Суд: Львівський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: що виникають з договорів купівлі-продажу
Дата: 14 жовтня 2026 р.
Справа: №455/1537/22
Суддя: Ванівський О. М.
Справа № 455/1537/22 Головуючий у 1 інстанції: Титов А.О.
Провадження № 22-ц/811/262/26 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Ванівського О.М.,
суддів: Савуляка Р.В.,Цяцяка Р.П.,
секретаря: Якимчук Л.С.,
з участю: представника апелянта(відповідача) ОСОБА_1 – Железняк-Кранг І.В.,
представників позивача – адвокатів Шумелди Р.Р., Фартушка Т.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Железняк-Кранг Інги Вікторівни, представника ОСОБА_2 на рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 29 грудня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чумак» до Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення, скасування державної реєстрації земельної ділянки, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки,-
в с т а н о в и в:
В листопаді 2022р. ТОВ "Чумак", звернувся до суду з позовом до відповідачів: (1) Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області, (2) ОСОБА_2 , (3) ОСОБА_3 , в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 28.04.2025(т.3,а.с.160),просив:
1) визнати незаконним та скасувати рішення Нижанковицької селищної ради Старосамбірського району Львівської області №675 від 20.10.2020 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність ОСОБА_2 » кадастровим номером 4625155400:01:001:0236 (далі за текстом також - Земельна ділянка № 0236), площа 0,08 га;
2) скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 4625155400:01:001:0236, площа 0,08 га, яка розташована по АДРЕСА_1 ;
3) визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 4625155400:01:001:0236 від 01.06.2023 року №628, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області Легеда М.М.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що у 2004 році ним було придбано нежитлові будівлі, які входять до цілісного майнового комплексу ЗАТ «Вігор» за адресою: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_1 .
Рішенням Нижанковицької селищної ради Старосамбірського району Львівської області №62 від 09.08.2011 Позивачу надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою по інвентаризації земельної ділянки площею 4,0788 га в АДРЕСА_1 для обслуговування будівель і споруд цілісного майнового комплексу меблевої фабрики.
Рішенням Нижанковицької селищної ради Старосамбірського району Львівської області від 16.02.2012 №175 затверджено технічну документацію із землеустрою по інвентаризації земельних ділянок ТзОВ «Чумак» для обслуговування будівель і споруд цілісного майнового комплексу меблевої фабрики загальною площею 4,0788 га, з них: 3,5582 га, 0,2159 га, 0,2551 га, 0,0892 га за адресою: Львівська область, Старосамбірський район, смт Нижанковичі та передано зазначені земельні ділянки ТзОВ «Чумак» в оренду на 49 років.
Таким чином, Позивач набув право користування, зокрема, земельною ділянкою, площею 0,2155 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 на підставі: (1) набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (будівлю), що в силу вимог статті 120 Земельного кодексу України є однією із законних підстав виникнення прав на землю у набувача об`єкта нерухомості; (2) вищезазначеного рішення Нижанковицької селищної ради Старосамбірського району Львівської області від 16.02.2012 №175.
Однак, незважаючи на викладене, рішенням Нижанковицької селищної ради №675 від 20.10.2020: (-) затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність Другого відповідача - ОСОБА_2 , площею 0,0800 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в АДРЕСА_1 ; (-) надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 4625155400:01:001:0236 площею 0,0800 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 за рахунок земель сільськогосподарського призначення.
При цьому, вищевказана земельна ділянка площею 0,0800 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 4625155400:01:001:0236, накладається на земельну ділянку площею 0,2155 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та перебуває у користуванні ТзОВ «Чумак», з площею накладання 742,49 кв.м.
Відповідно до умов договору купівлі-продажу земельної ділянки №628 від 01.06.2023, Другий відповідач - ОСОБА_2 , продала, а Третій відповідач - ОСОБА_4 , придбав земельну ділянку з кадастровим № 4625155400:01:001:0236 та зареєстрував право власності на таку земельну ділянку 01.06.2023.
Позивач стверджує, що рішення Нижанковицької селищної ради №675 від 20.10.2020 суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права позивача, оскільки таким рішенням передано у власність Другого відповідача земельну ділянку, яка була в користуванні Позивача без її вилучення у останнього, а також за умов порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.
Таким чином Другий відповідач - ОСОБА_2 , права власності на спірну земельну ділянку не набула, а відтак не набула права розпорядження такою, що в свою чергу свідчить про наявність підстав для визнання судом недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 4625155400:01:001:0236 від 01.06.2023 року №628.
В свою чергу Позивач набув право користування спірною земельною ділянкою на підставах наведених вище, однак не завершив оформлення такого права з підстав, що не залежали від його волі. Порушення вимог земельного законодавства та прав позивача виникло на етапі формування земельної ділянки кадастровий номер 4625155400:01:001:0236 та її державної реєстрації.
Відтак, Позивач не може скористатись іншими способами захисту, аніж оскарження рішення селищної ради та договору купівлі продажу, а також держаної реєстрації земельної ділянки. У випадку задоволення судом позову, Позивач зможе продовжити оформлення набутого права користування спірною земельною ділянкою, адже скасування спірних рішення та договору знімає обтяження земельної ділянки від прав третіх осіб, відновлення цільового призначення земельної ділянки, а скасування державної реєстрації земельної ділянки дозволить зареєструвати земельну ділянку площею 0,2155 га, надану в користування позивачу рішенням Нижанковицької селищної ради Старосамбірського району Львівської області від 16.02.2012 № 175.
Оскаржуваним рішенням Старосамбірського районного суду Львівської області від 29 грудня 2025 року позов задоволено повністю.
Визнано незаконним та скасовано рішення Нижанковицької селищної ради Старосамбірського району Львівської області №675 від 20.10.2020 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», яким у власність ОСОБА_2 надано земельну ділянку з кадастровим номером 4625155400:01:001:0236, площею 0,08 га.
Скасовано державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 4625155400:01:001:0236, площа 0,08 га, яка розташована по АДРЕСА_1 .
Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 4625155400:01:001:0236 від 01.06.2023 року №628, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області Легеда М.М.
Стягнуто з Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Чумак» судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 3692,20 грн.
Рішення суду оскаржила відповідач ОСОБА_2 , подавши апеляційну скаргу в особі представника – адвоката Железняк - Кранг І.В..
В апеляційній скарзі, апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову ТОВ «Чумак» покликаючись на те, що рішення є необгрунтовним внаслідок неповного з`ясування обставин справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та неправильним застосуванням судом норм матеріального права.
Зазначає, що на спірній земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомості, які б належали позивачу. Вважає, що судом помилково вказано, що нібито Позивач придбавши у 2004р. нежитлові будівлі , які входять до цілісного майнового комплексу ЗАТ «Вігор», зокрема будівлю магазину павільйону, площею 182,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , набув право на оформлення права на земельну ділянку, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди – став фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, з урахуванням земельної ділянки закріпленої у користування Нижанковицькій меблевій фабриці в селищі Нижанковичі, однак: 1) Земельна ділянка кадастровий номер 4625155400:01:001:0236, право власності на яку отримала відповідач -2 ОСОБА_2 , яке було відчужено в подальшому за оплатним договором ОСОБА_4 (Відповідач3) вільна від об`єктів нерухомості ТОВ «Чумак»; 2)Відсутня норма, що дозволяє перехід права користування від колишнього користувача земельної ділянки до нового власника об`єктів нерухомого майна. Акт на право користування земельною ділянкою, виданий попереднім користувачем, не створює прав для нових власників і не робить їх правонаступниками таких прав.
Крім того, зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що саме Позивач є фактичним користувачем, адже будь-яке майно на вказаній ділянці ТОВ «Чумак» відсутнє. Так само як і відсутній будь-який договір користування(оренди) укладений між ТОВ «Чумак» та органом місцевого самоврядування.
Звертає увагу, що сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Відтак, вважає, що у позивача відсутнє будь-яке право користування земельною ділянкою і це лише свідчить про неправомірне використання ним невизначеною земельною ділянкою під об`єктом нерухомості.
Як вбачається із відомостей з Державного земельного кадастру, власником земельної ділянки з кадастровим номером 4625155400:01:001:0236 площею 0,0800га є ОСОБА_4 (попередній власник ОСОБА_2 , та Нижанковицька селищна рада), суміжні ділянки на праві власності належать Нижанковицькій селищній раді та ОСОБА_5 – землі сільськогосподарського призначення.
Отже, судом невірно надано оцінку доказам та не прийнято докази до уваги, внаслідок чого відбулось неповне з`ясування судом обставин справи.
Також, апелянт зазначає, що на момент прийняття спірного рішення Відповідачем 1 про передання спірної земельної ділянки ОСОБА_2 , були відсутні інші користувачі чи власники на спірній сформованій земельній ділянці, були відсутні об`єкти нерухомого майна Позивача, та орган місцевого самоврядування прийняв рішення в межах власних дискреційних повноважень щодо земельної ділянки.
Вважає, що судом не враховано та порушено вимоги ст.1 Першого протоколу до Конвенції, а саме право на мирне володіння майном, не забезпечено «Справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи, отже має бути обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.
ВП ВС у своїй постанові від 20.06.2023 у справі №633/408/18 дійшов остаточного висновку, що Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою буде розглядатись як порушення ст..1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересом суспільства, пов`язаним з ним втручанням та інтересами особи, яка зазнає такого втручання.
ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях підтверджував неприпустимість покладення на добросовісного набувача негативних наслідків помилок або зловживань з боку держави.
Крім того, вважає, що позивачем обрано невірний спосіб захисту та не доведено взагалі, що його право порушено.
Від позивача ТОВ «Чумак» 24.02.2026р., через систему «Електронний суд», надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить рішення суду залишити без змін , а апеляційну скаргу без задоволення(т.5 а.с.212-222)
03.03.2026р. від відповідачки ОСОБА_2 , в особі представника – адвоката Железняк - Кранг І.В., надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу(т.5 а.с.231-237) .
В судове засідання, Добромильська Міська рада Самбірського району Львівської області та ОСОБА_3 не з`явились, Добромильська міська рада подала відповідне клопотання про розгляд справи без їх участі, щодо задоволення позову не заперечують.(т.6 а.с.3-5,31-33)
Отже, з урахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Сторони мали реальну можливість реалізувати свої процесуальні права з доведенням своєї позиції по справі, у тому числі через можливість брати участь в судовому засідання в режимі відеоконференції або через представника.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "ЮніонАліментаріаСандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися в судове засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта - адвоката Железняк - Кранг І.В. на підтримання доводів апеляційної скарги, представників позивача – адвокатів Шумелди Р.Р., Фартушка Т.Б., на заперечення доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним вимогам.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що, позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування рішення Нижанковицької селищної ради Старосамбірського району Львівської області №675 від 20.10.2020 та скасування державної реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 4625155400:01:001:0236 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Враховуючи незаконність рішення від 20.10.2020 № 675 ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4625155400:01:001:0236 не набула, а відтак не набула права розпорядження такою земельною ділянкою, у зв`язку з чим, позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 4625155400:01:001:0236 від 01.06.2023 року №628, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.
Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 14.05.1993 Рішенням Нижанковицької селищної ради народних депутатів Старосамбірського району Львівської області від 14.05.1993р. «Про закріплення земельної ділянки у користування Нижанковицькій меблевій фабриці в селищі Нижанковичі», вирішено закріпити за Нижанковицькою меблевою фабрикою земельну ділянку (згідно генерального плану) розміром 5,5 га в селищі Нижанковичі по вулиці Міцкевича (т. 1, а.с. 43).
19.08.2004 р. між Позивачем (як покупцем) та ЗАТ «Вігор» (як продавцем) укладено договір купівлі-продажу (біржовий контракт №14-Ф-04), за умовами якого Позивач придбав нежитлові будівлі, які входять до цілісного майнового комплексу ЗАТ «Вігор», за адресою: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , 132/13, 132/14, 97-а, 95 - тобто, зокрема і будівля магазину-павільйону, площею 182,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку, згідно з відомостями витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 01.09.2004 р. № 4611554 зареєстровано за Позивачем 01.09.2004 (т.1, а.с. 10-15, а.с. 30).
Рішенням Нижанковицької селищної ради Старосамбірського району Львівської області №62 від 09.08.2011 Позивачу надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою по інвентаризації земельної ділянки площею 4,0788 га в смт Нижанковичі для обслуговування будівель і споруд цілісного майнового комплексу меблевої фабрики (т.1, а.с. 31).
16.02.2012 Рішенням Нижанковицької селищної ради Старосамбірського району Львівської області №175 від 16.02.2012 затверджено технічну документацію із землеустрою по інвентаризації земельних ділянок ТзОВ «Чумак» для обслуговування будівель і споруд цілісного майнового комплексу меблевої фабрики загальною площею 4,0788 га, з них: 3,5582 га, 0,2159 га, 0,2551 га, 0,0892 га за адресою: Львівська область, Старосамбірський район, смт Нижанковичі та передано зазначені земельні ділянки ТзОВ «Чумак» в оренду на 49 років (т. 1, а.с. 237).
