Суд: Львівський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: щодо визнання права власності
Дата: 15 жовтня 2026 р.
Справа: №457/678/22
Суддя: Шандра М. М.
Справа № 457/678/22 Головуючий у 1 інстанції: Василюк Т.В.
Провадження № 22-ц/811/3070/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Шандри М.М.
суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.
секретаря: Чижа Л.М.
за участю: представника ОСОБА_1 – Юзефовича А.О.,
представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 24 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про визнання права власності,
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ФОП ОСОБА_4 про визнання права власності, в якому просив визнати за ним право власності на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 .
Свої вимоги мотивував тим, що 11.10.2008 між ним та ФОП ОСОБА_4 було укладено попередні договори купівлі-продажу квартир, посвідчені приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Кіселичник І.М. за реєстраційними номерами 1485, 1490, 1486, 1488, 1487, 1489. Відповідно до пункту 1.1. вказаних попередніх договорів, сторони домовились про укладення основних договорів купівлі-продажу в термін не пізніше 30.12.2009, на підставі яких відповідач зобов`язувався передати у власність позивача шість квартир за АДРЕСА_2 , загальними площами: 43,6 кв.м, 40,7 кв.м, 39,3 кв.м, 43,6 кв.м, 40,7 кв.м та 36,4 кв.м відповідно, за адресою: АДРЕСА_3 (пункт 2.1. попередніх договорів), а позивач, в свою чергу, зобов`язувався прийняти у власність об`єкти нерухомості та сплатити за них грошові кошти в загальній сумі 1 832 250,00 грн. Крім цього, відповідно до умов пункту 5.4. попередніх договорів купівлі-продажу, для забезпечення виконання зобов`язання по укладенню в майбутньому основних Договорів купівлі-продажу об`єктів нерухомості, позивач сплатив на користь відповідача аванс в розмірі 99 відсотків від вартості об`єктів нерухомості.
Рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 28.02.2012 у справі № 2-1324-405/11 стягнуто з ОСОБА_4 на користь позивача кошти у розмірі 362 785,20 доларів США. Зазначене рішення суду було частково скасоване рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області від 30.05.2012 року у справі №1324/2-405/11, та вирішено стягнути кошти по курсу згідно умов попередніх договорів у національній валюті в розмірі 1 813 927,50 грн. У зв`язку з невиконанням зазначених рішень суду, позивач змушений був звернутись з відповідним позовом до Галицького районного суду Івано-Франківської області, яким ухвалено рішення від 28.10.2015 у справі №341/1228/15 про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в сумі 1 524 176,41 грн. Відтак, на виконанні органів ДВС перебувало зведене виконавче провадження ВП№ 52005462 про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в загальній сумі 3 338 103,91 грн.
Ухвалою Трускавецького міського суду від 09.12.2016 у справі № 1324/405/11, яка залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 23.05.2017, встановлено факт наявності у відповідача незареєстрованого нерухомого майна, в тому числі - квартири АДРЕСА_4 , та вирішено звернути на нього стягнення. Внаслідок вжиття заходів примусового виконання рішень судів було передано на реалізацію, шляхом проведення електронних торгів, в порядку визначеному Міністерством юстиції України - «СЕТАМ» нерухоме майно, що належало відповідачу, а саме: квартиру АДРЕСА_5 , загальною площею 53,3 кв.м. – 766 000,00 грн, квартиру АДРЕСА_6 , загальною площею 44,6 кв.м - 660000,00 грн, квартиру АДРЕСА_7 , загальною площею 61,6 кв.м. – 860 000,00 грн. За наслідком проведення третіх електронних торгів, призначених на 30.05.2017 реалізація вищезазначеного нерухомого майна не відбулась по причині відсутності учасників таких торгів. 30.05.2017 державним виконавцем, відповідно до листа за № 02.1-31/1221/В- 8/4944 та в порядку ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» було запропоновано позивачу залишити за собою вказане нерухоме майно. 31.05.2017 позивач надав письмову згоду на залишення за собою зазначеного нерухомого та нереалізованого майна за ціною третіх електронних торгів. 01.06.2017 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області при примусовому виконанні ВП №52005462 було видано постанови про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та акти державного виконавця про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, відповідно до яких позивачу передано у власність в рахунок погашення боргу наступне майно, а саме: квартиру АДРЕСА_5 , загальною площею 53,3 кв.м. - за ціною 536200,00 грн.; квартиру АДРЕСА_6 , загальною площею 44,6 кв.м. - за ціною 462 000,00 грн; квартиру АДРЕСА_7 , загальною площею 61,6 кв. м. за ціною 602000,00 грн.
Однак, в подальшому 13.06.2017 державним нотаріусом Трускавецької державної нотаріальної контори Панкевичом Р.І. було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії за № 134/01-16, якою відмовлено позивачу у видачі свідоцтв про придбання майна з прилюдних торгів на квартири АДРЕСА_8 . В подальшому державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори, як в.о державного нотаріуса Трускавецької державної нотаріальної контори, було видано відповідні Свідоцтва за реєстраційними номерами 3955 та 3956 відносно квартир АДРЕСА_9 та АДРЕСА_7 та проведено їх реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується відповідними витягами за № 149643358 від 14.12.2018 та за № 149647089 від 14.12.2018 відповідно. З огляду на викладене, позивач вважає, що належними та допустимими доказами довів наявність у нього майнового права на квартиру АДРЕСА_1 , тому просив задовольнити його позов.
Рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 24.02.2023 позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_4 , на користь ОСОБА_2 4620,00 грн сплаченого судового збору.
Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 , яка не брала участі у розгляді справи, подавши апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що саме ОСОБА_1 , а не ОСОБА_2 , має беззаперечне право на оформлення права власності на квартиру АДРЕСА_6 , оскільки набула його задовго до позивача по справі ОСОБА_2 , що підтверджується: попереднім договором купівлі-продажу від 09.11.2007 та розпискою про отримання коштів від відповідача по справі ОСОБА_4 ; договором відчуження майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва житлового призначення від 12.05.2010; договором про пайову участь у будівництві від 21.02.2015; правочином від 06.07.2016 про внесення змін до договору про пайову участь у будівництві від 21.02.2015; актом приймання передачі квартири від 29.07.2016; довідкою від 29.07.2016 ОК «ЖБК «Гарант» про сплату пайового внеску. Відповідачу ОСОБА_4 було достеменно відомо про те, що він не є власником квартири, і не був ним на час виникнення спірних правовідносин із позивачем ОСОБА_2 . Так само відомо про це і позивачу ОСОБА_2 , оскільки він був учасником судових справ з цього питання, де брала участь також і ОСОБА_1 . Зокрема, йдеться про справу № 813/2173/17 за позовом ОСОБА_2 до Державного нотаріуса Трускавецької державної нотаріальної контори про визнання неправомірними дій щодо відмови у видачі свідоцтв на нерухоме майно, зокрема на квартиру АДРЕСА_6 . За вказаних обставин вважає, що вимагаючи визнання права власності на квартиру та володіючи інформацією про оспорювання такого права саме ОСОБА_1 , ОСОБА_2 мав би подати позовну заяву саме до неї, а не до ОСОБА_4 . Вважає, що в межах даної справи позивач не обгрунтував, а суд не перевірив наявність підстав для визнання права власності, передбачені ст. 392 ЦК України. При цьому, будь-яких підстав для її застосування не було, з огляду на те, що відповідач ОСОБА_4 не оспорював права ОСОБА_2 , жодних документів, які б засвідчували право власності ОСОБА_2 останнім також не втрачались. Таким чином, вимога про визнання права власності не могла бути задоволена, оскільки є безпідставною, а обраний спосіб захисту неефективним, що є самостійною підставою для відмови у позові. Зазначає, що суд першої інстанції розглянув справу за позовом ОСОБА_2 без залучення до участі у справі особи, за якою фактично закріплене право на спірне майно - ОСОБА_1 , а також ОК «ЖБК «Гарант».
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Від ОСОБА_2 надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу.
У судовому засіданні апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 – ОСОБА_5 підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладений у ній, представник ОСОБА_2 – ОСОБА_3 заперечив проти задоволення апеляційної скарги.
Інші учасники справи у судове засідання апеляційної інстанції не з`явились, про причини неявки суду не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому їх неявка, відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи, який проводиться за їхньої відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.
Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).
Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам не відповідає.
З матеріалів справи вбачається, що 11.10.2008 ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_4 уклали попередні договори купівлі-продажу квартир, посвідчені приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Кіселичник І.М., реєстраційні номери 1485, 1490, 1486, 1488, 1487, 1489.
Відповідно до п.1.1. вказаних попередніх договорів ОСОБА_4 у термін до 30.12.2009 зобов`язувався передати у власність позивача шість квартир за АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 та АДРЕСА_15 , відповідно загальними площами: 43,6 кв.м, 40,7 кв.м, 39,3 кв.м, 43,6 кв.м, 40,7 кв.м та 36,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_3 .
Згідно з п.5.4. попередніх договорів купівлі-продажу для забезпечення виконання зобов`язання позивач сплатив на користь ОСОБА_4 аванс в розмірі 99 відсотків від вартості об`єктів нерухомості.
Рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 28.02.2012 у справі № 2/1324-405/11 задоволено позов ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_4 та вирішено стягнути з останнього кошти (аванс за попередніми договорами купівлі-продажу) у розмірі 362 785,20 дол. США.
Рішенням апеляційного суду Львівської області від 30.05.2012 рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 28.02.2012 у справі № 2/1324-405/11 скасовано в частині стягнення грошових коштів в іноземній валюті та ухвало в цій частині нове рішення, яким стягнено на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 1 813 927,50 грн.
Ухвалою Вищого Спеціалізованого суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.01.2013 рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 28.02.2012 в незміненій частині та рішення апеляційного суду Львівської області від 31.05.2012 залишено без змін.
Заочним рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 28.10.2015 у справі №341/1228/15-ц із ОСОБА_4 стягнуто на користь ОСОБА_2 інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов`язання в сумі 1 353 189,91 грн, три проценти річних від суми боргу в розмірі 167 332,50 грн та судові витрати в розмірі 3654 грн, всього – 1 524 176,41 грн.
На виконанні відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області перебувало зведене виконавче провадження ВП № 52005462 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 3 338 103,91 грн.
Внаслідок вжиття заходів примусового виконання рішень судів передано на реалізацію, шляхом проведення електронних торгів, у порядку визначеному Міністерством юстиції України – «СЕТАМ» нерухоме майно, що належить ОСОБА_4 , в тому числі: 1) квартира АДРЕСА_5 , загальною площею 53,3 кв.м. – 766 000,00 грн; 2) квартира АДРЕСА_6 , загальною площею 44,6 кв.м. - 660000,00 грн; 3) квартира АДРЕСА_7 , загальною площею 61,6 кв.м. - 860000,00 грн.
За наслідком проведення третіх електронних торгів, призначених на 30.05.2017 реалізація вищезазначеного нерухомого майна не відбулась у зв`язку з відсутністю учасників таких торгів.
30.05.2017 державним виконавцем, листом № 02.1-31/1221/В-8/4944, в порядку ст.61 Закону України «Про виконавче провадження» запропоновано позивачу залишити за собою вказане нерухоме майно.
31.05.2017 ОСОБА_2 надав письмову згоду на залишення за собою зазначеного нерухомого та нереалізованого майна за ціною третіх електронних торгів.
01.06.2017 супровідними листами № 02.1-31/1221/В-8/5026 та № 02.1-31/1221/В-8/5027 державним виконавцем оформлено та надано позивачу постанови про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, про що було складено та затверджено відповідні акти.
13.06.2017 державним нотаріусом Трускавецької державної нотаріальної контори Панкевичом Р.І. прийнято постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтв про придбання майна з прилюдних торгів на квартири АДРЕСА_8 .
В подальшому державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори, як в.о державного нотаріуса Трускавецької державної нотаріальної контори, було видано відповідні Свідоцтва за реєстраційними номерами 3955 та 3956 відносно квартир АДРЕСА_9 та АДРЕСА_7 та проведено їх реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується відповідними витягами за №149643358 від 14.12.2018 та за №149647089 від 14.12.2018.
Задовольняючи позов ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що позивач у встановленому законом порядку набув право власності на майно боржника – ФОП ОСОБА_4 , зокрема, на квартиру АДРЕСА_1 . Крім того, суд дійшов висновку про відсутність іншого, ніж судовий, способу захисту порушених прав позивача.
Звертаючись до суду із апеляційною скаргою, ОСОБА_1 покликалася на те, що оскаржуваним рішенням суду вирішено питання про її права та обов`язки.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з її аргументами з огляду на таке.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).
Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Конституційний Суд України у Рішенні від 11.12.2007 № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.
На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, незалучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок. І такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, має безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а і їх процесуальні права, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між заявником і сторонами спору не може братися до уваги.
Схожі за змістом висновки викладені Верховним Судом у постановах від 22.05.2019 в справі № 904/7274/17, від 09.07. 2019 в справі № 01/1494 (14-01/1494), від 13.10.2021 в справі № 917/1697/20.
Отже, під час вирішення питання, чи прийнято оскаржуване рішення про права, обов`язки, свободи чи інтереси особи, яка не брала участі в справі, суд має з`ясувати, чи буде в зв`язку із прийняттям судового рішення з цієї справи таку особу наділено новими правами, чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав, свобод та/або обов`язків у майбутньому (постанова Верховного Суду від 24 квітня 2024 року в справі № 548/1887/21 (провадження № 61-4306св23)).
Питання про те, чи вирішено судовим рішенням питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків особи, яка не брала участі у справі, має вирішуватись з урахуванням конкретних обставин справи та змісту судового рішення.
До подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 07.04.2020 в справі № 504/2457/15, а також Верховний Суд у постанові від 04.06.2020 в справі № 522/7758/14 та ухвалах від 20.01.2021 в справі № 202/2908/17 та ін.
Отже, наведеними нормами передбачено право особи подати апеляційну скаргу на судове рішення, ухвалене за результатами розгляду спору у правовідносинах, учасником яких є заявник, або у якому містяться судження про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи у відповідних правовідносинах, зважаючи на предмет і підстави позову.
Відповідно до попереднього договору купівлі-продажу від 09.11.2007 ОСОБА_4 зобов`язався передати у власність, а ОСОБА_6 зобов`язується прийняти у власність квартиру АДРЕСА_16 .
09.11.2007 на виконання вказаного правочину, ОСОБА_1 передала, а ОСОБА_4 отримав кошти, які становлять вартість Квартири, у сумі 41 000,00 дол. США, що підтверджується відповідною розпискою.
12.05.2010 між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_7 укладено договір відчуження майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва житлового призначення, відповідно до умов якого відповідач передав ОСОБА_1 майнові права на квартиру АДРЕСА_16 , а та їх прийняла.
21.02.2015 укладено договір про пайову участь у будівництві між Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «Гарант» та ОСОБА_8 , відповідно до якого ОСОБА_1 , як пайовик, вносить до кооперативу пайовий внесок у вигляді майнових прав на Квартиру, а кооператив зобов`язується добудувати, ввести в експлуатацію житловий будинок АДРЕСА_17 та передати ОСОБА_1 , як пайовику, у власність збудовану та введену в експлуатацію квартиру АДРЕСА_18 . Невід`ємною частиною цього договору є додаток № 2 – заява-згода Первинного власника, в якій ОСОБА_4 21.02.2015, посилаючись на п. 2.2.8 договору відчуження майнових прав від 12.05.2010, надав згоду ОСОБА_1 на укладення договору про пайову участь у будівництві з Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «Гарант».
В подальшому, правочином від 06.07.2016 про внесення змін до договору про пайову участь у будівництві від 21.02.2015 пункт 1.1 договору про пайову участь у будівництві викладено в наступній редакції: “1.1. За цим Договором Пайовик вносить до Кооперативу пайовий внесок у вигляді майнових прав на однокімнатну квартиру АДРЕСА_19 (надалі - квартира), а Кооператив приймає такий пайовий внесок та зобов`язується добудувати, ввести в експлуатацію житловий будинок АДРЕСА_17 та передати ОСОБА_9 у власність збудовану та введену в експлуатацію однокімнатну квартиру АДРЕСА_20 , згідно з актом приймання-передачі. Характеристики квартири, яким вона має відповідати для цілей цього Договору визначаються у Додатку № 1 до цього Договору, що є його невід`ємною частиною.».
29.07.2016 між Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «Гарант» та ОСОБА_1 підписано акт приймання-передачі квартири АДРЕСА_16 .
Крім цього встановлено, що у червні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом у справі № 813/2173/17 до державного нотаріуса Панкевича Р.І. про визнання неправомірними дій щодо відмови у видачі свідоцтв на нерухоме майно, зокрема, на квартиру АДРЕСА_6 . Постановою Верховного Суду від 29.09.2020 провадження у справі № 813/2173/17 закрито у зв`язку з порушенням правил юрисдикції та роз`яснено, що спір має вирішуватись у порядку цивільного судочинства. При цьому, у постанові Верховного Суду від 29.09.2020 зазначено: «з матеріалів справи вбачається, що до апеляційного суду зверталась з апеляційною скаргою особа, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права та інтереси ОСОБА_1 , та яка вважає, що саме вона є власницею квартири АДРЕСА_6 , загальною площею 44,6 кв.м, яку, серед іншого, позивач просить зареєструвати за ним. Вказує, що вона придбала цю квартиру в 2007 року згідно Попереднього договору купівлі-продажу квартири, укладеного між нею та ОСОБА_4 ».
Після закриття адміністративної справи Верховним Судом, спір розглядався Трускавецьким міським судом Львівської області в порядку цивільного судочинства, де ОСОБА_1 виступала як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору. Ухвалою Трускавецького міського суду Львівської області від 20.09.2021 позов ОСОБА_2 залишено без розгляду.
Також в провадженні судів перебувала цивільна справа № 457/726/17 за позовом ОСОБА_1 до обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Гарант», ОСОБА_4 , управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, третя особа – ОСОБА_2 , про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_16 та звільнення майна з-під арешту. У постанові Верховного Суду від 26.01.2022 вказаній справі зазначено: «за матеріалами справи ОСОБА_2 висловив бажання отримати спірну квартиру у власність в рахунок погашення боргу ОСОБА_4 , про що свідчить його звернення до нотаріуса і суду про визнання і оформлення права власності на спірну квартиру. Отже, саме ОСОБА_2 не визнає та оспорює право власності ОСОБА_1 на спірну квартиру, отже він повинен був брати участь у справі як відповідач».
Наведені обставини свідчать про наявність інтересу ОСОБА_1 щодо квартири АДРЕСА_16 , яка є предметом спору у даній справі та наявності у неї правового зв`язку зі сторонами спору.
При цьому ОСОБА_2 на момент звернення до суду із позовом у цій справі було відомо про те, що ОСОБА_1 заявляє права саме на квартиру АДРЕСА_16 .
За таких обставин ухвалення судового рішення про визнання за ОСОБА_2 права власності на спірну квартиру без залучення ОСОБА_1 до участі у справі безпосередньо зачіпає її правовий інтерес, оскільки суд вирішив питання про належність майна, щодо якого апелянт заявляє власні майнові права.
Пунктом 4 частини першої статті 376 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі (пункт 4 частини третьої статті 376 ЦПК).
За таких обставин, рішення суду слід скасувати та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про поворот виконання рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 24.02.2023.
Відповідно до частини першої статті 444 ЦПК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
Як вбачається із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, оскаржуване рішення суду першої інстанції вже виконане, і на його підставі позивачем ОСОБА_2 оформлене право власності на спірну квартиру (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2769172446020, номер відомостей про речове право: 51089043).
З огляду на доведеність факту виконання рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 24.02.2023, а також на ухвалення апеляційним судом судового рішення про відмову у задоволенні відповідного позову, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про поворот виконання рішення та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на спірну квартиру.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 24 лютого 2023 року скасувати та ухвалити нову постанову.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про визнання права власності – відмовити.
Заяву ОСОБА_1 про поворот виконання рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 24 лютого 2023 року – задовольнити.
Допустити поворот виконання рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 24 лютого 2023 року.
В порядку повороту виконання рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 24 лютого 2023 року скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2769172446020, номер відомостей про речове право: 51089043).
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її ухвалення.
Повний текст постанови складено: 16.10.2026
Головуючий
Судді
Оригінал: reyestr.court.gov.ua