Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №153/481/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 153/481/26

Провадження № 22-ц/801/1842/2026

Категорія: 45

Головуючий у суді 1-ї інстанції Гаврилюк Т. В.

Доповідач:Шемета Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 рокуСправа № 153/481/26м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Шемети Т. М.,

суддів Панасюка О. С., Ковальчука О. В.,

секретар судового засідання Куленко О. В.

учасники справи:

позивач (особа, яка подала апеляційну скаргу) ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 19 травня 2026 року, ухвалене у складі судді Гаврилюк Т. В. у м. Ямпіль, дата складення повного судового рішення 20 травня 2026 року, -

встановив:

В березні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Ямпільського районного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням злочину, в якому просив суд стягнути із відповідача на користь позивача майнову шкоду в розмірі 84 154 грн. та моральну шкоду у розмірі 400 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вироком Ямпільського районного суду Вінницької області від 29 грудня 2025 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України і призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі строком 12 років. Вирок набрав законної сили 18 лютого 2026 року.

Вироком встановлено, що 15 серпня 2025 року близько 22 години 00 хвилин ОСОБА_2 та ОСОБА_3 знаходилися біля магазину «Оксана», що розташований по АДРЕСА_1 , де спільно вживали спиртні напої. Під час розпивання спиртних напоїв між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на побутовому ґрунті виникла словесна суперечка, яка переросла в штовханину, під час якої ОСОБА_3 наніс ОСОБА_2 один удар кулаком руки в ділянку обличчя, від якого останній впав на землю. Після цього у ОСОБА_2 на ґрунті образи виник умисел на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_3 . З метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, на автомобілі марки «ВАЗ» моделі «211540-120-20» реєстраційний номер НОМЕР_1 поїхав до місця свого проживання, що розташоване по АДРЕСА_2 , де взяв власну гладкоствольну мисливську рушницю марки «ИЖ-27» № НОМЕР_2 із набоями до неї, та на вказаному автомобілі повернувся до магазину «Оксана». Перебуваючи 15 серпня 2025 року близько 22 години 30 хвилин біля указаного магазину «Оксана», ОСОБА_2 під приводом розмови, покликав до себе ОСОБА_3 . Коли ОСОБА_3 підійшов до ОСОБА_2 , який перебуваючи в автомобілі останній, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, посягаючи на найвищу соціальну цінність – життя людини, використовуючи наявну у нього гладкоствольну мисливську рушницю, через відчинене вікно водійських дверей здійснив постріл у напрямку ОСОБА_3 з вищезазначеної рушниці в область грудей та живота, завдавши вогнепальні поранення. Бажаючи уникнути відповідальності за скоєне, ОСОБА_2 одразу після пострілу в ОСОБА_3 покинув місце події. Згідно висновку судово-медичної експертизи, унаслідок здійсненого ОСОБА_2 пострілу ОСОБА_3 були завдані тілесні ушкодження, які знаходяться в причинному зв`язку з настанням смерті та від чого ІНФОРМАЦІЯ_1 настала смерть ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 , який загинув внаслідок злочину, вчиненого ОСОБА_2 був братом Позивача ОСОБА_1 , який був визнаний потерпілим у кримінальному провадженні.

Вказаним кримінальним правопорушенням позивачу було спричинено майнову шкоду на поховання брата, встановлення пам`ятника на могилі брата, на що ним було затрачено 84 154 гривні. Також в кримінальному провадженні він поніс витрати на правничу допомогу в розмірі 15 000 грн.

Окрім матеріальної шкоди позивачеві було завдано і моральну шкоду неправомірними діями цивільного відповідача (засудженого) ОСОБА_2 , оскільки він зазнав психологічного болю, було порушено нормальний спосіб життя, він змушений був докладати додаткові зусилля для захисту своїх прав і для лікування у закладі охорони здоров`я. Моральна шкода, полягає у нервових розладах та душевних стражданнях, смерть брата є непоправною втратою, що спричинила йому тривалі душевні страждання та через пережитий стрес він має проблеми зі сном, серцево-судинною системою та постійну тривожність. Завдану моральну шкоду оцінив в 400 000 грн.

Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 19 травня 2026 року позов задоволено частково:

- стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдану майнову шкоду у розмірі 82 654 гривень;

- стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , понесені судові витрати по оплаті судового збору у сумі 665,60 грн, а також понесені витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15 000 грн, а всього 15 665, 60 гривень;

- в іншій частині позову відмовлено;

- стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 1 331,20 гривень судового збору;

- судові витрати по оплаті судового збору у сумі 4 000 гривень компенсовано за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Задовольняючи частково позов, а саме щодо відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 82 654 грн, суд першої інстанції врахував докази, які містяться в матеріалах справи, а саме чеки, накладні, згідно яких позивач витратив на поховання та поминальні обіди 42 654 грн, та 40 000 грн на закупівлю пам`ятника.

Відмовляючи в задоволенні заявлених вимог у частині відшкодування завданої моральної шкоди, суд першої інстанції врахував те, що позивач ОСОБА_1 як брат потерпілого ОСОБА_3 не є особою, яка підпадає під дію ч. 2 ст. 1168 ЦК України. Доказів того, що він є особою, яка проживала однією сім`єю із покійним ОСОБА_3 суду не надано.

Не погодившись з прийнятим рішенням, 09 червня 2026 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення в частині відмови в задоволені позовних вимог про стягнення моральної шкоди та ухвалити нове, яким позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 400 000 грн задовольнити в повному обсязі.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції застосував надмірно звужене тлумачення кола осіб, які мають право на відшкодування моральної шкоди. Врахувавши лише формальні критерії спорідненості, суд проігнорував сімейні відносини та емоційний зв`язок між позивачем та загиблим, який був не лише братом, а й хрещеним батьком сина позивача.

Згідно з позицією Верховного Суду постанова від 12 квітня 2022 року у справі № 391/788/18, при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди суди не повинні обмежуватися лише формальними ознаками, суд зобов`язаний оцінювати фактичні обставини: тривалість відносин, спільний побут, духовну близькість та взаємну підтримку. ОСОБА_3 не мав власної сім`ї та був частиною його родини.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача у встановлений законом строк не надходив.

В суді апеляційної інстанції представник позивача ОСОБА_1 адвокат Вовк Е. П., підтримала вимоги, викладені в апеляційній скарзі та просила її задовольнити. Відповідач ОСОБА_2 був повідомлений про день та час розгляду справи належним чином через адміністрацію виправної установи, де він відбуває покарання.

Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення в оскаржуваній частині не у повній мірі відповідає вказаним вимогам закону.

По справі встановлено такі обставини:

-вироком Ямпільського районного суду Вінницької області від 29 грудня 2025 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України і призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі строком 12 років. Відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_2 в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з дня його затримання, а саме з 16 серпня 2025 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення на один день позбавлення волі. Вирішено питання судових витрат та долю речових доказів. Вирок набрав законної сили 18 лютого 2026 року. Вироком встановлено, що 15 серпня 2025 року близько 22 години 00 хвилин ОСОБА_2 та ОСОБА_3 знаходилися біля магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що розташований по АДРЕСА_1 , де спільно вживали спиртні напої. Під час розпивання спиртних напоїв між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на побутовому ґрунті виникла словесна суперечка, яка переросла в штовханину, під час якої ОСОБА_3 наніс ОСОБА_2 один удар кулаком руки в ділянку обличчя, від якого останній впав на землю. Після цього у ОСОБА_2 на ґрунті образи виник умисел на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_3 . З метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, на автомобілі марки «ВАЗ» моделі «211540-120-20» реєстраційний номер НОМЕР_1 поїхав до місця свого проживання, що розташоване по АДРЕСА_2 , де взяв власну гладкоствольну мисливську рушницю марки «ИЖ-27» № НОМЕР_2 із набоями до неї, та на указаному автомобілі повернувся до магазину «Оксана». Перебуваючи 15 серпня 2025 року близько 22 години 30 хвилин біля указаного магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що розташований по АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 під приводом розмови, покликав до себе ОСОБА_3 . Коли ОСОБА_3 підійшов до ОСОБА_2 , який перебуваючи в автомобілі марки «ВАЗ» моделі «211540-120-20» реєстраційний номер НОМЕР_1 , останній усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, посягаючи на найвищу соціальну цінність – життя людини, використовуючи наявну у нього гладкоствольну мисливську рушницю, через відчинене вікно водійських дверей здійснив постріл у напрямку ОСОБА_3 з вищезазначеної рушниці в область грудей та живота, завдавши вогнепальні поранення. Бажаючи уникнути відповідальності за скоєне, ОСОБА_2 одразу після пострілу в ОСОБА_3 покинув місце на автомобілі марки «ВАЗ» моделі «211540-120-20» реєстраційний номер НОМЕР_1 . Згідно висновку судово-медичної експертизи унаслідок здійсненого ОСОБА_2 пострілу ОСОБА_3 були завдані такі тілесні ушкодження: проникаюче вогнепальне поранення правої грудної і черевної порожнини; рана передньої стінки черевної порожнини справа; перелом 7-го ребра справа, розриви печінки, діафрагми, правої легені, правобічний гемоторакс (2800 мл. в правій плевральні порожнині); розрив аорти; перелом 7-го хребця. Указані тілесні ушкодження знаходяться в причинному зв`язку з настанням смерті та від чого ІНФОРМАЦІЯ_1 настала смерть ОСОБА_3 (19 – 26);

- вироком Вінницького апеляційного суду від 18 лютого 2026 року вирок Ямпільського районного суду Вінницької області від 29 грудня 2025 року скасовано в частині призначеного покарання та ухвалено в цій частині новий вирок, визнано винуватим ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком 10 років з позбавленням права зберігання та носіння вогнепальної зброї та боєприпасів на строк 3 роки. В решті вирок залишено без змін (а.с. 46 – 49);

- згідно паспорту громадянина України серії НОМЕР_3 від 29.09.2006 (а. с. 4-6), свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 виданого 03.11.1994 (а.с.7), актового запису про народження (із за стосунку «ДІЯ») (а.с.8), свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 виданого 31.05.1986 (а.с.9), свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 від 19.12.1986 (а.с.10), - позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є рідним братом по материній лінії ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

- свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7 від 25.08.2025, підтверджено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Велика Кісниця Могилів-Подільського району Вінницької області, актовий запис № 358 (а.с.11);

- відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 82 654 грн підтверджено: чеком № 5010238130 від 16.08.2025 (а.с.12), товаротранспортних накладних на відпуск хлібобулочних виробів № 794111 від 17.08.2025 та № 794110 від 17.08.2025 (а.с.13-14), чеком № 5265098483 від 21.09.2025 (а.с.15), товарним чеком від 17.08.2025 (а.с.16), довідкою, виданої ФОП ОСОБА_4 від 06.12.2025 (а.с.17), рахунок на придбання пам`ятника (а.с.18);

- згідно свідоцтва про Таїнство хрещення від 24.06.2025, ОСОБА_5 був хрещеним батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , тобто свого племінника, сина позивача (а.с.27);

- довідкою № 26, виданої лікарем ЗПСМ ОСОБА_7 02.03.2026 підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , звертався до сімейного лікаря Великокісницької АЗПСМ 05.12.2025 та 13.02.2026 зі скаргами на поганий сон, головні болі, коливання артеріального тиску, тривожність (а.с.28).

Між сторонами виник спір про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням.

Рішення суду першої інстанції оскаржується в частині вирішення позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, а тому в іншій частині, зокрема щодо стягнення майнової шкоди та розподілу судових витрат, його законність та обґрунтованість апеляційним судом не перевіряється.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).

За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю іншої особи, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною третьою статті 23 ЦК України визначено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди лише з тієї підстави, що він є братом померлого та не належить до переліку осіб, визначених частиною другою статті 1168 ЦК України.

Так, частина друга статті 1168 ЦК України передбачає, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Водночас зазначена норма не може тлумачитися ізольовано від положень статей 16, 23, 1167 ЦК України, які визначають загальні засади права на відшкодування моральної шкоди. Сам факт того, що особа не належить до переліку, наведеного у частині другій статті 1168 ЦК України, не свідчить про неможливість відшкодування їй моральної шкоди, якщо судом встановлено порушення її особистих немайнових прав та наявність передбачених законом підстав для такої компенсації.

При вирішенні питання про наявність у позивача права на відшкодування моральної шкоди у зв`язку зі смертю близького родича необхідно враховувати не лише формальний ступінь спорідненості, а й фактичний характер відносин між особою, яка померла, та особою, яка заявляє вимогу про відшкодування моральної шкоди, зокрема близькість таких відносин, їх тривалість, взаємну підтримку, характер сімейних та особистих зв`язків, а також фактичні наслідки смерті для позивача.

Такий підхід узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постанові від 12 квітня 2022 року у справі № 391/788/18, відповідно до яких при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди у зв`язку зі смертю близької особи суду необхідно встановлювати фактичні обставини взаємовідносин між особами, а не обмежуватися виключно формальними ознаками спорідненості.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц звернула увагу на те, що право на відшкодування моральної шкоди як спосіб захисту цивільного права виникає внаслідок порушення права особи, а компенсація моральної шкоди має забезпечувати належний захист порушеного особистого немайнового права.

За змістом частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, є обов`язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, вироком Ямпільського районного суду Вінницької області від 29 грудня 2025 року, який набрав законної сили 18 лютого 2026 року, ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_3 .

Зазначеним вироком встановлено, що 15 серпня 2025 року ОСОБА_2 , маючи умисел на позбавлення життя ОСОБА_3 , здійснив із мисливської рушниці постріл у його напрямку, внаслідок чого останньому були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, від яких того ж дня настала смерть.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є рідним братом ОСОБА_3 по материній лінії. Крім того, ОСОБА_3 був хрещеним батьком малолітнього сина позивача ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є рідним братом ОСОБА_3 по материній лінії. Крім того, ОСОБА_3 був хрещеним батьком малолітнього сина позивача ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_7 .

У межах кримінального провадження № 12025020170000227 ОСОБА_1 було визнано потерпілим у зв`язку зі смертю брата. При цьому матеріали справи не містять відомостей про батьків ОСОБА_3 та характер його взаємин із ними. Водночас установлено, що загиблий не перебував у шлюбі. Зазначені обставини мають оцінюватися в сукупності з іншими доказами та самі по собі не дають підстав для висновку про відсутність у загиблого інших близьких родичів або сімейних зв`язків.

Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про наявність між позивачем та загиблим близьких родинних і особистих зв`язків, які виходять за межі лише формального факту кровного споріднення. Відтак смерть ОСОБА_3 об`єктивно спричинила позивачу істотні душевні страждання та негативні зміни у його звичному способі життя.

При цьому доводи ОСОБА_2 про недоведеність факту заподіяння позивачу моральної шкоди колегія суддів відхиляє як такі, що спростовуються наявними у справі доказами.

Так, відповідно до довідки № 26, виданої лікарем ЗПСМ ОСОБА_7 02 березня 2026 року, ОСОБА_1 звертався до сімейного лікаря 05 грудня 2025 року та 13 лютого 2026 року зі скаргами на поганий сон, головні болі, коливання артеріального тиску та тривожність.

Зазначені звернення відбулися після смерті брата позивача 15 серпня 2025 року, а тому у сукупності з іншими встановленими обставинами справи підтверджують наявність у позивача негативних психоемоційних наслідків, пов`язаних із втратою близької людини.

За таких обставин апеляційний суд виснує, що позивачу внаслідок умисного протиправного позбавлення життя його рідного брата завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, переживаннях, порушенні звичного способу життя та погіршенні психоемоційного стану.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди є помилковим, оскільки ґрунтується на неправильному застосуванні положень частини другої статті 1168 ЦК України та не враховує положення статей 16, 23, 1167 цього Кодексу, а також фактичні обставини взаємовідносин між позивачем та загиблим.

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд має враховувати характер правопорушення, глибину душевних страждань, тривалість негативних наслідків, характер відносин між потерпілим та особою, якій завдано моральної шкоди, ступінь вини заподіювача шкоди, а також інші обставини, що мають істотне значення для справи, дотримуючись при цьому вимог розумності та справедливості.

У цій справі апеляційний суд враховує особливо тяжкий характер протиправного діяння відповідача, яке полягало в умисному позбавленні життя ОСОБА_3 , близький ступінь спорідненості між загиблим та позивачем (брати), характер їхніх особистих зв`язків, зокрема те, що загиблий був хрещеним батьком сина позивача, а також непоправність наслідків такого діяння для позивача, ту обставину, що ОСОБА_1 , був єдиним близьким родичом загиблого, оскільки той був неодружений, а батьки померли (саме це стало підставою для визнання саме ОСОБА_1 потерпілим у кримінальному провадженні).

Також враховується, що моральні страждання позивача не обмежуються самим моментом смерті брата, оскільки втрата близької людини має тривалий характер та не може бути усунута чи повністю компенсована грошовим відшкодуванням. Про негативні наслідки для психоемоційного стану позивача свідчать і його звернення за медичною допомогою зі скаргами на порушення сну, головні болі, коливання артеріального тиску та тривожність.

З урахуванням наведеного, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів вважає, що належним та співмірним розміром відшкодування моральної шкоди, завданої ОСОБА_1 смертю його брата внаслідок умисного протиправного діяння відповідача, є розмір моральної шкоди, заявлений позивачем, а саме 400 000 гривень. Визначений розмір компенсації, на переконання апеляційного суду, відповідає характеру та глибині встановлених душевних страждань позивача, негативним змінам у психоемоційному стані позивача, тяжкості наслідків протиправного діяння відповідача.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди є обґрунтованими.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на наведене рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 19 травня 2026 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягає скасуванню із ухваленням у цій частині нового рішення про задоволення позову в цій частині та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 400 000 грн моральної шкоди.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 19 травня 2026 року скасувати в частині вирішення позовної вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди та ухвалити в цій частині нове судове рішення: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 400 000 (чотириста тисяч) гривень моральної шкоди.

В іншій частині рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 19 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_8 , адреса проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_9 , адреса проживання: АДРЕСА_4 . Відбуває покарання у Державній установі «Ладижинська виправна колонія (№ 39)», код ЄДРПОУ, місце знаходження: вул. Гранітна, 15, с. Губник, м. Ладижин, Вінницька область, п. і. 24324.

Повне судове рішення складено 15.10.2026 року.

Головуюча Т. М. Шемета

Судді О. В. Ковальчук

О. С. Панасюк