23.08.2019 Рішенням Нижанковицької селищної ради Старосамбірського району Львівської області №422 від 23.08.2019 надано дозвіл Другому відповідачу( ОСОБА_2 ) на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, загальною площею 0,08 га, для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с. 35).
16.10.2019 Позивач звернувся на адресу Нижанковицької селищної ради з проханням повторно надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), площею 4,0788 га, для обслуговування будівель і споруд цілісного майнового комплексу меблевої фабрики в смт. Нижанковичі. В обґрунтування такого звернення Позивач зазначив обставини того, що під час виготовлення технічної документації на підставі рішення рішенням Нижанковицької селищної ради Старосамбірського району Львівської області №62 від 09.08.2011 відбулись зміни у законодавстві - набрала чинності Постанова КМУ №513 від 23.05.2012 №513 «Про затвердження Порядку проведення інвентаризації земель», що змусило Позивача переробляти технічну документацію, а в подальшому, з прийняттями Постанови КМУ №476 від 05.06.2019 «Про затвердження Порядку проведення інвентаризації земель та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України», виготовлена Позивачем документація стала непридатною для використання (т. 1, а.с. 33-34).
22.10.2019 Рішенням Нижанковицької селищної ради Старосамбірського району Львівської області №464 від 22.10.2019 Позивачу надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), орієнтовною площею 4,0788 га, для обслуговування будівель і споруд цілісного майнового комплексу меблевої фабрики в смт Нижанковичі (т. 1, а.с. 32).
20.10.2020 Рішенням Нижанковицької селищної ради №675 від 20.10.2020: (-) затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність Другого відповідача - ОСОБА_2 , площею 0,0800 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в АДРЕСА_1 ; (-) надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 4625155400:01:001:0236 площею 0,0800 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 за рахунок земель сільськогосподарського призначення (т. 1, а.с. 131).
10.02.2022 проведено державну реєстрацію права власності Другого відповідача за Земельну ділянку №0236 на підставі рішенням Нижанковицької селищної ради №675 від 20.10.2020 (т. 1, а.с. 46).
31.08.2022 депутатською комісією Добромильської міської ради по врегулюванню земельних відносин складено акт про встановлення факту накладання Земельної ділянки №0236, яка на день складення акту перебуває у власності Другого відповідача, на земельну ділянку, яка на день складення акту перебуває у користуванні Позивача; комісією також було встановлено, що дана земельна ділянка, відповідно до генерального плану смт. Нижанковичі, відноситься до земель промисловості (т.1, а.с. 38).
23.02.2021 Згідно акту постійної депутатської комісії з питань врегулювання земельних відносин Добромильської міської ради від 23.02.2021, комісією встановлено, що Земельна ділянка №0236, яка відводилась Другому відповідачу, належала до земель комунальної власності Нижанковицької селищної ради з цільовим призначенням - землі промисловості. За результатами роботи, комісія зазначила про невідповідність рішення Нижанковицької селищної ради Старосамбірського району Львівської області №422 від 23.08.2019 (про надання дозволу на розробку проекту землеустрою Другому відповідачу) містобудівній документації на місцевому рівні - діючому генеральному плану смт. Нижанковичі, та про прийняття такого рішення з порушенням вимог пункту 7 статті 118 Земельного кодексу України (т. 1, а.с. 42).
01.06.2023 між Другим відповідачем (як продавцем) та Третім відповідачем (як покупцем) укладено договір купівлі продажу земельної ділянки №628, за умовами якого, Третій відповідач набув право власності на Земельну ділянку №0236 (т. 1, а.с. 186-187).
Згідно з висновком експерта №010/25 від 14.03.2025 складеного за наслідками призначеної у справі земельно-технічної експертизи (т. 3, а.с. 124-133):
(1) Земельна ділянка площею 0,0800 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 4625155400:01:001:0236 накладається на земельну ділянку площею 0,2155 га, розташована за адресою АДРЕСА_1 та перебуває у користуванні ТзОВ «Чумак», з площею накладання 742,49 кв. м.
(2) Земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 4625155400:01:001:0236 частково розташована в межах резервних промислово-складських ти комунальних територій площею ~ 578 кв.м. та частково в межах території промислового призначення з площею ~ 222 кв.м.
В ході проведення земельно-технічної експертизи експертом було встановлено наступне:
(-) при співставленні даних Держгеокадастру з даними генерального плану смт Нижанковичі від 1967 встановлено, що Земельна ділянка №0236 частково розташована в межах резервних промислово-складських та комунальних територій та частково в межах території промислового призначення;
(-) цільове призначення Земельної ділянки №0236 - 01.03 для ведення особистого селянського господарства;
(-) Рішення №675 від 20.10.2020 Нижанковицької селищної ради Земельна ділянка №0236 була виділена Другому відповідачу для ведення особистого селянського господарства, при цьому, вказана у такому рішенні інформація суперечить даним генерального плану смт. Нижанковичі (який був дійсним на час прийняття зазначеного рішення) оскільки згідно даних генерального плану, Земельна ділянка №0236 знаходиться в межах земель промислового призначення та комунальних територій.
(-) В результаті дослідження матеріалів цивільної справи, а саме генерального плану смт. Нижанковичі 1967 року встановлено, що частина вказаної ділянки площею 0,2155 га перебувала в користуванні меблевої фабрики ще в 60х p.p. XX ст. (рис. 4 Висновку), як ділянка для обслуговування будівлі клубу меблевої фабрики.
(-) 14.05.1993 року XI сесією XXI скликання Нижанковицької селищної ради народних депутатів Старосамбірського району Львівської області було прийняте рішення «Про закріплення земельної ділянки у користування Нижанковицькій меблевій фабриці в селищі Нижанковичі» розміром 5,5 га по АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 43).
(-) Пізніше, 09.08.2011 року IV сесією VI скликання Нижанковицької селищної ради народних депутатів Старосамбірського району Львівської області було прийняте рішення №62 «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою по інвентаризації земельної ділянки ТзОВ «Чумак» площею 4,0788 га для обслуговування будівель і споруд цілісного майнового комплексу меблевої фабрики (т. 1, а.с. 31). На підставі вказаного рішення в 2011 році ТзОВ «Террафлекс» було складено кадастровий план земельної ділянки площею 0,2155 га та Акт встановлення та узгодження меж земельних ділянок для обслуговування комплексу ТзОВ «Чумак», підписаний головою Нижанковицької селищної ради Ноджаком Б., інженером- землевпорядником селищної ради Н. Сидір, виконавцем та більшістю суміжних землекористувачів. До вказаного акту прикладена Схема розташування земельних ділянок ТзОВ «Чумак» (див. рис. 8 Висновку).
(-) Як вбачається з вказаного Акту встановлення та узгодження меж земельних ділянок для обслуговування комплексу ТзОВ «Чумак», Схеми розташування земельних ділянок ТзОВ «Чумак» та викопіювання, складеного землевпорядником Нижанковицької селищної ради Старосамбірського району Львівської області (т. 1, а.с. 238-240, сучасне місце розташування досліджуваної земельної ділянки площею 0,2155 га відповідає узгодженому в 2011 році розташуванню.
(-) Рішенням №175 VI сесії VI скликання Нижанковицької селищної ради Старосамбірського району Львівської області від 16.02.2012 року була затверджена технічна документація із землеустрою по інвентаризації земельних ділянок ТзОВ «Чумак» загальною площею 4,0788 га, з них: 3,5582 га, 0,2159 га, 0,2155 га та 0,0892 га (т. 1, а.с. 237)
(-) Крім того, рішенням №464 XXIV сесії VIII демократичного скликання Нижанковицької селищної ради Старосамбірського району Львівської області від 22.10.2019 року було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ТзОВ «Чумак» для обслуговування будівель і споруд цілісного майнового комплексу меблевої фабрики в смт Нижанковичі Старосамбірського району Львівської області орієнтовною площею 4,0788 га (т. 1, а.с. 32).
(-) Отже, при співставленні даних Держгеокадастру та кадастрового плану, складеного ТзОВ «ОРДО ПЛЮС» на підставі рішення №175 VI сесії VI скликання Нижанковицької селищної ради Старосамбірського району Львівської області від 16.02.2012 року, рішення №464 XXIV сесії VIII демократичного скликання Нижанковицької селищної ради Старосамбірського району Львівської області від 22.10.2019 року, Акту встановлення та узгодження меж земельних ділянок для обслуговування комплексу ТзОВ «Чумак» зі Схемою розташування земельних ділянок ТзОВ «Чумак» (т. 1, а.с. 239-240), встановлено накладання площею 742,49 кв. м земельних ділянок ОСОБА_3 та ТзОВ «Чумак» з наступними параметрами: 5,26 м; 4,5 м; 3,31 м; 1,59 м; 8,34 м; 3,54 м; 1,09 м; 6,4 м; 16,6 м; 0,13 м; 3,04 м; 4,0 м; 22,76 м; 1,25 м; 22,75 м; 16,58 м.
Чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.
Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності. Тобто власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 200/606/18).
Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна (тотожний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 року у справі № 200/606/18). Положення глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України, статті 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований (постанова Верховного Суду від 10.12.2025 у справі № 922/546/25).
З огляду на наведене вище, встановлено, що позивач – ТзОВ «Чумак» набув право користування земельними ділянками 19.08.2004р., придбавши на підставі договору купівлі-продажу(Біржового контракту №14-Ф-04) нежитлові будівлі ЦМК ЗАТ «Вігор», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . В подальшому на підставі рішення Нижанковицької селищної ради Старосамбірського району Львівської області від 16.02.2012 №175 про передачу земельних ділянок в довгострокове користування.
Вказані обставини, в силу вимог ст..120, ч.1 ст.116 ЗК України є підставою набуття права користування земельними ділянками
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно із частиною першою статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, у тому числі визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування (частини перша - третя статті 152 ЗК України).
Відповідно до частини першої статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20 червня 2023 року в справі № 633/408/18 виснувала, що вимоги про визнання незаконним (недійсним) і скасування рішення органу влади про надання земельної ділянки у власність і про скасування державної реєстрації такого права за певних умов можна розглядати як вимоги про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, якщо саме ці рішення та реєстрація створюють відповідні перешкоди.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 грудня 2023 року в справах № 925/1006/22 та № 906/296/23.
Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 квітня 2018 року в справі № 361/2965/15, від 09 листопада 2021 року в справі № 542/1403/17 зазначила: якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, й ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав, і такі правовідносини мають майновий характер або пов`язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Єдина, стала й уніфікована практика Верховного Суду щодо спірного питання свідчить, що визнання незаконними (протиправними) рішень органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, якими порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, є належним і ефективним способом захисту цивільних прав та інтересів.
Аналогічно з наведених підстав належним і ефективним способом захисту цивільних прав та інтересів є скасування державної реєстрації земельної ділянки, якщо таку реєстрацію проведено із порушенням прав іншого власника земельної ділянки.
Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.08.2026 у справі № 128/2924/22 (провадження № 61-9260св25); а також вказано, що подання віндикаційного позову за таких обставин є помилковим.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина 1 статті 215 Цивільного кодексу України).
За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування рішення Нижанковицької селищної ради Старосамбірського району Львівської області №675 від 20.10.2020 та скасування державної реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 4625155400:01:001:0236 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також, враховуючи незаконність вищезгаданого рішення від 20.10.2020 № 675, відповідач ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4625155400:01:001:0236 не набула, а відтак не набула права розпорядження такою земельною ділянкою, у зв`язку з чим, позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 4625155400:01:001:0236 від 01.06.2023 року №628, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Апелянт стверджує, що обраний позивачем спосіб захисту є неналежним, вважає, що належним способом захисту є віндикаційний позов.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Суд вправі застосовувати способи захисту цивільних прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також повинен ураховувати критерії ефективності таких засобів захисту та вимоги частин другої-п`ятої статті 13 ЦК України щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав особою.
Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, а також можливість їх захистити іншим способом, встановленим договором або законом чи судом у визначених законом випадках, закріплені у частині другій статті 16 ЦК України. Глава 29 ЦК України передбачає, зокрема, такі способи захисту права власності, як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина 2 статті 152 Земельного кодексу України).
Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом (частина 2 статті 95 Земельного кодексу України).
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів (частина 3 статті 152 Земельного кодексу України).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (пункт 86постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.01.23 у справі №488/2807/17 (№ у ЄДРСР 109364576))
У вказаній справі, суть порушеного права, за захистом якого звернувся позивач: право довгострокового користування земельною ділянкою для обслуговування будівель і споруд(землі промисловості); порушення права спричинено рішенням Нижанковицької селищної ради Старосамбірського району Львівської області №675 від 20.10.2020 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», яким у власність ОСОБА_2 надано земельну ділянку з кадастровим номером 4625155400:01:001:0236, площею 0,08 га для ведення особистого селянського господарства, що накладається на земельну ділянку позивача; наслідком такого рішення органу місцевого є неможливість користування частиною земельної ділянки наданої для обслуговування будівель і споруд, та зміна цільового призначення цієї частини земельної ділянки.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц). У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.
У даному спорі позивач є землекористувачем і звернувся за захистом права користування, а не власності; відтак мета позову не відповідає віндикаційному. Отже, позовна вимога про витребування земельної ділянки у даному спорі суперечить змісту порушеного права, тобто є неналежним способом захисту.
Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення – гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (пункти 5.6, 5.9 постанови ВП ВС від 21.09.22 у справі №908/976/19 (№ у ЄДРСР 108930841))
Згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (пункт 44 постанови ВП ВС від 22.09.22 у справі №462/5368/16-ц (№ у ЄДРСР 106558740))
Зі змісту оскаржуваного рішення Нижанковицької селищної ради Старосамбірського району Львівської області №675 від 20.10.2020 вбачається, що земельну ділянку надано апелянту для ведення особистого селянського господарства, що є відмінним від цільового призначення земельної ділянки, що надана в користування позивачу.
Згідно висновку судової земельно-технічної експертизи № 010/25 від 14.03.2025, земельна ділянка, передана оскаржуваним рішенням у власність апелянта (площею 0,0800га), накладається на земельну ділянку, що перебуває в користуванні позивача, площа накладання становить 0,0742га.
З огляду на викладені обставини, враховуючи вимоги ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», колегія суддів погоджується з доводами представників позивача про те, що без скасування державної реєстрації земельної ділянки та рішення органу місцевого самоврядування про затвердження такої документації, права позивача не будуть поновлені та потребуватимуть додаткового звернення до суду із згаданими позовними вимогами, що суперечить принципам ефективності судового захисту та процесуальної економії.
Відтак, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про неналежний та неефективний спосіб судового захисту.
Доводи апелянта щодо порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та непропорційне втручання в право власності апелянта та ОСОБА_4 , колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на наступне.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) поняття "майно" у частині першій статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 05 січня 2000 року у справі "Бейелер проти Італії" (Beyeler v. Italy), заява № 33202, § 100).
Згідно з рішенням від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися "згідно із законом", воно повинне мати "легітимну мету" та бути "необхідним у демократичному суспільстві". Якраз "необхідність у демократичному суспільстві" і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які, у свою чергу, мають бути "відповідними і достатніми"; для такого втручання має бути "нагальна суспільна потреба", а втручання - пропорційним законній меті.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 353/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18) зазначено, що "Конвенція у статті 1 Першого протоколу, практично в єдиному приписі, що стосується майна, об`єднує всі права фізичної або юридичної особи, які містять майнову цінність. У практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно "суспільний інтерес"; в) чи є такий захід пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення державою статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано. Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Тлумачення та застосування національного законодавства - прерогатива національних судів, але спосіб, у який це тлумачення і застосування відбувається, повинен приводити до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики ЄСПЛ. У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, тобто дотримання "справедливого балансу", враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар.
Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення".
Враховуючи встановлені у справі обставини, а також те, що на день прийняття рішення судом відповідач ОСОБА_2 вже не була власником спірної земельної ділянки, оскільки відчужила її відповідачу ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 01.06.2023 р.№628, а відповідач ОСОБА_4 оскаржуване рішення не оскаржував, відтак доводи апелянта в цій частині є безпідставними.
Наведені в апеляційній скарзі доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують, не впливають на правильність ухваленого судового рішення, були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення ("Серявін та інші проти України" (SeryavinandOthers v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).
Враховуючи наведене вище, апеляційний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Щодо судових витрат.
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат, понесені сторонами під час розгляду справи місцевим судом, та відсутні підстави для розподілу судових витрати у вигляді судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-
у х в а л и в :
апеляційну скаргу адвоката Железняк-Кранг Інги Вікторівни, представника ОСОБА_2 – залишити без задоволення.
Рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 29 грудня 2025 року – залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено 15 жовтня 2026 року.
Головуючий: Ванівський О.М.
Судді Савуляк Р.В.
Цяцяк Р.П.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua