Рішення від 15 жовтня 2026 р. у справі №758/212/26 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/212/26

Категорія 43

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2026 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Войтенко Т. В.,

за участю секретаря судового засідання - Скитецька І. В.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Козачук Н.Ю.,

розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України про стягнення справедливої сатисфакції за шкоду, завдану протиправними діями,-

в с т а н о в и в :

В січні 2026р. до Подільського району суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України про стягнення справедливої сатисфакції за шкоду, завдану протиправними діями.

Iiciai? aeiiae ia??oioiaai? oei, ui позивач отримав право на здійснення адвокатської діяльності на підставі рішення Ради адвокатів міста Києва від 09.06.2016 року №50 про допуск позивача до складення присяги адвоката та видачу свідоцтва НОМЕР_1. Адвокатську діяльність здійснював індивідуально як самозайнята особа і знаходився на обліку в ДПІ в Оболонському районі Головного управління ДПС у м. Києві. Інформація про позивача містилась на офіційному веб-порталі відповідача (профайл 50932 ЄРАУ), але він блокував її в ЄРАУ, що примусило позивача звертатись до правоохоронних органів за захистом своїх прав. В жовтні 2017 року профайл позивача взагалі зник з ЄРАУ. За результатами звернення позивача до відповідача про причини дій останнього, відповідач розповсюдив інформацію про позивача, що останній не є адвокатом та неправомірно присвоїв статус.

Вказує, що за наслідками таких дій відповідача, дуже серйозно постраждала ділова репутація позивача як адвоката, що призвело до вимушеного припинення договорів про надання правничої допомоги зі значною кількістю клієнтів та втрати легітимного доходу.

30.01.2018 р. позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з вимогою до відповідача відкрити данні щодо нього в ЄРАУ, зазначаючи, що дії відповідача створюють штучні перешкоди у здійсненні адвокатської діяльності. Рішенням ОАСК від 18 квітня 2018 року (справа №826/1765/18), залишеним без змін постановою від 27.11.2018, вимоги позивача були задоволені, дії відповідача щодо блокування публічних відомостей про адвоката ОСОБА_1 в ЄРАУ та переведення їх у стан неактивних і невидимих, визнані

неправомірними.

Звертаючись до суду з даним позовом зазначає, що після апеляційного перегляду справи, позивач звернувся до відповідача з вимогою виконати судове рішення. Відповідач з формальним посиланням на виконання вказаного судового рішення, фактично не лише його не виконав, а вчинив дії, які ще більше порушують права адвоката ОСОБА_1

14.12.2018 Відповідач прийняв рішення №227, яким скасував рішення Ради

адвокатів міста Києва №50 про видачу позивачу свідоцтва про право на заняття

адвокатською діяльністю, вніс зазначену інформацію у профайл №50932 ЄРАУ адвоката з персональними даними позивача, відкрив його для публічного доступу на своєму офіційному веб-сайті і в ЄРАУ з приміткою: "Увага! Право на заняття адвокатською діяльністю зупинено або припинено".

Зазначає, що беззаконня відповідача призвело до руйнації ділової репутації, ліквідації адвокатської практики позивача та втрати всіх клієнтів. Вказує, що 14.02.2019 р. звернувся до ОАСК та просив визнати дії і рішення №227 відповідача неправомірними (справа №640/2600/19). 09.10.2019 р. рішенням ОАСК позов задоволено, рішення №227 відповідача

визнано неправомірним. 02.07.2020 р. Шостий апеляційний адміністративний суд залишив без змін рішення першої інстанції від 9 жовтня 2019р..т 23 грудня 2021 року справа вирішена Верховним Судом - відповідачу у задоволені касаційної скарги відмовлено частково. Верховний Суд залишив в силі судові рішення судів першої і апеляційної інстанцій щодо скасування рішення №227. Одночасно колегія суддів зазначила, що відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України, судове рішення у справі №826/1765/18 має преюдиційне значення для вирішення цієї справи. Стверджує, що Верховний Суд повторно підтвердив, що мало місце свідоме, протиправне втручання відповідача у приватне життя позивача, яке створило перешкоди у реалізації останнім конституційних прав на працю, зокрема, професійну діяльність адвоката.

Крім того, Верховний Суд виснував, що за вказаних обставин у відповідача не було визначених Законом №5076-VI підстав для позбавлення права адвоката ОСОБА_1 на заняття адвокатською діяльністю.

ОСОБА_1 зазначає, що у жовтні 2021 р. звернувся до Подільського районного суду м. Києва у справі №759/14624/21 з позовною заявою про стягнення з відповідача моральної та

майнової шкоди. Судовим рішенням позов задоволено частково, стягнуто з відповідача

на відшкодування моральної шкоди 70 000грн. та відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення майнової шкоди, з тих підстав, що ОСОБА_1 не довів розмір цієї шкоди.

03.06.2024 р. Київський апеляційний суд залишив рішення суду першої інстанції без змін.

02.10.2025р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у справі №758/14624/21 виснував, що розмір моральної шкоди 70 000 грн є

достатнім. Разом з тим, Верховний Суд у справі №758/14624/21 зазначив, що невиконані

договори, які позивач надав для підтвердження неотриманих доходів - упущеної вигоди,

не є достатніми та належними доказами.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач ОСОБА_1 звертає увагу суду на те, що за висновками Верховного Суду він не мав можливості працювати адвокатом з вини відповідача, який свідомо системно, протиправно втрутився у приватне життя позивача, чим порушив право на доступ до професії адвоката, отримувати доходи (упущена вигода) у період з вересня 2016 р. по 02.07.2020 р., які він міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач стверджує, що встановлені Верховним Судом обставини, мають преюдиційне значення в силу положень частини четвертої статті 82 ЦПК України при розгляді цього позову. Позивач стверджує, що економічні інтереси, пов`язані з його адвокатською діяльністю, являють собою «майно» у значенні статті 1 Протоколу №1 Конвенції. Позивач визначає, що саме з вересня 2016 року по 02.07.2020 року він не зміг зарекомендувати себе як адвокат, надавати своїм клієнтам повний спектр послуг адвоката і, як наслідок, «експлатувати» та навіть розвивати свою добру репутацію, що призвело до втрати всіх клієнтів. Водночас, посилаючись на висновки Верховного Суду, позивач вважає що, оскільки позов стосується втрати майбутнього доходу, він виходить за межі дії статті 1 Протоколу №1, яка стосується лише існуючого майна або законних очікувань

щодо власності. Однак, застосовність статті 1 Протоколу №1 поширюється на

юридичну практику та її гудвіл (вартість ділової репутації), оскільки це предмети цінності, які в багатьох аспектах мають характер приватних прав, і таким чином становлять активи, будучи майном у значенні 1-го речення цього положення.

Позивач зазначає, що досліджені Верховним Судом договори про надання правничої допомоги, довідки про подані декларації про доходи адвоката, доводять, що з вересня 2016 року позивач розвинув значний рівень щодо наданих ним юридичних послуг. Позивач сплачував щорічні адвокатські внески, подавав декларації про доходи та платив податки. Позивач вважає, що існуюча його клієнтура була пов?язана з його юридичною практикою і що він мав змогу «експлатувати» її як адвокат. У цьому відношенні позивач зазначає, що для того, щоб «експлатувати» свою існуючу клієнтуру, він мав надавати своїм клієнтам повний спектр послуг адвоката, включаючи їх представництво в суді, для чого він прагнув справедливого відношення до себе з боку відповідача.

Позивач стверджує, що він мав «майно» у значенні статті 1 Протоколу №1 на момент блокування його діяльності та прийняття протиправного рішення №227 у період з вересня 2016 року по 02.07.2020 року стосовно ділової репутації (гудвіл), яку він створив в Україні у ці роки. Таким чином, блокування відомостей про позивача в ЄРАУ, поширення

недостовірної інформації, що він не адвокат та прийняття рішення №227 призвело до

втрати клієнтів, яка були зацікавлені в його здатності надавати повний спектр послуг адвоката, а отже, до втрати доходу. Отже, мало місце неодноразове втручання в його право на мирне володіння своїм майном.

Посилаючись на ряд судових рішень та стягнення на його користь 70 000 грн на відшкодування моральної шкоди, позивач зазначає, що підставою звернення з даним позовом є необхідність відшкодування йому майнової шкоди, спричиненої немайновому благу - діловій репутації (гудвілу).

Позивач зазначає, що чинне законодавство не регламентує порядок обрахунку розміру майнової шкоди, спричиненої діловій репутації адвоката, а тому він вважає за можливе застосувати для обрахунку як пряму норму - статтю 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої: «Якщо Суд встановить, що мало місце порушення Конвенції або Протоколів до неї, і якщо внутрішнє законодавство відповідної Високої Договірної Сторони дозволяє лише часткове відшкодування збитків, Суд, за необхідності, присуджує справедливу сатисфакцію потерпілій стороні».

У позовній заяві позивач зазначає, що не може визначити розмір своїх матеріальних збитків, і просить суд за результатами розгляду даної позовної заяви присудити йому компенсацію - сатисфакцію на засадах справедливості. Присудження компенсації може бути здійснене, незважаючи на велику кількість незважувальних факторів, пов`язаних з оцінкою майбутніх збитків, хоча чим більший проміжок часу, тим більш невизначеним стає зв`язок між порушенням та шкодою. Питання, яке необхідно вирішити в таких випадках, полягає в рівні справедливої сатисфакції, що стосується як минулих, так і майбутніх матеріальних збитків.

ОСОБА_1 в позовній заяві зазначив, що 19 листопада 2025 року він направив відповідачу вимогу про добровільне визначення розміру майнової шкоди (упущеної вигоди) та виплату справедливої сатисфакції, запропонував відповідачу добровільно, враховуючи практику Європейського суду з прав людини у справі «Бузеску проти Румунії» визначити розмір відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої адвокату за 46 місяців, скласти і підписати протокол узгодження розміру відшкодування та сплатити його на банківський рахунок позивача.

Зазначає, що 16 грудня 2025р. отримав від відповідача відмову, відповідач РАУ зазначила, що спір щодо відшкодування майнової шкоди вже вирішено у справі №758/14624/21, прийняте рішення, яке набрало законної сили, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для складання та підписання протоколу узгодження розміру відшкодування матеріальної шкоди.

Посилаючись на те, що спір з відповідачем не вирішено, адже останній відмовився від добровільного відшкодування шкоди, стверджуючи про неодноразове втручання у приватне життя, що призвело до втрати ділової репутації (Гудвілу), яка має вартість за період з вересня 2016р. по 2 липня 2020р., звернувся до суду з даним позовом, у якому просив визначити на власний розсуд розмір компенсації - справедливої сатисфакції щодо майнової шкоди (упущеної вигоди), завданої відповідачем, застосувавши вимоги Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і Протоколи до неї, стягнути з відповідача на його користь визначений розмір компенсації - справедливої сатисфакції щодо майнової шкоди (упущеної вигоди).

Ухвалою судді Подільського районного суду міста Києва Войтенко Т.В. від 12 січня 2026р. позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у відкритті провадження у даній справі, з посиланням на те, що питання про відшкодування майнової (упущеної вигоди) та відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними рішення ради адвокатів України, було вирішене в судовій справі №758/14624/21, в якій на користь позивача ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди стягнуто 70 000 грн, у задоволенні позову про відшкодування матеріальної шкоди (упущеної вигоди) відмовлено з підстав недоведення факту укладення договорів та втрати доходів.

Постановою Київського апеляційного суду міста Києва від 1 квітня 2026р. ухвалу судді Подільського районного суду міста Києва про відмову у відкритті провадження від 12 січня 2026р. було скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що позивач звернувся до суду з даним позовом, змінивши предмет позову, оскільки у вказаній справі позивач просить суд визначити на власний розсуд розмір компенсації - справедливої сатисфакції щодо майнової шкоди, спричинення якої пов`язує з іншими обставинами, ніж у справі №758/14624/21, та стягнути з відповідача на його користь визначений розмір компенсації - справедливої сатисфакції щодо майнової шкоди (упущеної вигоди).

Після повернення справи до суду першої інстанції, ухвалою судді Подільського районного суду міста Києва Войтенко Т.В. від 30 квітня 2026р. позовну заяву ОСОБА_1 до Національної асоціації адвокатів України в особі Ради адвокатів України про відшкодування справедливої сатисфакції було залишено без руху та запропоновано позивачу визначити розмір позовних вимог, навести розрахунок таких вимог, зазначити ціну позову, яка впливає на розмір судового збору, який стягується споживача при подачі позову.

5 травня 2026р. від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків, у якій позивач зазначив про відсутність правового механізму визначення майнової шкоди для самозайнятих адвокатів. Вказував про правову прогалину, коли національне законодавство не визначає механізм визначення розміру спричиненої майнової шкоди його немайновому благу.

Відтак, для визначення розміру сатисфакції, позивач застосував 5 різних методик, відповідно до яких, 1) виходячи із середньомісячної заробітної плати, вирахував розмір відшкодування 297 403,64 грн, 2) виходячи із мінімальної заробітної плати в Україні визначив 167 090,00 грн, 3) виходячи з постанови Кабінету Міністрів України №465 - 81 808,00 грн; 4) виходячи із розміру середнього заробітку адвокатів в місті Києві - 995 486 грн, 5) виходячи з практики Європейського суду з прав людини - 1 328 250,00 грн. Виходячи з математичних розрахунків, додаючи такі суми та ділячи їх на 5, вирахував середньостатистичний показник для відшкодування шкоди - 574 007,50 грн.

При вирішенні питання про відшкодування йому справедливою сатисфакції просив врахувати, що він та його сім`я є внутрішню переміщених особами, має неповнолітню дитину, у складний для нього період, пов`язаний зі зміною місця проживання, він був протиправно позбавлений свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, що призвело до втрати ним доходів, що мало наслідком отримання кредитних коштів у розмірі 315 431,49 грн.. в банківських установах, просив стягнути на його користь компенсацію, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати по Україні, а саме - суму, не меншу ніж 167 090 грн.

Ухвалою судді Подільського районного суду міста Києва від 11 травня 2026р. відкрито провадження у даній справі, а відповідачу запропоновано подати відзив на позовну заяву.

29 травня 2026р. від відповідача Національної асоціації адвокатів України в особі Ради адвокатів України через представника адвоката Козачук Наталію Юріївну надійшов Відзив на позовну заяву, доводи якого фактично зводилися до клопотання про закриття провадження у справ, у зв`язку з наявністю судового рішення, яке набрало законної сили в аналогічному спорі.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 15 липня 2026р. у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у даній справі було відмовлено. Відмовляючи у закритті провадження у справі, суд зробив висновок, що позивач посилається на нові обставини для відшкодування шкоди та зазначає нову підставу звернення до суду - відшкодування шкоди, спричиненої діловій репутації (гудвілу) як нематеріальному активу особи, який охоплює її престиж, клієнтську базу, ділові зв`язки, порівняно зі справою №758/14624/21.

У судовому засіданні 17 серпня 2026р. позивач ОСОБА_1 вимоги позовної заяви підтримав, просив стягнути на його користь справедливу сатисфакцію задля того, щоб компенсувати спричинені втрати його діловій репутації як адвоката, який користувався повагою в юридичній спільноті, займав високі посади, перебуваючи на посаді Заступника начальника Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС України - Начальника Управління аналізу, планування та контролю, був нагороджений Грамотою Верховної Ради України від 11 вересня 2009р.. та Указом Президента України від 7 жовтня 2009р. № 809/2009 йому було присвоєно почесне звання «Заслужений юрист України».

Також є учасником бойових дій, що посвідчується безтерміновим посвідченням від 17 листопада 2016р., виданим Головним управлінням Національної поліції в Донецькій області.

Вже перебуваючи у статусі адвоката нагороджений Благословенною Грамотою за заслуги перед Помісною українською православною церквою та побожим народом від 24 червня 2019р., А також подякую Київського міського голови від 25 липня 2019р. номер НОМЕР_3 за вагомий особистий внесок у соціально-економічний, культурно-освітній, науково-технічний розвиток України і її столиці міста Києва, значні здобутки у професійні, громадській діяльності та самовіддану працю.

Просив врахувати, що його сім`я є внутрішньо переміщеними особами, про що надав відповідні довідки, а також повідомив, що про те, що він є батьком дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, про що видане відповідне Розпорядження №540 від 29 вересня 2021р. Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації.

Щодо неможливості надання експертних розрахунків для оцінки вартості спричиненої шкоди його гудвілу, надав лист Міністерства юстиції України від. 23.07.2026 р., відповідно до якого методика визначення вартості гудвілу самозайнятих осіб, які ведуть незалежну професійну діяльність, в тому числі індивідуально, відсутня.

У судовому засіданні 7 жовтня 2026р. позивач просив суд врахувати, що надати експертну оцінку вартості його гудвілу він не може, адже відсутня методика визначення такої вартості, у зв`язку з цим він і просить суд самостійно визначити розмір справедливої сатисфакції. Звертав увагу суду на те, що при вирішенні питання про розмір відшкодування, суд повинен врахувати, що в гудвіл входить його кваліфікація, ділові зв`язки, репутація, порушення яких впливають на гудвіл. Просив суд врахувати аналогію, відповідно до якої згідно Постанови Правління Національного банку України від 24 грудня 2015р. №926 ознаками небездоганної ділової репутації фізичної особи є застосування до фізичної особи дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю. Стверджував, що якби він хотів працювати на керівних посадах в Нацбанку, то його б не прийняли на роботу через застосовані відповідачем процедури. Зазначене демонструє те, що його репутації було спричинено невідворотних втрат.

У судовому засіданні позивач просив звернути увагу на те, що відсутність методики оцінки гудвіл не може бути підставою для відмови в позові. Вважає, що суд, вирішуючи позовні вимоги, повинен оцінити його інтелектуальні, професійні якості задля оцінки його гудвіл. Посилаючись на статтю 299 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації, яка підлягає захисту судовим рішенням, просив задовольнити позов в повному обсязі.

У судовому засіданні 7 жовтня 2026р. представник відповідача - адвокат Козачук Наталія Юріївна просила відмовити позивачу задоволення позовних вимог. Звертала увагу суду на те, що визначення «гудвілу» в національному законодавстві містить лише в Податковому кодексі України, зокрема, пп. 14.1.40 ст. 14 ПК України. Гудвіл (вартість ділової репутації) - нематеріальний актив, вартість якого можна визначити як різницю між ринковою ціною та балансовою вартістю активів підприємства як цілісного майнового комплексу, що виникає в результаті використання найкращих управлінських якостей, домінуючої позиції на ринку товарів, послуг, нових технологій тощо. Вартість гудвілу не підлягає амортизації та її не враховують під час визначення витрат платника податку, щодо активів якого виник такий гудвіл.

Про кореляцію між поняттями "репутація" юридичної особи та "гудвіл" вказано в інформаційному листі ВГСУ від 28.03.2007 р. № 01-8/184. Пунктом 5 інформаційного листа визначено, що грошовий еквівалент ділової репутації може бути виражений у формі гудвілу, який є нематеріальним активом, що виникає внаслідок використання кращих управлінських якостей, позиції на ринку товарів (послуг), нових технологій тощо. Гудвіл, що охоплює ділову репутацію юридичної особи, формується внаслідок використання торгових марок у разі продажу товарів, обслуговування клієнтів, рекламування, соціальної відповідальності тощо.

Представник відповідача звертала увагу на те, що гудвіл є специфічним активом, який зазвичай застосовується до юридичних осіб (підприємств), і його пряме перенесення на особу, що здійснює незалежну професійну діяльність (нотаріус, адвокат, приватний виконавець, аудитор тощо), є юридично та економічно нерелевантним. Коли йдеться про конкретно адвоката як фізичну особу, що здійснює незалежну професійну діяльність, суди розглядають його репутацію виключно як особисте немайнове благо, що передбачає відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Приниження професійної репутації адвоката є підставою для стягнення моральної шкоди (ст. 23 ЦКУ). Оскільки питання компенсації моральної шкоди було предметом розгляду у справі №758/14624/21, то підстав для задоволення позовних вимог в даній справі не вбачається.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, зважаючи на таке.

Судом встановлено, що 09 червня 2016 року Радою адвокатів міста Києва прийнято рішення № 50 про видачу ОСОБА_1 свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. 30 червня 2016 року позивач склав присягу адвоката України та цього ж дня отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії НОМЕР_2. Інформація про позивача як адвоката містилась на офіційному веб порталі відповідача: https://erau.unba.org.ua (профайл 50932 ЄРАУ), але у вересні 2016 року була заблокована. Після звернення позивача відомості були відновлені, але у січні 2017 року знову стали недоступними, в жовтні 2017 року профайл позивача зник з реєстру.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 квітня 2018 року у справі №826/1765/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2018 року та постановою Верховного Суду від 11 червня 2020 року, позов ОСОБА_1 частково задоволено. Визнано протиправними дії НААУ щодо вилучення з відкритого доступу публічної інформації щодо адвоката ОСОБА_1 з Єдиного реєстру адвокатів України. Зобов`язано відповідача відновити для публічного доступу відомості про ОСОБА_1 в Єдиному реєстрі адвокатів України шляхом їх відображення у відкритому доступі на офіційному веб-сайті НААУ. У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

14 грудня 2018 року РАУ прийнято рішення №227 «Про скасування рішення Ради адвокатів міста Києва від 09 червня 2016 року № 50 про видачу свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1». Відповідачем внесена інформація до профайла адвоката № 50932 про припинення права ОСОБА_1 на зайняття адвокатською діяльністю.

Згідно з рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 жовтня 2019 року, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2020 року, постановою Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 640/2600/19, частково задоволено позов ОСОБА_1 до НААУ в особі РАУ. Визнано протиправним та скасовано рішення РАУ від 14 грудня 2018 року № 227. В іншій частині позов залишено без розгляду.

Судами встановлено, що позивача неправомірно обмежено у праві на зайняття адвокатською діяльністю, що має вплив на його приватне життя в аспекті доступу до професії, підстави для прийняття наведеного рішення були відсутні.

Постановою Верховного Суду від 11 квітня 2023 року у справі № 640/30119/20 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2022 року змінено в мотивувальній частині в редакції цієї постанови в частині задоволених позовних вимог та змінено абзац другий резолютивної частини рішення Окружного адміністративного суду міста Києва та викладено його в редакції. Зобов`язано НААУ в особі РАУ видалити в Єдиному реєстрі адвокатів України у профайлі адвоката ОСОБА_1 інформацію в розділі «Інші відомості, передбачені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та «Порядком ведення Єдиного реєстру адвокатів України», в якому на день прийняття цієї постанови суду вказано: Рішенням РАУ від 14 грудня 2018 року № 227 скасовано рішення Ради адвокатів міста Києва від 09 червня 2016 року № 50 «Про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1». Рішення РАУ від 14 грудня 2018 року № 227 скасовано на підставі пункту 2 резолютивної частини рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 жовтня 2019 року у справі № 640/2600/19.

У 2021 році ОСОБА_1 вже звертався до суду з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. У справі №758/14624/21 зазначав, що незаконне втручання відповідача в його особисте і сімейне життя безпосередньо має причинний зв`язок з наслідками завдання йому майнової та моральної шкоди у зв`язку з неможливістю тривалий час (більше трьох років) здійснювати професійну діяльність та отримувати дохід від неї. Вказував, що рішеннями судів всіх інстанцій встановлено протиправність дій та рішень відповідача, які мали вплив на його приватне і професійне життя, тому вважав доведеною вину відповідача та наявність підстав для відшкодування майнової та моральної шкоди. Майнова шкода складається з витрат, які позивач вимушено поніс у зв`язку з відновленням своїх порушених прав (15 600, 28 грн) та не отриманих доходів, які міг отримати надаючи послуги клієнтам за вже укладеними договорами про правову допомогу (112 233 грн). У тій справі вказував, що у зв`язку з такими діями відповідача постраждало здоров`я позивача, його нормальні життєві стосунки, честь гідність та ділова репутація. Це також призвело до вимушеного припинення договорів про надання правничої допомоги клієнтам та втрати доходів на які він очікував. У результаті таких дій позивач зазнав моральних страждань, які оцінює у розмірі 582 564,83 грн.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 15 серпня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 03 червня 2024 року та постановою ВС від 02.10.2025, позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Стягнуто з НААУ на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 70 000,00 грн. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Верховним Судом у справі №758/14624/21 встановлено, зокрема те, що позивач ОСОБА_1 вимушений неодноразово звертатися до суду з метою відновлення права на зайняття адвокатською діяльністю та за результатами таких звернень судами встановлювались протиправність дій та рішень відповідача, які фактично обмежили право позивача на здійснення адвокатської практики.

Щодо підстав позову, на які посилається позивач. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що відповідач з вересня 2016 р. по 02.07.2020 р. свідомо протиправно втрутився в приватне життя позивача, чим порушив право на доступ до професії адвоката, шляхом неоприлюднення і блокування відомостей про позивача в ЄРАУ, поширення недостовірної інформації про те, що позивач не адвокат, невиконання судового рішення у справі №826/1765/18 та прийняття незаконного рішення РАУ №227. Окрім того, Відповідач в квітні 2019 р. оприлюднив для публічного доступу інформацію в ЄРАУ, що рішення №50 про видачу Позивачу свідоцтва про право на адвокатською діяльністю, скасовано. Зазначена інформація містилася для загального доступу та ознайомлення необмеженим колом осіб у профайлі Позивача в ЄРАУ у розділі «Інші відомості", передбачені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Відповідач відмовився видаляти недостовірну інформацію про те, що ОСОБА_1 не має статусу адвоката з ЄРАУ, тому позивачу довелося зобов`язати це зробити судовим рішенням у справі №640/30119/20.

Зазначені протиправні дії відповідача негативно вплинули на стан ділової репутації, матеріальний добробут позивача та його сім`ї, а також на інші блага, які охороняються цивільним законодавством, Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Позивач вважає, що дії і рішення №227 відповідача являють собою втручання в його право на мирне володіння своїм майном, що несумісне з вимогами статті 1 Протоколу №1 до Конвенції, яка передбачає, що кожна фізична чи юридична особа має право на мирне користування своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, окрім як у суспільних інтересах, відповідно до умов, передбачених законом та загальними принципами міжнародного права.

Позивач заявляє, що через неможливість працювати адвокатом, він втратив значну кількість завдань та не зміг розвивати свою існуючу практику або нарощувати мережу контактів, яку він створив, що призвело до втрати ділових можливостей. Також стверджує, що, він був позбавлений доходу, який би надійшов, якби йому не чинили перепони у занятті адвокатською практикою.

Iiceaa? aaa?a?, ui висновок Верховного Суду у справі №758/14624/21 не позбавляє його права знову звернутись до суду і просити суд на засадах справедливості присудити компенсацію - справедливу сатисфакцію потерпілій стороні, оскільки розмір завданої шкоди залишився невизначеним, а спір вишірено лише частково щодо моральної шкоди.

Вирішуючи спір, суду належить з`ясувати, чи застосовне до фізичної особи, адвоката поняття «гудвіл», якщо так, то чи підлягає відшкодуванню шкода, завдана гудвілу.

Суд виходить з того, що поняття «гудвіл» в національному законодавстві вживається лише в пп. 14.1.40 ст. 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого «Гудвіл» є синонімом вартості ділової репутації та є нематеріальним активом, вартість якого можна визначити як різницю між ринковою ціною та балансовою вартістю активів підприємства як цілісного майнового комплексу, що виникає в результаті використання найкращих управлінських якостей, домінуючої позиції на ринку товарів, послуг, нових технологій тощо. Вартість гудвілу не підлягає амортизації та її не враховують під час визначення витрат платника податку, щодо активів якого виник такий гудвіл.

Вказана норма дає підстави вважати, що поняття «гудвіл» не застосовується до фізичної особи у юридичному розумінні. Гудвіл - це корпоративний термін, який відображає вартість репутації підприємства як єдиного майнового комплексу і може бути оцінений для продажу бізнесу.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 03.06.86 р. (заяви № 8543/79, 8674/79, 8675/79 та 8685/79 у справі "Ван Марле та інші проти Нідерландів" (Van Marle and Others) визначено, що "гудвіл" (goodwill) - накопичені нематеріальні активи підприємства, що охоплюють її найменування, репутацію, ділові зв`язки (зокрема, і клієнтуру), товарні знаки та ін.; власність "фірми".

Натомість, ЦК України вживає поняття «ділова репутація». Так, у ст.299 ЦК України йдеться про те, що фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Отже, поняття «гудвід» та «ділова репутація» близькі за змістом поняття, однак, щоб охарактеризувати «цінність» людини, слід виходити з її ділової репутації.

Ділова репутація передбачає впізнаваність і авторитет адвоката, його людський капітал (сукупність знань, навичок, досвіду, які допомагають працювати), публічність, використання свого імені в комерційних цілях.

Відповідно до ч. 1 ст. 201 ЦК України ділова репутація належить до особистих немайнових благ.

Немайнові блага неможливо оцінити. На відміну від компанії, ділову репутацію особи не можна відокремити від людини, не можна прорахувати за фінансовими формулами й не можна продати ділову репутацію іншій особі.

На користь цієї позиції свідчить лист Міністерства юстиції України від 23 липня 2026р., відповідно до якого в Україні не існує методики визначення вартості гудвілу самозайнятих осіб, які ведуть незалежну професійну діяльність, в тому числі адвокатську індивідуально.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (п. 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16). Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на порушника.

Цивільні права або інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права чи інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Спори щодо порушення ділової репутації є так званими дифамаційними спорами. У п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду «Про практику у справах про захист честі, гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 року №1 зазначено, що під діловою репутацією …. адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Захист репутації як особистого немайнового блага передбачає відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Приниження професійної репутації адвоката є підставою для відшкодування моральної шкоди (ст. 23 ЦК України).

В той же час, з наведених підстав питання компенсації моральної шкоди вже було предметом розгляду у справі №758/14624/21.

Перенесення «гудвілу», який застосовується до юридичних осіб (підприємств), на особу, яка здійснює незалежну професійну діяльність (нотаріус, адвокат тощо), є юридично невірним. У конкретній ситуації ОСОБА_1 претендує на відшкодування шкоди гудвілу та вже стягнув відшкодування, у зв`язку з підривом адвокатської репутації.

Оскільки гудвіл є корпоративною репутацію, яка не застосовується до фізичної особи, правових підстав для відшкодування спричиненої їй шкоди, не має.

За таких обставин, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Національної асоціації адвокатів України в особі Ради адвокатів України про стягнення справедливої сатисфакції слід відмовити.

Зважаючи на те, що суд виснував про відсутність підстав для стягнення будь-якої компенсації порушеного гудвілу (адже, відносно адвоката мова повинна йти про ділову репутацію, шкода якій вже оцінювалася судом в іншій справі), то суд не вдається до оцінки способів обрахунку такої компенсації.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 133, 134, 137, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

ОСОБА_1 відмовити у задоволенні позову до Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України про стягнення справедливої сатисфакції за шкоду, завдану протиправними діями.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяТ. В. Войтенко