Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №607/18130/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Суд: Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: за законом.

Дата: 04 жовтня 2026 р.

Справа: №607/18130/26

Суддя: Кунець Н. Р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.10.2026 Справа №607/18130/26 Провадження №2/607/7432/2026

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Кунець Н.Р.

за участі секретаря судового засідання Дмитрик В-М.Р.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Карпа Марія Михайлівна до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Карпа М.М. звернулась до суду із позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що ОСОБА_3 , перебуваючи у шлюбі з позивачем ОСОБА_1 , придбав незакінчений будівництвом житловий будинок, процент готовності якого становить 23 %, за АДРЕСА_1 . У 1991 році будівництво зазначеного житлового будинку було завершено. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Позивач вказує, що спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняли вона та донька померлого – ОСОБА_2 , як такі, що проживали разом із ним на момент смерті. При цьому, інших спадкоємців першої черги за законом, які б прийняли спадщину чи мали право на обов`язкову частку та прийняли її після смерті ОСОБА_3 , немає. Оскільки спірний будинок набутий під час шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , то частка спадкового майна після смерті ОСОБА_3 становить 1/2 і ділиться між спадкоємцями в рівних частках. Таким чином 1/4 частки успадковується позивачем та 1/4 частки успадковується відповідачем. Позивач та відповідач після смерті ОСОБА_3 з метою отримати свідоцтво про спадщину за законом, звернулися до нотаріуса з відповідною заявою. Однак, у зв`язку з відсутністю належної державної реєстрації спірного житлового будинку, нотаріусом видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії №148/02-31 від 26.05.2026. Відтак позивач просить визнати за нею право власності на 1/4 житлового будинку, за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 160,8 кв.м. , житловою площею 84,4 кв.м., в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24.08.2026 відкрито провадження у вказаній цивільній справі, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження. Окрім того, задоволено клопотання позивача та витребувано від приватного нотаріуса Тернопільського районного нотаріального округу Кравець Тетяни завірену копію спадкової справи №47/2026 заведеної після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

09.09.2026 судом зареєстровано копію спадкової справи №47/2026 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 надану приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Кравець Т. на ухвалу суду від 24.08.2026.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Карпа М.М. не з`явились, проте адвокат Карпа М.М. подала суду заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, проте подала заяву у якій просила суд розгляд справи проводити за її відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечує та просить позов задовольнити.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд, у відповідності з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, постановив здійснювати розгляд справи у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь–якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві, а також у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Дослідивши та оцінивши докази подані учасниками та витребувану судом копію спадкової справи № 47/2026 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , суд приходить до висновку про задоволення позову з огляду на таке:

Згідно з повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00058591212 від 26.05.2026, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрували шлюб 07.08.1982 у Великоглибочецькій сільській раді Тернопільського району Тернопільської області, про що складено актовий запис № 13.

Також з вказаного витягу вбачається, що до актового запису про шлюб № 13 вносились наступні зміни: 18.09.2013 про зміну прізвища ОСОБА_5 на « ОСОБА_6 » на підставі актового запису про переміну прізвища № 20 від 03.03.2000; 18.09.2013 про зміну прізвища, імені та по батькові ОСОБА_7 на « ОСОБА_1 » на підставі актового запису про переміну прізвища № 64 від 03.08.2000.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого 19.05.1983 Великоглибочецькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області, ОСОБА_8 народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Великий Глибочок, Тернопільського району, Тернопільської області, республіки УРСР, про що в книзі реєстрації актів про народження 19.05.1983 зроблено запис №28, та її батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

31.07.2003 ОСОБА_8 зареєструвала шлюб із ОСОБА_9 , у зв`язку із чим змінила прізвище на « ОСОБА_10 », що слідує із повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюбу № 0058590787 від 26.05.2026

Із Витягу з рішення загальних зборів колгоспників колгоспу «Перше травня» Тернопільського району від 23.03.1990 вбачається, що розглянувши заяву ОСОБА_3 загальні збори колгоспників колгоспу «Перше травня» вирішили передати в безстрокове користування ОСОБА_3 , який не являється членом колгоспу «Перше травня», земельну ділянку, розміром 0,08 га, на якій розташований житловий будинок, шо належить ОСОБА_11 у зв`язку з купівлею продажем.

Згідно з Виписки з Рішення Виконавчого комітету Великоглибочецької селищної Ради народних депутатів від 25.08.1990 «Про дозвіл на продовження індивідуального будівництва гр. ОСОБА_3 », Виконавчий комітет Великоглибочецької селищної Ради народних депутатів, розглянувши заяву гр. ОСОБА_3 та рішення загальних зборів колгоспників від 23.03.1990, вирішив погодитись з рішенням загальних зборів колгоспників колгоспу «1-Травня» про дозвіл на продовження індивідуального будівництва гр. ОСОБА_3 , у зв`язку з тим, що він купляє незакінчене будівництво у гр. ОСОБА_11

25.01.1992 державним нотаріусом Тернопільської районної державної нотаріальної контори Степановою Р.Г. видано ОСОБА_3 дублікат договору купівлі-продажу, який був посвідчений Тернопільською районною державною нотаріальною конторою 24.04.1990 та зареєстрований в реєстрі за №682, згідно з яким ОСОБА_11 продала ОСОБА_3 незакінчений будівництвом житловий будинок, що знаходиться у АДРЕСА_1 та розташований на присадибній земельній ділянці присадибних земель колгоспу «Перше травня» Тернопільського району.

За умовами п. 1 Договору купівлі-продажу на вказаній земельній ділянці розташований незакінчений будівництвом житловий будинок, процент готовності якого становить 23 %, загальною житловою площею по проекту забудови 60 кв.м. Цей незакінчений будівництвом житловий будинок належить продавцю ОСОБА_11 на підставі свідоцтва на забудову індивідуальної садиби, виданого виконкомом Тернопільської районної ради народних депутатів 24.02.1976.

Відповідно до п. 2 Договору купівлі продажу, всі права та обов`язки по добудові незакінченого будівництва бере на себе ОСОБА_3 . Продаж вчинено за суму 3 500 крб., які ОСОБА_3 заплатив продавцю ОСОБА_11 повністю до підписання цього договору.

Згідно з довідкою № 29/406 виданою відділом охорони при ВВС Тернопільського міськвиконкому, ОСОБА_3 працював у відділі охорони при ВВС Тернопільського міськвиконкому на посаді міліціонера з 1989 року.

Відповідно до довідки №07-10/1206 від 25.06.2026, виданою Білецькою сільською радою, неможливо надати інформацію за запитом щодо реєстрації осіб за адресою АДРЕСА_1 станом на 15.04.1991, у зв`язку з відсутністю погосподарських книг.

Згідно з довідкою № 07-10/1213 від 26.06.2026, виданою Білецькою сільською радою, з погосподарських книг, які з 1996 року по теперішній час наявні в сільській раді ОСОБА_3 – голова сім`ї, ОСОБА_5 – дружина, ОСОБА_8 – дочка, проживали за адресою: АДРЕСА_1 . По статусу земельної ділянки інформація відсутня.

Відповідно до інформаційної довідки №688 від 27.07.2026 Тернопільського районного госпрозрахункового бюро технічної інвентаризації, за матеріалами бюро, станом на 01.01.2013, державна реєстрація права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 в бюро не проведена.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 виданим Виконавчим комітетом Білецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області 22.06.2021.

Відповідно до Довідки №816 від 16.11.2021, виданої Великоглибочецьким старостинським округом Білецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, у будинковолодінні, що знаходиться у АДРЕСА_1 за наявними даними сільської ради на день смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , окрім померлого були зареєстровані та проживали: ОСОБА_1 , дружина – 1963 р.н.; ОСОБА_2 – 1983 р.н.; ОСОБА_12 – 2005 р.н.; ОСОБА_13 – 2010 р.н.

26.05.2026 ОСОБА_2 , що діяла від свого імені та, на підставі довіреності, від імені та в інтересах ОСОБА_1 , подала до приватного нотаріусу Тернопільського районного нотаріального округу Кравець Т.В. заяву про видачу на її ім`я та на ім`я ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті свого батька та чоловіка ОСОБА_1 – ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на належну їм частку у спадковому майні, що складається з житлового будинку за номером АДРЕСА_1 .

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №478827751 від 26.05.2026, будь-які відомості щодо права власності, інших речових прав, іпотеки, обтяження будинку АДРЕСА_1 , відсутні.

Постановою приватного нотаріуса Тернопільського районного нотаріального округу Кравець Т.В. №148/02-31 від 26.05.2026, відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , з підстав відсутності державної реєстрації права власності за спадкодавцем на вказаний будинок.

Згідно з технічним паспортом на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, який виготовлений 11.06.2026 Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації на замовлення ОСОБА_2 , будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами розташований за АДРЕСА_1 , побудований у 1991 році. Будинок садибного типу має загальну площу - 160,8 кв.м., житлову площу – 84,4 кв.м., допоміжну – 63,1 кв.м., літніх неопалювальних приміщень 13,3 кв.м. Усього під забудовою 244 кв.м., з них: під основною будівлею 170 кв.м.; під господарськими допоміжними будівлями і спорудами 74 кв.м.

Як роз`яснює Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своєму листі від 16.05.2013 №24-753/0/4-13 «Про практику розгляду цивільних справ про спадкування», при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків.

Згідно роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» положення статей 17, 18 Закону «Про власність» щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15.04.1991). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство.

Таким чином, при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків.

Відповідно до ст.13 Закону УРСР «Про власність» 1991 (далі - Закон), який втратив чинність у зв`язку з прийняттям ЦК 2004 року, об`єктами права приватної власності є жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, земельні ділянки, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення.

Громадянин набував право власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом (ч. 2 ст. 12 Закону ).

Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР 1963 року за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму. Статтею 227 ЦК УРСР передбачалася обов`язкова нотаріальна форма договору купівлі-продажу житлового будинку (квартири) і його реєстрація органами місцевого самоврядування.

За змістом ст. ст. 128, 153 ЦК УРСР 1963 року право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затв. Міністерством юстиції Української РСР №45/5 від 31.10.75 підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути довідки виконавчого комітету Ради депутатів трудящих, які видавалися у тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11.03.1985 №105 у 1985 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Проте, незважаючи на внесення записів у погосподарські книги, більшість громадян своє право власності в БТІ не зареєстрували (не оформили).

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31.01.1966, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13.12.1995 № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 набув право власності на незакінчений будівництвом житловий будинок, за АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, який був посвідчений Тернопільською районною державною нотаріальною конторою 24.04.1990 та зареєстрований в реєстрі за №682, що відповідало діючому на той час законодавству.

Будівництво вказаного будинку було закінчено у 1991 року, що слідує із відомостей наявних у технічному паспорті на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, який виготовлений 11.06.2026 Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації.

Крім того, довідкою № 07-10/1213 від 26.06.2026, виданою Білецькою сільською радою, підтверджується, що у погосподарських книгах, які з 1996 року по теперішній час наявні в сільській раді містяться відомості про проживання ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_8 у будинку, за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, суд вважає доведеним, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на законних підставах та у відповідності до діючого на той час законодавства набув право власності на спірний житловий будинок.

Водночас, згідно ст. 112 ЦК УРСР 1963 року майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам.

Відповідно до положень ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України, який діяв на час виникнення відносин щодо купівлі-продажу спірного майна, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Встановлено, що будинок, за адресою: АДРЕСА_1 був набутий ОСОБА_3 у шлюбі із ОСОБА_1 , а відтак такий належить їм на праві спільної сумісної власності, а тому частка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у праві спільної сумісної власності будинок, за адресою: АДРЕСА_1 становить .

Відтак, після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилась спадщина на належну йому частку житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України встановлено, щодо складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Згідно з ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Частиною 1 ст. 1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

За п.п. 4.18 п. 4 глави 10 розділу II "Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 за N 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони, обтяження іпотекою або арешту цього майна.

Підпунктом 4.21 п. 4 глави 10 розділу II вказаного порядку передбачено, що за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є дочка ОСОБА_2 та дружина ОСОБА_14 , які прийняли спадщину, як такі, що постійно проживали з померлим ОСОБА_3 на день смерті.

За умовами ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

З приписів ч. 1 ст. 5 ЦПК України вбачається, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно зі статтею 3 зазначеного Закону, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01.01.2013, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10.10.2018 у справі № 557/1209/16-ц, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18.

Так само у листі Вищого господарського суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» зазначено, що до 2004 року нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». При вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків.

У п. 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 № 127, міститься перелік об`єктів (будівельних робіт), які не належать до самочинного будівництва. Зокрема, зазначено, що до самочинного будівництва не належать індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 05.08.1992.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1992 № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення» (втратила чинність 30.12.2004) було встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва. Згідно з п. 84 постанови документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не вимагається в разі державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 05.09.1992.

Також відповідно до п. 42 вказаного вище Порядку документом, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку, господарської (присадибної) будівлі та споруди, прибудови до них, побудованих до 05.08.1992, є технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна.

Системний аналіз зазначених вище положень свідчить про те, що до 05.08.1992 законодавець не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності. Законодавство, чинне на той час, не пов`язувало виникнення права власності на житлові будинки з господарськими будівлями і спорудами з державною реєстрацією такого права. Відтак, її відсутність не свідчить про відсутність права власності, а правові засади прийняті в експлуатацію об`єктів, побудованих до 05.08.1992 року, відсутні.

Документом, що засвідчував факт існування об`єкта нерухомого майна і містив його технічні характеристики, був технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації.

11.06.2026 Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації на замовлення ОСОБА_2 виготовлено технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами розташований за АДРЕСА_1 , згідно якого останній побудований у 1991 році, а відтак у відповідно до п. 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна цей будинок не є самочинним будівництвом і не потребує введення в експлуатацію.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвічує його право власності.

Таким чином, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , будучи спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 має право на спадкування 1/4 частки житлового будинку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , проте позбавлена можливості реалізувати свої спадкові права через органи нотаріату, як і підтвердити своє право власності на вказану частину житлового будинку, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу та державної реєстрації за спадкодавцем, на вказаний будинок.

Аналізуючи вищенаведені обставини, враховуючи викладені вимоги законів, досліджені у судовому засіданні письмові докази, суд дійшов висновку, що спадкові права позивача ОСОБА_1 , як спадкоємця майна після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягають захисту в судовому порядку, шляхом визнання за нею права власності на 1/4 частку житлового будинку загальною площею 160,8 кв.м., з відповідною часткою господарських будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Керуючись ст.ст. ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 81, 82, 200, 206, 247, 259, 263, 265, 328, 392 ЦПК України, ст.ст. 16, 328, 392, 1216, 1217, 1218, ЦК України, ст. ст. 81, 125, 126 ЗК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Карпа Марія Михайлівна до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частку житлового будинку загальною площею 160,8 кв.м., з відповідною часткою господарських будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП – НОМЕР_3 , адреса місця проживання АДРЕСА_1 .

Представник позивача: адвокат Карпа Марія Михайлівна, РНОКПП – НОМЕР_4 , адреса місця праці вул. Шептицького, 1А/77, м. Тернопіль.

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП – НОМЕР_5 , адреса місця проживання АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складене 15.10.2026.

Головуючий суддя Н. Р. Кунець

Оригінал: reyestr.court.gov.ua