Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №146/1314/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 146/1314/25

Провадження № 22-ц/801/2382/2026

Категорія: 72

Головуючий у суді 1-ї інстанції Пилипчук О. В.

Доповідач:Шемета Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 рокуСправа № 146/1314/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Шемети Т. М. (суддя-доповідач),

суддів Панасюка О. С., Сала Т. Б.,

секретар судового засідання Куленко О. В.,

учасники справи:

позивачка (особа, яка подала апеляційну скаргу) ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору орган опіки і піклування Городківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області,

прокурор Суходоля Мар`яна Володимирівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою її представником адвокатом Глушковою Ольгою Ігорівною, на рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 14 липня 2026 року, ухвалене у складі судді Пилипчука О. В. у селищі Томашпіль, дата складення повного судового рішення 16 липня 2026 року, -

в с т а н о в и в :

У серпні 2025 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Глушкову О. І., звернулася до Томашпільського районного суду Вінницької області із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Орган опіки та піклування Городківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області, про позбавлення батьківських прав.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з березня 2022 року відповідачка спільно проживала з відповідачем без реєстрації шлюбу у м. Одесі в орендованій ними квартирі. ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син ОСОБА_3 . Незадовго до народження сина між сторонами погіршилися стосунки, відповідач виявляв байдужість до народження сина та після народження сина вони припинили спільне проживання і по даний час відповідач не цікавився його життям, здоров`ям, не бере участі у його вихованні, не бажає спілкуватися із сином, усі свята та дні народження син проводить без участі відповідача.

Всі питання, які стосуються здоров`я та навчання сина, його виховання позивачка вирішує самостійно.

Відповідач заборгував аліменти та станом на 01 травня 2025 року борг по аліментах становить 29 007 грн.

Рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області від 14 липня 2026 року відмовлено в задоволенні позову.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу і повинен застосовуватись у випадках свідомого та умисного ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, та з врахуванням того, що такий захід буде застосований в інтересах дітей. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Представник відповідача, адвокат Чудак В. Д. у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що відповідач бажає брати участь у житті дитини, бажає з нею спілкуватися та просив не позбавляти його батьківських прав. Відповідач працює водієм фури та постійно знаходжиться в роз`їздах як в Україні, так і за кордоном, в нього дійсно була заборгованість по аліментах, але на даний час борг погашено. Відповідач намагається спілкуватися з дитиною та немає наміру ухилятися від спілкування з дитиною і виховання.

По справі не здобуто доказів того, що відповідач втратив інтерес до дитини та його поведінку щодо дитини неможливо змінити на краще.

Не погодившись з прийнятим рішенням, 17 серпня 2026 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Глушкову О. І., подала апеляційну скаргу, за результами розгляду якої просить його скасувати та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що суд невірно оцінив докази ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, не встановив конкретних позитивних проявів інтересу відповідача до дитини, послався на можливість зміни поведінки відповідача на краще, проте не визначив, яку саме поведінку відповідача він вважає неналежною, які саме батьківські обов`язки ним не виконуються та які конкретні обставини дають підстави вважати, що така поведінка може бути змінена.

Під час підготовки органом опіки і піклування Городківської сільської ради висновку про позбавлення батьківських прав, відповідач відмовився надавати дозвіл на проведення обстеження умов його проживання, що свідчить про те, що відповідач не бажає спілкуватися з сином, не створив умов для перебування у нього дитини, тобто не мав наміру змінювати свою поведінку відносно сина. Сплата аліментів відповідачем не свідчить про виконання ним батьківських обов`язків, передбачених ст. 150 СК України.

23 серпня 2026 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_2 , діючи через свого представника адвоката Чудака В. Д., подав відзив на апеляційну скаргу, за результами розгляду якого просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Основними доводами відзиву є те, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідач визнає, що він не надає дитині стільки часу на спілкування, скільки можливо потрібно б за умов, що вони проживають окремо, але це пов`язано з тим, що він працює «далекобійником» і часто відрядження проходять за кордоном, саме тому у нього немає можливості регулярно спілкуватися з дитиною, а не тому, що він не бажає цього робити. Відповідач звертає увагу суду на те, що сину ОСОБА_4 30 грудня 2026 року буде лише 4 роки, а позовна заява була подана до суду коли дитині навіть не було трьох років. Відповідач надалі має намір для спілкування з дитиною приділяти більше часу.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Глушкова О. І. підтримала вимоги, викладені в апеляційній скарзі та просила її задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Чудак В. Д. заперечив проти апеляційної скарги, підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Прокурор Суходоля М. В. заперечила проти апеляційної скарги, просила оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення в повній мірі відповідає вимогам закону.

По справі встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини:

- позивачка та відповідач є батьками дитини: ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 30.01.2023 серії НОМЕР_1 (а.с. 7);

- згідно витягу № 983 від 02 жовтня 2024 року про зареєстрованих у житловому приміщенні / будинку осіб за адресою: АДРЕСА_1 , за вказаною адресою зареєстровані: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 (а.с. 8);

- згідно характеристики директора ЗДО № 3 с. Городківка, Тульчинського району Вінницької області Мужилівської Т. № 26 від 28 травня 2025 року ОСОБА_3 відвідує заклад дошкільної освіти № 3 с. Городківка з травня 2024 року по теперішній час. Мама ОСОБА_1 займається активним вихованням сина. З травня 2024 року і по теперішній час батько ОСОБА_4 в садочок не навідується. На зв`язок з директором закладу та вихователем групи не виходить (а.с. 8 на звороті);

- згідно довідки № 145 ФОП ОСОБА_6 дитина ОСОБА_1 1998 року народження, ОСОБА_3 регулярно відвідує лікаря педіатра без участі батька (а.с. 9);

- згідно довідки – характеристики № 594 від 02.06.2025 року Городківської сільської ради ОСОБА_1 зарекомендувала себе з позитивної сторони за час проживання на території села (а.с. 12);

- згідно акту обстеження умов проживання, складеного комісією ССД Городківської сільської ради, комісією було проведено обстеження умов проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 які проживають за адресою АДРЕСА_1 , встановлено, що умови проживання задовільні. Будинок великий, просторі кімнати, сучасна побутова техніка. Є все необхідне для комфортного проживання та виховання дитини. Продуктами харчування забезпечений (а.с. 55);

- згідно висновку органу опіки та піклування Городківської сільської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 затвердженого рішенням виконавчого комітету Городківської сільської ради № 71 від 18.07.2025, орган опіки та піклування вважає за доцільне: позбавити батьківських прав ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно малолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 10);

- згідно довідки – характеристики № 083 від 02.06.2025 Городківської сільської ради ОСОБА_2 зарекомендував себе з позитивної сторони за час проживання на території селища (а.с. 53);

- згідно довідки про реєстрацію місця проживання, ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 54 на звороті);

- судовим наказом Крижопільського районного суду Вінницької області від 28 березня 2023 року стягнуто аліменти з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі частки від заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 28 березня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 56);

- згідно розрахунку заборгованості головного державного виконавця Тульчинського відділу ДВС у Тульчинському районі Вінницької області, станом на 01 травня 2025 року, заборгованість ОСОБА_2 по аліментах становить 29 007,00 грн (а.с. 11);

- згідно довідки від 11 грудня 2025 року головного державного виконавця Тульчинського, станом на 11.12.2025 року заборгованість ОСОБА_2 по аліментах відсутня (а.с. 85).

Між сторонами виник спір з приводу позбавлення батьківських прав

Відповідно до статті 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно з частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, зокрема, ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на батьків, які не виконують своїх обов`язків, а тому питання про його застосування має вирішуватися лише після повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дитини, причин невиконання ними своїх батьківських обов`язків, а також можливості зміни їхньої поведінки.

Згідно зі статтею 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у їхніх діях.

Така правова позиція є сталою та неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема у постановах від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18, від 24 червня 2020 року у справі № 344/6374/18, від 23 грудня 2020 року у справі № 522/21914/14, від 25 січня 2023 року у справі № 462/4705/19.

Згідно з частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, обов`язок доведення обставин, які свідчать саме про свідоме та умисне ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, покладається на позивачку.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачкою не доведено наявність достатніх правових підстав для застосування до ОСОБА_2 такого правового заходу як позбавлення батьківських прав.

Дійсно, з травня 2024 року відповідач не відвідував дитячий садок, який відвідує його син, не підтримував зв`язку з директором закладу та вихователем групи. Дитина також відвідувала лікаря-педіатра без участі батька, а питання щодо її виховання, навчання та здоров`я, за твердженням позивачки, вона вирішувала самостійно.

Проте ця інформація лише констатує факт відсутності активної участі батька у житті дитини, однак не підтверджує наявності умислу та вини, які є обов`язковими для застосування такого негайного заходу як позбавлення батьківських прав.

Матеріали справи не містять доказів, що відповідач відмовлявся від спілкування з дитиною, перешкоджав її розвитку, вчиняв жорстке поводження, зловживав батьківськими правами або створював загрозу для життя чи здоров`я дитини, а його пасивна поведінка (бездіяльність), як стверджує позивачка, є недостатнім для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити його батьківських прав.

Навпаки відповідач у суді першої інстанції не заперечував свого батьківства, не відмовлявся від дитини та не заявляв про небажання брати участь у її вихованні. Діючи, через свого представника, він зазначав про бажання спілкуватися із сином, брати участь у його житті та вихованні, а також пояснював недостатність такого спілкування особливостями своєї роботи, пов`язаної з постійними відрядженнями в Україні та за кордоном.

Сам факт проживання батька окремо від дитини та відсутність постійного безпосереднього спілкування з нею не можуть автоматично свідчити про наявність умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків. Не є доказом його винної та умисної поведінки і по обставинам, що основний догляд дитини, яка проживає з матір`ю, здійснює саме вона, що є її безпосереднім обов`язком.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд не оцінив того, що відповідач не створив умов для перебування у нього дитини та відмовився від проведення обстеження умов його проживання, також не свідчать про ухилення від виконання батьківських обов`язків.

Такі обставини можуть характеризувати ставлення відповідача до виконання окремих батьківських обов`язків, однак самі по собі не підтверджують його свідомого та умисного наміру ухилитися від виховання дитини та розірвати з нею сімейний зв`язок.

Суд першої інстанції вірно врахував, що наявність тимчасової заборгованості зі сплати аліментів не є підставою для позбавлення батьківських прав.

Висновок органу опіки та піклування Городківської сільської ради про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, відповідно до положень статті 19 СК України має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду. Вказаний висновок підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі, оскільки остаточне вирішення питання про позбавлення батьківських прав належить виключно до компетенції суду.

Саме по собі зазначення органом опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав не звільняє позивачку від обов`язку довести наявність передбачених статтею 164 СК України підстав та, зокрема, винного і свідомого ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків.

У даному випадку висновок органу опіки та піклування, правильно оцінений судом першої інстанції у сукупності з іншими доказами.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач веде аморальний спосіб життя, жорстоко поводиться з дитиною, вчиняє щодо неї протиправні дії або іншим чином створює загрозу її нормальному фізичному чи психічному розвитку. Навпаки, згідно довідки-характеристики Городківської сільської ради, ОСОБА_2 за місцем проживання характеризується позитивно, порядна і доброзичлива людина, займає активну життєву позицію, користується повагою серед жителів селища, спиртними напоями не зловживає, громадський порядок не порушує, веде суспільно корисний спосіб життя (а.с. 53).

Враховуючи, що у матеріалах справи немає беззаперечних та достатніх доказів, які б підтверджували винну і свідому поведінку ОСОБА_2 про ухилення від участі у вихованні сина, умисне і свідоме нехтування обов`язками батька, суд першої інстанції зробив обґрунтований та вірний висновок про відсутність правових підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

Зважаючи на надану оцінку доводам учасників справи та висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , подана її представником адвокатом Глушковою О. І. не містить доводів, які б спростовували ухвалене у справі рішення суду першої інстанції, яке ґрунтується на повному та всебічному з`ясуванні обставин справи, постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Тому рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 14 липня 2026 року слід залишити без змін.

Вирішуючи питання судових витрат відповідно статті 141 ЦПК України, з урахуванням того, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , подана її представником адвокатом Глушковою О. І., з викладених у ній підстав задоволенню не підлягає, понесені судові витрати слід залишити за нею. Матеріали справи не містять доказів понесених в суді апеляційної інстанції судових витрат іншими учасниками справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником адвокатом Глушковою Ольгою Ігорівною, залишити без задоволення.

Рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 14 липня 2026 року, залишити без змін.

Понесені ОСОБА_1 судові витрати в суді апеляційної інстанції залишити за нею.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 15 жовтня 2026 року.

Головуюча Т. М. Шемета

Судді: О. С. Панасюк

Т. Б. Сало