Суд: Миколаївський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про відшкодування шкоди, з них
Дата: 11 жовтня 2026 р.
Справа: №481/141/25
Суддя: Шаманська Н. О.
12.10.26
22-ц/812/1996/26
Провадження №22-ц/812/1996/26
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2026 року м. Миколаїв
Справа № 481/141/25
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді – Шаманської Н.О.,
суддів: Базовкіної Т.М., Лівінського І.В.
із секретарем судового засідання – Богуславською О.М.,
переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за позовом
ОСОБА_1
до
ОСОБА_2
про відшкодування матеріальної та моральної шкоди
за апеляційною скаргою
ОСОБА_2 , поданою її представником ОСОБА_3 ,
на рішення Новобузького районного суду Миколаївської області, ухвалене суддею Уманською О.В., 10 липня 2026 року в приміщенні цього ж суду, повний текст рішення складено 13 липня 2026 року,
у с т а н о в и в:
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
В обґрунтування позову зазначала, що вона проживає в квартирі, що розташована в АДРЕСА_1 , яка належить їй на праві власності.
В ніч з 27 червня 2024 року на 28 червня 2024 року внаслідок затоплення водою з квартири яка розташована зверху, а саме приміщення салону краси «Еліна», належної ОСОБА_2 були пошкоджені стеля, стіни, шпалери та лінолеум у її квартирі. Комісією Новобузької міської ради 27 серпня 2024 року здійснено обстеження щодо підтвердження факту залиття. За результатами обстеження факт залиття квартири підтверджено. Згідно відповіді на звернення ОСОБА_1 до поліції від 02 липня 2024 року № 9617 з приводу затоплення її квартири, під час опитування ОСОБА_2 встановлено, що затоплення квартири позивачки сталося внаслідок пошкодження труби в мийці в салоні, що належить відповідачці
Після затоплення у квартирі позивачки були пошкоджені меблі, стеля, стіни, шпалери та лінолеум а також почав розповсюджуватись грибок (цвіль) через високу вологість, а сама позивачка стала хворіти.
ОСОБА_1 зазначала, що внаслідок такого залиття їй завдано матеріальної шкоди в сумі 59 283 грн., що підтверджується звітом оцінювача, а також моральні збитки в розмірі 50 000 гривень.
Відповідачка відмовилась добровільно відшкодувати завдану матеріальну шкоду.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила стягнути з відповідачки 59 283 грн майнової шкоди, завданої залиттям квартири, та моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.
Рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області від 10 липня 2026 року позов задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдану майнову шкоду в розмірі 59283 грн та 5000 грн моральної шкоди. Розподілено судові витрати.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 – ОСОБА_3 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення матеріальної шкоди та ухвалити в цій частині нове судове рішенням, яким відмовити у задоволенні позовної вимоги про стягнення 59283 гривень майнової шкоди.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до абзацу 10 частини 2 статті 7 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов`язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
В матеріалах справи відсутній звіт (акт) оцінки майна для визначення збитків позивача складений відповідно до зазначених вимог. Також в матеріалах справи відсутній висновок експертизи з зазначеного питання. Посилання позивачки на кошторис щодо ремонтно - відновлювальних робіт, який здійснений Фізичною особою- підприємцем не є належним доказом для визначення розміру збитків, оскільки здійснений не у відповідності до вимог ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та не є Звітом про оцінку майна.
Недоведеність позовних вимог є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 – ОСОБА_4 , посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
В обґрунтування відзиву зазначав, що під час розгляду справи судом першої інстанції було достатньо повно з`ясовано обставини події, яка мала місце в ніч із 27 на 28 червня 2024 року.
На підтвердження розміру шкоди ОСОБА_1 було надано зведений кошторисний розрахунок вартості відновлювального ремонту №38/2024-ЗК разом із дефектним актом, відповідно до якого вартість робіт, необхідних для усунення наслідків підтоплення, становить 59 283 грн. При цьому апелянт фактично залишає поза увагою ту обставину, що зазначений кошторис не був єдиним та ізольованим доказом розміру шкоди. Кошторис складався на підставі фактичного обстеження квартири У судовому засіданні був допитаний ОСОБА_5 . Він пояснив, що має вищу освіту інженера-будівельника, пройшов спеціальне навчання та має відповідні документи для виконання такого роду робіт. Саме ОСОБА_5 особисто оглядав квартиру ОСОБА_1 після підтоплення та фотографував її стан. Під час огляду ним були виявлені характерні наслідки залиття: мокрі підлоги, вологі стіни, цвіль, почорнілий лінолеум, поцвілі та відшаровані шпалери, жовті плями на стелі та відшарування оздоблення. Після проведеного обстеження ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_6 , яка також має відповідний сертифікат, підготували розрахунок вартості відновлювального ремонту. Тобто розрахунок у сумі 59 283 грн не є довільною цифрою, визначеною позивачем на власний розсуд. Він складений на підставі фактичного огляду пошкодженого житла, установлених дефектів, необхідних робіт та вартості їх виконання.
Щодо посилання апелянта на статтю 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та обов`язковість звіту професійного оцінювача майна, то відсутність такого звіту не може бути достатньою підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Цивільний процесуальний закон такого правила не містить. Відповідно до статей 76–81 ЦПК України обставини справи встановлюються на підставі письмових, речових та електронних доказів, висновків експертів та показань свідків. При цьому питання достатності доказів суд вирішує, оцінюючи їх у сукупності.
У судове засідання ОСОБА_1 не з`явилась, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідачки ОСОБА_2 – ОСОБА_3 , яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 .
Згідно копії договору купівлі-продажу від 07 серпня 2003 року посвідченого приватним нотаріусом Савченко А.В. та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, ОСОБА_2 набула право приватної власності на квартиру АДРЕСА_2 .
В подальшому рішенням Новобузької міської ради від 12 вересня 2003 року №384 ОСОБА_2 надано дозвіл на переобладнання житлової квартири за адресою АДРЕСА_3 під перукарню та вже на підставі розпорядження №794-р від 30 листопада 2005 року Новобузької РДА, Новобузькою міською радою 13 грудня 2005 року останній видано свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю, перукарню, яке також було зареєстровано в Новобузькій філії ММБТІ 16 грудня 2005 року.
Отже позивачка та відповідачка є сусідами, відповідачка користується приміщеннями поверхом вище від позивачки.
В ніч з 27 червня 2024 року на 28 червня 2024 року сталося затоплення квартири позивачки водою з квартири яка розташована поверхом вище, а саме з приміщення салону краси «Еліна», належного ОСОБА_2 .
З матеріалів 9617 ЄО №3724 від 28 червня 2024 року вбачається, що 28 червня 2024 року о 06:09 год до поліції на номер 102 надійшло повідомлення від ОСОБА_1 про залиття її квартири сусідами зверху, в результаті чого пошкоджено стелю, шпалери, лінолеум та побутові речі.
Виїздом на місце події під час огляду квартири АДРЕСА_4 було встановлено, що квартира знаходиться на першому поверсі двоповерхового будинку. При вході до квартири є коридор, підлога в якому з плит та лінолеуму, стіни частково вкриті шпалерами. У коридорі поряд з входом до ванної кімнати на стіні де наклеєні шпалери встановлено, що вони вологі та у верхній частині зі стелі по шпалерах повільно прокапує вода. У кімнаті санвузла стеля, стіни та підлога вкриті плитками, які у вологому стані. Підлога у ванній та коридорі частково волога. У ванній кімнаті та коридорі зі стелі прокапує вода. Результати огляду було зафіксовано у протоколі огляду місця події від 28 червня 2024 року. Крім того до протоколу огляду долучено таблицю зображень з фотознімками, на яких зафіксовано загальне зображення коридору та ванної кімнати квартири з мокрими стінами.
Відповідно до рапорту оперуповноваженого від 02 липня 2024 року в ході опрацювання повідомлення ОСОБА_1 за фактом пошкодження майна шляхом підтоплення, під час спілкування оперуповноваженого з ОСОБА_7 (який займається ремонтом сантехніки), останній повідомив що 28 червня 2024 року приблизно о 07:00 год він приїхав на прохання ОСОБА_2 в салон краси «Еліна» та виявив, що в кімнаті де розташована мийка для волосся, мокра підлога від щойно прибраної води та в решті салону сліди від води були відсутні, оскільки підлога вказаного приміщення мийки нижче приблизно на 5 см від підлоги решти салону. Крім цього виявив пошкоджену від зносу трубу, яка вела до змішувача мийки та замінив її на нову.
За фактом залиття квартири позивачка зверталася до ВП №1 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області.
Із адресованої ОСОБА_1 відповіді ВП №1 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області від 02 липня 2024 року № 9617/65-2024 вбачається, що її повідомлення за фактом пошкодження майна сусідами зверху шляхом підтоплення, зареєстроване у відділенні поліції до ІП «Єдиний Облік» ІКС ІПНП ВП №1 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області за №3724 від 28 червня 2024 року розглянуто та проведеною перевіркою встановлено, що в ніч з 27 червня 2024 року на 28 червня 2024 року внаслідок затоплення з квартири, яка розташована зверху, а саме приміщення салону краси «Еліна» були пошкоджені стеля, стіни, шпалери та лінолеум у квартирі належній ОСОБА_1 , яка розташована за адресою АДРЕСА_1 . Під час опитування, власник салону «Еліна», який розташований за адресою АДРЕСА_3 , ОСОБА_2 , повідомила, що вранці 28 червня 2024 року від знайомих їй стало відомо про те, що з її салону протікає вода до квартири, яка розташована на першому поверсі під салоном. Коли остання приїхала до салону то виявила факт пошкодження труби в мийці. У приміщенні мийки була вода, яку вона одразу прибрала та викликала майстра для заміни пошкодженої труби. За результатами розгляду заяви заявнику роз`яснено, що питання відшкодування завданих матеріальних збитків повинно вирішуватися в цивільно-правовому порядку.
27 серпня 2024 року комісією у складі: спеціаліста відділу житлово-комунального господарства, благоустрою. розвитку інфраструктури та комунальної власності Новобузької міської ради Попач Н.О., спеціаліста організаційного відділу Новобузької міської ради Черевань О.О. та спеціаліста організаційного відділу Новобузької міської ради Кучерявою О.С. від 27 серпня 2024 року, проведено огляд квартири АДРЕСА_4 та встановлено, що «на стіні в коридорі біля ванної кімнати виявлено сліди залиття (відшарування шпалер та штукатурки від стіни, деформація лінолеуму на підлозі)».
Отже факт залиття квартири ОСОБА_1 з вини власника приміщення салону краси «Еліна» ОСОБА_2 сторонами не оспорюється.
На підтвердження розміру заподіяної матеріальної шкоди до позову позивачка додала зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва, а саме ремонтних робіт після підтоплення в квартирі ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , з дефектним актом, складеним станом на 20 листопада 2024 року ФОП ОСОБА_6 , відповідно до яких вартість ремонту по усуненню наслідків підтоплення складає 59 283 гривень.
Відповідно до положень частин першої - п`ятої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей1166,1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Для настання деліктної відповідальності за статтями1166,1167 ЦК України необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина.
Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.
Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.
Такі правові висновки підтримуються на даний час Верховним Судом, зокрема в постанові від 25 лютого 2019 року в справі № 466/4051/15-ц, від 23 лютого 2022 року у справі № 158/1981/20 (провадження № 61-12503св21).
Судом першої інстанції за клопотанням позивачки у судовому засіданні були заслухані пояснення свідків, ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ОСОБА_10 , ОСОБА_11 з пояснень яких було встановлено, що дійсно було затоплення квартири позивача ОСОБА_1 зверху із квартири, яка переобладнана під перукарський салон і належить відповідачці ОСОБА_2 . Внаслідок затоплення квартира позивачки зазнала пошкодження.
Розмір заподіяної позивачу матеріальної шкоди підтверджується Зведеним кошторисним розрахунком вартості будівництва, складним ФОП ОСОБА_6 , згідно якого вартість відновлювального ремонту квартири після залиття становить 59283 грн.
Доказів на спростування зазначеної суми завданої позивачці шкоди відповідачкою не надано.
За таких обставин, встановивши, що позивачка довела розмір завданої шкоди, протиправність дій відповідачки, причинний зв`язок між дією та шкодою, що призвело до залиття квартири, врахувавши акт підтвердження залиття квартири, зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_2 майнової шкоди, завданої залиттям квартири у розмірі 59283 гривень.
Рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди відповідачкою не оскаржувалось, а тому апеляційним судом в цій частині не переглядалось.
Посилання апелянта на статтю 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та обов`язковість звіту професійного оцінювача майна для визначення матеріальної шкоди майну позивача, не можуть бути достатньою підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Так, згідно з вимогами статей 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Аналіз вказаних норм законодавства свідчить, що позивач може доводити свої вимоги різними засобами доказування.
Позивачка у справі, яка переглядається, довела свої вимоги доказами, які вказані вище. Відповідачка, яка знала про факт залиття квартири позивачки, мала можливість на спростування своєї вини та розміру завданої останній шкоди, звернувшись до експерта для проведення експертизи. Однак цього не зробила та не заявляла клопотання про призначення у справі судової будівельно -технічної експертизи.
Спростування вини у спричиненні шкоди, у тому числі за допомогою висновку експерта, покладено на відповідача, а не позивача.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 367, 368, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану її представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення.
Рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 10 липня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: Н.О. Шаманська
Судді: Т.М.Базовкіна
І.В.Лівінський
Повний текст постанови складено 16 жовтня 2026 року.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua