Постанова від 15 жовтня 2026 р. у справі №442/7188/26 — Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Суд: Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Дрібне хуліганство

Дата: 15 жовтня 2026 р.

Справа: №442/7188/26

Суддя: Курус Р. І.

Справа № 442/7188/26

Провадження №3/442/1738/2026

П О С Т А Н О В А

Іменем України

16 жовтня 2026 року Суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області Курус Р.І.,

розглянувши матеріали, що надійшли з Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої на АДРЕСА_1 ,

за ст. 173 КУпАП,

в с т а н о в и л а:

Відносно ОСОБА_1 10.09.2026 поліцейським ВРПП Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області Заберезним В.М. було складено адміністративний протокол серія ВБА №210267 за ст. 173 КпАП України, відповідно до якого ОСОБА_1 10.09.2026 протягом ночі у м. Дрогобичі на вул. Стефаника, навпроти церкви св. Трійці, перебуваючи у громадському місці, діючи умисно, розмалювала фарбою таблички в пам`яті зниклих та полонених військовослужбовців, чим порушила громадський порядок.

Поза увагою судді не може залишитись той факт, що постановою судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14.09.2026, протокол про адміністративне правопорушення серія ВБА №210267 відносно ОСОБА_1 за ст. 173 КпАП України був повернутий Дрогобицькому РВП ГУ НП у Львівській області на доопрацювання.

Однак, 14.10.2026 вказаний вище протокол був повторно направлений до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області без усунення недоліків, зазначених в постанові Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14.09.2026.

Відповідно до ч. 2 ст. 277 КУпАП справи про адміністративне правопорушення, передбачені ст. 173 КУпАП, розглядаються протягом доби.

Крім того, згідно вимог ст. 268 ч. 2 КУпАП при розгляді справ про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою.

Таким чином, при поданні даного адміністративного матеріалу до суду працівниками поліції повинна бути одночасно забезпечена явка особи, яка притягається до відповідальності з документом, що посвідчує її особу на визначені у протоколі про адміністративне правопорушення дату та час, оскільки засобами поштового зв`язку неможливо повідомити особу про розгляд справи протягом доби.

Однак, Дрогобицьким РВП не забезпечено присутність ОСОБА_1 при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП, яка є обов`язковою, та згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА № 210267 від 10.09.2026 не повідомлено належним чином ОСОБА_1 про розгляд справи, а лише зазначено, що розгляд справи відбудеться у Дрогобицькому міському суді, найменування якого відмінене від найменування суду, якому направлено справу про адміністративне правопорушення для розгляду.

Перевіривши матеріали справи, прихожу до наступного висновку.

Відповідно до ст. 254 КпАП України про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

За змістом ст. ст. 9-12, 280 КУпАП, підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за нормами КУпАП є встановлення в діянні цієї особи всіх обов`язкових ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною нормою КУпАП, зокрема об`єктивної та суб`єктивної сторони правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 245 КпАП України, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Приймаючи до уваги, що суд здійснює оцінку вже зібраних та наявних в матеріалах справи доказів, зазначення всіх ознак складу правопорушення має бути належно здійснене в протоколі про адміністративне у відповідності до ст. 256 КУпАП.

Згідно ст. 256 КпАП України у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це.

Направлений же до суду протокол містить виправлення щодо часу вчинення адміністративного правопорушення, яке ніким не засвідчено, проте відповідно до Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.11.2015 № 1376, а саме п.7 розділу ІІ не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення.

Крім цього, в протоколі не заначено місце його вчинення – вказано, що ОСОБА_1 10.09.2026 протягом ночі у м. Дрогобичі на вул. Стефаника, навпроти церкви св. Трійці, проте, вулиці Стефаника у м. Дрогобичі немає.

Крім цього, в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВБА № 210267 від 10.09.2026 року в графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності зазначено, що від надання пояснень ОСОБА_1 відмовилась.

Будь-які відомості щодо роз`яснення прав ОСОБА_1 при складанні протоколу в матеріалах справи – відсутні.

Відповідно до п.9 розділу ІІ вказаної Інструкції, у протоколі зазначаються, «дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення» - суть адміністративного правопорушення (повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол).

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.

Норми статті 173 КУпАП передбачають відповідальність за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, полягає у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому ставленні до громадян та інших діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Суб`єктивна сторона дрібного хуліганства полягає у неповазі до суспільства, у прагненні показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі.

Об`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку.

Громадський порядок - це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами система відносин, що складаються у громадських містах в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій.

Тобто, обов`язковою ознакою об`єктивної сторони даного правопорушення є порушення громадського порядку і спокою громадян.

Найбільш розповсюдженою формою дрібного хуліганства є нецензурна лайка у громадських місцях, непристойні висловлювання.

Іншою формою цього правопорушення є образливе ставлення до громадян, під яким необхідно розуміти докучливу поведінку, пов`язану з образливими діями, що зневажають честь і гідність людини та утискають будь-чию волю, до того ж у грубій розв`язній манері, а також насильницьке вторгнення в громадські місця всупереч забороні певних осіб, які слідкують за порядком.

Разом з тим, хуліганство відрізняється від інших дій, які за своїм проявом схожі на хуліганство, однак за своїм суб`єктивним проявом не утворюють складу даного адміністративного правопорушення.

Псування майна, без наслідків порушення громадського порядку та спокою громадян, не утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП.

В той же час, відповідальність за порушення правил благоустрою передбачена ст. 152 КУпАП.

Отже, в даному ж протоколі не вказано про вчинення ОСОБА_1 дій, зазначених у диспозиції ст.173 КУпАП, та які б підпадали під ознаки дрібного хуліганства, тобто, таких дій, що порушують громадський порядок та спокій громадян.

Крім цього, вчинення правопорушення у громадському місці передбачає наявність очевидців такої події, її відеозапис з камер спостереження тощо. Однак у протоколі про адміністративне правопорушення серії свідки вчиненого ОСОБА_1 правопорушення в графі «Свідки» не зазначені, хоча до протоколу долучені копії (без належного їх посвідчення) заяви та письмових пояснень ОСОБА_2 , при цьому, не зрозуміло її статус – свідок чи потерпіла особа.

Поряд з цим, до матеріалів справи долучено копію (без належного посвідчення) заяви ОСОБА_2 про кримінальне правопорушення, в якій остання просить притягнути до кримінальної відповідальності особу, яка пошкодила пам`ятні таблички в місті. В той же час, буд-які відомості стосовно розгляду такої заяви у визначений кримінально-процесуальним законом спосіб матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 2 ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

Звертаю увагу на те, що встановлене законом право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не підписувати протокол про адміністративне правопорушення не позбавляє її права на отримання копії протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі неможливості вручення копії протоколу про притягнення до адміністративної відповідальності безпосередньо особі, яка притягається до адміністративної відповідальності з поважних причин, відповідна посадова особа або компетентний орган повинні рекомендованим поштовим відправленням (із повідомленням про вручення та з описом вкладення) направити особі, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення за фактичним місцем її проживання.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні дані про те, що копія протоколу про адміністративне правопорушення була вручена особі, яка притягається до адміністративної відповідальності (відсутній підпис про отримання другого примірника протоколу або ж відомості про направлення другого примірника протоколу засобами зв`язку).

Вручення копії протоколу про адміністративне правопорушення є важливою гарантією того, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ознайомлена зі змістом діяння, яке ставиться їй у вину, та має можливість організувати ефективний захист своїх інтересів.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ґалстян проти Вірменії» протокол про адміністративне правопорушення, який містить обвинувачення та є головним доказом по справі, повинен мати відомості про точний час, коли цей документ був пред`явлений особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, та чи мала вона достатній час на ознайомлення з ним.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 254 КУпАП обов`язок вручити протокол про адміністративне правопорушення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, покладається на відповідний орган, який складав протокол.

Суд не має процесуального права проводити судовий процес без даних про вручення ОСОБА_1 копії протоколу про адміністративне правопорушення. Невручення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, другого примірника протоколу, - це істотне порушення права особи на захист водія, оскільки йому фактично у передбаченому законом порядку не пред`явлено адміністративне звинувачення, йому належно не вручено акт звинувачення, що передбачено ст. 254 КУпАП. Таке порушення є процесуальною перешкодою для притягнення до відповідальності. При цьому, суд не має повноважень на вручення копії протоколу, оскільки не є стороною обвинувачення. Це може бути виконано лише працівником поліції.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини деякі справи про адміністративні правопорушення за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. п. 21-22 рішення у справі Надточій проти України», п. 33 рішення у справі «Гурепка проти України»).

Ці обставини з урахуванням вимоги практики ЄСПЛ про те, що особливості процесуального розгляду справ про адміністративні правопорушення мають прирівнюватися до кримінального процесуального законодавства, є порушенням права особи, яка притягається до відповідальності на захист, оскільки йому належно не пред`явлено акт адміністративного звинувачення.

Згідно з приписами частини 3 статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справі про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Із врахуванням положень і тлумачень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.

Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Таким чином, сукупність наданих суду доказів не підтверджує належним чином факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи наведене, доходжу до висновку про необхідність закриття провадження в даній справі, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення в діянні ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст. 247, 256, 278 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и л а:

Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП - закрити у зв`язку з відсутністю в її діях складу даного адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Львівського апеляційного суду.

Суддя Курус Р.І.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua