

Частина 13 ст. 141 ЦПК України передбачає, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи розмір задоволених позовних вимог (98,4 %), з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ним судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме: судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 383,64 грн. (2422,40 грн. сплачений судовий збір за подання позовної заяви х 98,4%).

Оскільки апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на 1,6 % у відповідності до положень статті 141 ЦПК України з позивача на користь відповідачки необхідно стягнути 58,13 грн. судових витрат (3633 грн. сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги х 1,6 %).

Згідно ч.10 ст.141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Оскільки на ОСОБА_1 покладено більшу суму судових витрат, йому необхідно сплатити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» 2325, 51 грн. (2383,64 грн. – 58,13 грн.).

Керуючись ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23 вересня 2025 року змінити в частині суми процентів за користування кредитом та розподілу судових витрат.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ««Укр Кредит Фінанс» заборгованість за нарахованими відсотками за Договором про відкриття кредитної лінії №1414-3339 від 27 червня 2024 року в розмірі 44 688 грн.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ««Укр Кредит Фінанс» судові витрати в розмірі 2325, 51 грн.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Постанову складено та підписано 16 жовтня 2026 року

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Ванівський О.М.

Цяцяк Р.П.