Суд: Вінницький апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 15 жовтня 2026 р.
Справа: №127/27275/26
Суддя: Сало Т. Б.
Справа № 127/27275/26
Провадження № 33/801/1062/2026
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Гайду Г. В.
Доповідач: Сало Т. Б.
ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2026 рокум. Вінниця
Вінницький апеляційний суд, суддя Сало Т.Б., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 17 вересня 2026 року в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
встановив:
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 17 вересня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 гривень.
Не погодившись із вказаною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити постанову суду першої інстанції в частині накладення адміністративного стягнення та застосувати до нього за вчинення даного адміністративного правопорушення захід впливу, передбачений ст. 24-1 КУпАП, у вигляді передачі під нагляд матері ОСОБА_2 , без стягнення судового збору.
У скарзі зазначає, що приймаючи оскаржувану постанову в частині накладення адміністративного стягнення суд обмежився посиланням на відсутність впливу матері на сина та безвідповідальність матері, хоча не послався на будь-які докази, які підтверджують ці обставини. Судом не конкретизовано, які саме обставини ним враховано при накладенні адміністративного стягнення. Суд виходив з неможливості застосування такого заходу впливу, як передача під нагляд матері, проте не перевірив можливість застосування інших заходів впливу, передбачених ст. 24-1 КУпАП. Обране судом адміністративне стягнення у виді значного за розміром штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами за своїм видом є явно несправедливим через його суворість саме до неповнолітньої особи. Суд не надав оцінку низці наявним у справі доказам, які підтверджують обґрунтованість застосування до нього передбачених ст. 24-1 КУпАП заходів впливу. При обранні виду заходу впливу слід врахувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, який вперше притягається до адміністративної відповідальності, є дитиною-інвалідом, ступінь його вини, майновий стан його і його батьків, а також обставину, що пом`якшує відповідальність у виді щирого розкаяння, вчинення правопорушення неповнолітнім, що в силу ст. 34 КУпАП є пом`якшуючими провину обставинами.
У судове засідання, призначене на 16 жовтня 2026 року, ОСОБА_1 , його законні представники та захисник не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином.
Враховуючи положення ч. 6 ст. 294 КУпАП, відповідно до якої неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, апеляційний суд дійшов висновку про розгляд справи у відсутність осіб, які беруть участь у провадженні у даній справі.
Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР №727576 від 24 липня 2026 року, складеного поліцейським 2 взводу 3 роти 1 батальйону УПП у Вінницькій області рядовим поліції Горобець І.В., 24 липня 2026 року о 03 год. 07 хв. по вул. Олега Антонова (Карла Маркса), 10 А, в м.Вінниці водій ОСОБА_1 керував електросамокатом Vevi, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки за допомогою приладу Drager Alcotest 7510 arlm-0452, результат позитивний – 0,81 ‰ (тест №770). Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9 а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Цифровий показник приладу «Drager Alcotest 7510» становить 0,81 ‰, що відображено у роздрукованих на папері показниках спеціального технічного засобу та зафіксовано в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів.
У підпункті а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України зазначено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.
Статтею 130 КУпАП передбачена відповідальність, в тому числі, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння.
Суд першої інстанції, визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, дійшов висновку, що його вина доводиться матеріалами справи.
За змістом ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
ОСОБА_1 , звертаючись із апеляційною скаргою, не заперечує факт керування ним транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, тобто не заперечує факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Однак, не погоджується із накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
При цьому ОСОБА_1 вважає, що суд першої інстанції мав застосувати до нього захід впливу, передбачений ст. 24-1 КУпАП, про що він клопотав перед судом.
Диспозицією частини першої статті 130 КУпАП передбачено відповідальність у виді накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Суд першої інстанції не вбачав підстав для застосування до неповнолітнього ОСОБА_1 заходів впливу, передбачених ст. 24-1 КУпАП, з огляду на характер правопорушення, відсутність впливу матері ОСОБА_2 на сина та її безвідповідальність, а тому вважав, що він підлягає відповідальності на загальних підставах.
Апеляційний суд, дослідивши матеріали справи та враховуючи позицію сторони захисту, бере до уваги наступні обставини.
Встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто на момент складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення йому виповнилося сімнадцять років.
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 14 липня 2009 року, його батьками є: ОСОБА_3 – батько, ОСОБА_2 – мати.
ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з реєстру територіальної громади №2026/015140500 від 01 вересня 2026 року.
ОСОБА_1 є дитиною з інвалідністю, що підтверджується копіями посвідчення серії НОМЕР_3 від 20 травня 2026 року та медичного висновку №30 про дитину інваліда віком до 18 років від 10 вересня 2005 року.
Відповідно до копії характеристики на ОСОБА_1 , 09 липня 2009 року, наданої 04 вересня 2026 року ПОГ СВГ ВП №1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області майором поліції Франковою І., неповнолітній ОСОБА_1 постійно проживає в буд. АДРЕСА_1 з батьками тривалий час. Приводів в поліцію не мав, відомості щодо притягнення його до адміністративної та кримінальної відповідальності, схильності до наркоманії та алкоголізму відсутні, жебрацтвом та бродяжництвом не займався, за місцем проживання характеризується позитивно, в побуті та колі друзів, навчальному закладі ввічливий та старанно навчається, відповідально виконує доручені йому обов`язки, з особами, схильними до протиправної поведінки, зв`язків не підтримує. На обліку в поліції, зокрема в СЮП ВП №1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, не перебував та не перебуває. Згідно з даними за обліками ІКС ІПНПУ, 24 липня 2026 року щодо нього було складено адміністративний протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, який надіслано до Вінницького міського суду Вінницької області, проте рішення по даному факту не прийнято.
Відповідно до копії характеристики голови правління ОСББ «Антонова-20» ОСОБА_4 від 18 вересня 2026 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно проживає в АДРЕСА_1 , з моменту народження по теперішній час. За час проживання, зі слів співвласників будинку, скарг та нарікань на ОСОБА_1 не надходило. Зарекомендував себе як порядний мешканець. Компрометуючих матеріалів з правоохоронних органів на ОСОБА_1 не надходило.
Статтею 12 КУпАП визначено, що адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.
За змістом статті 13 КУпАП, до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені статтею 24-1цього Кодексу.
У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 89, 121-127, 130, статтею 139, частиною третьою статті 154, частиною другою статті 156, статтями 173, 173-4, 174, 183-1, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 24-1 КУпАП, за вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років можуть бути застосовані такі заходи впливу: 1) зобов`язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого; 2) попередження; 3) догана або сувора догана; 4) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.
Проте зазначені вимоги закону суддею суду першої інстанції при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП не були враховані в повному обсязі.
Дійшовши висновку про доцільність накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, суд першої інстанції взяв до уваги, що ОСОБА_1 скоїв грубе правопорушення, яке у випадку його не виявлення працівниками поліції, могло потягнути за собою тяжкі наслідки. Вказане обумовлено тим, що керування транспортним засобом в стані алкогольного чи іншого сп`яніння є найбільш тяжким правопорушенням у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Обравши щодо ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами суд першої інстанції залишив поза увагою те, що в силу свого віку для ОСОБА_1 сума штрафу у розмірі 17 000 грн та судового збору у розмірі 665,60 грн є значною.
Суд першої інстанції не встановив наявність у ОСОБА_1 джерел доходу.
А відтак, обов`язок щодо сплати ним суми у розмірі 17 665,60 грн покладатиметься на його батьків.
При цьому, із копії трудових книжок ОСОБА_3 та ОСОБА_2 встановлено, що вони не мають офіційного працевлаштування.
Крім того, зважаючи на вік ОСОБА_1 , посвідчення водія він не отримував (докази зворотного в матеріалах справи відсутні). А тому позбавлення його права керування транспортним засобом не створюватиме для нього реальних правових обмежень.
Апеляційний суд бере також до уваги, що ОСОБА_1 керував не автомобілем, а електросамокатом.
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП).
А відтак, не зрозумілим є, як саме стягнення штрафу з неповнолітнього (який не має власного заробітку) та позбавлення його спеціального права (якого він не отримував) призведе до досягнення мети адміністративного стягнення, оскільки за наведених вище обставин саме покарання перетворюється на правову фікцію та надмірний фінансовий тягар для батьків неповнолітнього.
Тоді як сам правопорушник не несе матеріальних втрат і в нього не формується причинно-наслідковий зв`язок між власним вчинком та покаранням.
За таких обставин, суд першої інстанції не врахував у повній мірі характер вчиненого правопорушення та особу правопорушника і застосував до неповнолітнього адміністративне стягнення, яке за своїм видом є явно несправедливим через його суворість.
Не зрозумілим є, з яких обставин виходив суд першої інстанції, стверджуючи про відсутність впливу матері на сина та її безвідповідальність, оскільки висновок суду в цій частині є невмотивованим.
Наведені обставини та відомості про особу неповнолітнього дають підстави вважати, що в даному випадку до нього можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені ст. 24-1 цього Кодексу, а саме передача під нагляд обох батьків, що в даному випадку буде більш ефективним для досягнення завдання та мети, які передбачені статтями 1 та 23 КУпАП.
Передача ОСОБА_1 лише під нагляд матері, про що він просить в апеляційній скарзі, є недостатнім, зважаючи на те, що батьки мають рівні права та обов`язки стосовно дитини.
За змістом ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення підлягає стягненню лише у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення.
З урахуванням викладеного, з метою виховання неповнолітнього та запобігання вчиненню ним нових правопорушень, враховуючи наявні відомості про його особу та пом`якшуючі відповідальність обставини, наявні підстави для зміни постанови суду першої інстанції в частині накладеного стягнення та судового збору.
Керуючись ст. 13, 23, 24-1, 33, 40-1, 294 КУпАП,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 17 вересня 2026 року змінити в частині накладення адміністративного стягнення.
Застосувати до неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , захід впливу, передбачений статтею 24-1 КУпАП, у виді передачі під нагляд батькам: батьку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , без стягнення судового збору.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Т.Б. Сало
Оригінал: reyestr.court.gov.ua