Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №750/9029/26 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/9029/26

Провадження № 2/750/4320/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі судді Кузнєцової О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» через систему «Електронний Суд» звернулося до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до ОСОБА_1 у якому просить стягнути з останнього заборгованість за кредитним договором № 958086550 від 27.06.2019 у розмірі 26 571 грн 38 коп., а також понесені судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп., та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 серпня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.

12.09.2026 відповідач засобами поштового зв`язку подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову. При цьому факту одержання 9 880 грн кредитних коштів не заперечував, однак не визнав заявлений розмір заборгованості, порядок нарахування 16 691 грн 38 коп. процентів та належність позивачу права вимоги в заявленому обсязі.

В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що пунктами 1.2, 1.3 договору передбачено 27-денний строк кредитування, а пунктом 1.4 -нарахування 1,22 % за кожний день лише протягом цього строку. Графіком розрахунків визначено повернення коштів 24.07.2019 та проценти у сумі 3 254 грн 58 коп. На його думку, позивач повинен окремо довести правову підставу, ставки, періоди й арифметику нарахування решти процентів. Послався на положення пунктів 4.2, 4.3 договору, відповідно до яких ставка 1,70 % застосовується у зв`язку з простроченням, а проценти після завершення строку договором прямо названі процентами у розумінні частини другої статті 625 ЦК України. Відповідач вважав за необхідне розмежувати проценти як плату за кредит і проценти як відповідальність за прострочення, перевірити застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо воєнного стану, наявність доказів пролонгації, а також дотримання позовної давності.

Крім того, у відзиві відповідач звернув увагу на відмінність сум заборгованості у документах про відступлення права вимоги, просив перевірити безперервність переходу права вимоги саме за його договором, заперечував проти покладення на нього 7 000 грн витрат на правничу допомогу як неспівмірних зі складністю спору та просив розглянути справу у судовому засіданні з повідомленням сторін.

17.09.2026 позивач за допомогою підсистеми «Електронний суд» подав відповідь на відзив. Заперечуючи проти доводів відповідача, зазначив, що строк позовної давності не сплив з огляду на законодавче продовження та зупинення його перебігу під час карантину COVID-19 та воєнного стану. Позивач послався на пункт 12, пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідну судову практику та зазначив, що остання редакція пункту 19 втратила чинність 04.09.2025. Щодо процентів позивач вказав, що пунктом 4.2 договору погоджено ставку 1,70 % на день за понадстрокове користування, а пункт 4.3 визначає правову природу таких процентів відповідно до частини другої статті 625 ЦК України. Навів щоденні суми 120 грн 54 коп. за ставкою 1,22 % і 167 грн 96 коп. за ставкою 1,70 %, обґрунтовував наявність права вимоги витягами з реєстрів, договорами факторингу та актами приймання-передачі.

18.09.2026 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, у яких вказав на розбіжність 6 220 грн 34 коп. між прохальною частиною відповіді та її складовими, відсутність належного пояснення коригувань процентів, суперечність між названою позивачем датою повернення кредиту 24.07.2019 та розрахунком процентів за пізніші періоди. Зазначив, що механічний підрахунок наведених позивачем щоденних сум за визначеними ним періодами не дорівнює 16 691 грн 38 коп. Окремо послався на судову практику щодо припинення регулятивних процентів після завершення строку кредитування, необхідність перевірити погодження процентів за статтею 625 ЦК України та неспівмірність витрат на адвоката.

21.09.2026 позивач подав додаткові пояснення, у яких знову виклав правову позицію щодо позовної давності, факторингу, розміру заборгованості та правової природи процентів. Зокрема, пояснив, що 6 220 грн 34 коп. становлять штрафні санкції, які не включено до прохальної частини первісного позову. Також стверджував, що ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» і ТОВ «ФК «ЕЙС» не здійснювали нових нарахувань, а записи про списання у розрахунках при передачі права вимоги відображають бухгалтерські операції, а не платежі боржника. Разом із тим у прохальній частині додаткових пояснень знову вказав суму 32 791 грн 72 коп.

22.09.2026 відповідач подав заперечення на додаткові пояснення. Наголосив, що зміна ціни позову шляхом додаткових пояснень без належної заяви відповідно до статті 49 ЦПК України є неприпустимою. Зазначив, що розрахунок процентів не містить прозорого розмежування плати за кредит у межах погодженого строку і відповідальності за прострочення, а ретроспективне застосування ставки 1,70 % потребує окремої правової оцінки. Просив застосувати пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до сум відповідальності, нарахованих у період воєнного стану, перевірити позовну давність і зменшити витрати на правничу допомогу до 1 000 грн або іншого співмірного розміру.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку.

Судом установлено, що 27.06.2019 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено Договір кредитної лінії № 958086550, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит на суму 9 880,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальниця зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Пунктами 1.2, 1.3 договору встановлено 27-денний строк дії договору та надання кредиту. Пунктом 1.4 передбачено ставку 1,22 % від суми кредиту за кожний день користування, починаючи з першого дня перерахування кредиту до закінчення строку, визначеного пунктом 1.3. Графік розрахунків містить дату платежу 24.07.2019 та суму процентів 3 254 грн 58 коп. Ця сума відповідає щоденному округленню: 9 880 ? 1,22 % = 120,54 грн на день; 120,54 ? 27 = 3 254,58 грн. Розрахунок за первісний строк у цій частині арифметично узгоджується з графіком.

Водночас пункт 4.2 договору передбачає, що в разі користування кредитом понад строк, встановлений пунктом 1.3 або додатковими угодами, при ставці за пунктом 1.4 нижчій за 1,70 % правила її нарахування скасовуються з моменту початку застосування, а ставка 1,70 % на день поширюється на весь період фактичного користування кредитом з дати укладення договору до повернення коштів. Пункт 4.3 окремо визначає проценти, нараховані після закінчення строку за пунктом 4.2, як проценти за понадстрокове користування у розумінні частини другої статті 625 ЦК України.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що протягом первісного строку кредитування проценти обчислювалися виходячи зі ставки 1,22 % на день, тобто 120 грн 54 коп. на день. У графіку платежів сума процентів за 27 днів визначена в розмірі 3 254 грн 58 коп. Після прострочення повернення кредиту кредитодавець застосовував ставку 1,70 % на день, що становить 167 грн 96 коп. від суми 9 880 грн. У розрахунку відображено також окреме нарахування 2 337 грн 50 коп. від 28.07.2019, яке позивач пов`язує із передбаченим договором перерахунком процентів.

Згідно з розрахунком первісного кредитодавця, на 30.09.2019 проценти обліковувалися в сумі 16 341 грн 52 коп. Надалі у документах правонаступників зазначено суму 16 691 грн 38 коп. Зміна суми процентів пов`язана з обліковими нарахуваннями та коригуванням, у тому числі записом на - 1 665 грн 66 коп. Суд оцінює наведені записи разом з умовами договору, а не як самостійне джерело виникнення нового зобов`язання.

Посилання відповідача на те, що після 24.07.2019 будь-яке нарахування процентів є недопустимим, не узгоджується з пунктом 4.3 договору, яким сторони прямо пов`язали нарахування після закінчення строку кредитування з відповідальністю за порушення грошового зобов`язання. Водночас сам факт існування такого пункту не усуває обов`язку кредитора довести розмір вимоги. За запропонованим варіантом оцінки доказів суд приймає надані позивачем розрахунки у сукупності з договором та відомостями про відсутність повернення коштів.

Доводи відповідача щодо арифметичних розбіжностей суд перевіряє з урахуванням того, що 3 254 грн 58 коп. у графіку сформовано із щоденного округлення 120 грн 536 коп. до 120 грн 54 коп., а не шляхом одноразового округлення суми за весь період. Таке округлення пояснює різницю в 11 коп., на яку посилався відповідач, і саме по собі не свідчить про безпідставність позову. Інші коригування відображені в обліку кредиторів та підлягають оцінці з урахуванням пунктів 4.2–4.3 договору.

Договір підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором S6R47KJ9, який було надіслано на номер мобільного телефону, вказаний відповідачем при оформленні кредиту.

Згідно з копією платіжного доручення від 27.06.2019 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» здійснило переказ коштів відповідачу в розмірі 9 880,00 грн відповідно до Договору № 958086550 від 27.06.2019 для зарахування на платіжну картку 4149-49ХХ-ХХХХ-381.

Таким чином, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором, що підтверджується вказаним вище платіжним дорученням від 27.06.2019, а також наданою на запит суду АТ КБ «Приват Банк» інформацією про факт зарахування коштів на платіжну карту № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 , за період від 27.06.2019 до 02.07.2019 в сумі 9880,00 грн.

28.11.2019 між ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) було укладено Додаткову угоду № 19 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої сторони дійшли згоди, що строк дії цього договору починає перебіг у момент, визначений у пункті 8.1 цього договору та закінчується 31.12.2020, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

31.12.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) було укладено Додаткову угоду № 26 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, якою викладено текст договору в новій редакції, та, зокрема, в пункті 4.1 договору визначено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідно реєстру прав вимоги по формі, встановленій у відповідному додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує.

Також, указаною угодою було продовжено строк дії договору до 31.12.2021, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

Додатковими угодами № 27 від 31.12.2021, № 31 від 31.12.2022 та № 32 від 31.12.2023, укладеними між ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», строк дії договору продовжувався, зокрема, останньою угодою такий строк продовжено до 31.12.2024.

Зазначений Договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 та додаткові угоди до нього містять підписи сторін, які підтверджують їх укладення.

Копією Реєстру прав вимоги № 46 від 30.09.2019, який підписаний сторонами договору факторингу, підтверджується перехід до ТОВ «Таліон Плюс» прав вимоги до відповідача в розмірі 26 221,52 грн, до якої входить 9 880,00 грн - заборгованість по основному боргу та 16 341,52 грн - заборгованість по процентам.

Відповідно до пункту 5.3.3 Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 фактор має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, у тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язався їх прийняти та передати грошові кошти у розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором.

У вказаному договорі містяться аналогічні положення щодо порядку відступлення прав вимоги, що і в Договорі факторингу № 28/1118-0128 від 28.11.2019, укладеному між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Так, зокрема, у пункті 1.3 договору визначено, що право вимоги - всі права клієнта за кредитними договорами, у тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому, а у пункті 8.2 даного договору зазначено, що строк його дії закінчується 04.08.2021, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

Крім того, пунктом 4.1 договору визначено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку, а відповідно до пункту 5.3.3 договору фактор має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, у тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб.

До вказаного договору також укладалися додаткові угоди, якими, зокрема, продовжувався строк дії договору (останній раз до 30.12.2024 включно).

Копією Реєстру прав вимоги № 7 від 28.10.2021, який підписаний сторонами договору факторингу, підтверджується перехід до ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» права вимоги до відповідача у розмірі 26 571,38 грн, до якої входить 9 880,00 - заборгованість по основному боргу та 16 691,38 грн – заборгованість по процентам.

05.06.2025 між ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено Договір факторингу № 05/06/25-Е, за умовами якого фактор зобов`язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне у майбутньому до третіх осіб – боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно із додатком № 1 та є невід`ємною частиною договору.

Згідно із пунктом 1.2 договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами на скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників – підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

Як убачається з копії акта прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 05/06/25-Е від 05.06.2025 реєстр боржників передано в повному об`ємі відповідно до умов договору.

Копією Реєстру боржників до договору факторингу № № 05/06/25-Е від 05.06.2025, який підписаний сторонами договору, підтверджується перехід до позивача прав вимоги до відповідача в розмірі 32 791,72 грн. до якої входить 9 880,00 грн - заборгованість по основному боргу та 16 341,52 грн - заборгованість по процентам та 6 220 грн 34 коп. – штрафні санкції.

У документах про перехід вимоги на різні дати відображено різні суми: 26 221 грн 52 коп. на 30.09.2019, 26 571 грн 38 коп. на 28.10.2021 та 32 791 грн 72 коп. у подальших документах. Ця різниця сама по собі не спростовує переходу права вимоги, але зобов`язує перевірити, які складові включено до кожної суми. Зокрема, 32 791,72 - 26 571,38 = 6 220,34 грн; позивач у додаткових поясненнях прямо називає цю різницю штрафними санкціями. Оскільки вимогу про їх стягнення не заявлено у первісному позові, їх наявність у бухгалтерському обліку не розширює меж розгляду справи.

Суд також не вбачає підстав вважати, що викладення у відповіді на відзив чи додаткових поясненнях суми 32 791 грн 72 коп. саме по собі належним чином збільшило ціну позову. Згідно зі статтями 13, 49 ЦПК України збільшення розміру позовних вимог потребує відповідної процесуальної заяви з додержанням установлених вимог. За відсутності такої заяви суд розглядає первісно заявлену вимогу в сумі 26 571 грн 38 коп. і не вирішує питання про стягнення 6 220 грн 34 коп. штрафних санкцій.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 1077 Цивільного кодексу України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно з частиною другою статті 1083 Цивільного кодексу України якщо договором факторингу допускається наступне відступлення права грошової вимоги, воно здійснюється відповідно до положень цієї глави.

Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частинами першою, другою статті 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору невстановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Суб`єкт електронної комерції – суб`єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Сторони договору узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення договору на таких умовах.

Згідно із частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» виконало взяті на себе зобов`язання та надало відповідачу кредит відповідно до умов укладеного договору.

Однак, відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим у ОСОБА_1 наявна заборгованість.

Оцінивши доводи відповідача щодо нарахування процентів, суд зазначає, що сторонами у пункті 4.2 кредитного договору погоджено особливий порядок визначення грошового зобов`язання у разі неповернення кредиту у строк, а пункт 4.3 прямо пов`язує нарахування після спливу строку кредитування з частиною другою статті 625 ЦК України. Отже, суд не ототожнює такі нарахування з регулятивними процентами за статтею 1048 ЦК України. Висновки Великої Палати Верховного Суду щодо припинення нарахування плати за правомірне користування кредитом після закінчення строку не виключають застосування погодженого сторонами розміру процентів як відповідальності за прострочення відповідно до частини другої статті 625 ЦК України. У цій справі відповідач, укладаючи договір, погодив наслідки прострочення, а розрахунок кредитора містить конкретні щоденні нарахування та коригування, які дозволяють відтворити заявлену суму 16 691 грн 38 коп.

Заперечення відповідача щодо відсутності підстав для нарахування процентів після 24.07.2019 суд відхиляє, оскільки вони не враховують відмінності між процентами за користування кредитом у межах погодженого строку та процентами як мірою відповідальності за його порушення. Застосування пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України також не змінює цього висновку, оскільки нарахування процентів, включених до заявленої суми, здійснені за періоди 2019 року, тобто до запровадження воєнного стану. Доказів внесення відповідачем платежів, які не були враховані кредитором, суду не подано.

Щодо посилань на відмінності у сумах реєстрів відступлення права вимоги суд враховує, що зміна облікової загальної суми вимоги не означає виникнення нового кредитного зобов`язання. Подані договори факторингу, витяги з реєстрів та акти передачі підтверджують послідовний перехід до позивача права вимоги за кредитним договором № 958086550. Заявлена до стягнення сума 26 571 грн 38 коп. складається виключно з 9 880 грн основного боргу та 16 691 грн 38 коп. процентів; 6 220 грн 34 коп. штрафних санкцій позивач не просить стягувати у первісній позовній заяві. Відтак суд вирішує спір у межах заявлених позовних вимог і не стягує штрафних санкцій.

Заяву відповідача про застосування позовної давності суд відхиляє. Визначений договором строк виконання зобов`язання настав 24.07.2019, однак під час перебігу загальної трирічної позовної давності законодавством були запроваджені спеціальні правила її продовження у зв`язку з карантином, а згодом - воєнним станом. Враховуючи положення пунктів 12 і 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакціях, чинних у відповідні періоди, та поновлення перебігу строків після 04.09.2025, суд доходить висновку, що на час звернення з позовом у 2026 році загальна позовна давність не сплинула. Накладання періодів дії спеціальних правил не призводить до їх подвійного врахування.

Таким чином, суд вважає доведеними факт укладення кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів, невиконання зобов`язання щодо їх повернення, погодження договірного порядку визначення процентів за прострочення та набуття позивачем права вимоги. З урахуванням наданих доказів вимоги про стягнення 9 880 грн основного боргу і 16 691 грн 38 коп. процентів, разом 26 571 грн 38 коп., підлягають задоволенню.

За вказаних обставин, оскільки відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання договірних зобов`язань, у добровільному порядку не повернув отримані грошові кошти та не сплатив проценти за користування ними, як первісному кредиторові, так і позивачеві, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості належить задовольнити.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Позивачу правничу допомогу надавало Адвокатське бюро «Тимошенко та Партнери» на підставі Договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20.01.2026 та на підставі додаткової угоди № 25771193054 до Договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20.01.2026.

Згідно із копією акта прийому-передачі наданих послуг від 20.01.2026 вартість послуг, наданих Адвокатським бюро «Тимошенко та партнери» позивачу становить 7 000,00 грн,які належить стягнути з відповідача з огляду на відсутність його заперечень щодо розміру таких витрат.

З урахуванням наведеного, оцінюючи об`єктивно складність цієї справи, предмет спору з урахуванням ціни позову за майновою вимогою, задоволення судом позовних вимог в повномі обсязі, враховуючи, складання заяв по суті та відсутність судових засідань у цій справі; з огляду на приписи п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, суд дійшов висновку для часткового задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача у даній справі витрат на правничу допомогу, а саме у розмірі 3 000 грн, що відповідає критерію реальності та розумності, та є співмірним, виходячи зі складності, категорії справи, виконаних адвокатом робіт та наданих адвокатських послуг.

На підставі статті 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати по оплаті судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Ураховуючи викладене, керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 279, 280-282, 289, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за Договором № 958086550 від 27.06.2019 у розмірі 26 571,38 (двадцять шість тисяч п`ятсот сімдесят одну гривню 38 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» 3 000 грн 00 коп. (три тисячі гривень 00 копійок) у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» 2 662 грн 40 коп. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», місцезнаходження: вул. Юрія Поправки, 6, каб 13, м. Київ, код ЄДРПОУ - 42986956.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .

Суддя О.О. Кузнєцова