Постанова від 15 жовтня 2026 р. у справі №950/1726/26 — Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/1726/26

Номер провадження 3/950/738/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2026 року м.Лебедин

Суддя Лебединського районного суду Сумської області Бакланов Р. В.,

за участю секретаря судового засідання Гладкової С.В., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лебедині матеріали, які надійшли з відділення поліції № 3 (м. Лебедин) Сумського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

31 травня 2026 року о 17 год. 15 хв. ОСОБА_1 у м. Лебедин Сумського району Сумської області, по вул. Новопетрівській, поблизу повороту на вулицю Коцюбинського, керував акумуляторним велосипедом FORTE X1 (RZ500), перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, складеним 31 травня 2026 року КНП «Лебединська лікарня імені К.О. Зільберника».

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, відповідно до яких водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення визнав повністю, обставин, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення, не заперечував. Пояснив, що того дня перебував на цвинтарі, де поминав померлих та вживав горілку. Після вживання алкогольних напоїв сів за кермо електровелосипеда та почав рух. Підтвердив, що керував електровелосипедом після вживання алкоголю, та не заперечував встановленого за результатами медичного огляду стану алкогольного сп`яніння.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведена належними, допустимими та достатніми доказами.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується такими доказами.

Протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 691318 від 12 червня 2026 року, складеним уповноваженим працівником поліції, у якому зафіксовано обставини керування ОСОБА_1 31 травня 2026 року о 17 год. 15 хв. акумуляторним велосипедом FORTE X1 (RZ500) у стані алкогольного сп`яніння.

Зазначений протокол містить відомості про дату, час, місце вчинення адміністративного правопорушення, транспортний засіб, особу, щодо якої його складено, а також правову кваліфікацію вчиненого за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Суд враховує, що протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, у якому викладено встановлені працівником поліції обставини та сформульовано суть інкримінованого правопорушення. Викладені у протоколі відомості підлягають оцінці в сукупності з іншими доказами та не мають наперед встановленої доказової сили.

Відомості, наведені у протоколі, щодо факту керування транспортним засобом та перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння узгоджуються з іншими матеріалами справи та його безпосередніми поясненнями в судовому засіданні.

Висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеним 31 травня 2026 року лікарем КНП «Лебединська лікарня імені К.О. Зільберника» Лебединської міської ради, згідно з яким ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння.

Зазначений висновок є письмовим доказом, який безпосередньо стосується встановлення стану особи під час події та містить результат медичного обстеження, проведеного у закладі охорони здоров`я.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. У разі незгоди водія на проведення огляду поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Згідно з ч. 3 ст. 266 КУпАП огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, проводиться в закладах охорони здоров`я, яким надано право на його проведення.

Судом встановлено, що матеріали справи містять медичний висновок, яким підтверджено перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння. Відомості, наведені у висновку, узгоджуються з обставинами правопорушення, викладеними у протоколі, а також із поясненнями особи, наданими безпосередньо суду.

Крім того, матеріали справи містять направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Зазначений документ підтверджує оформлення працівниками поліції направлення ОСОБА_1 для проведення відповідного медичного обстеження.

Також до матеріалів справи долучено письмові пояснення ОСОБА_1 , які суд оцінює в сукупності з протоколом про адміністративне правопорушення та медичними документами.

Окреме доказове значення мають пояснення ОСОБА_1 , надані ним безпосередньо під час судового розгляду, в яких він підтвердив, що перед керуванням електровелосипедом вживав горілку.

Суд виходить із того, що визнання особою своєї винуватості саме по собі не звільняє суд від обов`язку перевірити наявність події та складу адміністративного правопорушення, а також дослідити докази, якими підтверджуються відповідні обставини.

У цій справі пояснення ОСОБА_1 не є єдиним доказом його винуватості, оскільки вони узгоджуються з відомостями, зазначеними у протоколі про адміністративне правопорушення, та результатами медичного огляду.

При цьому суд враховує, що ОСОБА_1 визнав не лише факт вживання алкогольних напоїв, а й факт подальшого керування електровелосипедом. Таким чином, його пояснення підтверджують послідовність подій, яка має істотне значення для правильної правової оцінки вчиненого.

Вирішуючи питання про правову кваліфікацію дій ОСОБА_1 , суд виходить із такого.

Відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно з п. 1.5 Правил дорожнього руху дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Пунктом 2.9 «а» Правил дорожнього руху передбачено заборону водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною першою статті 130 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Застосування зазначеної норми не ставиться у залежність від настання будь-яких шкідливих наслідків, зокрема дорожньо-транспортної пригоди, заподіяння майнової шкоди чи спричинення тілесних ушкоджень.

Для встановлення складу зазначеного правопорушення достатньо довести факт керування транспортним засобом особою, яка на момент такого керування перебувала у стані алкогольного сп`яніння.

Суд також враховує, що у цій справі транспортним засобом, яким керував ОСОБА_1 , був акумуляторний велосипед FORTE X1 (RZ500).

Використання для пересування електровелосипеда не звільняє особу від обов`язку дотримуватися вимог законодавства щодо безпеки дорожнього руху, зокрема заборони керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Незалежно від того, що ОСОБА_1 керував не автомобілем, а електровелосипедом, його дії підлягають правовій оцінці з урахуванням положень ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки зазначена норма передбачає відповідальність за керування транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння та не обмежує її застосування виключно водіями автомобілів.

При цьому суд враховує, що предметом доказування є фактичне керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, а не лише належність особі посвідчення водія відповідної категорії.

Факт керування ОСОБА_1 електровелосипедом у відповідний час та у відповідному місці підтверджується матеріалами справи та не заперечується самим ОСОБА_1 .

Факт перебування особи у стані алкогольного сп`яніння підтверджується висновком медичного огляду, а також узгоджується з її поясненнями щодо вживання алкогольних напоїв перед початком руху.

Оцінюючи пояснення ОСОБА_1 про те, що алкогольні напої він вживав під час поминання померлих на цвинтарі, суд зазначає, що наведені обставини пояснюють причину вживання ним алкоголю, однак не виключають його винуватості та не звільняють від установленого законодавством обов`язку утриматися від керування транспортним засобом після вживання алкогольних напоїв.

Особа, яка вжила алкогольні напої, повинна усвідомлювати неприпустимість подальшого керування транспортним засобом, оскільки такі дії створюють небезпеку як для самого водія, так і для інших учасників дорожнього руху.

Посилання на характер події, під час якої вживалися алкогольні напої, не може розглядатися як обставина, що виключає адміністративну відповідальність.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 діяв у стані крайньої необхідності або за наявності інших передбачених законом підстав, які виключають адміністративну відповідальність.

Отже, оцінюючи досліджені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вони є взаємопов`язаними, узгоджуються між собою щодо істотних обставин події та підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Суд не встановив обставин, які б давали підстави для висновку про недостовірність медичного висновку або спростовували факт керування ОСОБА_1 електровелосипедом після вживання алкогольних напоїв.

Таким чином, суд вважає доведеним, що ОСОБА_1 31 травня 2026 року керував акумуляторним велосипедом FORTE X1 (RZ500) у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, а його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення, суд враховує положення ст. 23 КУпАП, відповідно до яких адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, в тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та інших випадків, прямо передбачених законом.

Суд бере до уваги характер вчиненого адміністративного правопорушення, яке належить до правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та становить підвищену суспільну небезпеку, оскільки керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння істотно збільшує ризик виникнення дорожньо-транспортних пригод.

Водночас суд враховує, що ОСОБА_1 у судовому засіданні повністю визнав свою винуватість, не заперечував обставин вчинення правопорушення та надав пояснення щодо події.

Разом із тим санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн із позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Таке адміністративне стягнення відповідає характеру вчиненого правопорушення, його суспільній небезпеці та встановленій законом відповідальності, є необхідним для досягнення мети адміністративного стягнення, визначеної ст. 23 КУпАП.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні у справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року становить 3328 грн.

Отже, з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп.

Керуючись ст. 23, 33, 40-1, 130, 245, 251, 252, 266, 280, 283, 284, 285, 287, 289, 294, 307, 308 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Штраф підлягає сплаті на рахунок для зарахування адміністративних штрафів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху за кодом класифікації доходів бюджету 21081300, отримувач ГУК у Сумській області, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), відповідно до чинних казначейських реквізитів.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Судовий збір підлягає зарахуванню до спеціального фонду Державного бюджету України за кодом класифікації доходів бюджету 22030106 відповідно до чинних казначейських реквізитів.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу у встановлений законом строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного в постанові про стягнення штрафу, що в цьому випадку становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень, а також витрати на облік зазначених правопорушень.

Строк пред`явлення постанови до виконання - три місяці з дня її винесення. У разі оскарження постанови перебіг цього строку зупиняється до розгляду скарги.

Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Лебединський районний суд Сумської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: Роман БАКЛАНОВ