Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №564/5094/25 — Рівненський апеляційний суд

Суд: Рівненський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про стягнення аліментів

Дата: 14 жовтня 2026 р.

Справа: №564/5094/25

Суддя: Гордійчук С. О.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 року

м. Рівне

Справа № 564/5094/25

Провадження № 22-ц/4815/1444/26

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Гордійчук С.О.

судді :Ковальчук Н.М., Шимківа С.С.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ОСОБА_2

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Артерчук Л.В. на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 29 квітня 2026 року, ухваленого в складі судді Снітчук Р.М., повний текст рішення складено 29 квітня 2026 року, у справі №564/5094/25,

в с т а н о в и в:

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів.

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що заочним рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 03 жовтня 2019 року у справі № 564/1514/19 з відповідача на користь позивача стягуються аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 2000 грн щомісячно на кожну дитину.

На даний час відповідач офіційно працевлаштований, проходить військову службу за мобілізацією та отримує грошове забезпечення військовослужбовця. Крім того, він має у власності земельні ділянки, у зв`язку з чим його доходи зросли, а матеріальне становище істотно покращилося. Водночас розмір аліментів, які стягуються з відповідача, на думку позивача, є недостатнім для належного утримання дітей.

Просила суд змінити спосіб стягнення аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 (дві тисячі) грн, щомісячно на кожну дитину на 1/3 частку заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 5000 грн на кожну дитину, починаючи з дати набрання рішенням законної сили, і до досягнення старшою дитиною повноліття.

Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 29 квітня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів задоволено частково.

Змінено спосіб стягнення аліментів, визначений заочним рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 03 жовтня 2019 року №564/1514/19 про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , визначити їх та стягувати в розмірі 1/3 частки від його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, до досягнення найстаршою дитиною повноліття, починаючи з дня набрання рішенням законної сили.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. судового збору.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представником відповідачяа адвокатом Артерчук Л.В. подано апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Скаржник посилається на те, що судом першої інстанції не враховано, що відповідач тривалий час знаходився на лікуванні та реабілітації внаслідок поранення отриманого під час військової служби, пов`язаної із захистом Батьківщини та не отримував більше шести місяців грошового забезпечення. Також вказує, що позивач не довела наявності передбачених законом підстав для зміни способу стягнення аліментів і не надала належних доказів зміни матеріального стану відповідача або поліпшення стану його здоров`я.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам судове рішення в повній мірі відповідає.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заочним рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 03 жовтня 2019 року у справі № 564/1514/19 з відповідача на користь позивача стягуються аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 2000 грн щомісячно на кожну дитину.

ОСОБА_2 із 06 березня 2022 року проходить військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період у військовій частині НОМЕР_2 та отримує грошове забезпечення військовослужбовця, що підтверджується заявою військової частини НОМЕР_2 від 19 березня 2026 року та витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 №194 від 10 липня 2024 року.

Упродовж 2022–2024 років відповідач брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, та має статус учасника бойових дій, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_2 і посвідченням учасника бойових дій серії НОМЕР_3 .

Згідно з довідкою про доходи від 18 березня 2026 року, упродовж 2024 року та з січня по травень 2025 року відповідач отримував грошове забезпечення. Відомості про його доходи за цей період також містяться в реєстрі застрахованих осіб Пенсійного фонду України.

Крім того, встановлено, що 01 квітня 2024 року під час проходження військової служби відповідач отримав поранення та захворювання, пов`язані з військовою службою. У період із 10 травня 2024 року до 16 грудня 2025 року він неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні та проходив реабілітацію. Зазначене підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) військової частини НОМЕР_2 від 18 квітня 2024 року, довідкою ВЛК від 23 січня 2025 року, виписками з медичної карти стаціонарного хворого, епікризами, довідками про тимчасову непрацездатність та довідкою ВЛК від 14 січня 2026 року, згідно з якою ОСОБА_2 рекомендовано відпустку тривалістю 30 календарних днів для продовження лікування.

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_4 від 23 січня 2025 року відповідач придатний до проходження військової служби у військових частинах забезпечення, територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, вищих військових навчальних закладах, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення та охорони.

Також відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 19 листопада 2025 року відповідач є власником земельних ділянок із кадастровими номерами 5623486901:01:001:0078 та 5623486901:01:001:0089.

Відповідно до ч.1, 2 ст.27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з ч.1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

За змістом ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до положень ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до положень ст.ст.183, 184 СК України суд за заявою одержувача може визначити розмір аліментів у вигляді частки від заробітку (доходу) матері, батька дитини або у твердій грошовій сумі.

Таким чином, підстави визначення розміру аліментів у частках від заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст.182 СК України, так і положень ст.ст. 183, 184 СК України.

У ч.1 ст.192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч.3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст.183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст.184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13.

Отже, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце і внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів.

Водночас, правомірність такого способу захисту встановлюється судом з урахуванням фактичних обставин справи та залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями ст.ст.182 - 184, 192 СК України.

Аналогічного висновку щодо застосування вказаних норм матеріального права дійшов Верховний Суд у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 372/2393/17 і наведені норми та тлумачення спростовують доводи апеляційної скарги щодо безпідставності вимог позивачки про зміну способу стягнення аліментів.

У відповідності до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як убачається із матеріалів справи, в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що раніше визначений судом розмір аліментів недостатньо для задоволення потреб дітей та вказувала на покращення матеріального стану відповідача, як платника аліментів.

Суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про зміну способу стягнення аліментів із твердої грошової суми на частку від доходу відповідача, оскільки така зміна способу стягнення не порушить прав платника аліментів та відповідатиме інтересам як стягувача, якій законом надано право вирішувати питання щодо способу стягнення аліментів, так і інтересам їхніх спільних дітей, а тому висновки суду першої інстанції є законними та обґрунтованими.

Посилання апелянта на тривале лікування та неналежне отримання грошового забезпечення не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки самі по собі такі обставини не свідчать про відсутність можливості відповідача виконувати обов`язок з утримання дітей та не виключають можливості зміни способу стягнення аліментів.

При цьому судом першої інстанції враховані всі суттєві обставини справи, дотримано баланс прав та інтересів обох сторін, стан здоров`я платника аліментів, відповідач є працездатним, у зв`язку із чим розмір аліментів на утримання дітей сторін обґрунтовано визначено саме у розмірі 1/3 частки від його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, до досягнення найстаршою дитиною повноліття, починаючи з дня набрання рішенням законної сили.

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що позивач не довела обставини, передбачені ст. 192 СК України, а саме зміну, покращення матеріального стану відповідача з часу ухвалення судом рішення про стягнення аліментів, в той час як доведення саме вказаних обставин є підставою для перегляду визначеного судом розміру аліментів, в тому числі і шляхом зміни способу їх стягнення, оскільки предметом позову було не збільшення розміру аліментів, а зміна способу стягнення аліментів з твердої грошової суми на частку від заробітку (доходу), що є виключною ініціативою того з батьків, з ким проживає дитина.

Доводи скаржника про те, що розмір аліментів визначений в розмірі 2000,00 грн щомісячно на кожну дитину достатній є необґрунтованими, оскільки мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі недостатності заробітку (доходу) платника аліментів. Крім того, прожитковий мінімум є мінімальною гарантією загального рівня забезпеченості повноцінним харчуванням для розвитку організму дитини, збереження її здоров`я та розвитку дитини, і кожен з батьків повинен надавати дитині щомісячно утримання у достатньому розмірі. Тобто, надання батьками такого прожиткового мінімуму забезпечує тільки мінімальні потреби дитини, а батьки повинні сприяти забезпеченню гармонійному розвитку дитини, не обмежуючись мінімумом.

Відповідно до вимог ст.ст.12,81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, оскільки відповідачем не надано достатніх доказів, які б підтверджували погіршення його майнового стану та неможливості сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Артерчук Л.В. залишити без задоволення.

Рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 29 квітня 2026 року залишити без зміни.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складений 15 жовтня 2026 року.

Головуючий : Гордійчук С.О.

Судді : Ковальчук Н.М.

Шимків С.С.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua