Постанова від 15 жовтня 2026 р. у справі №748/2093/26 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 748/2093/26Головуючий у 1 інстанції Хоменко Л. В.

Провадження № 33/4823/753/26

Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2026 рокумісто Чернігів

Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду Гусач О.М.,

за участю захисника особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності - адвоката Стрижака С. В. (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 23 липня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого по АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 665 грн. 60 коп. судового збору.

Як встановив суд, 24 червня 2026 року о 21 год. 26 хв. на 130 км автодороги М-01 Київ – Чернігів – Нові Яриловичі у с. Ягідне, Чернігівського району та області, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Mitsubishi L200», державний номерний знак спереду НОМЕР_1 , державний номерний знак позаду НОМЕР_2 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: дуже розширені зіниці очей, які не реагують на світло; виражене тремтіння пальців рук; поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження відповідно до встановленого порядку медичного огляду на стан сп`яніння відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин, постанову суду скасувати, а провадження у справі щодо нього закрити у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.

Зазначає, на порушення вимог ч. 1 ст. 268 КУпАП суд розглянув справу за його відсутності не зважаючи на те, що про час та місце судового розгляду він не був повідомлений належним чином, СМС - повідомлення на номер свого телефону він не отримував. Звертає увагу на те, що він постійно перебуває на військовій службі, а тому обмежений в можливості оперативно реагувати на судові рішення. Про дану постанову дізнався лише 04.08.2026.

Будучи належним чином повідомленими про час та місце судового розгляду, ОСОБА_1 у призначене судове засідання не прибув.

Захисником – адвокатом Стрижаком С.В. скерована до суду копія клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи у зв`язку із проходженням військової служби та неможливістю прибуття до апеляційного суду 16 жовтня 2026 року.

Апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення клопотання, оскільки ОСОБА_1 не обґрунтував об`єктивної неможливості взяти участь в апеляційному розгляді. З долученої до клопотання копії посвідчення про відрядження постає що ОСОБА_1 проходить службу на посаді інструктора та відряджений до військової частини НОМЕР_3 з метою залучення до проведення заходів БЗВП. Жодних даних про те, що останній безпосередньо приймає участь в бойових діях чи залучений для виконання бойового завдання матеріали справи не містять. Сам факт проходження військової служби не є безумовною підставою для повторного відкладення розгляду справи. При цьому суд враховує, що інтереси особи яка притягається до адміністративної відповідальності в судовому засідання представляє його захисник – адвокат Стрижак С.В.

Згідно з вимогами ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

З огляду на наведене та враховуючи, що відповідно до ст. 268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, не є обов`язковою, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1

15 жовтня 2026 року на адресу Чернігівського апеляційного суду від захисника ОСОБА_1 - адвоката Стрижака С.В. надійшли клопотання: про виклик співробітника патрульної поліції та ВСП.

В судовому засіданні за результатами розгляду клопотань поданих захисником апеляційний суд постановив про відмову у їх задоволенні, з підстав які викладені в мотивувальній частині цієї постанови.

Під час апеляційного розгляду захисник адвокат Стрижак С.В. підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Заслухавши аргументи захисника, переглянувши відеозапис, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з огляду на таке.

За змістом ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, або її захисником протягом 10 днів з дня винесення постанови.

У свою чергу, ОСОБА_1 порушує питання про поновлення строку апеляційного оскарження, яке належним чином мотивоване, а тому з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, строк на апеляційне оскарження необхідно поновити.

Відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами в стані наркотичного сп`яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ за № 1306 від 10 жовтня 2001 року, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Згідно п. 6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі-Інструкція), затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров`я.

За змістом статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №702191 від 25 червня 2026 року, в якому викладені обставини вчинення правопорушення; направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння; довідкою начальника ВАП УПП у Чернігівській області від 25.06.2026, згідно з якою ОСОБА_1 отримував посвідчення водія серії НОМЕР_4 від 18.07.2022; довідкою начальника ВАП УПП у Чернігівській області від 25.06.2026, згідно з якою ОСОБА_1 раніше не притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП; рапортом командира взводу № 2 роти № 3 БУПП в Чернігівській області ДПП лейтенанта поліції Деркача Є. В.; інформацією, яка розміщена на CD диску, на якому детально зафіксовано обставини, за яких було запропоновано особі пройти огляд на виявлення стану сп`яніння та причини відмови від його проходження /посилання на вказаний відеозапис міститься в протоколі/.

Наявний у справі протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, а також вимогам, передбаченим Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, містить усі необхідні реквізити та є належним і допустимим доказом.

Даний протокол є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним з джерел доказів, у силу положень ст. 251 КУпАП.

Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

Відповідно до ст. 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, апеляційним судом було досліджено відеозапис працівників поліції, на якому зафіксовано розвиток подій, що передували складенню протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та зміст якого підтверджує обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, а також висновки місцевого суду про наявність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Із переглянутого апеляційним судом відеозапису, доданому працівниками поліції до протоколу серії ЕПР1 №702191 від 25.06.2026 вбачається спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції. При спілкуванні з водієм, виникли підозри про перебування останнього у стані наркотичного сп`яніння. Поліцейський озвучив ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці та запропонував пройти огляд у закладі охорони здоров`я. На неодноразові пропозиції пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, водій уникав проведення такого огляду. Факт відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння зафіксовано на бодікамеру поліцейського, запис з якої переглянуто апеляційним судом та на одному з відеозаписів безперервно та чітко зафіксована відмова ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння. При цьому, працівник поліції неодноразово роз`яснював наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння та його права і обов`язки. Після цього поліцейський склав адміністративний протокол відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст.130 КУпАП, який потім оголосив останньому.

Апеляційним судом не встановлено порушень вимог ст. 266 КУпАП та «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».

Також, відсутні обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні особи до адміністративної відповідальності.

Зі змістом протоколу ОСОБА_1 був ознайомлений, в якому зазначено, що йому роз`яснювалися права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.

Посилання захисник на те, що судом першої інстанції не встановлено факту керування транспортним засобом є безпідставним та спростовується матеріалами справи.

Визначення терміну "керування транспортним засобом" наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Крім того, в рішенні № 404/4467/16-а від 20.02.19 ВС/КАС зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Таким чином, керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху - для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.

Відповідно до відомостей відеозапису, наявного у матеріалах справи, зафіксовано що автомобіль марки «Mitsubishi L200», державний номерний знак спереду НОМЕР_1 , державний номерний знак позаду НОМЕР_2 , був зупинений співробітниками ВСП на блокпосту, які в подальшому викликали працівників патрульної поліції. При цьому впродовж усього спілкування з поліцейськими ОСОБА_1 жодного разу не висловлював версію про те, що автомобілем він не керував, а це робила інша особа. Крім того сама обстановка, що зафіксована на відеозапису, на думку суду, також підтверджуєь, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом за обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.

Підставою для висловлення ОСОБА_1 вимоги про необхідність проходження огляду на стан сп`яніння стало суб`єктивне припущення поліцейського про перебування зазначеної особи у стані сп`яніння, яке ґрунтувалося на наявності у неї передбачених розділом 1 Інструкції ознак наркотичного сп`яніння.

Доводи захисника, що у ОСОБА_1 були відсутні ознаки наркотичного сп`яніння і у працівників поліції не було законних підстав для висунення вимоги щодо проведення огляду не є слушними.

Так, відповідно до ст. 266 КУпАП, п. 2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735, встановлення наявності або відсутності у водія ознак сп`яніння, а також прийняття рішення про необхідність проходження водієм відповідного медичного огляду або про відсутність такої необхідності, віднесені до дискреційних повноважень поліцейських уповноваженого підрозділу Національної поліції України.

За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху будь-які особисті міркування водія, зокрема суб`єктивна оцінка ним власного стану та його зовнішніх проявів, думки водія щодо упередженості поліцейських тощо, не спростовують необхідності проходження запропонованого працівником поліції огляду на стан сп`яніння, обов`язковість якого встановлена законодавством, та не є підставою для відмови від нього.

Таким чином, у водія ОСОБА_1 , у якого поліцейські виявили ознаки наркотичного сп`яніння, в силу вимог Правил дорожнього руху та ст. 266 КУпАП виник обов`язок пройти відповідний огляд на стан такого сп`яніння у встановленому законом порядку, так як «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі» (рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (OHalloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02).

Згідно з відеозаписом вимога поліцейського про необхідність проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння була чіткою і зрозумілою для сприйняття, а відповідь ОСОБА_1 була такою, що свідчила про відмову від проходження огляду.

Також, не встановлено обставин, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні особи до адміністративної відповідальності.

Апеляційний суд зазначає, що не ґрунтуються на вимогах закону доводи захисту про те, що ОСОБА_1 не підлягає притягненню до адміністративної за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки жодних даних про те, що він виконував бойове завдання, а автомобіль яким він керував, належить військовій частині матеріали справи не містять.

При цьому суд враховує, що транспортний засіб зупинили саме співробітники ВСП , які в подальшому і викликали поліцейських та весь час перебували на місці події.

Отже, висновки судді суду першої інстанції щодо кваліфікації дій ОСОБА_1 за частиною першою статті 130 КУпАП є законними та обґрунтованими.

Твердження адвоката про те, що ОСОБА_1 фактично перебував у стані крайньої необхідності, оскільки не міг залишити зброю, яка перебувала разом із ним, апеляційний суд вважає безпідставними.

Відповідно до статті 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.

Згідно зі ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Крайня необхідність - це випадок зіткнення двох інтересів, які рівною мірою охороняються законом, і при якій заради збереження більш важливого інтересу, заподіюється шкода меншому інтересові.

Крайню необхідність можна визнати правомірною лише при наступних обставинах (ознаках): небезпека не може бути усунена іншим шляхом, окрім як заподіяння шкоди, тобто крайня необхідність є єдиним засобом захисту від небезпечних дій; при крайній необхідності шкода завдається не джерелу небезпеки, а інтересам третіх осіб; шкода, яка заподіюється при крайній необхідності, повинна бути меншою, ніж та, яка попереджена.

Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об`єктивний, так і суб`єктивний критерії, проте визначальним має бути об`єктивний критерій.

На переконання апеляційного суду, доводи захисника про наявність в діях ОСОБА_1 передбаченої ст.18 КУпАП обставини, що виключає адміністративну відповідальність, є неприйнятними, недоведеними та не підтверджуються наявним у справі доказами.

Дослідивши та проаналізувавши сукупність зібраних доказів, в тому числі і зміст відеозапису, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання дій ОСОБА_1 такими, що були вчинені в стані крайньої необхідності у розумінні ст. 18 КУпАП.

Зазначені захисником обставини не позбавляли ОСОБА_1 , як водія транспортного засобу, обов`язку виконати вимоги п.2.5 ПДР.

Посилання ОСОБА_1 на те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції були порушені його права, оскільки розгляд справи було здійснено без його участі, не знайшло свого об`єктивного підтвердження, оскільки ст. 268 КУпАП визначений вичерпний перелік категорій справ про адміністративні правопорушення, участь у розгляді яких передбачає обов`язкову участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, проте ст. 130 КУпАП до цього переліку не входить.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження. Крім того, на офіційному сайті Чернігівського районного суду Чернігівської області, в розділі «Громадянам» у вкладці «Список судових справ, призначених до розгляду» з моменту призначення справи до розгляду були зазначені дата, час та місце розгляду справи, а в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що справа буде розглядатися саме в Чернігівському районному суді Чернігівської області.

Однак у вказану дату та час ОСОБА_1 до суду не з`явився та в матеріалах справи відсутні його клопотання про відкладення розгляду справи, а тому здійснення розгляду справи судом без участі ОСОБА_1 , відповідає вимогам ст. 268 КУпАП.

Окрім того, апеляційним судом надано можливість ОСОБА_1 реалізувати його право брати участь в судовому розгляді та надати пояснення з приводу обставин справи, якою він також не скористався.

Разом з тим, апеляційний суд зауважує, що у відповідності до ч. 3 ст. 256 КУпАП, ОСОБА_1 міг скористатися своїм правом та викласти в протоколі про адміністративне правопорушення зауваження з приводу обставин справи або дій працівників поліції, однак зазначеним правом не скористався.

Твердження апелянта про те, що під час розгляду даної справи судом не з`ясовано всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а також те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи і не доводять наявність в його діях складу вчинених правопорушень, повністю спростовуються дослідженими у судовому засіданні доказами.

Відтак, доводи ОСОБА_1 про відсутність у його діях події та складу адміністративного правопорушення є необґрунтованими і не заслуговують на увагу. Таку позицію слід розцінювати, як намагання ОСОБА_1 уникнути встановленої Законом відповідальності за скоєне.

Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.

Істотних та переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваній постанові про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та були підставою для її скасування або зміни, скаржником не наведено та під час апеляційного розгляду не встановлено.

Отже, викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він, керуючи транспортним засобом, відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, з чим погоджується і апеляційний суд.

Щодо клопотання захисника про виклик та допит у якості свідків співробітника патрульної поліції та ВСП апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 272 КУпАП як свідок у справі про адміністративне правопорушення може бути викликана кожна особа, про яку є дані, що їй відомі які-небудь обставини, що підлягають установленню по даній справі.

Свідком може бути будь-яка особа, стосовно якої в уповноваженого органу (посадової особи), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, є дані, що їй відомі обставини, які стосуються справи, що підлягають установленню. При цьому суд наголошує на тому, що жодних обов`язкових вимог про виклик та допит свідків чи інших осіб по справі у суді положення КУпАП не передбачають. Виклик свідків є правом, а не обов`язком суду та здійснюється лише на розсуд суду при необхідності встановлення додаткових обставин справи.

Крім того, варто зауважити, що патрульні поліцейські, які скали відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення, виклали свою позицію у відповідних документах, які долучені до матеріалів справи. Уся процедура оформлення матеріалів зафіксована на долучених до матеріалів про адміністративне правопорушення носіях інформації.

Суд зазначає, що цінність свідка полягає в його безпосередньому об`єктивному сприйнятті обставини справи за допомогою органів чуттів і відсутності юридичної зацікавленості у вирішенні справи. І саме з огляду на своє нейтральне становище людина здатна об`єктивно та правильно засвідчити події і факти так, як вони дійсно відбувалися для можливості уникнення формалізму та зловживання процесуальними правами.

Натомість, на підставі показань свідків не можуть встановлюватися факти, які з огляду на закон або звичай установлюються в документах.

Оскільки усі події вчинення адміністративного правопорушення, зафіксовані на боді - камери, відеозапис яких долучено до справи, в матеріалах справи є достатні дані щодо обставин адміністративного правопорушення, які узгоджуються між собою, є чіткими, несуперечливими суд вважає, що виклик співробітників патрульної поліції та ВСП не є необхідним.

Адміністративне стягнення накладено судом першої інстанції у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи ОСОБА_1 , ступеня його вини та в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як ОСОБА_1 , так і іншими особами.

Враховуючи, що при розгляді справи судом першої інстанції не допущено порушень вимог ст. 280 КУпАП, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у вчиненому правопорушенні, кваліфікацію дій та необґрунтованість накладеного стягнення, підстав для скасування, або зміни постанови суду не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання ОСОБА_1 задовольнити та поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови судді Чернігівського районного суду Чернігівської області від 23 липня 2026 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 23 липня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Чернігівського апеляційного судуО. М. Гусач