Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №557/546/26 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 року

м. Рівне

Справа № 557/546/26

Провадження № 22-ц/4815/1923/26

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді – Шимківа С.С.,

суддів: – Гордійчук С.О., Хилевича С.В.,

секретар судового засідання – Хлуд І.П.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – Акціонерне товариство "Українська залізниця",

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 29 червня 2026 року (ухвалене у складі судді Оленич Ю.В., повний текст рішення суду складено 29 червня 2026 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про відшкодування моральної шкоди, –

в с т а н о в и в :

У квітні 2026 року ОСОБА_2 , в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду із позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про відшкодування моральної шкоди.

Позов обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Здолбунів Рівненської області потяг скоїв наїзд на ОСОБА_3 , 1996 року народження, який внаслідок отриманих травм загинув. Внаслідок смерті ОСОБА_4 позивачу, який є його батьком, спричинена моральна шкода, що виразилася у відчутті болю та стражданнях, пов`язаних із втратою сина, який загинув у молодому віці, оскільки смерть дитини є найтяжчою втратою для батьків.

Зазначав, що сталий життєвий устрій позивача непоправно змінено з незалежних від нього обставин, до смерті сина у нього було звичне життя, в якому син займав важливе місце. Внаслідок смерті сина позивач назавжди позбавлений можливості отримувати від нього підтримку та допомогу в майбутньому, оскільки з часом в людини природно зменшуються можливості самостійно піклуватись про себе, а діти згідно ст. 202 СК України зобов`язані утримувати своїх батьків.

Вказував, що до кінця життя позивач буде відчувати біль, сум та страждання. Щодо характеру та обсягу страждань, то представник зауважив, що емоції пов`язані зі смертю є особливими емоціями, які неможливо порівняти з будь-якими іншими стражданнями через їх глибину і тяжкість. Передчасна смерть дитини стала різкою психотравматичною подією та страждання позивача, пов`язані зі смертю сина, є не "одномоментними", а "триваючими", тому що його втрата є непоправною подією.

З урахуванням наведеного вище, невідновності заподіяної шкоди, її тривалості та глибини страждань, позивач оцінює розмір грошового відшкодування завданої моральної шкоди у грошовому еквіваленті - 300 000,00 грн. Такий розмір вважає розумним і справедливим, таким, який зможе хоча б частково допомогти в організації його життя після тяжкої втрати.

Просив стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі АТ "Українська залізниця") на користь позивача ОСОБА_1 300 000,00 грн відшкодування моральної шкоди без врахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Рішенням Гощанського районного суду Рівненської області від 29 червня 2026 року позов ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про відшкодування моральної шкоди – задоволено частково.

Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 200 000 (двісті тисяч) гривень 00 копійок, без врахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в доход держави судовий збір в розмірі 2400 (дві тисячі чотириста) гривень 12 копійок.

Рішення суду мотивовано тим, що, враховуючи грубу необережність потерпілого, який, в порушення вимог Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, перебував на залізничній колії, при цьому перебував в стані алкогольного сп`яніння середнього ступеню, що за нормами частини другої статті 1193 ЦК України є підставою для зменшення розміру відшкодування за завдану шкоду, дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 200 000,00 грн в якості відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Не погоджуючись із рішенням суду, АТ "Українська залізниця" оскаржило його в апеляційному порядку.

У поданій апеляційній скарзі вказує, що Гощанським районним судом Рівненської області при прийнятті оскаржуваного рішення не взято до уваги аргументи та докази відповідача щодо поведінки потерпілого.

Так, судом не враховано, що при виїзді із кривої ділянки колії станції Здолбунів Рівненського парку до 142 км, на відстані 300 м машиніст поїзда побачив, що на колії знаходиться ймовірно людина, у одязі темного кольору, лицем вниз, верхня частина тулуба на лівій рейці, нижня частина – усередині колії. У складі поїзда № 2815 перебувало 54 вагони, вага поїзда становила 4734 тонн брутто, і разом слідував підштовхуючий локомотив. Потерпілий ніяк не реагував на сигнали великої гучності, що подавалися машиністом. Машиністом було застосовано екстрене гальмування проте через малу відстань наїзд попередити не вдалося.

Вважає, що задоволені позовні вимоги є завищеними, не відповідають принципу розумності та справедливості, враховуючи обставини справи, оскільки, суд прийшов до висновку про наявність грубої необережності самого загиблого.

Задовольняючи частково позов про відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції не зазначив доказів, які доводять та підтверджують встановлені обставини заподіяння моральної шкоди позивачу та розмір цієї шкоди в 200 000,00 грн.

Просить суд скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_1 (а.с. 16).

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 22 роки; місце смерті: м. Здолбунів Здолбунівського району Рівненської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 25 січня 2019 року виконавчим комітетом Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області (а.с. 17).

Згідно даних акту службового розслідування аварії від 23 січня 2019 року, затвердженого начальником виробничого структурного підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Львівська залізниця" Левицьким О.Ф., 20 січня 2019 року о 00 год 05 хв на станції Здолбунів, головна колія №Va, 142 км ПК 5, під час слідування поїзда № 2815, локомотив? ? ВЛ-80 №103 (приписка ТЧ-3 Козятин) під управлінням ТЧМ-14 Цвея Ю.В. та помічника ТЧМ-14 Марунька А.Ю. виробничого підрозділу "Локомотивне депо Здолбунів" стався смертельний випадок, потерпілим є ОСОБА_3 , 1996 року народження. При слідуванні поїзда №2815 машиніст, побачивши людину на колії, подавав звукові сигнали великої гучності та застосував екстрене гальмування, на що потерпілий ніяк не реагував, наїзду уникнути не вдалося. Актом встановлено, що прожектор електропоїзда ВЛ-80к №103 перебував у справному стані та був увімкнений. За висновком комісії, вини працівників залізниці у настанні нещасного випадку немає, а причиною події стало порушення громадянином ОСОБА_3 пунктів 2.1, 2.2, 2.3, 2.5, 2.20 "Правил безпеки громадян на залізничному транспортні України".

Аналогічні обставини події відображені і у письмових поясненнях машиніста електровоза ОСОБА_5 та помічника машиніста ОСОБА_6 .

На схемі наїзду на людину поїздом №2815 в добу 20 січня 2019 року на колії №Va Рівненського парку ст. Здолбунів (142 КМ ПК5) відображено місце наїзду.

Згідно довідки розшифровки швидкостемірної стрічки ВЛ80к-103 поїзд №2815 від 21 січня 2019 року №7, поїзд №2815 відправився зі ст. Здолбунів о 23 год 54 хв. На 142 км перегону Здолбунів - Озеряни, при швидкості 40 км/год застосовано екстренне гальмування, гальмівний шлях 250 м.? ? Розрахунковий гальмівний шлях - 300 м. Встановлена швидкість 40 км/год (Нак. № 227-Н від 18 квітня 2017 року).

Відповідно до акта від 20 січня 2019 року при заході електровоза ВЛ 80-103 на ПТО ст. с. Клепарів було проведено зовнішній огляд, при якому сторонніх ударів та вм`ятин не виявлено.

Відповідно до висновку експерта №17 від 28 лютого 2019 року, смерть ОСОБА_3 настала від масивної травми тіла з чисельними переломами кісток скелету та ушкодженнями внутрішніх органів. Таким чином, між спричиненням потерпілому внаслідок залізничної травми тілесних ушкоджень і настанням його смерті існує прямий причинно-наслідковий зв`язок. Незадовго до смерті ОСОБА_3 вживав алкогольні напої, на що вказує наявність запаху алкоголю від досліджуваних порожнин та внутрішніх органів, а також виявлення при судово-токсикологічній експертизі у тканині м`язу? та сечі його трупа етилового спирту в кількості 1,75 та 3,51 % відповідно. Така кількість етилового спирту в крові, за своєю функціональною оцінкою, може відповідати середньому ступеню інтоксикації.

Постановою слідчого СВ Здолбунівського відділення поліції ГУНП в Рівненській області? Ковальчук Б.С. від 23 березня 2019 року кримінальне провадження №12019180130000054, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 січня 2019 року, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України закрито за відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 276 КК України. Було встановлено, що 19 січня 2019 року до Здолбунівського ВП ГУНП в Рівненській області надійшло повідомлення чергового станції Здолбунів Мосіюка про те, що 20 січня 2019 року о 00 год 05 хв в м. Здолбунів, зупинка "Приходька", вантажний потяг 2815, що прямував в м. Львів, виявили поблизу платформи тіло чоловіка розрізане навпіл. У ході досудового розслідування встановлено, що трупом являється ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . При судово-токсикологічній експертизі у тканині м`язу та сечі його трупа виявлено? етилового спирту в кількості 1,75 ‰ та 3,51 ‰ відповідно. В ході досудового розслідування також було встановлено, що запобігти залізнично-транспортній пригоді міг ОСОБА_3 , виконавши вимогу пунктів 2.1, 2.5 Правил безпеки громадян у частині перебування поза межами небезпечної зони при прослідуванні поїзда №2815.? ? Згідно протоколу №20 від 21 січня 2019 року розгляду випадку наїзду на людину поїздом №2815 в добу 19 січня 2019 року нарадою було встановлено, що у випадку наїзду на 142 км перегону Здолбунів-Озеряни вини працівників ВСП "Локомотивне депо Здолбунів" не має. ОСОБА_3 порушив "Правила безпеки громадян на залізничному ?транспорті України". В діях машиніста ОСОБА_5 порушень на залізничному транспорті, які знаходяться у причинному зв`язку з наслідками залізничної аварії не встановлено.

Як убачається? ?з відповіді АТ "Українська залізниця" від 31 березня 2026 року №ЛК-39/658 вказаний електровоз серії ВЛ80к №103 перебував на балансі виробничого підрозділу? "Локомотивне депо Козятин" регіональної філії "Південно - Західна залізниця" АТ "Укрзалізниця". Машиніст електровоза перебував у трудових відносинах з виробничим підрозділом "Локомотивне депо Здолбунів" регіональної філії "Львівська залізниця АТ "Укрзалізниця".

За правилами п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Оскільки потяг відноситься до джерела підвищеної небезпеки, відшкодування спричиненої шкоди здійснюється незалежно від вини.

Частиною 3 ст. 23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.1193 ЦК України шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).

Положення статті 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.

Оскільки на підставі оцінки усіх наявних у матеріалах справи доказів, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність ознак грубої необережності в діях потерпілого ОСОБА_3 , який усупереч п.п. 2.1, 2.5 Правил перебував на залізничній колії в стані алкогольного сп`яніння поза установленим місцем, внаслідок чого трапилась дорожньо-транспортна пригода, місцевий суд дійшов правильного висновку про зменшення визначеного позивачем розміру моральної шкоди через грубу необережність потерпілого.

Разом з тим, доводи апеляційної скарги про повне звільнення відповідача від відповідальності апеляційним судом відхиляються, оскільки умисних дій ОСОБА_1 спрямованих на позбавлення себе життя у спосіб спричинення наїзду на нього потягом, відповідачем не доведено, а апеляційним судом не встановлено.

Стосовно доводів апеляційної скарги про не співмірність розміру відшкодування моральної шкоди, заявленого до стягнення позивачем з вимогами розумності та справедливості, апеляційний суд зазначає наступне.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні "трансформують" шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування "обчислює" шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).

Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін "інші обставини, які мають істотне значення" саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (61-18013сво18).

Врахувавши наведені вище вимоги закону, оцінивши характер та обсяг фізичних, душевних, психічних страждань перенесених позивачем, який втратив дитину, неможливість поновити попереднє становище внаслідок його загибелі, а також істотність вимушених змін у його житті і наслідків, що настали та негативно позначилися на його моральному стані, суд першої інстанції, керуючись вимогами розумності, виваженості та справедливості, дійшов до обґрунтованого висновку про те, що розмір відшкодування моральної шкоди у 200 000 грн є достатнім, співмірним та справедливим, хоча і має суто умовний вираз, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю.

За встановлених обставин, місцевим судом правомірно задоволено частково позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про відшкодування моральної шкоди.

Будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає, оскільки ці доводи правильності зробленого судом першої інстанції висновку не спростовують.

Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення, а рішення Гощанського районого суду Рівненської області від 29 червня 2026 року – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 15 жовтня 2026 року.

Головуючий-суддя Шимків С.С.

Судді: Гордійчук С.О.

Хилевич С.В.