Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №761/20101/25 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/20101/25

Провадження № 2-а/761/218/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Кондратенко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення

ВСТАНОВИВ:

В травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з адміністративним позовом в якому просив суд:

-скасувати постанову №ВОБр-819 від 13.01.2025 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 у АДРЕСА_1 (надалі по тексту - ІНФОРМАЦІЯ_2 або відповідач) полковником ОСОБА_2 стосовно ОСОБА_1 та застосування стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн; стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_2 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого штрафу 17 000 грн, суму судового збору в розмірі 1 211,20 грн.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 13.01.2025 о 08 годині 20 хвилин в АДРЕСА_1 позивач був зупинений нарядом поліції та співробітником ІНФОРМАЦІЯ_2 для перевірки документів. Під час перевірки, його повідомили, що 11.12.2024 до Шевченківського районного відділу поліції надійшло звернення про примусове доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки, він не з`явився 11.12.2024 за повісткою по АДРЕСА_2 , а також відповідно до наданої інформації в реєстрі «Оберіг» він знаходиться у розшуку. У зв`язку з чим, позивача було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де уповноваженою особою відповідача складено відносно позивач та одночасно вручені протокол про адміністративне правопорушення та оскаржувану постанову.

Позивач вважає, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам закону, оскільки, винесена з порушенням установленого порядку накладення адміністративних стягнень, ґрунтується на неповному та необ`єктивному розгляді справи про адміністративне правопорушення, за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт неправомірних дій позивача.

Так, у позові позивач вказав про те, що він є військовозобов`язаним, вчасно оновив свої військово-облікові дані, з`явившись до ІНФОРМАЦІЯ_2 12.07.2024, про що у військовому квитку зроблено відповідну відмітку. 18.07.2024 пройшов військово-лікарську комісію. 23.08.2024 відповідачем позивачу було видано довідку про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період до 09.11.2024 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Позивач є багатодітним батьком, на його утриманні, крім дітей, знаходиться дружина, інвалід 2 групи. Аналогічні дані містяться у системі «Резерв +». Про вказані відомості, в тому числі, адресу фактичного проживання, позивач своєчасно повідомив відповідача і вони є актуальними. Жодних повідомлень, повісток від ІНФОРМАЦІЯ_2 за період з 23.08.2024 по 13.01.2025 позивач не отримував. Будь-яких доказів, що позивачу направлялись такі повідомлення, повістки тощо, відповідачем не надано.

Пізніше, 21.03.2025, позивачем було подано до ІНФОРМАЦІЯ_2 заяву про відстрочку на підставі оновлених документів, в тому числі, про інвалідність дружини, багатодітну родину, навчання у вищому навчальному закладі старшої дитини та відповідачем надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, яка є дійсною станом на дату звернення до суду.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.05.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення передано до провадження судді Юзькової О.Л.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Юзькової О.Л. від 19.05.2025 відкрито провадження у вищезазначеній справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Станом на 02 березня 2026 року справу по суті не розглянуто.

Згідно розпорядження керівника апарату Шевченківського районного суду м. Києва Зборщік А.О. щодо повторного автоматизованого розподілу справи №01-08-345 від 02 березня 2026 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 березня 2026 року до провадження судді Кондратенко О.О. передано справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 05.03.2026 прийнято до провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, розгляд якого вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач своїм правом щодо направлення відзиву на позовну заяву не скористався, відзив на позовні вимоги до суду не надіслав.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Стаття 55 Конституції України, гарантує кожному право на оскарження в суді рішень дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Перевіряючи обставини по справі, судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є військовозобов`язаним та взятий на військовий облік 12.07.2024, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_1 .

13.01.2025 уповноваженою посадовою особою Шевченківського РТЦК у м. Києві - начальником групи військового обліку сержантів і солдатів запасу капітаном ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1 складено протокол №ВОБр-819 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

На підставі вказаного протоколу 13.01.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_4 винесено постанову №ВОБр-819 про адміністративне правопорушення, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 13.01.2025 ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Під час перевірки облікових даних було встановлено, що він не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 по повістці №1225727 від 16.11.2024 у визначені в ній час і термін. Отже, в порушення абзацу 2 ст. 17 Закону України «Про оборону України» не виконав свій військовий обов`язок, визначений ч. 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», тим самим порушивши правила військового обліку військовозобов`язаних, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Відповідно до довідки №07/2156, виданої 23.08.2024 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» строком до 09.11.2024.

У витязі «Резерв+ військово-обліковий документ», долученого до позовної заяви, станом на 13.01.2025 18:33 зазначена наступна інформація: ОСОБА_1 є військовозобов`язаним; порушено правила військового обліку; відстрочка до 07.02.2025; відповідно до постанови ВЛК - придатний; адреса проживання: АДРЕСА_3 ; дані уточнено вчасно; дата уточнених даних 13.01.2025.

Позивач вважає оскаржувану постанову протиправною, оскільки, жодних повідомлень, повісток від ІНФОРМАЦІЯ_2 за період з 23.08.2024 по 13.01.2025 він не отримував. Протокол про адміністративне правопорушення, на підставі якого прийнята постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, не містить доказів, якими можливо встановити наявність адміністративного правопорушення.

Частиною 2 ст. 17 Закону України «Про оборону України» визначено, що громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною 1 ст. 210 КУпАП передбачена відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, що тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 3 ст. 210 КУпАП, вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Примітка. Положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

За змістом оскаржуваної постанови кваліфікуючою ознакою вчиненого адміністративного правопорушення є порушення правил військового обліку в особливий період.

У ст. 1 Закону України «Про оборону України» визначено поняття особливий період, відповідно до якого, це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указами Президента України №64/2022 та №69/2022 від 24.02.2022 в Україні оголошено воєнний стан та загальну мобілізацію, які діють і по цей час. Тобто, на дату винесення оскаржуваної постанови діяв особливий період.

Диспозиція ч. 3 ст. 210 КУпАП має бланкетний характер, а серед ознак суті такого адміністративного правопорушення обов`язково повинні бути посилання на конкретний нормативно-правовий акт, яким встановлюються відповідні правила та яким не дотримана особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, порушивши тим самим законодавчі приписи.

Як вже зазначалося вище, в оскаржуваній постанові відповідач, притягуючи позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, вказав на порушення вимог ч. 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Правила військового обліку військовозобов`язаних.

Суд звертає увагу, що конструкція ч. 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» передбачає поділ на абзаци. Відтак, суду не вдається можливим встановити, яку саме норму вказаного нормативно-правового акту порушено позивачем.

Крім того, конструкція Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, визначених постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 30.12.2022 № 1487, які мають визначений перелік обов`язків призовників, військовозобов`язаних та резервістів, також поділяється на пункти та підпункти.

Однак, відповідачем в оскаржуваній постанові не конкретизовано, який саме пункт чи підпункт цих правил позивач порушив.

Щодо зазначеного в оскаржуваній постанові, що позивач не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 по повістці №1225727 від 16.11.2024 у визначені в ній час і термін, суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці.

За змістом п. 10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», громадяни України, які перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України зобов`язані прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до п. 28 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Питання проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» від 16.05.2024 № 560 (надалі по тексту - Порядок), виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки.

Згідно із п. 30 Порядку повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

У разі формування повістки за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на повістку кваліфікований електронний підпис у день її формування.

У разі оформлення повістки на бланку керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу засвідчує її особистим підписом та скріплює гербовою печаткою.

Реєстраційний номер повістки фіксується в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів або Журналі реєстрації виданих для оповіщення повісток за формою згідно з додатком 3.

Відомості про вручення військовозобов`язаному або резервісту повістки на бланку вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Пунктом 30-2 Порядку визначено, що повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, можуть: друкуватися і надсилатися військовозобов`язаним та резервістам засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення; друкуватися та вручатися військовозобов`язаним та резервістам під час оповіщення у роздрукованому вигляді.

Відповідно до п. 41-2 Порядку повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (у тому числі роздруковані), та повістки, оформлені на бланку, мають однакову юридичну силу.

У п. 31 Порядку визначено перелік осіб, які мають право вручати повістки військовозобов`язаним.

Згідно п. 35 Порядку представники, уповноважені вручати повістки, здійснюють оповіщення громадян як самостійно, так і у складі груп оповіщення. Вручення повісток резервістам та військовозобов`язаним здійснюється цілодобово за адресою місця проживання або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання, роботи, навчання, у громадських місцях, громадських будинках та спорудах, місцях масового скупчення людей, територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, на пунктах пропуску (блок-постах), пунктах пропуску через державний кордон України.

Пунктом 40 Порядку передбачено, що під час вручення повістки здійснюється фото- і відеофіксація із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації представником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейським.

Відповідно до п. 41 Порядку належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки, а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Відповідачем не надано суду жодних належних доказів, які б підтверджували факт оформлення, направлення та вручення позивачу повістки №1225727 від 16.11.2024 у порядку встановленому законодавством. Матеріали справ не містять доказів особистого вручення повістки позивачу чи її направлення засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення особою адміністративного правопорушення.

А відтак, при розгляді справ щодо оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову; чи враховані пом`якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з наведеними нормами будь-яке рішення суб`єкта владних повноважень має містити посилання на відповідні докази, які підтверджують певні факти. Оскільки в оскаржуваній постанові взагалі відсутні посилання на докази, на підставі яких відповідач прийшов до висновку, що позивачем вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, отже, оскаржувана постанова є необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам законодавства.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.07.2019 у справі №216/5226/16-а, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення: порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України), врегульовано Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства оборони України № 3 від 01.01.2024 (далі - Інструкція).

Згідно п. 3 Розділу ІІ Інструкції, у протоколі зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, імена, по батькові (за наявності), адреси свідків (якщо вони є); пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Відповідно до п. 6 Розділу ІІ Інструкції, до протоколу долучаються докази, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Докази, які долучаються до протоколу, повинні містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства та правилам діловодства. Обов`язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення покладається на уповноважену особу, яка складає протокол.

Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення №ВОБр-819 від 13.01.2025, у такому взагалі відсутні посилання на будь-які документи, які до нього долучають та на підставі яких можливо б було зробити висновок про наявність або відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Нормами ч.ч. 1-3 ст. 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності.

Будь-яких належних і допустимих доказів, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, відповідачем не надано.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи (правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 08.07.2020 у справі №463/1352/16).

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 14.05.2020 у справі №240/12/17).

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується достатніми доказами, відповідачем в ході розгляду справи не доведено правомірність винесення постанови відносно позивача, відтак, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про скасування оскаржуваної постанови та достатність підстав для їх задоволення із закриттям справи про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача суми сплаченого штрафу в розмірі 17 000 грн. не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 296 КУпАП, скасування постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення тягне за собою повернення стягнених грошових сум, оплатно вилучених і конфіскованих предметів, а також, скасування інших обмежень, зв`язаних з цією постановою. У разі неможливості повернення предмета повертається його вартість.

Згідно ч. 1 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Процедура повернення штрафу передбачена ст. 296 КУпАП і не може бути розглянута в цій справі. Окремий порядок повернення коштів передбачений Порядком повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787.

До аналогічного висновку прийшов Верховний Суд у постанові від 22.07.2019 у справі № 757/2757/16-а.

Згідно ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з положення ч.ч. 1, 3 ст. 139 КАС України, за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 605, 60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 247, 251, 252, 280, 288, 293 КУпАП, ст.ст. 2, 5, 9, 72, 73, 74, 77, 78, 79, 132, 139, 241, 242, 286, 293, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.

Скасувати постанову, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 по справі про адміністративне правопорушення № ВОБр-819 від 13 січня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.

Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ч.3 ст.210 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

В іншій частині позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: