Постанова від 15 жовтня 2026 р. у справі №127/14056/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/14056/26

Провадження № 22-ц/801/2229/2026

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Ан О. В.

Доповідач:Панасюк О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2026 рокуСправа № 127/14056/26м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Панасюка О. С. (суддя доповідач),

суддів Берегового О. Ю., Оніщука В. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою представниці ОСОБА_1 – адвокатки Шудренко Т. О. на рішення Вінницького міського суду Вінницької області у складі судді Ан О. В. від 25 червня 2026 року (дата складання повного тексту судового рішення: 26 червня 2026 року),

встановив:

У квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (далі – ТОВ «Укр Кредит Фінанс») звернулося до суду з цим позовом, за яким просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь 23 183 грн 03 к. заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 1601-7038 (далі – кредитний договір № 1601-7038) від 16 вересня 2025 року, яка складається з:

- 10 002 грн 46 к. заборгованості за кредитом;

- 7 230 грн 57 к. заборгованості за нарахованими процентами;

- 5 950 грн 57 к. заборгованості за річними процентами на підставі статті 625 Цивільного кодексу України (далі ЦК України),

а також 2 622 грн 40 к. у відшкодування сплаченого судового збору.

На обґрунтування позовних вимог покликалося на те, що 16 вересня 2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1601-7038, за умовами якого товариство надало позичальнику кредит у сумі 6 000 грн 00 к, строком кредитування 300 днів, на заявлений строк 14 днів, із пільговою процентною ставкою 0,90 % в день, зниженою процентною ставкою 0,90 % в день та стандартною процентною ставкою 1,00 % в день.

Кредитний договір укладено в електронному вигляді та підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора.

11 жовтня 2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1, а 14 грудня 2025 року додаткову угоду № 2, відповідно до яких розмір додаткових кредитних коштів збільшено до 4 100 грн 00 к. та 1 800 грн 00 к. відповідно.

ОСОБА_1 не виконав свої зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 23 183 грн 03 к., яка складається з: 10 002 грн 46 к. заборгованості за кредитом; 7 230 грн 57 к. заборгованості за нарахованими процентами; 5 950 грн 57 к. заборгованості за річними процентами на підставі статті 625 ЦК України.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 25 червня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» 16 033 грн 03 к. заборгованості за кредитним договором № 1601-7038 від 16 вересня 2025 року, а також 1 841 грн 00 к. у відшкодування сплаченого судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що між сторонами виникли кредитні відносини, ОСОБА_1 отримав кредитні кошти, свої зобов`язання щодо повернення коштів за кредитним договором в установлені договором строки не виконав, що призвело до утворення заборгованості.

Суд першої інстанції частково зарахував сплачені відповідачем кошти та зменшив суму заборгованості за тілом кредиту на розмір незаконно нарахованої комісії (1 200 грн 00 к.), у зв`язку з цим заборгованість за тілом кредиту склала 8 802 грн 46 к., а заборгованість за процентами – 7 230 грн 57 к. Крім того, керуючись приписами Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України щодо звільнення від відповідальності в період воєнного стану, суд відмовив у стягненні процентів річних на підставі статті 625 ЦК України в сумі 5 950 грн 00 к.

В апеляційній скарзі представниця ОСОБА_1 – адвокатка Шудренко Т. О., посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у позові.

Апеляційна скарга мотивована тим, що за період з 29 вересня 2025 року по 27 грудня 2025 року ОСОБА_1 сплатив загалом 10 002 грн 46 к., однак ТОВ «Укр Кредит Фінанс» зарахувало ці кошти в рахунок сплати процентів та комісій, замість того щоб спрямувати їх на погашення тіла кредиту. На її думку фактично тіло кредиту було повністю погашене, а подальше нарахування процентів після цієї дати та після спливу строку дії кредитного договору є безпідставним. Крім того зазначала, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та має статус учасника бойових дій, а тому відповідно до частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» він звільнений від сплати процентів за користування кредитом. Зазначала, що ця пільга застосовується в силу самого статусу і не залежить від обізнаності кредитодавця, тому стягнення процентів з відповідача є незаконним.

Також вказувала, що суд необґрунтовано поклав на відповідача обов`язок зі сплати судового збору в розмірі 1 841 грн 00 к., тому що на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» та правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору незалежно від того, який процесуальний статус вони мають – позивача чи відповідача.

ТОВ «Укр Кредит Фінанс» подало відзив на апеляційну скаргу.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги апеляційний суд прийшов до висновку, що вона задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Частинами першою – третьою статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 16 вересня 2026 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1601-7038, який підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису), містить реквізити та підписи сторін.

Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надало ОСОБА_1 кредит в розмірі 6 000 грн 00 к., строком кредитування 300 днів, на заявлений строк 14 днів, із пільговою процентною ставкою 0,90 % в день, зниженою процентною ставкою 0,90 % в день та стандартною процентною ставкою 1,00 % в день.

11 жовтня 2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1, а 14 грудня 2025 року додаткову угоду № 2, відповідно до яких розмір додаткових кредитних коштів збільшено до 4 100 грн 00 к. та 1 800 грн 00 к. відповідно.

ОСОБА_1 не виконав свої зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 23 183 грн 03 к., яка складається з: 10 002 грн 46 к. заборгованості за кредитом; 7 230 грн 57 к. заборгованості за нарахованими процентами; 5 950 грн 57 к. заборгованості за річними процентами на підставі статті 625 ЦК України.

Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальником.

За змістом статей 626, 628 та 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов.

Відповідно до статей 207, 639 ЦК України та статей 3, 11 Закону України «Про електронну комерцію» правочин, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем і підписаний електронним підписом, за своїми правовими наслідками прирівнюється до письмового. Моментом підписання такого договору, згідно зі статтею 12 вказаного Закону, є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом частини другої статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку, визначений моментом пред`явлення вимоги, то кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Суд першої інстанції правильно встановив, що 16 вересня 2026 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено електронний кредитний договір № 1601-7038 на суму 6 000 грн 00 к., розмір наданих коштів за яким із урахуванням укладених додаткових угод від 11 жовтня 2026 року № 1 та від 14 грудня 2026 року № 2 зростав послідовно на 4 100 грн 00 к. та 1 800 грн 00 к. – до загальної суми 11 900 грн 00 к.

Укладаючи кредитний договір сторони погодили наступні умови:

Відповідно до пунктів 4.6. та 10.1. договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту та до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною ставкою:

Стандартна процентна ставка становить 1,00 % за кожен день користування кредитом (застосовується протягом усього строку дії цього договору, за виключенням строку використання позичальником права користування кредитом за зниженою процентною ставкою).

Знижена процентна ставка становить 0,90 % за кожен день користування кредитом, яка надається кредитодавцем виключно як знижка на користування кредитом та є заохоченням позичальника до сумлінного виконання умов договору.

Згідно з пунктом 4.10. кредитного договору № 1601-7038 строк кредитування, тобто строк, на який надається кредит позичальника, складає 300 календарних днів (до 12 липня 2026 року) з моменту перерахування кредиту позичальнику.

Отже, базовий період – це проміжок часу (у цьому випадку – 14 календарних днів), протягом якого боржник сплачує проценти за зниженою ставкою 0,90 % за кожен день за умови дотримання умов програми лояльності (пункти 4.4., 10.2. договору), тоді як загальний строк кредитування становить 300 днів (пункт 4.10. договору), за які проценти нараховуються за стандартною ставкою 1,00 % за кожен день (пункт 4.6. договору), якщо право на знижену ставку було втрачено.

Відповідно до пункту 2.3. договору для мінімізації загальних витрат позичальника за кредитом кредитодавець рекомендував позичальнику здійснити повне погашення кредиту протягом 140 днів з дати отримання кредиту ануїтетними платежами згідно з рекомендованим графіком оплат у вигляді таблиці, відображеної у договорі.

Крім того пунктом 4.12. договору передбачено орієнтовну вартість кредиту.

Таким чином сторонами було погоджено процентну ставку, яку має сплатити ОСОБА_1 у межах строку кредитування з 16 вересня 2025 року по 12 липня 2026 року за користування кредитними коштами.

При цьому як видно з розрахунку заборгованості кредитодавцем здійснювалося нарахування за процентами за користування кредитом (згідно з пунктами 4.6. та 10.1. кредитного договору) в строк договору (відповідно до пункту 4.10. договору), що погоджений між сторонами.

Отже нарахування процентів за користування кредитом є правомірним, яке підтверджується умовами кредитного договору та доказами кредитної заборгованості.

Розрахунок заборгованості за кредитним договором, укладеним між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 , наданий суду позивачем, є належним та допустимим доказом, стосовно надання кредитних коштів клієнту, отримання і використання таких коштів клієнтом, здійснення часткових платежів, а також нарахування процентів.

Згідно з статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною першою статті 95 ЦПК України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

За загальними принципами цивільного судочинства змагальності та диспозитивності (статті 12, 13 ЦПК України) сторони є рівними у своїх правах щодо подання доказів та вільними у виборі способів доказування.

Таким чином, з урахуванням наявних у справі письмових доказів та пояснень позивача, викладених у позовній заяві, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про стягнення заборгованості за тілом кредиту та нарахованими процентами.

Натомість, якщо відповідач заперечує проти позову, то згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України саме на нього покладається обов`язок доводити такі заперечення відповідними доказами.

Проте ОСОБА_1 та його представниця – адвокатка Шудренко Т. О. заперечуючи правильність нарахування заборгованості за кредитним договором не навели власного розрахунку та не спростували розрахунок, складений позивачем.

Посилання в апеляційній скарзі про безпідставне зарахування внесених ОСОБА_1 коштів лише на погашення процентів повністю спростовуються умовами укладеного кредитного договору та приписами цивільного законодавства України.

Відповідно до статті 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання зобов`язання повністю, першочергово погашаються витрати кредитодавця, пов`язані з одержанням виконання, у другу чергу – проценти та неустойка, а в третю – основна сума боргу (тіло кредиту), якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 4.5 договору установлено, що отримані від позичальника кошти зараховуються як оплата процентів за користування кредитом та комісії за видачу кредиту в останній день кожного базового періоду згідно з графіком платежів. Крім того пункт 5.5 договору прямо визначає: якщо позичальник сплачує кошти в розмірі, недостатньому для погашення чергового платежу за рекомендованим графіком, і при цьому не подає окремої заяви про часткове дострокове повернення кредиту в довільному розмірі (як це вимагається пунктами 5.4 та 6.10 договору), такі кошти не зараховуються на погашення тіла кредиту, а спрямовуються на виконання зобов`язань зі сплати процентів та / або комісії.

Оскільки ОСОБА_1 здійснював часткові платежі без дотримання встановленої договором процедури подання заяви про дострокове погашення, а наявних внесених коштів було недостатньо для повного покриття наявних на той момент процентів, дії кредитодавця щодо черговості зарахування коштів у рахунок погашення процентів є повністю законними, обґрунтованими та такими, що повністю відповідають як умовам договору, так і вимогам статті 534 ЦК України.

Щодо застосування пільги, передбаченої частиною п`ятнадцятою статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон), як до військовослужбовця, то апеляційний суд зазначає наступне.

Статтею 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон) визначено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до частини п`ятнадцятої статті 14 Закону (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) – штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та / або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та / або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Згідно з офіційним роз`ясненням Міністерства оборони України (доступним за посиланням: https://mod.gov.ua/news/kreditni-kanikuli-dlya-zahisnikiv-hto-maye-pravo-ne-platiti-vidsotki-ta-shtrafi, яке базується на положеннях листа Міністерства оборони України від 04 червня 2025 року № 220/9526, наданого Національному банку України, пільга щодо ненарахування процентів за користування кредитом має надаватися на підставі наступного переліку документів:

- військовий квиток або посвідчення офіцера;

- довідка за формою 5, згідно з додатком 21 до Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31 січня 2024 року № 40 (зі змінами);

- витяг із наказу по особовому складу про призначення на посаду (для підтвердження виду військової служби, на якій перебуває військовослужбовець. У разі зазначення виду військової служби в довідці за формою 5 надання витягу із наказу (завіреної копії наказу) по особовому складу не обов`язкове);

- свідоцтво про шлюб (якщо пільгу оформлює дружина / чоловік).

Для військовослужбовців, які проходять службу за контрактом, та інших видів служби додатково надається документ, що підтверджує безпосередню участь у бойових діях: довідка за формою 12 або довідка згідно з додатками 1, 4 або 6 Порядку № 413, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року.

Отже реалізація права на вказану пільгу має заявний характер та передбачає обов`язок позичальника повідомити кредитора про наявність відповідних підстав, надавши належні докази.

Укладаючи кредитний договір № 1601-7038 ОСОБА_1 у пункті 12.9.8 договору особисто підтвердив відсутність у нього статусу військовослужбовця. Під час дії договору позичальник не звертався до ТОВ «Укр Кредит Фінанс» із заявою про застосування пільги та не надавав документів про проходження служби, тому кредитодавець діяв правомірно та в межах умов договору, а надання таких документів вперше до суду першої інстанції не спростовує законності нарахування процентів за минулий період.

Крім того апеляційний суд звертає увагу на те, що надані ОСОБА_1 до суду першої інстанції довідка форми 5 від 06 травня 2026 року та довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 17 лютого 2026 року № 285 підтверджують проходження ним військової служби за контрактом з 11 лютого 2026 року, тоді як нарахування процентів здійснювалося за період з 16 вересня 2025 року по 01 березня 2026 року, тобто переважно до виникнення у нього права на пільгу.

Доводи апеляційної скарги представниці ОСОБА_1 – адвокатки Шудренко Т. О. про безпідставне покладення на відповідача судового збору апеляційний суд відхиляє з огляду на таке.

Частиною першою статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлюється Законом України «Про судовий збір» (далі – Закон).

Відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України – у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Тобто встановлені цим Законом положення стосуються випадків звернення до суду за захистом прав, пов`язаних винятково зі статусом учасника бойових дій, і не поширюються на подання позовних заяв до суду із вимогами, що виходять за межі таких спірних правовідносин.

Предметом розгляду у цій справі є стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, тобто зазначений спір виник із цивільних договірних відносин та не пов`язаний із захистом порушених прав ОСОБА_1 саме як учасника бойових дій.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19) вказано, що «відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI учасники бойових дій під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються від сплати судового збору у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав. Разом з тим, зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору. Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону. Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону № 3551-XII. Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 (провадження № 11-795заі19) та постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 490/8128/17 (провадження № К/9901/166/18, К/9901/30220/18). Підстави для відступу від неї відсутні».

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 11 вересня 2024 року у справі № 567/79/23 дійшла висновку про відсутність об`єктивних причин для зміни своєї усталеної практики. Виснувала, що із часу прийняття нею 09 жовтня 2019 року постанови у справі № 9901/311/19, як і постанови від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 із висновками щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI з урахуванням вимог статей 12 та 22 Закону № 3551-XII, відсутні підстави стверджувати, що відбулась зміна суспільних відносин чи нормативного регулювання, внаслідок чого цей висновок втратив зрозумілість, набув ознак неузгодженості, необґрунтованості, незбалансованості чи помилковості.

Оскільки позовні вимоги позивача було задоволено частково, суд першої інстанції правомірно, пропорційно до розміру задоволених вимог, стягнув з відповідача на користь позивача понесені останнім витрати зі сплати судового збору.

Посилання заявниці на висновки Верховного суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладені у постанові від 22 червня 2026 року у справі № 752/3051/25, не є релевантними до спірних правовідносин, тому що ця постанова стосується стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, що пов`язано із соціальним захистом, натомість спір за споживчим кредитним договором є приватно-правовим зобов`язанням, на яке пільги зі сплати судового збору не поширюються.

Таким чином доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які є підставою для скасування чи зміни рішення суду.

За змістом статті 374 ЦПК України апеляційний суд залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення відповідно до норм матеріального права і з додержанням норм процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга представниці ОСОБА_1 – адвокатки Шудренко Т. О. залишена без задоволення, а доводи про незаконність нарахування процентів на підставі пільги для військовослужбовців є необґрунтованими, то з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь держави 3 993 грн 60 к. судового збору (3 328 грн 00 к. x 150% х 0,8).

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу представниці ОСОБА_1 – адвокатки Шудренко Т. О. залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 червня 2026 року – без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 червня 2026 року в розмірі 3 993 (три тисячі дев`ятсот дев`яносто три) грн 60 к. за такими реквізитами: Отримувач: УК у м. Вінниці/м. Вінниця/ 22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) – 37979858, банк отримувача – Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, рахунок отримувача – UA478999980313101206080002856).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий О. С. Панасюк

Судді: О. Ю. Береговий

В. В. Оніщук