Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №306/387/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 306/387/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

05 жовтня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Кожух О.А., Собослой Г.Г.

за участю секретаря судового засідання: Тайстра І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бухтоярова Оксана Василівна, на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 жовтня 2025 року, ухвалене головуючим суддею Кость В.В., в справі за позовом ОСОБА_1 до Свалявської міської ради про відшкодування моральної шкоди

встановив:

У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Свалявської міської ради про відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовано тим, що за наслідками неправомірних дій відповідача, які полягали у незаконному притягненні до адміністративної відповідальності за ст. 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке тривало з 31.08.2023 по 30.08.2024, у позивача наявні обґрунтовані підстави на відшкодування моральної шкоди.

З врахуванням вимог ст.ст. 1167, 1174, 1176 ЦК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду», ОСОБА_1 просив суд стягнення із Свалявської міської ради моральну шкоду в розмірі 36 336,00 гривень, у зв`язку з незаконним переслідуванням.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 жовтня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бухтоярова О.В., просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Зазначає, що склавши щодо нього постанову про адміністративне правопорушення за ст. 152 КУпАП, яка в подальшому була скасована рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.08.2024, а тому початком незаконного переслідування позивача є момент складання протоколу про адміністративне правопорушення від 31.08.2023 по день набрання рішення законної сили та тривав 12 місяців.

Оскільки він зазнав сильних душевних страждань, емоційного виснаження, що призвело до погіршення стану його здоров`я, вчинення дій щодо скасування незаконної постанови.

У відзиві на апеляційну скаргу Свалявська міська рада просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Вказує, що відшкодування моральної шкоди проводиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу. Проте, такі незаконні дії, які полягають лише у помилковому складенні щодо позивача протоколу та винесення постанови про адміністративне правопорушення, не призвели до завдання моральної шкоди позивачеві, оскільки ним не доведено належними та допустимими доказами наявність такої шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між діями уповноважених осіб та його моральними стражданнями, а також розміру такої шкоди.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави і доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступних доводів.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено наявність настання одночасно трьох умов за яких настає цивільно-правова відповідальність, а це: неправомірність (протиправність) дій посадових або службових осіб державного органу; спричинення шкоди; наявність причинно-наслідкового зв`язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Доводи позову не містять очевидних ознак протиправності чи свавільності посадових осіб Свалявської міської ради, які б спричинили порушення прав, свобод або інтересів позивача.

Апеляційний суд вважає такі висновки суду першої інстанції обґрунтованими з огляду на наступні доводи.

У ході апеляційного розгляду судом встановлено, що ОСОБА_2 зверталась до Відділу інспекції з благоустрою Свалявської міської ради на дії ОСОБА_3 та ОСОБА_1 щодо порушення ними Правил благоустрою території населених пунктів Свалявської міської ради та на підтвердження інформації викладеної в даній скарзі долучила до такої відео-докази, т.1, а.с. 134-139.

31.08.2023 року начальником відділу інспекції з благоустрою Свалявської міської ради Орос М.М. у відповідності до п.2 ч.1 ст.255 КУпАП складено протокол відносно ОСОБА_1 за те, що вчинив адміністративне правопорушення яке полягало в тім, що біля будинку АДРЕСА_1 було виявлено насип щеня на частині проїжджої дороги, чим порушено підпункт 21 пункту 11.4. Розділу 11 «Правил благоустрою території населених пунктів Свалявської міської ради» відповідальність за яке передбачена ст. 152 КУпАП. Від надання пояснень та підписання протоколу відмовився. До протоколу додані фотоматеріали, т.1, а.с.54.

Постановою за № 23 від 11.09.2023, адміністративна комісія при виконавчому комітеті Свалявської міської ради визнала ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 152 КУпАП та звільнила його від адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення у зв`язку з малозначністю такого порушення, оголосивши йому усне зауваження на підставі приписів ст. 22 КУпАП, т.1, а.с.56.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 серпня 2024 року у справі №306/670/24 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено і визнано постанову за № 23 від 11.09.2023 адміністративної комісії при виконавчому комітеті Свалявської міської ради протиправною та скасовано таку. Задовольняючи поданий позов суд першої інстанції виходив з того, що із доданої відповідачем до протоколу фото-таблиці не вбачається насипу щебеню на частині проїжджої дороги, внаслідок чого б було змінено рівень дороги, тому в діях ОСОБА_1 відсутній склад адмінправопорушення передбаченого статтею 152 КУпАП, т.1, а.с. 57-60.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах підстав та доводів позову і вимог апеляційної скарги, апеляційний суд керується наступними мотивами.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості відповідальності за шкоду, завдану органами державної влади чи місцевого самоврядування та їх посадовими особами, які є відмінними від загальних підстав деліктної відповідальності.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (частина перша статті 1173 ЦК України).

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (частина перша статті 1174 ЦК України).

Наведеними правовими нормами передбачено, що для покладення відповідальності за дії посадових осіб та органів державної влади чи місцевого самоврядування наявність їх вини не є обов`язковою. Проте цими приписами встановлена обов`язковість інших трьох елементів складу цивільного правопорушення, встановлення яких є необхідним для покладення відповідальності за завдану шкоду на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування. Усталеним у доктрині цивільного права та національній судові практиці є підхід, за якого для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади (тут і далі – йдеться також й про органи місцевого самоврядування, про що не зазначається з огляду на обставини цієї справи) у виді відшкодування шкоди має бути встановлено наявність одночасно трьох умов: неправомірність (протиправність) дії посадових або службових осіб державного органу; шкода; причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Тягар доведення наявності цих умов покладається на позивача, який звертається з позовом про відшкодування шкоди на підставі статей 1173, 1174 ЦК України (див. близькі за змістом висновки у пункті 8.49.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі № 925/556/21).

У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 вказано, що, застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Отже, для покладення відповідальності на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди обов`язковою є сукупність трьох умов: дії органу (посадових або службових осіб) повинні мати протиправний характер, шкода та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Вина посадових осіб органів державної влади не є обов`язковою. Тягар доведення наявності зазначених трьох умов покладається на позивача, який звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди.

Відповідно до статті 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є джерелом доказів у справі. Обов`язок зі збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Складання протоколу є процесуальною дією суб`єкта владних повноважень, яка спрямована на фіксацію адміністративного правопорушення та відповідно до статті 251 КУпАП є предметом оцінки суду як доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи щодо скасування постанови адміністративної комісії про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Та не дивлячись на це, протиправність дій чи бездіяльності посадової особи або органу є одним з обов`язкових елементів, встановлення якого створює сукупність підстав для виникнення обов`язку з відшкодування шкоди, завданої рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, оскільки за змістом статей 1173, 1174 ЦК України підлягає відшкодуванню шкода, завдана не будь-якими, а саме незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади чи його посадової особи.

Під протиправністю потрібно розуміти безпосередню суперечність (невідповідність) рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта.

При цьому, колегія суддів зазначає, що процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які полягають у фіксації адміністративного правопорушення, можуть бути оцінені на предмет відповідності закону чи іншому нормативному акту судом під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки оцінка таких дій без аналізу матеріалів про притягнення особи до адміністративної відповідальності сукупно з іншими доказами є неможливою.

Так, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області у рішенні від 19 серпня 2024 року у справі №306/670/24 дійшов висновку, що насип щебеня на частині проїжджої дороги відсутній у такій кількості, який би змінив рівень дороги. Та за цієї обставини в діях ОСОБА_1 відсутній склад адмінправопорушення передбаченого статтею 152 КУпАП. Зазначене твердження суду першої інстанції на думку колегії суддів є свідченням того, що адміністративна комісія при виконавчому комітеті Свалявської міської ради не в достатній мірі оцінила докази, які було долучено до протоколу адмінправопорушення від 31.08.2023 року та як наслідок дійшла до помилкового висновку стосовно винуватості ОСОБА_1 .

Колегія суддів вказує також на те, що відсутність у судовому рішенні, ухваленому за результатами розгляду справи про скасування постанови про притягнення до адміністративною відповідальності, висновків суду про невідповідність (суперечність) дій членів адміністративної комісії вимогам закону при ухваленні постанови про адміністративне правопорушення не перешкоджає зверненню особи до суду з вимогами про відшкодування шкоди за очевидно протиправні чи навіть свавільні дії посадових осіб.

У справах про відшкодування шкоди, завданої рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, його посадових осіб, позивач може доводити наявність очевидних ознак протиправності чи свавільності дій цих суб`єктів, які спричинили порушення прав, свобод або інтересів позивача.

Вирішуючи спір у справі про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності, суд загальної юрисдикції може встановити наявність у діях посадових осіб адміністративної комісії при виконавчому комітеті Свалявської міської ради під час ухвалення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ознак очевидної протиправності, таких як: відсутність повноважень у членів комісії на прийняття участі в засіданні адміністративної комісії; прийняття рішення за наслідками розгляду питання про адміністративну правопорушення членом комісія, який фактично був відсутнім при розгляді такого питання; прийняття адміністративною комісією рішення за відсутності долучених до протоколу про адміністративне правопорушення відповідних доказів, тощо. Отже, очевидний характер протиправності дій (бездіяльності, рішень) адміністративної комісії при виконавчому комітеті органу місцевого самоврядування може бути встановлений судом загальної юрисдикції, зокрема й тоді, коли такі дії (бездіяльність, рішення) явно суперечать вимогам закону та порушують права, свободи або інтереси осіб, які звернулися до суду.

Тож, у наведеній категорії справ суд, з огляду на підстави позову, при вирішенні питання про те, чи мали дії або бездіяльність органів влади, їх посадових осіб, які становили втручання в право особи, ознаки свавільності, повинен оцінювати: чи були передбачені законом підстави (умови) для відповідних дій адміністративної комісії (у контексті цієї справи), чи були вони виправданими (необхідними) та пропорційними до конкретних обставин.

Втручання не буде свавільним, якщо: воно відбулося згідно із законом; воно переслідує легітимну мету і є пропорційним до цієї мети; воно є необхідним у демократичному суспільстві.

Отже при вирішенні спору про відшкодування шкоди суд може встановити протиправний характер дій (бездіяльності, рішень) адміністративної комісії при виконавчому комітеті органу місцевого самоврядування як обов`язковий елемент деліктної відповідальності за наявності ознак очевидної протиправності чи навіть свавільності таких дій.

За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що адміністративна комісія при виконавчому комітеті Свалявської міської ради розглядаючи на своєму засіданні протокол про адміністративне правопорушення від 31.08.2023 року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, діяла у відповідності до приписів положень КУпАП та в межах своїх повноважень та за відсутності ознак свавільності таких дій, і не дивлячись на це скасування судом постанови адміністративної комісії у зв`язку із тим, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення не є тим фактом, який сам по собі підтверджує протиправність дій адміністративної комісії при виконавчому комітеті органу місцевого самоврядування щодо ухвалення постанови про визнання винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення.

А звідси, при не встановленні під час розгляду справи про скасування рішення адміністративної комісії при виконавчому комітеті органу місцевого самоврядування про адміністративне правопорушення невідповідності дій (бездіяльності) адміністративної комісії щодо ухвалення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, які б мали наслідком скасування такої постанови судом у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, можуть бути підставою для відшкодування шкоди органом місцевого самоврядування лише у тому випадку, якщо скасування судом справи у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення відбулося через очевидну невідповідність дій адміністративної комісії вимогам закону або в супереч своїх повноважень, що має ознаки свавільності.

Щодо наявності моральної шкоди

Наявність заподіяної шкоди є ще одним з обов`язкових елементів, наявність якого у сукупності з іншими двома створює підстави для покладення на орган місцевого самоврядування відповідальності у вигляді відшкодування особі шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (частина перша статті 23 ЦК України). Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина друга статті 23 ЦК України).

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (пункт 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц).

Під час розгляду справ про відшкодування моральної шкоди суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та на яких міркуваннях він у цьому базується, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, потрібні для відновлення попереднього стану. Водночас суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Наявність заподіяння моральної шкоди повинен довести позивач.

Порушення прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей, зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (рішення від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» (Rysovskyy v. Ukraine).

Отже, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у виді погіршення здоров`я, можуть підтверджувати завдання моральної шкоди.

З огляду на загальні засади доказування у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і яким є розмір її відшкодування.

Вирішувати такі спори потрібно з урахуванням того, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (статті 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Відтак позивач, звертаючись до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності, повинен довести, що внаслідок протиправних дій адміністративної комісії при виконавчому комітеті органу місцевого самоврядування під час ухвалення рішення щодо адміністративного правопорушення йому була заподіяна моральна шкода, зазначити, у чому вона проявлялася, а також обґрунтувати розмір її відшкодування.

