Вирок від 14 жовтня 2026 р. у справі №461/7472/26 — Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/7472/26

Провадження № 1-кп/461/629/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.10.2026 м. Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові кримінальне провадження №12026141360001118 від 07.09.2026 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Стебник Львівської області, українця, громадянина України, непрацюючого, одруженого, має одну дитину, з середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого та відносно якого 06.08.2026 до Сихівського районного суду м. Львова направлено обвинувальний акт за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.382 КК України

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.382 Кримінального кодексу України -

в с т а н о в и в:

Постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11.06.2024 у справі №442/2921/24, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 2400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 гривень, з позбавленням його права керування транспортними засобами на строк п`ять років, та постановою Бориславського міського суду Львівської області від 20.08.2024 справа №438/942/24, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 2400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 гривень, з позбавленням його права керування транспортними засобами на строк п`ять років.

Так, ОСОБА_4 достовірно знаючи, що він позбавлений права керувати транспортним засобом, діючи умисно, всупереч вказаних постанов суду, які набрали законної сили, маючи реальну можливість їх виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, умисно, керував 04 березня 2026 року о 02:50 год автомобілем марки «Chevrolet» моделі «Lacetti» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , на перехресті вулиць Стрийська-Рубчака у м. Львові, після чого був зупинений працівниками поліції.

Умисні дії ОСОБА_4 кваліфіковані як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.

Крім цього, постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11.06.2024 у справі №442/2921/24, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 2400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 гривень, з позбавленням його права керування транспортними засобами на строк п`ять років, постановою Бориславського міського суду Львівської області від 20.08.2024 у справі №438/942/24, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 2400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 гривень, з позбавленням його права керування транспортними засобами на строк п`ять років, постановою Франківського районного суду м. Львова від 16.04.2026 у справі №465/2241/26, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу розміром однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, з позбавленням його права керування транспортними засобами на строк один рік та постановою Сихівського районного суду м. Львова від 13.05.2026 у справі №464/1594/26 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 7 (сім) років.

Однак, ОСОБА_4 достовірно знаючи, що він позбавлений права керувати транспортним засобом, діючи умисно, всупереч вказаних постанов суду, які набрали законної сили, маючи реальну можливість їх виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» умисно, повторно керував 06 вересня 2026 року о 09:50 год автомобілем марки «Chevrolet» моделі «Lacetti» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , на АДРЕСА_3 , після чого був зупинений працівниками поліції.

Умисні дії ОСОБА_4 кваліфіковані як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчинених кримінальних правопорушеннях визнав у повному обсязі та підтвердив обставини вчинених ним кримінальних правопорушень, викладених в обвинувальному акті. У вчиненому щиро розкаявся та просив суд суворо не карати.

Враховуючи те, що обвинувачений не заперечував фактичні обставини та судом було встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, переконавшись у добровільності та істинності його позиції, суд, роз`яснивши всім учасникам судового провадження правові наслідки ч. 3 ст. 349 КПК України та отримавши на це їх згоду, визнав не доцільним дослідження інших доказів у справі.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, які йому інкриміновані, доведена повністю.

Виходячи з вимог ст. 337 КПК України, зокрема те, що судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд, розглянувши дане кримінальне провадження дійшов висновку, що кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 382 КК України є правильною, оскільки останній вчинив умисне невиконання постанови суду, що набрали законної сили.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами станом на 6 листопада 2009 року) при призначенні покарання в кожному випадку мають суворо додержуватись вимоги ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Згідно п. 3 вищевказаної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

У відповідності до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України, скоєне обвинуваченим ОСОБА_4 , відноситься до категорії нетяжких злочинів.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

У досудовій доповіді вказано, що ОСОБА_4 має середній ризик вчинення повторного кримінального правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства.

Крім зазначеного, суд враховує обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_4 є щире каяття.

Обставинами, які обтяжують покарання ОСОБА_4 є вчинення кримінальних правопорушень особою, яка перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до ст. ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Загальні засади призначення покарання, визначені у ст. 65 КК України, наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Процес призначення покарання, а саме врахування усіх факторів, які мають бути взяті до уваги для обрання виду та розміру покарання, необхідно розцінювати як сукупність етапів, послідовність яких має значення для прийняття обґрунтованого судового рішення в цій частині. При цьому первинним етапом має бути оцінка ступеня тяжкості злочину, який має значною мірою звузити межі для прийняття конкретного рішення щодо виду та розміру покарання. Своєю чергою, наступним етапом вже є врахування обставин, які позитивно або негативно характеризують особу винного, та обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини, при яких його вчинено та особу обвинуваченого. Зокрема те, що ОСОБА_4 щиро розкаявся у вчиненому, одружений, має одну дитину, не працює, з середньою освітою, раніше не судимий, на обліку у КНП ЛОР «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень» не перебуває, а також те, що він брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Відтак, суд дійшов висновку про необхідність призначення йому покарання у виді позбавлення волі у межах санкції інкримінованої статті КК України.

Разом з тим, враховуючи вищенаведені обставини, на думку суду, виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 можливо без ізоляції від суспільства, а тому необхідно призначити йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України, із звільненням від відбування покарання з випробуванням та встановити іспитовий строк тривалістю 1 рік, який є достатнім для того, щоб винний в умовах здійснення контролю за його поведінкою довів своє виправлення.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлено.

Витрати, пов`язані із залученням експертів, відсутні.

Питання щодо речових доказів необхідно вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 12, 75, 382 КК України, 368-371, 373, 374, 376, 392 КПК України, суд -

у х в а л и в :

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 382 Кримінального кодексу України, та призначити покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від призначеного покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом однорічного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК України, а саме:

періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Після набрання вироком законної сили речові докази у справі, а саме:

Цифровий носій оптичний «DVD-R» диск із відеозаписами нагрудних камер (бодікамер) УПП від 04.03.2026, залишити у матеріалах кримінального провадження №12026141360001118 від 07.09.2026.

Цифровий носій оптичний «DVD-R» диск із відеозаписами нагрудних камер (бодікамер) УПП від 17.01.2026, залишити у матеріалах кримінального провадження №12026141360001118 від 07.09.2026.

Цифровий носій оптичний «DVD-R» диск із відеозаписами нагрудних камер (бодікамер) УПП від 06.09.2026, залишити у матеріалах кримінального провадження №12026141360001118 від 07.09.2026.

Цифровий носій оптичний «DVD-R» диск із відеозаписами нагрудних камер (бодікамер) УПП від 17.01.2026, залишити у матеріалах кримінального провадження №12026141360001118 від 07.09.2026.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не заперечувалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1