Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №592/6471/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №592/6471/26Головуючий у суді 1-ї інстанції - Корольова Г. Ю.

Номер провадження 33/816/1518/26Суддя-доповідач Басова В. І.

Категорія 483 КУпАП

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 жовтня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Басова В.І., з участю секретаря судового засідання Опанасенко Т.В., представника Сумської митниці Нестерова Д.О., ОСОБА_1 (в режимі ВКЗ), розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Суми апеляційну скаргу представника Сумської митниці Великодної Наталії Олександрівни на постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 19.08.2026, якою провадження у справі відносно

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Біла Церква Київської області, громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

закрито у зв`язку з відсутністю в її діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України,

встановила:

Постановою судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 19.08.2026 провадження у справі відносно ОСОБА_2 закрито у зв`язку з відсутністю в її діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.

Згідно протоколу про порушення митних правил №0001/UA805000/2026 від 02.01.2026 року ОСОБА_2 01.05.2025 о 20 год. 30 хв., через пункт пропуску «Рава-Руська - Хребенне» митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці вчинила дії, спрямовані на переміщення на територію України легкового автомобіля RENAULT KANGOO, номер кузова НОМЕР_2 з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_3 ; календарний рік виготовлення 2007; модельний рік виготовлення 2007, фактичною вартістю 1900 євро (89620,53 грн згідно курсу НБУ на час переміщення транспортного засобу через митний кордон України) з приховуванням від митного контролю, шляхом подання митному органу як підстави для переміщення документів (рахунок фактуру від 30.04.2025 № 25-2151, де зазначена вартість транспортного засобу у розмірі 1550 євро), що містить неправдиві відомості щодо вартості та одержувача (покупця) товару.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, представник Сумської митниці Великодна Н.О. звернулась з апеляційною скаргою та просила скасувати постанову судді, визнати ОСОБА_2 винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК, застосувавши до неї стягнення в межах санкції цієї статті.

В обґрунтовування апеляційних вимог посилається на те, що підставою для складання протоколу про порушення митних правил №0001/UA805000/2026 від 02.01.2026 стали результати перевірки інформації, отриманої від митних органів Королівства Нідерландів на запит Державної митної служби України. 01.05.2025 громадянка України ОСОБА_2 через пункт пропуску «Рава-Руська – Хребенне» ввезла на митну територію України автомобіль RENAULT KANGOO, VIN НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 . Підставою для переміщення автомобіля вона надала, зокрема, рахунок-фактуру від 30.04.2025 №25-2151, відповідно до якого автомобіль був придбаний для громадянина України ОСОБА_3 за ціною 1 550 євро. 07.05.2025 на підставі зазначених документів декларантом ТОВ «Автопорт-Сервіс» подано ЕМД №25UA805020002062U8, відповідно до якої автомобіль оформлено за фактурною вартістю 1 550 євро. Водночас із відповіді митних органів Королівства Нідерландів та рахунку-фактури від 30.04.2025 №25-1464 встановлено, що фактичним покупцем автомобіля була сама ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ), а його вартість становила 1 900 євро. Крім того, за результатами перевірки рахунку №25-2151 митними органами Нідерландів встановлено, що цей рахунок у системі продавця стосується іншого автомобіля, доставленого до Румунії клієнту Top Cars. Таким чином, на думку Сумської митниці, ОСОБА_2 під час переміщення автомобіля надала митному органу документ, який містив неправдиві відомості щодо його вартості та одержувача (покупця), чим вчинила дії, спрямовані на переміщення товару через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання документів, що містять неправдиві дані.

В судовому засіданні представник Сумської митниці Нестеров Д.О. апеляційну скаргу підтримав з підстав, викладених у ній. Просив скасувати постанову судді, визнати ОСОБА_2 винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК, застосувавши до неї стягнення в межах санкції цієї статті.

ОСОБА_1 проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, пояснивши, що умислу на вчинення порушення митних правил не мала. Необхідність термінового перетину державного кордону України була зумовлена виключно потребою повернутися додому у зв`язку з вагітністю та її ускладненнями, тому вона шукала можливість дістатися з Нідерландів в Україну не автобусом. У групі в месенджері вона домовилася про перегін автомобіля в Україну та надала свої паспортні дані. Через деякий час у визначеному місці зустріла чоловіка грузинської національності, який передав їй ключі від автомобіля, свідоцтво про його реєстрацію та додаток до нього. Приблизно за дві-три години до перетину державного кордону їй надіслали в електронному вигляді документи, які необхідно було пред`явити на митниці. Вона роздрукувала їх у приміщенні митниці та надала митному органу. За її словами, вона переміщувала транспортний засіб виключно як водій-перегонник на підставі довіреності. Після прибуття до Білої Церкви приблизно через день приїхав ОСОБА_6 , з яким вона домовлялася про доставлення автомобіля, та забрав його. ОСОБА_1 також зазначила, що жодних документів самостійно не складала й не заповнювала, грошових коштів не сплачувала, а ОСОБА_7 ніколи не бачила та не знає. З огляду на викладене вважає, що в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах поданих доводів, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для її скасування.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 458 МК, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення - сукупності юридичних ознак (об`єктивних і суб`єктивних), що визначають вчинене протиправне діяння як конкретне адміністративне правопорушення.

Тобто, при складанні протоколу про порушення митних правил враховуються ознаки складу правопорушення, які мають узгоджуватись з диспозицією статті, до відповідальності за якою притягується особа. У іншому випадку відсутність однієї із ознак складу правопорушення виключає можливість притягнення особи до відповідальності.

Згідно з ч. 1 ст. 483 МК України відповідальність передбачена, за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.

Отже, для висновку про наявність у діях особи складу цього правопорушення необхідно встановити не лише факт переміщення товару через митний кордон України та наявність у поданих митному органу документах неправдивих відомостей, а й те, що саме ця особа вчинила передбачені диспозицією ч. 1 ст. 483 МК України дії, а також її вину у їх вчиненні.

Відповідно до ч. 2 ст. 460 МК України перевізники несуть відповідальність за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу як підстави для переміщення цих товарів документів, що містять неправдиві відомості (стаття 483 цього Кодексу), виключно у разі якщо ці відомості стосуються кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, а перевізниками не вжито заходів до перевірки правдивості зазначених відомостей або у разі неможливості такої перевірки не внесено відповідного запису до міжнародної автомобільної накладної (CMR).

Таким чином, законодавець встановив спеціальне регулювання відповідальності перевізника у випадках, коли порушення митних правил полягає у поданні документів із неправдивими відомостями. За інших відомостей, зокрема щодо вартості товару, сама лише обставина перевезення товару не є достатньою правовою підставою для покладення на перевізника відповідальності за ч. 1 ст. 483 МК України.

З протоколу про порушення митних правил №0001/UA805000/2026 від 02.01.2026 слідує, що ОСОБА_2 інкримінується саме подання митному органу документів із неправдивими відомостями щодо вартості та одержувача автомобіля, а не щодо кількості вантажних місць, їх маркування чи номерів.

Разом із тим матеріалами справи не підтверджено, що ОСОБА_2 була декларантом цього транспортного засобу або особою, уповноваженою власником на здійснення декларування від його імені.

З наявної у матеріалах справи довіреності від 01.05.2025 року вбачається, що ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_2 придбати на його ім`я транспортні засоби та перегнати (транспортувати) їх до місця його проживання, а також керувати ними.

Зміст зазначеної довіреності не свідчить про надання ОСОБА_2 повноважень на визначення митної вартості транспортного засобу, подання митної декларації від імені ОСОБА_3 або вчинення інших юридично значимих дій щодо митного декларування товару.

При цьому відповідно до ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Згідно зі ст. 265 МК України декларантом може виступати особа, яка самостійно здійснює декларування у власних інтересах та від власного імені (утримувач митного режиму); особа, в інтересах та від імені якої здійснюється декларування (утримувач митного режиму в разі прямого представництва); особа, яка здійснює декларування в інтересах іншої особи (утримувача митного режиму), але від власного імені (непрямий митний представник).

Лише фізичне переміщення автомобіля через митний кордон України, навіть на підставі виданої власником довіреності, не свідчить про набуття особою статусу декларанта та не створює законних підстав для покладення на неї відповідальності за достовірність усіх відомостей, що містяться у документах на товар.

У цьому випадку судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_2 здійснювала транспортування автомобіля на підставі довіреності, а особою, відповідальною за фінансове врегулювання, у митній декларації зазначено ОСОБА_3 .

Пояснення ОСОБА_1 про те, що вона домовилася про перегін автомобіля в Україну через групу в месенджері, отримала транспортний засіб, ключі та реєстраційні документи, а документи для пред`явлення митному органу їй надіслали в електронному вигляді лише за дві-три години до перетину державного кордону; самостійно цих документів вона не складала й не заповнювала, коштів за автомобіль не сплачувала, а особу, зазначену в матеріалах справи як ОСОБА_7 , не знала та ніколи не бачила; після прибуття до Білої Церкви автомобіль забрала інша особа, з якою вона попередньо домовлялася про його доставлення, апелянтом не спростовано.

Наведені пояснення узгоджуються з установленими судом першої інстанції обставинами щодо переміщення автомобіля на підставі довіреності та зазначення в митній декларації іншої особи як відповідальної за фінансове врегулювання. Водночас матеріали справи не містять доказів, які б спростовували пояснення ОСОБА_1 у частині обставин отримання документів, її участі в їх оформленні або обізнаності щодо їх змісту та достовірності.

Зокрема, митним органом не доведено, що ОСОБА_1 брала участь у придбанні автомобіля, визначала його вартість, замовляла або отримувала рахунок-фактуру № 25-2151 від продавця, була обізнана про існування іншого рахунку-фактури № 25-1464 чи знала про невідповідність відомостей щодо покупця та вартості транспортного засобу. Так само не встановлено обставин, які б свідчили, що вона мала доступ до документів продавця або інших відомостей, за якими могла виявити зазначені розбіжності до їх пред`явлення митному органу.

За таких обставин висновок про те, що ОСОБА_1 усвідомлювала недостовірність відомостей у наданих їй документах та свідомо використала їх для переміщення автомобіля з приховуванням від митного контролю, ґрунтувався б на припущенні, а не на встановлених фактичних даних. Пред`явлення нею документів, отриманих від інших осіб, не доводить обізнаності про їх можливу недостовірність, якщо така обізнаність не підтверджена іншими доказами.

Відтак, оцінюючи доводи апеляційної скарги в сукупності з матеріалами справи та поясненнями ОСОБА_1 , апеляційний суд виходить із того, що сам факт пред`явлення нею митному органу документів, які згодом виявилися такими, що містять розбіжності з іншими документами продавця, не є достатнім для висновку про вчинення нею правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України за умови, що матеріали справи не містять належних та достатніх доказів того, що саме ОСОБА_2 визначала або повідомляла митному органу відомості щодо митної вартості автомобіля, подавала рахунок-фактуру як декларант чи діяла як уповноважена власником особа при здійсненні декларування.

Окремого аналізу потребує відповідь Інформаційного центру митниці Королівства Нідерландів, наявна в матеріалах справи, на яку посилається апелянт.

Зі змісту цієї відповіді вбачається, що за результатами перевірки діяльності компанії ОСОБА_8 встановлено наявність рахунку-фактури № 25-1464 від 30 квітня 2025 року на суму 1900 євро щодо автомобіля RENAULT KANGOO 32-ZK-GB. Водночас зазначено, що ім`я та адреса покупця, наведені в цьому рахунку-фактурі, не збігаються з даними рахунку-фактури № 25-2151, наданого українським органом влади. За інформацією нідерландської сторони, рахунок-фактура № 25-2151 стосувався іншої поставки - автомобіля, реалізованого клієнту Top Cars у Румунії. Крім того, у цій же відповіді зазначено про перевірку іншого рахунку-фактури та підтвердження оплати щодо автомобіля RENAULT KANGOO 32-ZK-GB, за результатами якої цей автомобіль був придбаний за ціною 1472 євро (а.с.59-60).

Таким чином, у матеріалах справи фігурують три різні грошові показники вартості автомобіля RENAULT KANGOO 32-ZK-GB: 1550 євро - сума, зазначена в рахунку-фактурі № 25-2151 та митній декларації; 1900 євро - сума рахунку-фактури № 25-1464; 1472 євро - вартість автомобіля, встановлена за результатами перевірки іншого рахунку-фактури та підтвердження оплати.

Наведені відомості підтверджують наявність розбіжностей у документах, що стосуються придбання транспортного засобу, однак не дають змоги зробити беззаперечний висновок, що фактична вартість автомобіля, переміщеного ОСОБА_1 становила саме 1900 євро, а сума 1550 євро була завідомо неправдивою.

Зокрема, відповідь іноземного митного органу містить інформацію про різні рахунки-фактури, різних покупців та різні суми, проте наявні в матеріалах справи відомості не усувають усіх сумнівів щодо співвідношення цих документів і того, яка саме сума відображає фактичну вартість автомобіля. Встановлення того, що рахунок-фактура № 25-2151 стосувався іншої поставки, не доводить автоматично ані фактичної вартості автомобіля в сумі 1900 євро, ані того, що ОСОБА_1 знала про невідповідність документа дійсним обставинам його придбання.

Відповідно до ст. 495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 489 МК України при розгляді справи суд зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, висновок про винуватість особи не може ґрунтуватися лише на встановленні факту переміщення нею товару та наявності розбіжностей у документах щодо такого товару.

Отже, митним органом не доведено ані того, що фактична вартість автомобіля становила саме 1900 євро, ані того, що ОСОБА_1 знала про недостовірність відомостей у документах, які їй передали для пред`явлення митному органу, або брала участь у їх підготовці чи використанні з метою приховування від митного контролю. За відсутності таких доказів сам факт переміщення автомобіля та пред`явлення документів не дає достатніх підстав для висновку про наявність у її діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про відсутність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення є обґрунтованим та відповідає встановленим обставинам справи.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 294 КУпАП, за наслідками апеляційного розгляду справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд має право залишити постанову суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу- без задоволення, або скасувати постанову повністю чи частково та ухвалити нову постанову, змінити її чи закрити провадження у справі.

Оцінивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що вказана справа була розглянута суддею суду першої інстанції повно, всебічно, об`єктивно, з наданням належної правової оцінки зібраним у справі доказам, а висновок щодо відсутністю в діях ОСОБА_2 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України є законним та обґрунтованим, тому відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваної постанови, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін

Керуючись статтями 294, 295 КпАП України,

постановила:

Апеляційну скаргу представника Сумської митниці Великодної Наталії Олександрівни на постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 19 серпня 2026 року залишити без задоволення, а постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 19 серпня 2026 року, без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддяБасова В. І.