Постанова від 15 жовтня 2026 р. у справі №453/2243/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 453/2243/25 Головуючий у 1 інстанції: Ясінський Ю.Є.

Провадження № 22-ц/811/1638/26 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Савуляка Р.В.,

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.,

без участі сторін, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сколівського районного суду Львівської області від 10 березня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог покликалися на те, що 02 грудня 2024 року між ТзОВ «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №162535 у формі електронного документа із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. 02 грудня 2024 року первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням на платіжну картку № НОМЕР_1 , що свідчить про те, що відповідач прийняв пропозицію Кредитодавця. Первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі.

16 квітня 2025 року ТзОВ «ФК «Кредіплюс» та ТзОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу №16042025 відповідно до умов якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Таким чином, ТзОВ «Юніт Капітал» наділено право вимоги до Відповідача за кредитним договором № №162535 від 02 грудня 2024 року.

З врахуванням зазначених обставин, просили стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №162535 від 02 грудня 2024 року в розмірі 28 112,48 грн., яка складається з: 16557,28 грн - заборгованість по тілу кредиту; 10755,20 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 800 грн. - заборгованість по комісії; а також судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.

Рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 10 березня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" заборгованість за Кредитним договором №162535 від 02 грудня 2024 року в сумі 27312 (двадцять сім тисяч триста дванадцять) грн. 48 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" сплачений судовий збір в розмірі 2349 (дві тисячі триста сорок дев`ять) грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

Вищезгадане рішення в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі вважає, що суд першої інстанції безпідставно включив до тіла кредиту суму комісії в розмірі 3 721,62 грн., яку фактично позичальник не отримувала.

Звертає увагу, що на її картку було зараховано лише 14 000,38 грн.

Натомість, включення комісії до тіла кредиту призвело до штучного збільшення розміру основного зобов`язання та нарахування процентів здійснювалось на суму, яка фактично не передавалась позичальнику.

Окрім цього, не погоджується з розрахунком заборгованості, та вважає, що не враховано належним чином платіж в розмірі 3 415,06 від 17 грудня 2024 року, не визначено на погашення яких складових зараховано даний платіж.

Звертає увагу на те, що договором передачено процентну ставку 330 % річних, що є очевидно надмірною. Вважає, такі умови порушують баланс прав сторін, є несправедливими для споживача, суперечать загальним засадам цивільного законодавства.

Зазначає, що суд першої інстанції визнав незаконною комісію в розмірі 800 грн., однак не застосував аналогічний підхід до комісії за надання кредиту, інших платежів, що фактично збільшують вартість кредиту.

Просить рішення Сколівського районного суду Львівської області від 10 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

18 червня 2026 року на адресу суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві зазначив, що сума (загальний розмір) кредиту становить 17722.00 грн. (сімнадцять тисяч сімсот двадцять дві грн. 00 коп.) надається не пізніше наступного дня після укладення Договору в наступному порядку: у розмірі 14000.38 грн. на № рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_2 , у національній валюті (далі - рахунок Позичальника); у розмірі 3721.62 грн. шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини (відповідно до п. 2.2.1.).

Таким чином, із наданої відповідачу суми кредиту, 3721.62 грн. зараховано для погашення заборгованості Позичальника за комісією. Враховуючи наведені умови кредитного договору, дані кошти фактично не перераховувались Відповідачу.

Комісія за надання кредиту складає 3 721,62 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 21,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів Позичальника або за рахунок кредиту,якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено. (згідно з п. 2.5.)

Окрім цього, звертає увагу, що сума нарахованих процентів, комісій та загальної заборгованості знаходиться в межах погоджених сторонами умов і не перевищує відповідних значень, передбачених кредитним графіком та договором.

Просить рішення Сколівського районного суду Львівської області від 10 березня 2026 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено – повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, є дата складення повного судового рішення – 16 жовтня 2026 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом та матеріалами справи встановлено, що 02 грудня 2024 року між ТзОВ «ФК «Кредіплюс»» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №162535 (індивідуальна частина) відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язується на умовах визначених договором, на строк визначений п.2.6. договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.2.2.1 договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п.2.6. договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.

Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника та інші не заборонені законодавством цілі. Типом кредиту є кредит. (п.2.2. договору).

Відповідно до п.2.2.1 договору Сума (загальний розмір) кредиту становить 17722 (сімнадцять тисяч сімсот двадцять дві) грн. надається не пізніше наступного дня після укладення Договору в наступному порядку: у розмірі 14000,38 грн. на № рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_2 , у національній валюті (далі - рахунок Позичальника); у розмірі 3721,62 грн. шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини. Згідно з п.2.3. договору Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 330,00% річних. Тип процентної ставки фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту Позичальником протягом строку кредитування, зазначений в п. 2.6. цієї індивідуальної частини та/або графіком платежів. Розмір процентної ставки незмінний.

За умовами п.2.4. договору знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 грн. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 грн. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено.

В п.2.5. договору зазначено, що Комісія за надання кредиту складає 3 721,62 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 21% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів Позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено.

Загальний строк кредитування за цим Договором складає 126 днів з 02 грудня 2024 року (дата надання кредиту) по 07 квітня 2025 року (п.2.6. договору).

Згідно з п.2.6.1. договору, строк на який надається кредит встановлюється Графіком платежів. Періодичність виплат кредиту, процентів та комісії за кредитом становить 1 раз на два тижні. Конкретні дати вказані в графіку платежів.

Відповідно до п.2.7.1. договору, денна процентна ставка складає: 16735 грн.(шістнадцять тисяч сімсот тридцять п`ять грн. шістнадцять коп.) / 17722 грн. (сімнадцять тисяч сімсот двадцять дві грн.) / 126 днів * 100%= 0,7495%/день.

Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника складає – 34457,16 грн (п.2.9.1. договору).

На виконання ухвали суду АТ «Універсал банк» у листі №1059-В від 20 січня 2026 року повідомило, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано картку № НОМЕР_3 .

16 квітня 2025 року ТзОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу №16042025, відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Акт приймання-передачі реєстру прав вимоги №3 до договору факторингу №16042025 підписаний клієнтом та фактором 04 червня 2025 року.

Згідно з витягом з додатку №1 до договору факторингу №16042025 від 16 квітня 2025 року реєстр прав вимог №3, до ТзОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором №162535 від 02 грудня 2024 року в сумі 29112,48 грн, яка складається з: 16557,28 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 10755,20 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 800 грн. - заборгованість по комісії; 1 000,00 грн. заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором № 162535 від 02 грудня 2024 року, складеного ТзОВ «Юніт Капітал», заборгованість відповідача за спірним кредитним договором становить 29112,48 грн., яка складається з: 16557,28 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 10755,20 грн. - заборгованість по несплаченим відсотках за користування кредитом; 800 грн - заборгованість по комісії; 1 000,00 грн. заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що кредитний договір №162535 від 02 грудня 2024 року укладений в електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про захист прав споживачів», не суперечить приписам ст.ст. 6, 205, 207, 627-628, 634, 639, 642 ЦК України, на виконання вимог ч.1 ст. 638 ЦК України сторони у досягли згоди щодо всіх істотних умов правочину, у зв`язку з чим він відповідно до ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

З огляду на те, що у визначений договором строк 07 квітня 2024 року відповідачка свої зобов`язання перед первісним кредитором ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС», ні перед позивачем щодо повернення кредиту, нарахованих процентів не виконала, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги ТзОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими та підлягають до часткового задоволення, а саме з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість у розмірі 27312,48 грн., яка включає 16557,28 грн. заборгованість за кредитом, 10755,20 грн. заборгованість за відсотками.

Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку, що підстави для стягнення з відповідача комісії за управління та обслуговування кредиту в сумі 800 грн. відсутні, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідачу надавалися будь які послуги, за які встановлено нарахування комісії чи певна інформація щодо кредиту та, що така інформація надавалася частіше ніж один раз на місяць.

З тих самих підстав, грошові кошти позивача у сумі 1,00 грн., які були спрямовані первісним кредитором на погашення заборгованості за комісією, суд першої інстанції зарахував на погашення заборгованості за відсотками.

З таким висновком колегія суддів погоджується виходячи із наступних підстав.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

З матеріалів справи, вбачається, що 02 лютого 2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Кредіплюс» було укладено договір про споживчий кредит № 162535 у електронній формі, шляхом оформленням позичальником в електронному вигляді заявки на видачу кредиту.

Договір підписано електронним підписом ОСОБА_1 , за допомогою використання позичальником одноразового ідентифікатора для підписання кредитного договору 3a820cae.

Аналізуючи матеріали справи, вбачається, що укладений кредитний договір № 162535 від 02 лютого 2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Кредіплюс» містить всі істотні умови кредитування: розмір кредиту, строк кредиту, процентна ставка, порядок повернення кредиту та сплати процентів.

Окрім цього, матеріалами справи доведено факт перерахування коштів у розмірі 14 000,38 грн. первісним кредитором на рахунок ОСОБА_1 .

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив, що відповідачка отримала кредитні кошти, однак вчасно їх не повернула, та дійшов обґрунтованого висновку про стягнення заборгованості.

В апеляційній скарзі відповідачка не заперечує факт укладення договору про споживчий № 162535 від 02 лютого 2024 року та факт отримання від первісного кредитору коштів в розмірі 14 000,38 грн. на виконання умов договору.

Натомість заперечує розмір відсотків, не погоджується з розрахунком заборгованості, наданим позивачем та не погоджується з комісією за видачу кредиту.

Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Згідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.

За ст.1052 ЦК України, у разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України, передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В обґрунтування наявності заборгованості відповідача, позивачем надано розрахунок заборгованості за кредитним договором та виписку з особового рахунку, відповідно до яких заборгованість за кредитним договором № 162535 від 02 грудня 2024 року становить 29 112,48 грн., яка складається з: 16 557,28 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 10 755,20 грн. - заборгованість по несплаченим відсотках за користування кредитом; 8 00 грн. - заборгованість по комісії; 1 000,00 грн. заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Відповідно до п. 2.2.1. Сума (загальний розмір) кредиту становить 17722.00 грн. (сімнадцять тисяч сімсот двадцять дві грн. 00 коп.) надається не пізніше наступного дня після укладення Договору в наступному порядку: у розмірі 14000.38 грн. на № рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_2 , у національній валюті (далі - рахунок Позичальника); у розмірі 3721.62 грн. шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини..

Пунктом 2.3 Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 330,00 % річних. Тип процентної ставки – фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту Позичальником протягом строку кредитування, зазначений в п. 2.6. цієї індивідуальної частини та/або графіком платежів. Розмір процентної ставки незмінний.

Згідно з п. 2.6. Загальний строк кредитування за цим Договором складає 126 днів з 02 грудня 2024 р. (дата надання кредиту) по 07 квітня 2025 р

Строк на який надається кредит встановлюється Графіком платежів. Періодичність виплат кредиту, процентів та комісії за кредитом становить 1 раз на два тижні. Конкретні дати вказані в графіку платежів. (п. 2.6.1.).

Пунктом 2.7. Загальні витрати Позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат Позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складає (не перевищує) 16735.16 грн. (шістнадцять тисяч сімсот тридцять п`ять грн. шістнадцять коп.).

Відповідно до п. 2.7.1. . Денна процентна ставка складає: 16735.16 грн. (шістнадцять тисяч сімсот тридцять п`ять грн. шістнадцять коп.) / 17722.00 грн. (сімнадцять тисяч сімсот двадцять дві грн. 00 коп.) / 126 днів * 100% = 0,7495%/день.

Пунктом 2.9.1. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника (сума загального розміру кредиту та загальних витрат Позичальника за кредитом) складає 34457.16 грн. (тридцять чотири тисячі чотириста п`ятдесят сім грн. шістнадцять коп.)..

З розрахунку заборгованості вбачається, що проценти за користування кредитними коштами нараховувалися за процентною ставкою, що становить 0,7495 % в день, згідно п. 2.7.1. кредитного договору.

Заборгованість за процентами нараховувалась за період з 02 грудня 2024 року по 07 квітня 2025 року (126 днів), в межах строку кредитування.

Нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснювалося за визначеною умовами договору процентною ставкою, що не перевищує максимальний розмір денної процентної ставки, визначений частиною 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином, нарахування процентів здійснювалося позивачем у межах строку користування кредитом, передбаченого кредитним договором, та відповідно до погоджених сторонами умов щодо розміру процентної ставки і порядку її застосування. Такі проценти є платою за користування кредитними коштами, а не заходом відповідальності за порушення зобов`язання, і мають компенсаційний характер, передбачений умовами договору та нормами цивільного законодавства.

ОСОБА_1 , всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, не надала суду контррозрахунку на спростування розрахунку заборгованості, наданого позивачем. Разом з цим, не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження погашення ним тіла кредиту та відсотків

При цьому доводи апеляційої скарги про те, що судом першї інстанції не враховано належним чином платіж в розмірі 3 415,06 від 17 грудня 2024 року, не заслуговують на увагу.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що 17 грудня 2024 року позичальником здіснено платіж на суму 3415.06 грн., з яких кредитором зараховано 1 грн. на комісію, 2249.34 грн. на відсотки та 1164.72 грн. на тіло кредиту.

Разом з тим, суд першої інстанції, з врахуванням нікчемності стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості, грошові кошти позивача у сумі 1,00 грн, які були спрямовані первісним кредитором на погашення заборгованості за комісією, зарахував на погашення заборгованості за відсотками.

Отже, зазначений платіж було враховано судом першої інстанції під час визначення розміру заборгованості, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.

Щодо незгоди в апеляційній скарзі з одноразовою комісією у розмірі 3 721,62 грн. за видачу кредиту, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 2.5 Договору про споживчий кредит від 04 грудня 2024 року передбачено, що комісія за надання кредиту складає 3 721,62 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 21,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів Позичальника або за рахунок кредиту,якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження №61-4202сво22).

Таким чином, виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст.1,ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосуванняст.11 Закону України "Про споживче кредитування", які викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

Аналіз умов договору про споживчий кредит від 04 грудня 2024 року свідчить про те, що відповідачка погодилася з його умовами, відповідно до яких загальний розмір кредиту становить 17 722 грн., з яких 14 000,38 грн. перераховується на її картковий рахунок, а 3 721,62 грн. спрямовується на погашення комісії за надання кредиту, передбаченої пунктом 2.5 договору.

Отже, сторони погодили не лише розмір комісії за надання кредиту, а й порядок її сплати за рахунок кредитних коштів. При цьому така комісія є одноразовою та прямо передбачена умовами договору.

Водночас комісія за надання кредиту в розмірі 3 721,62 грн. не є тотожною комісії за обслуговування кредиту в розмірі 800 грн., у стягненні якої суд першої інстанції відмовив з огляду на нікчемність такої.

Висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення комісії за обслуговування кредиту в сумі 800 грн. не свідчить про неправомірність нарахування комісії за надання кредиту в сумі 3 721,62 грн., яка прямо передбачена договором та порядок сплати якої погоджено сторонами.

Доводи апеляційої скарги про надмірний розмір процентів, які порушують баланс прав сторін, є несправедливими для споживача, суперечать загальним засадам цивільного законодавства, не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.

У пункті 5 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів» вказано, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Отже, наведене передбачає право суду зменшити розмір заборгованості за тими процентами, які нараховуються як міра відповідальності за неналежне виконання позичальником обов`язку щодо своєчасного повернення отриманих у кредит грошових коштів.

У справі, що переглядається позивач заявив вимогу про стягнення відсотків за правомірне користування кредитними коштами у розмірі 10755,20 грн., відтак, суд не вправі зменшувати їх розмір.

Розмір процентів за користування кредитними коштами був визначений сторонами договору за їх взаємною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 Цивільного кодексу України, при цьому волевиявлення сторін на укладення та підписання договору було усвідомленим і добровільним. Відповідачка, укладаючи кредитний договір, мала можливість самостійно обрати фінансову установу для отримання кредиту, оцінити запропоновані умови кредитування та зважити на можливість їх виконання з огляду на своє фінансове становище. Крім того, згідно з умовами договору, вона мала право відмовитися від договору протягом 14 днів з дня його укладення без пояснення причин, у тому числі після отримання грошових коштів (п. 3.4. договору), однак таким правом не скористалася.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що у справі, яка переглядається, нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності.

Крім того, колегія суддів зауважує, що Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 07 вересня 2026 року по справі 552/672/23 відступила від висновків, які сформульовані у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі №679/1103/23, зазначивши, що: «суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень, оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору.

Натомість, оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може. Тобто у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом».

Враховуючи те, що ОСОБА_1 не пред`явила відповідних позовних вимог щодо оспорення кредитного договору № 162535 від 02 грудня 2024 року, то у суду відсутні підстави самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за вказаним договором у строки, передбачені договором щодо повернення суми позики та процентів за користування позикою не виконала, внаслідок чого у останньої виникла заборгованість за тілом кредиту та процентами.

З врахуванням встановлених обставин справи, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 , отримавши кредитні кошти у добровільному порядку та у встановлені договором строки, їх не повернула, відсотки у встановленому договором розмірі не сплатила, нею не надано суду доказів на підтвердження належного виконання зобов`язання за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів, а також відсотків, тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у розмірі, встановленому судом першої інстанції, а саме у розмірі 27 312,48 грн., яка включає 16 557,28 грн. заборгованість за кредитом, 10 755,20 грн. заборгованість за відсотками.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстав для його скасування з мотивів, викладених у апеляційній скарзі, колегія суддів не знаходить.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Сколівського районного суду Львівської області від 10 березня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 16 жовтня 2026 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Ванівський О.М.

Цяцяк Р.П.