Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №943/17/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 943/17/25 Головуючий у 1 інстанції: Журибіда Б.М.

Провадження № 22-ц/811/1080/26 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого : Ванівського О.М.,

суддів: Савуляка Р.В., Цяцяка Р.П.,

секретаря: Якимчук Л.С.

з участю: представника позивача – Сай Т.П., представника апелянта – Піта Я.І., представника відповідача – Плигань І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» на рішення Буського районного суду Львівської області від 17 лютого 2026 року та на додаткове рішення цього ж суду від 11 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» Золочівського УЕГГ про визнання неправомірною та скасування заборгованості за газ, визнати протиправною та зобов`язання вчинити дію, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» Золочівського УЕГГ про визнання неправомірною та скасування заборгованості за газ, визнати протиправною та зобов`язання вчинити дію.

Покликалась на те, що 02.07.2024 року вона придбала житловий будинок у АДРЕСА_1 у громадянки ОСОБА_2 , відповідно до укладеного договору купівлі –продажу житлового будинку у АДРЕСА_1 , посвідченого приватним нотаріусом, зареєстрованого в реєстрі 1030, що підтверджується Витягом з ДРРПП від 03.07.2024 року.

12.07.2024 року ОСОБА_1 підписаний договір №ЛФ/100-21834/104/424 сервісного обслуговування системи газопостачання та/або газового обладнання побутового споживача Львівською філією ТЗОВ «Газорозподільчі мережі України» на основі Типового договору розподілу природного газу, та 12.07.2024 року була подана Заява-Приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам до ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на основі Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2500 на одержання послуги з розподілу природного газу на підставі Договору розподілу природного газу та Договору постачання природного газу побутовим споживачам. Зазначає, що від дати 12.07.2024 р. укладення вищевказаних договорів по даний час, вона в будинку не проживала та газу не споживала.

12.07.2024 року працівниками Львівської філії ТОВ «ГРМУ» Золочівського УЕГГ в присутності попередньої власниці ОСОБА_2 відповідно до Акту про розпломбування та демонтажу засобу вимірювальної техніки на повірку від 12.07.2024 року , виданого ЛФ ТОВ ГРМУ Золочівської УЕГГ ( Буська дільниця) демонтовано засіб вимірювальної техніки ПЛГ марки САМГАЗ G-4 заводський №2475376, 2004 року випуску, що належить оператору ГРМ, з показником лічильника ПЛГ 29417,212 м3.

Натомість, 12.07.2024 встановлено інший газовий лічильник ПЛГ відповідно до цього ж Акту про розпломбування та демонтаж засобу вимірювальної техніки на повірку від 12.07.2024 року, виданого ЛФ ТОВ ГРМУ « Золочівським УЕГГ( Буська дільниця) марки САМРАЗ G -4, заводський № 3004649, 2008 року випуску ОСОБА_1 . Показник ПЛГ 11630,327 м3, що належить оператору ГРМ.

З часу набуття у власність житлового будинку, а саме з 02 липня 2024 року та укладення договору з відповідачем-1 та відповідачем -2, позивач є відповідальним та добросовісним споживачем, виконує умови договору в повному обсязі, вчасно проводить розрахунок за спожитий газ та подає показники лічильника.

Однак, 16.10.2024 року ОСОБА_1 , ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» вручено рахунок за спожитий газ за вересень 2024 року, в якому вказано: у розділі спожито – «0» , нараховано «0», та вказано борг в розмірі - 49 277,02 грн ( сорок дев`ять тисяч двісті сімдесять сім гривень ,02 коп), що не відповідало дійсності споживання нею газу по особовому рахунку № НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_2 .

Не погоджуючись з даним рахунком , 05.11.2024 року, ОСОБА_1 подана письмова Заява про списання (сторнування) боргу за неспожитий газ до ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (отримано Нафтогаз України 11.11.2024 №трек повідомлення 8050000033746) про списання (сторнування), нарахованої їй незаконно суми боргу в розмірі 49 277,02 грн за неспожитий нею газ за вересень 2024 року по особовому рахунку № НОМЕР_1 , оскільки вона газу не споживала, а тому сума боргу є необґрунтованою і не відповідає фактичному споживанню мною газу. Крім того просила провести перевірку обсягів нарахування споживання нею обсягів газу, врахувати реальні показники лічильника та здійснити відповідне коригування та списання боргу за неспожитий газ.

Так , ОСОБА_1 зазначає , що вона неодноразово, а саме у жовтні, листопаді і в грудні 2024 року зверталася на гарячу лінію до ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» з вимогою про списання (сторнування) боргу за неспожитий нею газ в розмірі 6007,08 м3 на суму 49277,02 грн. Однак, жодної обгрунтованої відповіді не отримала.

Також ОСОБА_1 неодноразово зверталася до оператора Буської дільниці Львівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» Золочівського УЕГГ з проханням про внесення коригування показника за постачанння та споживання нею природного газу. На її звернення усно повідомлено, що оператором ГРМ помилково внесено показники за спожитий газ попереднім власником квартири ОСОБА_2 , а її вимоги щодо внесення змін в показники за спожитий газ попереднього власника і її були проігноровані.

Натомість, 02.01.2025 року ОСОБА_1 ,у час війни в зимовий період, отримала ПОВІДОМЛЕННЯ про припинення споживання природного газу від 25.12.2024 року №119/4.3.1-69746-2024/220061957 від ТОВ «ГК «Нафтогаз України», в якому зазначено, що 08.01.2025 у разі невиконанні вимоги щодо сплати боргу з оплати за спожитий природний газ - 6007,80 м3 в розмірі 47808,82 грн, який утворився в період з 01.05.2022 по 30.11.2024 по особовому рахунку № НОМЕР_1 за адресою : АДРЕСА_1 обліковується заборгованість, і у разі непогашення нею боргу буде припинено газопостачання.

03.01.2025 ОСОБА_1 направлена Скарга до ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на вищезазначене повідомлення про припинення споживання природного газу від 25.12.2024 року №119/4.3.1-69746-2024/220061957. Відповіді на скаргу Позивачка не отримала.

Просила суд зобов`язати припинити дії, які порушують права як побутового споживача по договору Постачання природного газу побутовим споживачам; зобов`язати скасувати Повідомлення про припинення споживання природного газу; здійснити перерахунок вартості наданих послуг з газопостачання та оплати за спожитий природний газ; зобов`язати здійснити контрольне зняття показань лічильника газу та передати постачальнику реальні показники обсягу спожитого газу ОСОБА_1 для формування рахунку.

Не зважаючи на всі вчинені Позивачкою заходи, отримала повторно Повідомлення (доручення) на припинення (обмеження) газопостачання споживачу та пломбування вхідної запірної арматури від ТОВ «ГК Нафтогаз України» від 23.01.2025 №119/4.3.1.-5393-2025/220061957 та Повідомлення про припинення газопостачання (розподілу) природного газу від ТОВ «Газорозподільні мережі України»(Буської дільниці Золочівського УЕГГ) від 28.01.2025 року №ЛФ/100/вих-1067/118/1-25.

11.02.2025 ОСОБА_1 (вх. ЛФ/100/ЗГ 5221-0225) звернулася із заявою до Золочівського УЕГГ Львівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» , в якій повідомила Відповідача-2, що за її позовною заявою Ухвалою Буського районного суду Львівської області у справі №943/17/25 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду на 26.02.25 року та просила не здійснювати заходи з припинення (обмеження) розподілу природного газу споживачу ОСОБА_1 до вирішення справи по суті. Однак, згідно відповіді ТОВ «Газорозподільні мережі» було відмовлено у задоволенні заяви Позивачки.

Так, 13.02.2025 року Згідно Акту №129 на припинення газопостачання та опломбування запірних пристроїв, працівниками ЛФ ТОВ «ГРМУ» Золочівського УЕГГ (Буської дільниці) було припинено розподілу природного газу споживачу ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 . Показання приладу обліку природного газу на момент припинення газопостачання становить 11 637,13 м3.

Оскаржуваним рішенням Буського районного суду Львівської області від 17 лютого 2026 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано неправомірним та скасовано нарахування заборгованості за послугу розподілу природного газу у розмірі 47857,59 грн. нарахованої ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 Товариством з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» Золочівського УЕГГ за особовим рахунком № НОМЕР_1 за липень 2024 року.

Зобов?язано Золочівське УЕГГ Львівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» внести відповідні зміни до особового рахунку та привести облікові дані у відповідність до фактично спожитих обсягів природного газу відповідно до показників лічильника.

Визнано протиправними дії Золочівського УЕГГ Львівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» щодо припинення газопостачання надання послуги з розподілу природного газу за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов?язано відповідача ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» негайно поновити розподіл природного газу та постачання газу до житлового будинку за адресою АДРЕСА_1

Стягнуто з ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», код ЄДРПОУ 40121452, м. Київ вул. Шолуденка, 1, Київської області, та ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» Золочівського УЕГГ, код ЄДРПОУ 45204941, м. Львів вул. Золота, 42, Львівської області по 5000,00 гривен в користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , жительки АДРЕСА_1 , моральної шкоди.

В решті позову відмовлено.

Додатковим рішенням Буського районного суду Львівської області від 11 березня 2026 року заяву задоволено повністю.

Стягнуто з ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», код ЄДРПОУ 40121452, місцезнаходження м. Київ вул. Шолуденка, 1, Київської області та ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» Золочівського УЕГГ, код ЄДРПОУ 45204941, місцезнаходження м. Львів вул. Золота, 42, Львівської області на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 гривень, в рівних частках, по 10000,00 гривень з кожного відповідача.

Рішення та додаткове рішення в апеляційному порядку оскаржила Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України»

В апеляційній скарзі зазначає, що суд скасував борг за послугу розподілу газу за особовим рахунком № НОМЕР_1 , проте ТОВ «ГРМУ» зазначає, що цей рахунок взагалі не стосується розподілу газу і компанія його позивачці не присвоювала (її рахунок — № НОМЕР_3 , і заборгованості на ньому немає).

Вказує, що суд зробив висновок, що газ постачався попередній власниці будинку ( ОСОБА_2 ), у якої й виник борг і при цьому суд безпідставно відмовився залучити її до участі у справі, чим порушив норми процесуального права.

Звертає увагу на те, що позивачка подала заяву про «уточнення позовних вимог», яка фактично є новим позовом, а відтак суд мав відмовити у її прийнятті, оскільки закон забороняє одночасно змінювати і предмет, і підстави позову. Крім того, позивачка просила стягнути з відповідачів солідарно 1 000 грн моральної шкоди, натомість суд стягнув сукупно 10 000 грн (по 5 000 грн з кожного відповідача).

Також вважає, що суд проігнорував, що зафіксований у липні 2024 року показник лічильника (29 417 м?) є правильним і сторонами не оспорювався. Суд не встановив, хто саме і в якому обсязі спожив газ у період переоформлення права власності з 02.07.2024 по 12.07.2024.

Що стосується додаткового рішення, то стверджує, що в основному рішенні від 17.02.2026 суд уже розглянув вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу та відмовив у її задоволенні через брак доказів. Повторно вирішувати це питання у додатковому рішенні суд не мав права. Позивачка у першій заяві по суті справи не зазначила орієнтовний розмір витрат на правову допомогу, що за законом є підставою для відмови у їх відшкодуванні. У договорі з адвокатом вказано гонорар «за ведення справи», проте не зазначено, про яку саме справу чи правовідносини йдеться.

Також звертає увагу суду на те, що акт складено рівно на 20 000 грн (40 годин роботи), що повністю збігається з сумою, погодженою за 14 місяців до цього. Сторони не могли заздалегідь передбачити точну кількість годин. Крім того, сума 20 000 грн є надмірною, оскільки становить понад 41% від суми самого спору (47 857,59 грн). Також позивачка та її представник не заявили клопотання про компенсацію витрат до закінчення судових дебатів.

Просить суд скасувати рішення першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта представника апелянта – Піта Я.І., представника відповідача – Плигань І.Ю., на підтримання апеляційної скарги, представника позивача – Сай Т.П. на заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Згідно зі ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції не відповідає таким вимогам.

Положеннями частини 1 статті 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Частково задовольняючи позовні вимоги про визнання неправомірною та скасування заборгованості за газ, визнати протиправною та зобов`язання вчинити дію, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка придбала будинок 02.07.2024, а договори про постачання та розподіл газу підписала 12.07.2024, а відтак її обов`язки як споживача перед відповідачами виникли лише з 12 липня 2024 року, тому вона не повинна відповідати за борги попередніх власників.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 02.07.2024 року придбала житловий будинок у АДРЕСА_1 у громадянки ОСОБА_2 відповідно до укладеного договору купівлі –продажу житлового будинку у АДРЕСА_1 .

12.07.2024 року ОСОБА_3 , був підписаний договір №ЛФ/100-21834/104/424 сервісного обслуговування системи газопостачання та/або газового обладнання побутового споживача Львівською філією ТЗОВ «Газорозподільчі мережі України» на основі Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498 та 12.07.2024 року та була подана Заява-Приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам до ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» з орієнтованим обсягом споживання газу на рік 314 куб метрів на основі Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам , затвердженого Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2500 на одержання послуги з розподілу природного газу на підставі Договору розподілу природного газу та Договору постачання природного газу побутовим споживачам.

ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» було присвоєно як побутовому споживачу особовий рахунок № НОМЕР_4 . Львівською філією ТЗОВ «Газорозподільчі мережі України» мені було присвоєно особовий рахунок: № НОМЕР_3 .

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (див. висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі N 523/9076/16-ц).

Відповідно до роз`яснень, викладених в абз. 5 п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення у цивільній справі" суд не має права вирішувати питання про права та обов`язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права, які тягнуть за собою безумовне скасування рішення суду.

Верховний Суд зауважує, що права, передбачені ЦПК України щодо третьої особи і відповідача, є різними за своїми значеннями та впливом на процес; права відповідача значно ширші прав третьої особи.

Згідно з частинами першою, третьою, четвертою статті 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення суду може вплинути на права та обов`язки осіб, що не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. У заявах про залучення третіх осіб і в заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Згідно з частиною першою статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

За змістом вказаної норми з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і стосовно тих відповідачів, які зазначені у ньому.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Таким чином, якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд відмовляє в задоволенні позову.

Отже, належним суб`єктним складом відповідачів є склад відповідачів, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення.

Подібний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі №910/17792/17 (провадження № 12-280гс18), Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі №757/31237/18.

Предметом спору у справі є майнові та немайнові вимоги позивачки ( ОСОБА_1 ), які виникли через порушення її прав як побутового споживача у сфері газопостачання.

Звертаючись в суд з позовом ОСОБА_1 просила зобов`язати припинити дії, які порушують права як побутового споживача по договору Постачання природного газу побутовим споживачам; зобов`язати скасувати Повідомлення про припинення споживання природного газу; здійснити перерахунок вартості наданих послуг з газопостачання та оплати за спожитий природний газ; зобов`язати здійснити контрольне зняття показань лічильника газу та передати постачальнику реальні показники обсягу спожитого газу ОСОБА_1 для формування рахунку.

В позовній заяві ОСОБА_1 покликається на те, що борг за спожитий природний газ виник внаслідок використання природного газу попереднім власником – ОСОБА_2 , в якого вона 02.07.2024 року купила приватний будинок за адресою АДРЕСА_1 , до моменту переходу права власності на вказаний будинок до позивача.

Відтак у даній справі наявні підстави для залучення ОСОБА_2 як відповідача, так як внаслідок ухвалення рішення саме до неї можуть бути звернуті вимоги щодо оплати боргу за природний газ, який є предметом позову у даній справі.

Оскільки суб?єктний склад учасників справи визначає суд першої інстанції, а в даній справі не залучено всіх осіб, в тому числі ОСОБА_2 , який є учасниками спірних матеріальних правовідносин, як відповідача, рішення суду підлягає скасуванню, так як в такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права особи, не залученої до участі у справі як відповідача, а й її процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов?язків.

Отже, зазначене свідчить про істотне порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» знайшли своє підтвердження.

Суд першої інстанції, розглядаючи справу, не з?ясував належний суб?єктний склад відповідачів, як наслідок, дійшов передчасного висновку про обгрунтованість позовних вимог.

Неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, відповідно до п.п. 1,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог.

За змістом п. 4 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов?язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Що стосується додаткового рішення, то слід вказати наступне.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі №904/8884/21 (провадження № 12-39гс22) зазначено, що за загальним правилом, у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення. Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

Враховуючи наведене, додаткове рішення суду теж підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 374, 376, 381- 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, -

у х в а л и в :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» - задовольнити.

Рішення Буського районного суду Львівської області від 17 лютого 2026 року та додаткове рішення цього ж суду від 11 березня 2026 року скасувати та постановити нове судове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» Золочівського УЕГГ про визнання неправомірною та скасування заборгованості за газ, визнати протиправною та зобов`язання вчинити дію – відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 15 жовтня 2026 року.

Головуючий : Ванівський О.М.

Судді: Савуляк Р,В.

Цяцяк Р.П.