Вирок від 14 жовтня 2026 р. у справі №497/1180/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 11-кп/813/2908/26

Справа № 497/1180/26

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2026 м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5

прокурора: ОСОБА_6

обвинуваченого: ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, кримінальне провадження № №12026162270000059 від 22.01.2026 відносно ОСОБА_7 ( ОСОБА_7 ), обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 3 ст. 307 КК України,

за апеляційною скаргою прокурора Болградської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_11 на вирок Болградського районного суду Одеської області від 11 серпня 2026 року

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст оскарженого судового рішення

Цим вироком ОСОБА_7 ( ОСОБА_7 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вулканешти Республіки Молдова, громадянина Республіки Молдова, перебуваючого у цивільному шлюбі та маючого на утриманні одну малолітню дитину, не працюючого, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 3 ст. 307 КК України та призначено йому покарання:

за ч.1 ст. 307 КК України - у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки;

за ч.3 ст. 307 КК України, із застосуванням ч.1 ст. 69 КК України, - у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) років 6 (шість) місяців з конфіскацією майна, належному останньому на праві власності.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_7 ( ОСОБА_7 ) остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців, з конфіскацією майна, належному останньому на праві власності.

До набрання вироком законної сили продовжено обраний щодо обвинуваченого ОСОБА_7 ( ОСОБА_7 ) запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 ( ОСОБА_7 ) обчислено з моменту його затримання, а саме з 17 лютого 2026 року.

Скасовано арешт, накладений ухвалою Болградського районного суду Одеської області від 23.02.2026.

Вирішено питання щодо долі речових доказів та стягнення процесуальних витрат.

Суд встановив, що в осені 2025 року, більш точні дату та час судом не встановлені, у ОСОБА_7 ( ОСОБА_7 ), виник умисел спрямований на незаконне придбання з метою подальшого збуту наркотичних засобів та психотропних речовин наркозалежним особам для рекреаційного вживання на території м. Болграда Одеської області з метою власного збагачення.

Надалі, продовжуючи реалізацію свого умислу, у жовтні 2025 року, більш точні дату та час судом не встановлені, ОСОБА_7 , перебуваючи за місцем свого мешкання: АДРЕСА_1 , через приховану інтернет мережу «DarkNet», вступив в протиправну змову з невстановленою особою щодо придбання наркотичних засобів, обіг яких обмежено - канабіс та смоли канабісу, а також психотропної речовини, обіг якої заборонено - амфетамін.

При цьому він порушував вимоги ст.ст. 7,12, 19, 20 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 згідно з якими діяльність з обігу наркотичних засобів і психотропних речовин, включених до таблиці ІІ визначеної Постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин прекурсорів», на території України забороняється, окрім як певними суб`єктами господарювання (юридичними особами) за наявності в них відповідної ліцензії на здійснення відповідних видів діяльності, що видається у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України №589 від 03.06.2009 «Про затвердження Порядку провадження діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та контролю за їх обігом».

У подальшому, у жовтні 2025 року, більш точні дату та час судом не встановлені, ОСОБА_7 отримав у відділенні №1 поштово-кур`єрської компанії товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта», за адресою: Одеська область, м. Болград, пр-т Соборний, 85, пакунок, що містив наркотичні засоби, обіг яких обмежено - канабіс та смолу канабісу, а також психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, включені до таблиці ІІ, визначеної Постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» (зі змінами в редакції Постанови КМУ від 24.05.2024 №653).

Таким чином ОСОБА_7 з метою подальшого збуту наркозалежним особам для рекреаційного вживання на території м. Болград Одеської області незаконно придбав наступні речовини: - наркотичний засіб, обіг якого обмежено - канабіс, із вмістом тетрагідроканнабінолу, що перевищує обмеження, встановлені цим Законом, загальна маса якого становить 13,49 грамів; - наркотичний засіб, обіг якого обмежено - смолу канабісу, із вмістом тетрагідроканнабінолу, що перевищує обмеження, встановлені цим Законом, загальна маса якого становить 40,847 грамів; - психотропну речовину обіг якої обмежено - амфетамін, маса якого становить 1,344 грамів.

Зазначений пакунок, що містив вказані наркотичні засоби та психотропну речовину, ОСОБА_7 переніс до місця свого мешкання, за адресою: АДРЕСА_1 , де з метою подальшого збуту почав їх розподіл на окремі порції з подальшим пакуванням у зіп-пакети.

Надалі, з метою подальшого збуту на території м. Болград Одеської області вищевказаних наркотичних засобів та психотропної речовини, ОСОБА_7 , продовжив незаконно зберігати за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 : наркотичний засіб, обіг якого обмежено - канабіс, із вмістом тетрагідроканнабінолу, що перевищує обмеження, встановлені цим Законом, загальна маса якого становить 13,49 грамів; наркотичний засіб, обіг якого обмежено - смолу канабісу, із вмістом тетрагідроканнабінолу, що перевищує обмеження, встановлені цим Законом, загальна маса якого становить 40,847 грамів та психотропну речовину обіг якої обмежено - амфетамін, маса якого становить 1,344 грамів. які включені до Таблиці ІІ, визначеної Постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» до 17.02.2026, коли під час обшуку за місцем мешкання останнього вказані наркотичні засоби та психотропна речовина були виявлені та вилучені працівниками поліції.

Окрім цього, наприкінці січня 2026 року, більш точні дату та час судом не встановлені, у ОСОБА_7 , виник умисел спрямований на незаконне придбання з метою подальшого збуту особливо небезпечної психотропної речовини обіг якої заборонено - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), наркозалежним особам для рекреаційного вживання на території м.Болград Одеської області, з метою власного збагачення.

Надалі, продовжуючи реалізацію свого умислу, після 12.02.2026, більш точні дату та час судом не встановлені, ОСОБА_7 , діючи повторно, перебуваючи за місцем свого мешкання: АДРЕСА_1 , через приховану інтернет мережу «DarkNet», вступив в протиправну змову з невстановленою особою щодо придбання особливо небезпечної психотропної речовини обіг якої заборонено - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он).

ОСОБА_7 , діяв з єдиним умислом, спрямованим на вчинення незаконних діянь з психотропними речовинами з метою їх збуту, з корисливих мотивів.

При цьому він порушував вимоги ст.ст. 7,12,19,20 Закону України «про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 року згідно до яких діяльність з обігу наркотичних засобів і психотропних речовин, включених до таблиці ІІ визначеної Постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», на території України забороняється, окрім як певними суб`єктами господарювання (юридичними особами) за наявності в них відповідної ліцензії на здійснення відповідних видів діяльності, що видається у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України №589 від 03.06.2009 «Про затвердження Порядку провадження діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та контролю за їх обігом».

У подальшому, 16.02.2026 року біля 17:00 години, більш точні дату та час судом не встановлені, ОСОБА_7 отримав у відділенні №1 поштово-кур`єрської компанії товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта», за адресою: Одеська область, м. Болград, пр-т Соборний, 85, пакунок, що містив особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), загальним кількісним вмістом PVP у речовині не менш 818,101119 грамів, включеної до Таблиці ІІ, визначеної Постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», що відповідно до вказаної вище Таблиці є особливо великим розміром.

Таким чином ОСОБА_7 придбав особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), загальний вміст якої складає 818,101119 грамів, для подальшого збуту наркозалежним особам для рекреаційного вживання на території м. Болграда Одеської області.

Зазначений згорток, що містив вказану особливо небезпечну психотропну речовину, ОСОБА_7 переніс до місця свого мешкання, за адресою: АДРЕСА_1 , де з метою подальшого збуту почав розподіл психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он) на окремі порції з подальшим пакуванням у зіп-пакети.

Надалі, з метою подальшого збуту на території м. Болград Одеської області вищевказаної речовини, ОСОБА_7 продовжив незаконно зберігати за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , особливо небезпечну речовину обіг якої заборонено - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), загальним кількісним вмістом PVP у речовині 818,101119 грамів, включеної до Таблиці ІІ, визначеної Постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», що відповідно до вказаної вище Таблиці є особливо великим розміром, 17.02.2026, коли під час обшуку за місцем мешкання останнього вказані наркотичні засоби та психотропна речовина були виявлені та вилучені працівниками поліції.

Суд кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_7 за:

- ч.1 ст. 307 КК України як незаконне придбання, зберігання з метою збуту наркотичних засобів та психотропних речовин;

- ч.3 ст. 307 КК України як незаконне придбання, зберігання з метою збуту психотропних речовин, якщо предметом таких дій були особливо небезпечні психотропні речовини в особливо великих розмірах, вчинені повторно.

Вимоги апеляційної скарги

В апеляційній скарзі прокурор Болградської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_11 просить вирок суду скасувати в частині призначення покарання ОСОБА_7 з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. Ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання:

за ч. 1 ст. 307 КК України - у виді позбавлення волі на строк 4 роки;

за ч. 3 ст. 307 КК України у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією майна, належному ОСОБА_7 на праві власності.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років, з конфіскацією майна, належному останньому на праві власності.

Строк покарання ОСОБА_7 обчислювати з моменту набрання вироком законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати у строк відбування призначеного ОСОБА_7 покарання, строк його попереднього ув`язнення у період часу з 17.02.2026 по день набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Конфіскувати в дохід держави речові докази:

- планшетний пристрій з серійним номером НОМЕР_8, який поміщено до полімерного сейф-пакету НПУ за № NPU 5074219;

- мобільний термінал марки «Iphone 12Pro Max» у чохлі, з ІМЕІ НОМЕР_1 та ІМЕІ-2: НОМЕР_2 , з sim-картою за абонентським номером НОМЕР_3 , який поміщено до полімерного сейф-пакету НПУ за № NPU 5303903;

- мобільний термінал марки «Samsung» моделі «Galaxy S2156», з ІМЕІ-1: НОМЕР_4 , з ІМЕІ-Esim НОМЕР_5 , поміщено до полімерного сейф-пакету НПУ за № NPU 5303904;

- мобільний термінал марки «Samsung» моделі «Galaxy J-7», з ІМЕІ-1: НОМЕР_6 , з ІМЕІ-2: НОМЕР_7 , який поміщено до полімерного сейф-пакету НПУ за № NPU 5303905.

В іншій частині вирок залишити без змін.

В обґрунтування своїх доводів зазначає, що суд першої інстанції застосовуючи при призначенні покарання до ОСОБА_7 , який вчинив особливе тяжке кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 307 КК, яке належить до злочинів з підвищеним ступенем суспільної небезпечності, положення ст. 69 КК України належним чином не мотивував свого рішення, не зазначив, які ж саме виключні обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, і є підставою для застосування ст. 69 КК України.

Водночас, перелічені судом обставини, зокрема, визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів, відсутність судимостей, наявність малолітньої дитини, скрутні сімейні обставини, відсутність фактичного збуту та благодійний внесок 150 000 грн на потреби ЗСУ, не є обставинами, які істотно знижують суспільну небезпечність саме повторного, корисливого незаконного придбання та зберігання з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини в особливо великих розмірах.

При цьому, вважає помилковим посилання місцевого суду на постанову ККС ВС від 04.11.2024 у справі № 947/10715/23, де судами вищих інстанцій залишено без змін застосування судом положень ст. 69 КК України, за подібної кваліфікації та виду речовини, оскільки щодо ОСОБА_7 таких виняткових обставин вироком не встановлено, зокрема, він не є особою молодого віку, не має встановлених тяжких захворювань або батьків з інвалідністю на утриманні, не охарактеризований позитивно за місцем роботи чи навчання, не викрив постачальника або інших учасників, навпаки - самостійно повторно придбав велику кількість PVP, керуючись метою заробітку.

Не враховано судом не лише тяжкість вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, а й великий розмір вилучених у нього різноманітних психотропних речовин та наркотичних засобів, зважених та підготовлених до фасування у велику кількість зіп-пакетів з метою подальшого збуту.

Водночас, злочинні дії ОСОБА_7 були припинені лише за втручанням правоохоронних органів, які викрили обвинуваченого.

Вважає необґрунтованими посилання суду на те, що документування кримінальних правопорушень проводилось виключно під контролем правоохоронних органів, оскільки під час досудового розслідування контроль за вчиненням злочину в порядку ст. 271 КПК України не проводився, відповідні процесуальні рішення та результати НСРД у матеріалах кримінального провадження відсутні. Отже, суд фактично врахував при застосуванні ст. 69 КК України обставину, яка не була встановлена та не підтверджена доказами.

Крім того, прокурор посилається на необґрунтованість висновків суду щодо незастосування спеціальної конфіскації на підставі ст. 96-1, 96-2 КК України до вилучених за місцем проживання ОСОБА_7 планшетного пристрою та трьох мобільних телефонів, за допомогою яких ОСОБА_7 здійснював доступ до мережі DarkNet, комунікацію з невстановленими особами та домовлявся про незаконне придбання наркотичних засобів і психотропних речовин, оскільки ці пристрої є знаряддями злочину.

Також наголошує, що всупереч вимог ч. 5 ст. 72 КК України, суд не зарахував обвинуваченому ОСОБА_7 у строк відбування покарання період його попереднього ув`язнення з моменту його затримання з 17.02.2026 по день набрання вироком законної сили, натомість початок строку відбування покарання безпідставно визначив з моменту затримання обвинуваченого, а не з дати набрання вироком законної сили.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.

Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 заперечили проти задоволення апеляційної скарги.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, позиції учасників апеляційного розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження, доводи апеляційної скарги, повторно дослідивши докази, що характеризують особу обвинуваченого, колегія суддів зважає на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення судів першої інстанцій у межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Вирок суду першої інстанції цим вимогам закону відповідає не в повній мірі.

Так, оскаржуваним вироком ОСОБА_7 визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 та 3 ст. 307 КК України, при цьому злочин, передбачений ч. 3 ст. 307 КК відповідно до положень ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_7 беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень за обставин, викладених в обвинувальному акті, тому розгляд кримінального провадження відбувся за правилами ч. 3 ст. 349 КПК України.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 3 ст. 307 КК, за обставин, встановлених судом, є правильним, обґрунтованим і в цій частині ніким по справі не оспорюється.

З огляду на доведеність винуватості вірною є й кваліфікація дій ОСОБА_7 за ч.1 ст. 307 КК України як незаконне придбання, зберігання з метою збуту наркотичних засобів та психотропних речовин та за ч.3 ст. 307 КК України як незаконне придбання, зберігання з метою збуту психотропних речовин, якщо предметом таких дій були особливо небезпечні психотропні речовини в особливо великих розмірах, вчинені повторно.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги прокурора в частині призначеного покарання, колегія суддів визнає їх обгрунтованими .

Так, відповідно до вимог ст. 65 КК України суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

За змістом ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків, передбачених цією нормою закону, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

Суд, застосовуючи положення ст. 69 КК при призначенні покарання, зобов`язаний не лише перерахувати обставини, що його пом`якшують, а й обґрунтувати яким чином такі обставини істотно знизили чи мали би знизити ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 покарання за ч. З ст. 307 КК України із застосуванням положень ст. 69 КК, суд першої інстанції врахував тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до особливо тяжкого злочину, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце проживання на території України, проживає з жінкою без реєстрації шлюбу та має на утриманні малолітню дитину.

Також суд врахував той факт, що ОСОБА_7 щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, зважив при цьому, на кількість вчинених епізодів, а також те, що документування кримінальних правопорушень проводилась виключно під контролем правоохоронних органів, при цьому ніяких суспільно-небезпечних наслідків не наступило, оскільки придбані ним речовини нікому не були реалізовані та вилучені працівниками поліції під час обшуку, визнав вчинення кримінальних правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних обставин, що проявилось у утриманні малолітньої дитини, а також факт добровільної благодійної пожертви на потреби Збройних Сил України в розмірі 150 000 грн.

Наведені обставини у їх сукупності, на думку суду, пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Однак, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що такий висновок суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 65, 69 КК України.

Так, при визначенні поняття обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, колегія суддів виходить з системного тлумачення статей 66 та 69 КК України та тих статей спеціальної частини Кодексу, що визначають певні пом`якшуючі обставини як елемент складу злочину.

Положення ст. 69 КК України передбачають, що можуть існувати й інші обставини чи сукупність обставин, за яких призначення покарання в межах санкції статті кримінального закону може бути явно несправедливим, однак, виходячи з системного тлумачення кримінального закону, обставини чи сукупність обставин, які відповідно до ст. 69 КК України надають суду повноваження вийти за межі мінімального покарання, встановленого законом, мають бути такого ж характеру і сили, які зумовили створення привілейованих складів злочинів.

Виходячи з наведеного, щире каяття у сукупності з активним сприянням у розкритті злочину та матеріальної допомогою Збройним Силам України, не є такими обставинами, що істотно знижують ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому злочину та дозволяють застосувати положення ст. 69 КК України (Постанова Верховного Суду від 11.12.2025 справа № 760/1523/23, провадження № 51-1031 км 2)

Суд першої інстанції жодним чином не мотивував, яким чином ці обставини, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину.

Крім того, при вирішенні питання про можливість застосування ст. 69 КК України суд першої інстанції не врахував належним чином усіх даних про особу обвинуваченого, який, з огляду на кількість вилученої у нього психотропної речовини мав на меті саме збут, тобто найнебезпечніший вид посягання в даній сфері та таким чином хотів покращити матеріальне становище, про що свідчить кількість вилучених речовин.

Колегія суддів наголошує, що ОСОБА_7 визнаний судом першої інстанції винуватим у вчиненні особливо тяжкого злочину, який має підвищений ступінь суспільної небезпеки та посягає на здоров`я населення. Мета особистого збагачення через збут стороннім особам особливо небезпечних наркотичних засобів та/або психотропних речовин та результат такої діяльності - втягування населення в наркотичну залежність - все це безумовно свідчить про відсутність підстав вважати обставини, що пом`якшують покарання такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Доводи суду про вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних обставин, що проявилось в утриманні малолітньої дитини, на переконання колегії суддів є вкрай нелогічними.

Зокрема ОСОБА_7 є працездатною людиною ІНФОРМАЦІЯ_1 , за станом здоров`я не має перешкод в отриманні доходу з законних джерел, однак вирішив збагатитись за рахунок доходу від злочинної діяльності.

За логікою суду, наявність в особи, яка вчиняє умисний особливо тяжкий злочин дитини, істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особа, яка прагне утримувати дитину шляхом вчинення злочинів заслуговує на поблажливе ставлення до себе, однак такий підхід не відповідає вимогам закону, засадам розумності та справедливості.

Крім того, як слушно вказав прокурор в апеляційній скарзі, під час обшуку в помешканні ОСОБА_7 виучені зокрема коштовні речі - а саме: планшетний пристрій, мобільні телефони Iphone 12Pro Max, Samsung Galaxy S2156 та Samsung Galaxy J-7, що ставить під сумнів висновок суду про його скрутне матеріальне становище.

Відтак, незважаючи на встановлення судом першої інстанції декількох пом`якшуючих обставин при призначенні покарання обвинуваченому колегія суддів з урахуванням вищенаведеного не знаходить їх такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і вважає невиправданим застосування до останнього положень ст. 69 КК України.

Відповідно до правил ст. 413 КПК України підставою для скасування апеляційною інстанцією вироку суду є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.

За таких обставин, виходячи з завдань та мети покарання, визначених в ст. 50 КК України, а також враховуючи положення ч. 2 ст. 65 КК України, відповідно до ст. 409, 413 КПК України оскаржуваний вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового вироку згідно правил п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України із призначенням ОСОБА_7 покарання в межах санкції ч. 3 ст. 307 КК України.

При цьому, встановлені судом першої та апеляційної інстанції обставини, що пом`якшують покарання, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, а також відомості, що позитивно характеризують особу обвинуваченого - притягнення до кримінальної відповідальності вперше, перерахування благодійної допомоги на потреби Збройних сил України, наявність на утриманні малолітньої дитини дають підстави для призначення йому покарання у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 3 ст. 307 КК.

Початок строку відбування покарання, як слушно вказав в апеляційній скарзі прокурор, обчислюється апеляційним судом з моменту набрання вироком апеляційного суду законної сили і зарахуванням в порядку ч. 5 ст. 72 КК у строк відбування покарання періоду попереднього ув`язнення ОСОБА_7 з 17.02.2026 по день набрання вироком законної сили.

Доводи прокурора про незаконне незастосування судом спеціальної конфіскації до майна обвинуваченого, вилученого під час обшуку, а саме: планшетного пристрою з серійним номером НОМЕР_8, мобільних телефонів Iphone 12Pro Max, Samsung Galaxy S2156 та Samsung Galaxy J-7 як до знарядь вчинення кримінального правопорушення колегія суддів вважає безпідставними.

Відповідно до ст. 337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення,відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи . З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

При перевірці таких доводів апелянта колегія суддів враховує, що відповідно до положень п. 6 ч. 1 ст. 91 КПК у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, серед іншого, обставини, які підтверджують, що майно, яке підлягає спеціальній конфіскації, є предметом кримінального правопорушення або підшукане, виготовлене, пристосоване чи використане як засіб чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Положеннями ч. 1 ст. 96-1 КК визначено, що спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом.

За правилами ч. 9 ст. 100 КПК питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Згідно з п. 1 цієї норми гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У такому разі зазначені гроші, цінності та інше майно повертаються власнику (законному володільцю).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Таким чином, з огляду на вказані законодавчі норми спеціальна конфіскація може бути застосована до майна обвинуваченого, яке використовувалось як знаряддя вчинення злочину. Такий висновок узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду (ухвала від 15.09.2025 у справі № 766/5361/24).

Однак у викладі фактичних обставин, встановлених обвинувальному акті, будь-яких даних про використання вказаного в апеляційній скарзі майна як знаряддя злочину не зазначено, а прокурор, який підтримував державне обвинувачення, під час розгляду провадження в суді не надавав докази того, що вказане майно є знаряддям вчинення кримінального правопорушення.

Вбачається, що постановою слідчого від 17.02.2026 вилучені під час обшуку помешкання ОСОБА_7 планшетний пристрій з серійним номером НОМЕР_8, мобільні телефони Iphone 12Pro Max, Samsung Galaxy S2156 та Samsung Galaxy J-7 визнані речовими доказами та передані до камери зберігання речових доказів (а.п. 97-100).

Жодної вказівки на те, що ці речові докази є засобами або знаряддями вчинення кримінального правопорушення постанова слідчого не містить.

В ухвалі слідчого судді від 23.02.2026 (а.п. 104) про накладення арешту на речові докази відсутні висновки про те, що планшетний пристрій з серійним номером НОМЕР_8, мобільні телефони Iphone 12Pro Max, Samsung Galaxy S2156 та Samsung Galaxy J-7 є знаряддями вчинення злочину.

Отже колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування спеціальної конфіскації.

Враховуючи, що ці предмети були законно вилучені як речові докази, суд при ухваленні вироку правильно вирішив їхню долю за правилами ст. 100 КПК України.

За наведених обставин, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 409, 413, 420, ч. 15 ст. 615 КПК України

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Вирок Болградського районного суду Одеської області від 11.08.2026 щодо ОСОБА_7 ( ОСОБА_7 ) в частині призначеного покарання скасувати.

Ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 ( ОСОБА_7 ) покарання за частиною 1 стаття 307 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки, за частиною 3 статті 307 КК України у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_7 ( ОСОБА_7 ) покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 ( ОСОБА_7 ) обчислювати з дня набрання вироком чинності - з 15.10.2026.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати в строк відбування покарання період попереднього ув`язнення ОСОБА_7 ( ОСОБА_7 )з 17.02.2026 по 15.10.2026 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

В решті вирок залишити без змін.

Вирок набирає законної сили негайно і може бути оскаржений до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим - в той же строк з дня отримання його копії.

Судді

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3