Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №608/443/25 — Чортківський районний суд Тернопільської області

Копія

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" жовтня 2026 р. Справа № 608/443/25

Номер провадження2/608/163/2026

Чортківський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Яковець Н. В.

з участю ОСОБА_1

позивачки ОСОБА_2

представника позивачки ОСОБА_3

відповідача ОСОБА_4

представника відповідача ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чортків цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В позовній заяві позивачка вказала, що 04 грудня 2024 року о 17 годині 40 хвилин в місті Чорткові по вулиці Володимира Великого, 12В ОСОБА_4 керував автомобілем марки «Аudi», д.н.з. НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та скоїв наїзд на неї, внаслідок чого завдав матеріальних збитків. 16 грудня 2024 року постановою Чортківського районного суду Тернопільської області ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень в дохід держави. Як вбачається із виписки травматолога у ОСОБА_2 діагностовано: асфікція правого колінного суглобу, закритий консолідуючий перелом, вказується, що дані травми отримані внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 04.12.2024 року. Внаслідок цього позивачка понесла матеріальні збитки на загальну суму 8 416 грн. Також позивачці у зв`язку із неправомірними діями відповідача, від яких вона отримала тілесні ушкодження, пошкодження майна, завдано і моральну шкоду, яка відобразилась у погіршенні стану здоров`я, постійного стресу, порушенням життєвих зв`язків. Розмір моральної шкоди ОСОБА_2 оцінює в сумі 10 000 гривень.

Відповідач ОСОБА_4 подав відзив на позов, в якому зазначив, що позову не визнає, вважає його безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню. Постановою суду встановлено, що під час дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено верхній одяг ОСОБА_2 , а не завдано тілесні ушкодження, а отже вказана постанова не є доказом у справі. У позовній заяві вказано, що згідно виписки травматолога у позивачки діагностовано: асфікція правого колінного суглобу, закритий консолідуючий перелом, вказується що дані травми отримані внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 04.12.2024. До позовної заяви долучено копію виписки травматолога від 08.01.25. Тобто позивачка звернулася до травматолога майже через місяць після дорожньо-транспортної пригоди, проте в неї є ушкодження внаслідок ДТП, про це вказано зі слів ОСОБА_2 , а не встановлено лікарем. У даній виписці відсутні будь-які штампи, печатки, прізвище лікаря, назва лікувальної установи. Таким чином, зазначена виписка травматолога не є належним, достовірним та допустимим доказом того, що ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 04.12.2024 року за участю ОСОБА_4 . Додані до позовної заяви чеки не можуть бути належними допустимими, достовірними та достатніми доказами матеріальної шкоди, яку понесла позивачка внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Ухвалою Чортківського районного суду Тернопільської області від 09 квітня 2025 року за клопотанням представника позивачки у справі призначено судово-медичну експертизу, проведення якої доручено експертам Чортківського бюро судово-медичних експертиз, на час проведення експертизи провадження зупинено.

09 травня 2025 року ухвалою суду поновлено провадження у справі у зв`язку з поверненням справи та ухвали без виконання.

Ухвалою Чортківського районного суду Тернопільської області від 04 червня 2025 року за клопотанням представника позивачки у справі призначено судово-медичну експертизу, проведення якої доручено експертам ДСП «Тернопільське обласне бюро судово-медичної експертизи», на час проведення експертизи провадження зупинено.

04 вересня 2026 року ухвалою суду поновлено провадження у справі у зв`язку з поверненням справи та ухвали без виконання.

23 вересня 2026 року закрито підготовче провадження в справі та призначено її до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 позовні вимоги підтримують, просять задовольнити з підстав, що викладені у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_5 позовні вимоги не визнають, просять відмовити в їх задоволенні, посилаючись на те, що в постанові про притягнення до адміністративної відповідальності встановлено пошкодження верхнього одягу позивачки, спричинення тілесних ушкоджень не підтверджується належними доказами.

Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно постанови Чортківського районного суду від 16.12.2024 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього штраф у вигляді 850 гривень в дохід держави та стягнуто судовий збір. Постанова суду від 16.12.2024 року набрала законної сили 27.12.2024 року. Як вбачається з даної постанови 04.12.2024 року о 17 годині 40 хвилин в місті Чорткові по вул. В. Великого, 12 В, ОСОБА_4 керував автомобілем марки “Audi” д.н.з. НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та скоїв наїзд на позивачку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок чого в ОСОБА_2 був пошкоджений верхній одяг, чим завдав матеріальних збитків останній та порушив п.12.1 ПДР України.

Згідно виписки травматолога вбачається, що 08.01.2025 у ОСОБА_2 діагностовано: асфікція правого колінного суглобу, закритий консолідуючий перелом, зі слів хворої травма внаслідок ДТП 04.12.2024 року.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свою цивільного права у разі його порушення.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За змістом статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором та/або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до ст. 22 Цивільного Кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом вказаної норми, за загальним правилом: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала, шкода підлягає відшкодуванню.

Проте із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Питання страхування відповідальності власників транспортних засобів регулюється не тільки національним законодавством, а й міжнародними нормами, і Україна як держава, яка прагне вступу в Європейський союз, в Угоді про асоціацію України з ЄС зобов`язалась здійснити заходи до підвищення гарантій забезпечення прав потерпілих від ДТП відповідно до Директиви 2009/103/ЄС щодо страхування цивільної відповідальності по відношенню до використання автотранспортних засобів та забезпечення виконання зобов`язань щодо страхування такої відповідальності.

Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції 2005 року зі змінами. Саме цим нормативним актом визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП, відшкодування заподіяної шкоди.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду згідно з постановою від 14 грудня 2021 року у справі №147/66/17 відшкодування шкоди особою, яка її завдала можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницю між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи на час вчинення ДТП у відповідача діяв поліс № ЕР-221492025 укладений між ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієна Іншуранс Груп»» та ОСОБА_6 на автомобіль марки “Audi” д.н.з. НОМЕР_1 . Отже, на час вчинення ДТП діяли норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції 2005 року зі змінами (надалі Закон), який регулював відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і був спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до вимог ст. 6 Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом ст. 20-1.1. Закону у разі зміни власника забезпеченого транспортного засобу договір страхування зберігає чинність до закінчення строку його дії. У разі відчуження забезпеченого транспортного засобу права та обов`язки страхувальника переходять до особи, яка прийняла такий транспортний засіб у свою власність.

Норми ст. 29 Закону передбачають, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно ст. 33.1.4 Закону у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний, зокрема: невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон на свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обв`язок, він має підтвердити це документально.

Відповідно до вимог ст. 35.1. Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплативши страхове відшкодування за договором майнового страхування (ст.36.4.Закону).

Відповідно до підпункт 37.1.3 пункту 37.1 статті 37 Закону, у страховика обов`язок здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату) не виникає тоді, коли має місце неналежна поведінка з боку потерпілого, а саме: невиконання обов`язків, визначених Законом, якщо це призвело до неможливості страховика встановити факт ДТП, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди; неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року з моменту ДТП, якщо шкода заподіяна майну потерпілого.

Таким чином, Закон передбачає, що потерпілий, який володіє правом на майнове відшкодування заподіяної йому шкоди, повинен вчинити ряд активних дій, які б свідчили про його волевиявлення щодо здійснення цього права. Вказані активні дії потерпілого закон пов`язує, зокрема, із поданням заяви про страхове відшкодування впродовж визначеного законом строку (підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV), зі сприянням у визначенні характеру та розміру збитків (пункт 331.1 статті 331 Закону), отже право позивача на відшкодування шкоди має визначені законом межі та порядок реалізації.

Згідно із ст. 77-81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Отже, в судовому засіданні встановлено, що позивачем, як потерпілою особою за наслідками ДТП 04.12.2024 року, по незалежних від відповідача обставинах, не реалізовано свого права на визначення розміру та відповідне страхове відшкодування матеріальної (моральної) шкоди в установленому законодавством порядку, а у страховика, не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, зважаючи на бездіяльність позивача.

Крім того, позивачка не захистила свого права шляхом звернення до суду до страховика звернувшись з позовом про відшкодування шкоди на підставі існуючих договірних зобов`язань, обґрунтувавши свою бездіяльність, поновивши строк та довівши, що не звернення до страховика (страхової компанії) обумовлене обставинами, які не залежали від її дій, та нею здійснено розумні, необхідні та достатні заходи щодо такого відшкодування.

Натомість, позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача по справі, який під час вчинення ДТП керував зазначеним транспортним засобом та просила суд стягнути з відповідача 8416 гривень матеріальної та 10000 гривень моральної шкоди.

Як вже судом зазначалося, встановленими та такими, що не підлягають повторному доказуванню в межах цієї справи, є обставини здійснення відповідачем наїзду на позивачку та пошкодження внаслідок ДТП її одягу. Разом з тим зазначена постанова не містить відомостей про заподіяння позивачці будь-яких тілесних ушкоджень, їх характер, локалізацію чи ступінь тяжкості.

Відсутність у постанові таких відомостей сама по собі не свідчить про те, що тілесних ушкоджень не існувало, однак зазначена постанова не може бути доказом їх наявності. Отже, факт отримання тілесних ушкоджень саме внаслідок спірної ДТП підлягав доведенню позивачкою на загальних підставах.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу, а також їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди, позивачка посилалася на те, що внаслідок ДТП отримала тілесні ушкодження, у зв`язку з якими в подальшому проходила лікування та понесла відповідні витрати.

Однак, безпосередньо після дорожньо-транспортної пригоди відомостей про наявність у позивачки тілесних ушкоджень зафіксовано не було. Постанова у справі про адміністративне правопорушення таких обставин не містить.

З метою з`ясування питання щодо наявності у позивачки тілесних ушкоджень, їх характеру, давності, механізму виникнення та можливого причинного зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою судом було призначено судово-медичну експертизу.

Разом з тим матеріали були повернуті експертною установою без виконання експертизи у зв`язку з недостатністю медичної документації, необхідної для вирішення поставлених перед експертом питань.

При цьому суд наголошує, що повернення матеріалів без виконання експертизи не є доказом відсутності у позивачки тілесних ушкоджень, однак водночас воно не дає суду можливості встановити на підставі спеціальних знань факт їх наявності, характер, давність та причинний зв`язок із ДТП.

Інших належних та достатніх доказів, які у своїй сукупності дозволяли б достовірно встановити, що захворювання чи ушкодження, з приводу яких позивачка надалі зверталася за медичною допомогою та несла витрати, виникли саме внаслідок спірної дорожньо-транспортної пригоди, суду не надано.

Сам по собі факт придбання лікарських засобів, оплати медичних послуг чи проведення обстежень підтверджує факт відповідних витрат, проте не підтверджує їх причинного зв`язку саме із ДТП.

Такий підхід узгоджується з висновком Верховного Суду у постанові від 28 травня 2025 року у справі № 201/8212/18, відповідно до якого для відшкодування витрат на лікування недостатньо лише платіжних документів: повинні існувати також медичні документи, які підтверджують необхідність відповідного лікування та причинний зв`язок між ДТП і понесеними витратами.

З огляду на наведене суд доходить висновку, що позивачкою не доведено належними, допустимими та достатніми доказами факту отримання тілесних ушкоджень внаслідок спірної ДТП та причинного зв`язку між дорожньо-транспортною пригодою і витратами, заявленими до відшкодування як матеріальна шкода.

У зв`язку з цим вимога про стягнення 8 416 грн. матеріальної шкоди в частині витрат на лікування задоволенню не підлягає.

Водночас суд враховує, що постановою у справі про адміністративне правопорушення безпосередньо встановлено факт пошкодження одягу позивачки.

Разом з тим сам факт пошкодження речей не є достатнім для визначення розміру майнової шкоди. Якщо позивачкою не надано належних доказів вартості пошкодженого одягу, ступеня його пошкодження, неможливості подальшого використання чи вартості відновлення, суд позбавлений можливості визначити розмір відповідних збитків на підставі припущення.

Тому за відсутності належного підтвердження вартості пошкодженого одягу вимоги про стягнення майнової шкоди і в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 23 ЦК України моральна шкода може полягати, зокрема, у фізичному болю та стражданнях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях у зв`язку з протиправною поведінкою щодо особи, а також у душевних стражданнях у зв`язку з пошкодженням її майна. Розмір відшкодування визначається з урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань та вимог розумності і справедливості.

Позивачка заявила до стягнення 10 000 грн. моральної шкоди, посилаючись, зокрема, на отримання тілесних ушкоджень, фізичний біль, подальше лікування, погіршення стану здоров`я, стрес, порушення звичайних життєвих зв`язків та пошкодження особистих речей.

Разом з тим обставини отримання тілесних ушкоджень, фізичного болю внаслідок таких ушкоджень, необхідності лікування саме у зв`язку з ДТП та погіршення стану здоров`я в причинному зв`язку з ДТП належними доказами не підтверджені.

Тому зазначені обставини не можуть бути покладені судом в основу визначення розміру моральної шкоди.

Однак, суд враховує, що сам факт наїзду транспортного засобу безпосередньо на позивачку та пошкодження її одягу встановлений судовим рішенням, яке набрало законної сили.

За своєю природою така подія об`єктивно здатна викликати в особи переляк, хвилювання, відчуття небезпеки та певний психологічний дискомфорт.

При цьому відсутність медичних документів сама по собі не завжди виключає можливість встановлення моральних страждань особи, яка була безпосереднім учасником ДТП.

Враховуючи характер правопорушення, встановлений факт безпосереднього наїзду на позивачку та пошкодження її речей, а з іншого боку - відсутність доказів тілесних ушкоджень, тривалого розладу здоров`я, істотних чи тривалих змін у її звичайному способі життя, суд вважає заявлений розмір моральної шкоди 10 000 грн. завищеним.

Керуючись засадами розумності, виваженості та справедливості, суд вважає достатнім стягнення з відповідача 2000 гривень моральної шкоди.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню, у стягненні матеріальної шкоди в розмірі 8 416 грн. слід відмовити у зв`язку з недоведеністю її розміру та причинного зв`язку із ДТП, а з відповідача на користь позивачки слід стягнути 2 000 грн. моральної шкоди.

Відповідно до ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги судом задоволено частково, що становить 10,86 % (2 000 х 100 : 18 416), а тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивачки сплачений судовий збір в сумі 131,54 гривень (1 211,20 х 10,86 : 100).

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141 ч.1, 247 ч.2, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) моральну шкоду в розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 131 (сто тридцять одну) гривню 54 копійки витрат по сплаті судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги Тернопільському апеляційному суду через Чортківський районний суд протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя:/підпис/

Згідно з оригіналом

Рішення набрало законної сили «____» _________________ 2026 року.

Оригінал рішення знаходиться в матеріалах справи № 608/443/25, яка зберігається в Чортківському районному суді Тернопільської області.

Суддя: Н. В. Яковець