Щодо наявності причинного зв`язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою

Третім обов`язковим елементом для покладення на орган місцевого самоврядування відповідальності за відшкодування особі шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи, — є причинно-наслідковий зв`язок між протиправними (неправомірними) діями (бездіяльністю) і заподіяною шкодою.

Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. Водночас причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди (див. висновки Верховного Суду, сформульовані у постанові від 20 січня 2021 року в справі № 197/1330/14-ц).

Верховний Суд у постановах від 20 березня 2019 року у справі № 918/203/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі № 904/3667/19 зробив висновок про те, що у справах про відшкодування шкоди доведення обґрунтованості вимог покладається на позивача, який має надати суду докази наявності шкоди, протиправності поведінки того, хто завдав шкоду, а також причинно-наслідкового зв`язку такої поведінки із завданою шкодою.

Саме лише задоволення позову щодо неправомірності дій адміністративної комісії при виконавчому комітеті органу місцевого самоврядування не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв`язку між діями такого органу його працівників (посадових осіб) та завданою шкодою. Причинний зв`язок (як обов`язковий елемент цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди) між протиправною поведінкою та шкодою проявляється у тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням особи до адміністративної відповідальності, встановлення протиправного характеру дій адміністративного органу, який ухвалив рішення про адміністративне правопорушення, не може оцінюватись як преюдиційний факт завдання моральної шкоди особі, відносно якої ухвалено постанову про визнання винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, і як наявність причинно-наслідкового зв`язку між цими обставинами.

Апеляційний суд з огляду на мотиви, наведені у цій постанові, не може погодитися з твердженнями позивача про те, що сам факт скасування постанови адміністративної комісії при виконавчому комітеті Свалявської міської ради, якою його було визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення презюмує завдання позивачу моральної шкоди.

У спірних правовідносинах шкода відшкодовується на загальних підставах, визначених статтею 1173 ЦК України, а тому обов`язковою умовою для покладення відповідальності на орган місцевого самоврядування за дії (бездіяльність) адміністративної комісії при виконавчому комітету та її посадових осіб у виді відшкодування шкоди є встановлення протиправності у діях цієї адміністративної комісії під час розгляду протоколу про адміністративне правопорушення.

Невідповідність вимогам закону дій адміністративної комісії при виконавчому комітеті Свалявської міської ради, яка за наслідками розгляду протоколу про адміністративне правопорушення ухвалила рішення про адміністративну відповідальність ОСОБА_1 , відповідальність за яке передбачена статтею 152 КУпАП, в цій справі судом першої інстанції не встановлена.

Тобто відсутність складу адміністративного правопорушення у діях позивача встановлена судом за результатами оцінки всіх доказів у справі № 306/670/24, не доводить очевидної протиправності дій адміністративної комісії чи її посадових осіб під час розгляду протоколу про адміністративне правопорушення та прийняття у зв`язку із цим відповідного рішення.

Оскільки, суд першої інстанції не встановив неправомірності у діях (бездіяльності) адміністративної комісії органу місцевого самоврядування під час розгляду протоколу про адміністративне правопорушення, а тому відсутні підстави для покладення відповідальності на орган місцевого самоврядування за ухвалення відповідного рішення у межах своїх повноважень у виді відшкодування шкоди.

Ураховуючи те, що у спірних правовідносинах скасування постанови адміністративної комісії при виконавчому комітеті Свалявської міської ради у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 відбулося не через невідповідність постанови вимогам закону або через інші протиправні дії адміністративної комісії під час розгляду протоколу про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов висновку, що оскільки у справі не встановлено підстав, визначених статтею 1173 ЦК України для відшкодування шкоди, у позивача не виникло право на відшкодування моральної шкоди, у зв`язку із чим відсутні підстави для задоволення позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування, за наведеними у скарзі доводами, апеляційний суд не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер і правильності висновків суду не спростовують.

А тому в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити на підставі приписів статті 375 ЦПК України, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Зважуючи на викладене та керуючись нормами статей 12, 81, 374, 375, 382-384 ЦПК України апеляційний суд

ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бухтоярова Оксана Василівна, залишити без задоволення.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 жовтня 2025 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови суду складено 15 жовтня 2026 року.

Головуючий:

Судді: