Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №917/2216/25 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року

м. Київ

cправа № 917/2216/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючої, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Сідько І. О.,

за участю представників:

позивача - Літота О. В. (самопредставництво), Богінкевича А. М. (адвоката),

відповідача - Штанька В. В. (самопредставництво),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Композіт"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2026 (колегія суддів: Тарасова І. В. - головуюча, Крестьянінов О. О., Лакіза В. В.) та рішення Господарського суду Харківської області від 06.05.2026 (суддя Чистякова І. О.) у справі

за позовом Фізичної особи - підприємця Літота Олександра Володимировича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Композіт"

про стягнення 5 114 305,75 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У листопаді 2025 року Фізична особа - підприємець Літот Олександр Володимирович (далі - ФОП Літот О. В.) звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Композіт" (далі - ТОВ "Альфа Композіт"), у якому з урахуванням уточненої позовної заяви просив стягнути заборгованість за договорами від 20.10.2024 № 20/10-24 та від 01.04.2025 № 01/04-2025 у розмірі 5 114 305,75 грн, з яких: 4 862 500 грн - основна сума боргу, 163 248,75 грн - інфляційні втрати, 88 557 грн - 3 % річних.

1.2. Позовні вимоги ФОП Літота О. В. обґрунтовані тим, що відповідач порушив свої зобов`язання щодо оплати виконаних робіт та наданих послуг за договорами від 20.10.2024 № 20/10-24 та від 01.04.2025 № 01/04-2025.

1.3. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 08.12.2025 у справі № 917/2216/25 позовну заяву ФОП Літота О. В. до ТОВ "Альфа Композіт" про стягнення заборгованості передано за підсудністю до Господарського суду Харківської області.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.05.2026 у справі № 917/2216/25 позов ФОП Літота О. В. задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Альфа Композіт" на користь ФОП Літота О. В. заборгованість за договорами від 20.10.2024 № 20/10-24 та від 01.04.2025 № 01/04-2025 у розмірі 5 105 396,26 грн, з яких: 4 862 500,00 грн - основна сума боргу, 155 225,37 грн - інфляційні втрати, 87 670,89 грн - 3 % річних; в іншій частині позову відмовлено.

2.2. Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що в матеріалах справи є фактичні докази виконання позивачем своїх обов`язків за договорами від 20.10.2024 №20/10-24 та від 01.04.2025 № 01/04-2025 із надання послуг та порушення відповідачем своїх обов`язків щодо їх оплати у строки, встановлені пунктами 3.3 вказаних договорів.

2.3. Розглядаючи позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих на основний борг на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції визнав такі вимоги обґрунтованими й такими, що підлягають частковому задоволенню, зокрема інфляційні втрати в сумі 155 225,37 грн і 3 % річних у сумі 87 670,89 грн, а в частині позовних вимог про стягнення 8 023,38 грн інфляційних втрат та 886,11 грн 3 % річних - відмовив за необґрунтованістю.

2.4. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2026 змінено рішення Господарського суду Харківської області від 06.05.2026 у справі № 917/2216/25, викладено абзаци 1 і 2 його резолютивної частини в новій редакції, відповідно до якої позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Альфа Композіт" на користь ФОП Літота О. В. заборгованість за договорами від 20.10.2024 № 20/10-24 та від 01.04.2025 № 01/04-2025 у розмірі 4 467 265,68 грн, з яких: 4 250 000,00 грн - основна сума боргу, 135 596,64 грн - інфляційні втрати, 81 669,04 грн - 3 % річних; в іншій частині рішення залишено без змін.

2.5. Апеляційний господарський суд погодився з висновком місцевого господарського суду в частині доведення належними доказами вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором від 20.10.2024 № 20/10-24, щодо якої акти наданих послуг підписані позивачем і відповідачем. Водночас, перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних на суму основного боргу за договором від 20.10.2024 № 20/10-24, апеляційний суд установив, що позивач при обчисленні інфляційних втрат та 3 % річних початком періоду прострочення визначив не день, наступний за третім банківським днем підписання актів наданих послуг, а день підписання вказаних актів. Тому, здійснивши відповідний перерахунок, суд апеляційної інстанції встановив, що правильно обчисленим у межах заявленого періоду прострочення є розмір інфляційних втрат - 135 596,64 грн та 3 % річних - 81 669,04 грн.

2.6. Разом із тим щодо позовних вимог про стягнення заборгованості, стосовно якої надані послуги підтверджуються актами наданих послуг, підписаними лише позивачем, суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції. Зокрема, апеляційний суд виснував, що суд першої інстанції всупереч усталеній правовій позиції Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, за відсутності будь-яких доказів, наданих позивачем, які свідчать про реальність виконання робіт та надання послуг, зазначених у підписаних лише позивачем актах наданих послуг, обмежившись посиланням на обставини щодо надсилання позивачем цих актів відповідачу, їх непідписання та неповернення із мотивованою відмовою, дійшов помилкового висновку про те, що зазначені в цих актах роботи, послуги вважаються прийнятими відповідачем без зауважень, і, відповідно, про доведеність виникнення у відповідача обов`язку їх оплатити. Апеляційний суд також зазначив, що суд першої інстанції не врахував факту неотримання відповідачем надісланих йому поштою оригіналів зазначених актів наданих послуг, у зв`язку із чим безпідставно послався на невиконання відповідачем обов`язку щодо їх повернення підписаними зі свого боку або без такого підписання з обґрунтуванням підстав для цього. З урахуванням наведеного апеляційний господарський суд дійшов висновку, що обставини виконання робіт позивачем, які підтверджуються актами наданих послуг, підписаними лише позивачем, є недоведеними, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення вартості відповідних робіт / послуг за вказаними актами на загальну суму 612 500,00 грн. При цьому апеляційний суд виснував, що недоведеність зазначеної суми основного боргу виключає задоволення позовних вимог про стягнення нарахованих на неї інфляційних втрат та 3 % річних.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Частково не погоджуючись із постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2026 та рішенням Господарського суду Харківської області від 06.05.2026 у справі № 917/2216/25, до Верховного Суду звернулося ТОВ "Альфа Композіт" із касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення в частині часткового задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

3.2. ТОВ "Альфа Композіт", звертаючись із касаційною скаргою, покликається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, ТОВ "Альфа Композіт" зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували приписи частини 2 статті 628, статей 638, 843 Цивільного кодексу України, частини 3 статті 180 Господарського кодексу України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19, від 03.11.2023 у справі № 910/13599/21, від 23.04.2019 у справі №916/743/18.

Крім того, скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції, застосовуючи висновки Верховного Суду щодо реальності виконання робіт у частині відмови в задоволенні позову, не застосував ці ж висновки в частині задоволення позовних вимог, проте, на думку скаржника, вони мали бути застосовані. При цьому скаржник посилається на неврахування апеляційним господарським судом висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19.

У касаційній скарзі ТОВ "Альфа Композіт" також зазначає про порушення судами попередніх інстанцій приписів статей 79, 86, 91, 210, 238, 282 Господарського процесуального кодексу України та неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, від 19.04.2018 у справі № 910/4050/17, від 18.10.2023 у справі № 905/306/17, від 15.07.2021 у справі № 906/172/20.

Зокрема, скаржник вважає, що суди допустили такі порушення приписів процесуального законодавства:

- дослідили копію акта звірки розрахунків з копією підпису за відсутності оригіналу;

- відхилили як докази звіт і висновок аудиторської перевірки;

- відхилили як доказ наказ по підприємству про визнання дефектних актів недійсними;

- порушили вимоги Господарського процесуального кодексу щодо змісту рішень.

Крім того, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат і 3 % річних, не навів детального розрахунку цих сум, що свідчить про неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 21.09.2021 у справі № 910/12474/20, від 27.05.2021 у справі № 910/11832/20, від 10.12.2019 у справі № 904/4330/18, від 04.07.2025 у справі № 908/948/23.

3.4. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій допустили істотне порушення норм процесуального права, зокрема статей 79, 86, 91, 210, 238, 282, Господарського процесуального кодексу України, оскільки не дослідили та не надали належної оцінки доказам, які мали вирішальне значення для правильного вирішення спору.

У касаційній скарзі ТОВ "Альфа Композіт" також наведено інші доводи щодо незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями:

- особа, яка з`явилася в суд апеляційної інстанції, не була допущена судом до участі у справі як представник відповідача в порядку самопредставництва;

- адвокатка Зачепіло З. Я. не могла представляти інтереси позивача, оскільки ордер був виданий на представництво інтересів ФОП Літота О. В. у Господарському суді Полтавської області, а справу розглядав Господарський суд Харківської області.

3.5. ФОП Літот О. В. у відзиві просить касаційну скаргу ТОВ "Альфа Композіт" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2026 та рішення Господарського суду Харківської області від 06.05.2026 у справі № 917/2216/25 залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду - без змін. Позивач вважає, що суди попередніх інстанцій належним чином надали правову кваліфікацію спірним правовідносинам, дослідили докази у справі у своїй сукупності та вирішили спір відповідно до закону.

3.6. 05.10.2026 до Верховного Суду від ТОВ "Альфа Композіт" надійшли додаткові пояснення у справі, які по суті є запереченням на відзив позивача на касаційну скаргу.

3.7. 05.10.2026 до Верховного Суду від ФОП Літота О. В. надійшли письмові пояснення, в яких позивач просить заяву ТОВ "Альфа Композіт" про зупинення виконання або зупинення дії судового рішення, подану представником ТОВ "Альфа Композіт", залишити без розгляду; касаційну скаргу відповідача на постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2026 та рішення Господарського суду Харківської області від 06.05.2026 у справі № 917/2216/25 залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду - без змін.

3.8. 06.10.2026 до Верховного Суду від ТОВ "Альфа Композіт" надійшла заява, у якій відповідач просить суд:

- здійснити поворот виконання рішення Господарського суду Харківської області від 06.05.2026, зміненого постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2026 у справі № 917/2216/25;

- задовольнити заяву ТОВ "Альфа Композіт" про забезпечення позову в межах повороту виконання судового рішення і наказу у справі № 917/2216/25;

- накласти арешт на грошові кошти, що належать ФОП Літоту О. В., які знаходяться на всіх його рахунках, відкритих у банківських та інших фінансових установах (включаючи поточні, карткові, депозитні рахунки як фізичної особи - підприємця, та як фізичної особи), в межах суми фактично стягнутих коштів у розмірі 5 003 067,62 грн;

- накласти арешт на рухоме і нерухоме майно, що належить ФОП Літоту О. В., у межах суми 5 003 067,62 грн;

- стягнути додатково з позивача компенсацію витрат за подання заяви про забезпечення повороту виконання.

3.9. 06.10.2026 до Верховного Суду від ТОВ "Альфа Композіт" надійшли додаткові пояснення у справі.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 20.10.2024 між ФОП Літотом О. В. (виконавцем) і ТОВ "Альфа Композіт" (замовником) укладено договір про надання послуг № 20/10-24, який підписано сторонами і скріплено печаткою відповідача. Відповідно до пункту 1.1 цього договору ФОП Літот О. В. (виконавець) зобов`язується надати послуги, передбачені пунктом 2.1 цього договору, а ТОВ "Альфа Композіт" (замовник) зобов`язується прийняти надані послуги і оплатити їх у порядку та на умовах, визначених цим договором.

4.2. Пунктом 2.1 договору від 20.10.2024 № 20/10-24 передбачено, що згідно із цим договором виконавець надає замовнику послуги з ремонту i обслуговування інших машин і устаткування, які включають в себе такі види робіт: діагностика і виявлення несправностей, перевірка та обслуговування систем, ремонт електричних систем, встановлення додаткового обладнання, вимірювання та налаштування параметрів, технічне обслуговування, пусконалагоджувальні роботи.

4.3. За умовами пункту 2.2 договору від 20.10.2024 № 20/10-24 період надання послуг визначається замовником і погоджується з виконавцем. Послуги надаються щомісячно (календарний місяць), порядок роботи (поденно, погодинно тощо) погоджується сторонами перед початком надання послуг.

4.4. Відповідно до пункту 2.3 договору від 20.10.2024 № 20/10-24 завдання для виконавця забезпечити відповідно до пункту 2.1 договору роботу з ремонтно-технічного обслуговування обладнання відповідно до його технічних характеристик і виробничих завдань замовника, а також оперативно усувати збої в роботі.

4.5. Згідно з пунктом 2.4 договору від 20.10.2024 № 20/10-24 прийняття замовником послуг оформляється двостороннім актом надання послуг.

4.6. За умовами пункту 3.1 договору від 20.10.2024 № 20/10-24 вартість послуг встановлюється за погодженням сторін та залежить від об`єму робіт.

4.7. Пунктом 3.2 договору від 20.10.2024 № 20/10-24 передбачено, що акти наданих послуг підписуються по завершенню робіт, встановлених замовником в поточному календарному місяці.

4.8. Згідно з пунктом 3.3 договору від 20.10.2024 № 20/10-24 замовник зобов`язаний перерахувати суму, зазначену в акті наданих послуг, на банківський рахунок виконавця протягом 3-х банківських днів з моменту підписання акта наданих послуг.

4.9. Пунктом 4.1 договору від 20.10.2024 № 20/10-24 визначено обов`язки виконавця:

- своєчасно та якісно надавати послуги, зазначені в пункті 2.1 цього договору;

- при виникненні обставин, що перешкоджають належному виконанню своїх зобов`язань згідно із цим договором, терміново повідомити про це замовника;

- складати та передавати замовнику акти про надання послуг.

4.10. У пункті 4.2 договору від 20.10.2024 № 20/10-24 визначено обов`язки замовника:

- приймати від виконавця послуги, що надаються згідно із цим договором;

- після контролю за достовірністю актів про надання послуг виконавцем, підписувати ці акти у визначений договором строк;

- оплачувати послуги на умовах та в порядку, зазначеному в пункті 3.3 цього договору.

4.11. За умовами пункту 6.1 договору від 20.10.2024 № 20/10-24 він набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2024, а за невиконаними зобов`язаннями - до моменту повного виконання їх сторонами.

4.12. Згідно з пунктом 6.2 договору від 20.10.2024 № 20/10-24 в разі якщо за місяць до закінчення строку дії договору ні одна зі сторін не направить іншій стороні письмове повідомлення про небажання продовження дії договору, то договір вважається пролонгованим сторонами на наступний рік на тих самих умовах.

4.13. Суди встановили, що матеріали справи не містять письмових повідомлень сторін про небажання продовжити дію договору від 20.10.2024 № 20/10-24, а тому зазначили, що його дія продовжилася до 31.12.2026.

4.14. Крім того, 01.04.2025 між ФОП Літотом О. В. (виконавцем) і ТОВ "Альфа Композіт" (замовником) укладено договір про надання послуг № 01/04-2025, який підписаний сторонами і скріплений печаткою відповідача, відповідно до пункту 1.1 якого ФОП Літот О. В. (виконавець) зобов`язується надати послуги, передбачені пунктом 2.1 цього договору, а ТОВ "Альфа Композіт" (замовник) зобов`язується прийняти надані послуги і оплатити їх в порядку та на умовах, визначених цим договором.

4.15. Відповідно до пункту 2.1 договору від 01.04.2025 № 01/04-2025 виконавець надає замовнику послуги установлення та монтаж машин і устаткування: встановлення виробничих ліній, монтаж верстатів, установлення обладнання - пусконалагоджувальні роботи.

4.16. За умовами пункту 2.2 договору від 01.04.2025 № 01/04-2025 період надання послуг визначається замовником і погоджується з виконавцем. Послуги надаються щомісячно (календарний місяць), порядок роботи (поденно, погодинно тощо) погоджується сторонами перед початком надання послуг.

4.17. Пунктом 2.3 договору від 01.04.2025 № 01/04-2025 визначено завдання для виконавця - забезпечити відповідно до пункту 2.1 договору роботу з ремонту і технічного обслуговування обладнання відповідно до його технічних характеристик і виробничих завдань замовника, а також оперативно усувати збої в роботі.

4.18. За умовами пункту 2.4 договору від 01.04.2025 № 01/04-2025 прийняття замовником послуг оформляється двостороннім актом надання послуг.

4.19. Згідно з пунктом 3.1 договору загальна вартість робіт становить 3 000 000,00 грн.

4.20. За умовами пункту 3.2 договору від 01.04.2025 № 01/04-2025 акт наданих послуг підписується по завершенню робіт, встановлених замовником у поточному календарному місяці.

4.21. Згідно з пунктом 3.3 договору від 01.04.2025 № 01/04-2025 замовник зобов`язаний перерахувати суму, зазначену в акті наданих послуг, на банківський рахунок виконавця протягом 3-х банківських днів з моменту підписання акта наданих послуг.

4.22. Пунктом 4.1 договору від 01.04.2025 № 01/04-2025 визначено обов`язки виконавця:

- своєчасно та якісно надавати послуги, зазначені в пункті 2.1 цього договору;

- при виникненні обставин, що перешкоджають належному виконанню своїх зобов`язань згідно із цим договором, терміново повідомити про це замовника;

- складати та передавати замовнику акти про надання послуг.

4.23. Пунктом 4.2 договору від 01.04.2025 № 01/04-2025 визначено обов`язки замовника:

- приймати від виконавця послуги, що надаються згідно із цим договором;

- після контролю за достовірністю актів про надання послуг виконавцем, підписувати ці акти у визначений договором строк;

- оплачувати послуги на умовах та в порядку, зазначеному в пункті 3.3 цього договору.

4.24. За умовами пункту 6.1 договір від 01.04.2025 № 01/04-2025 набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2025, а за невиконаними зобов`язанням - до моменту повного їх виконання сторонами.

4.25. Згідно з пунктом 6.2 договору від 01.04.2025 № 01/04-2025 в разі якщо за місяць до закінчення строку дії цього договору ні одна зі сторін не направить іншій стороні письмове повідомлення про небажання продовження дії договору, то договір вважається пролонгованим сторонами на наступний рік на тих самих умовах.

4.26. Суди встановили, що матеріали справи не містять письмових повідомлень про небажання продовження дії договору від 01.04.2025 № 01/04-2025, а тому виснували, що його дія продовжилася до 31.12.2026.

4.27. У матеріалах справи містяться додані позивачем до позовної заяви копії актів наданих послуг:

- за договором про надання послуг від 20.10.2024 № 20/10-24: від 31.01.2025 № 4 на суму 650 000,00 грн, від 28.02.2025 № 5 на суму 650 000,00 грн, від 31.03.2025 № 6 на суму 650 000,00 грн, від 30.04.2025 № 7 на суму 650 000,00 грн, від 31.05.2025 № 8 на суму 650 000,00 грн, від 30.06.2025 № 9 на суму 650 000,00 грн, від 31.07.2025 № 10 на суму 650 000,00 грн, які підписані сторонами без жодних зауважень і скріплені печаткою відповідача, та від 04.08.2025 № 11 на суму 350 000,00 грн, який підписаний лише з боку позивача;

- за договором від 01.04.2025 № 01/04-2025: від 01.10.2025 № 5 на суму 218 750,00 грн, від 23.10.2025 № 6 на суму 43 750,00 грн, які підписані лише з боку позивача.

4.28. У матеріалах справи також міститься надана позивачем копія акта звірки взаємних розрахунків за період: жовтень 2024 - липень 2025 за договором від 20.10.2024 № 20/10-24, підписаного сторонами та скріпленого печаткою відповідача, в якому зазначено про заборгованість відповідача перед позивачем на загальну суму 4 250 000,00 грн за підписаними сторонами актами наданих послуг від 31.01.2025 № 4 на суму 650 000,00 грн (сплачено 300 000,00 грн за платіжним документом від 31.01.2025 № 6439), від 28.02.2025 № 5 на суму 650 000,00 грн, від 31.03.2025 № 6 на суму 650 000,00 грн, від 30.04.2025 № 7 на суму 650 000,00 грн, від 31.05.2025 № 8 на суму 650 000,00 грн, від 30.06.2025 № 9 на суму 650 000,00 грн, від 31.07.2025 № 10 на суму 650 000,00 грн.

4.29. 24.10.2025 позивач надіслав відповідачу на адресу: 36021 м. Полтава, абонентська скринька № 569, оригінали підписаних позивачем в односторонньому порядку акта наданих послуг за договором від 20.10.2024 № 20/10-24 від 04.08.2025 № 11 на суму 350 000,00 грн, а також актів наданих послуг за договором від 01.04.2025 № 01/04-2025 від 01.10.2025 № 5 на суму 218 750,00 грн та від 23.10.2025 № 6 на суму 43 750,00 грн, а також акта звірки за період з 01.10.2024 до 23.10.2025, що підтверджується накладною АТ "Укрпошта" за поштовим відправленням № 3600200126287, фіскальним чеком та описом вкладення до цінного листа.

4.30. Згідно з трекінгом АТ "Укрпошта" поштове відправлення № 3600200126287 не було вручено адресату у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання.

4.31. 02.11.2025 позивач надіслав відповідачу досудову вимогу про сплату заборгованості за договорами про надання послуг від 20.10.2024 № 20/10-24 та від 01.04.2025 № 01/04-2025 на електронну пошту відповідача, а також поштою на адресу відповідача, яка зазначена в цих договорах як його поштова адреса: 36021, м. Полтава, абонентська скринька № 569, додатками до якої зазначено копії всіх актів наданих послуг, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, а саме:

- за договором від 20.10.2024 №20/10-24: від 31.01.2025 № 4, від 28.02.2025 № 5, від 31.03.2025 № 6, від 30.04.2025 № 7, від 31.05.2025 № 8, від 30.06.2025 № 9, від 31.07.2025 № 10, від 04.08.2025 № 11;

- за договором від 01.04.2025 № 01/04-2025: від 01.10.2025 № 5 та від 23.10.2025 № 6.

4.32. Надсилання позивачем зазначеної досудової вимоги з копіями актів наданих послуг відповідачу поштою підтверджується накладною АТ "Укрпошта" за поштовим відправленням № 3600300152773 та описом вкладення до цінного листа ф. 107.

4.33. Згідно з трекінгом АТ "Укрпошта" поштове відправлення № 3600300152773 було вручено одержувачу 20.11.2025.

4.34. Листом від 05.11.2025 № 383/11 відповідач визнав надходження на його електронну пошту досудової вимоги з фотокопіями зазначених актів та повідомив позивача, що ця вимога потребує часу для перевірки зазначеної в ній інформації; про результати перевірки досудової вимоги позивача буде додатково проінформовано.

4.35. Позивач вказував, що станом на 31.10.2025 загальна сума непогашеної заборгованості за обома договорами становить 4 862 500,00 грн.

4.36. Суди також установили, що на підставі листа-замовлення ТОВ "Альфа Композіт" від 28.11.2025 № 414/11 Товариством з обмеженою відповідальністю "Аудиторська фірма "Горизонталь" було складено звіт від 30.12.2025 про фактичні результати перевірки бухгалтерського і податкового обліку у ТОВ "Альфа Композіт" за період: 2024 рік - 9 місяців 2025 року.

4.37. У цьому звіті, зокрема, зазначено про встановлення аудитором помилок в оформленні вказаних актів наданих послуг за договором від 20.10.2024 № 20/10-24, а саме: неузгодженість відомостей у первинних документах; неправильне зазначення відомостей; відсутність належного відображення змісту та обсягу господарських операцій. Крім того, в цьому звіті зазначено, що в деяких актах показники вартості послуг, зазначені в цифровому та текстовому вигляді, відрізняються (цифрами - 650 000,00 грн, а в текстовому вигляді - 200 000,00 грн), що робить неможливим визначити, яка вартість наданих послуг є правильною.

4.38. Крім того, у звіті зазначено, що в актах наданих послуг найменування робіт, послуг вказано: "Ремонт і технічне обслуговування інших машин та устаткування", що відповідає одному з видів діяльності виконавця, який зазначений у ЄДРПОУ щодо ФОП Літота О. В., а не фактично виконана робота, яка була передбачена умовами договору (пункт 2.1 розділу 2 "Відомості про послуги"). В актах наданих послуг відсутня інформація про конкретні види робіт, які фактично виконувалися, а отже, ці акти складені з порушенням загальноприйнятих правил їх складання і такі недоліки перешкоджають можливості ідентифікувати вартість та зміст наданих послуг.

4.39. На підставі вказаного звіту аудитора директор ТОВ "Альфа Композіт" видав наказ від 28.01.2026 № 2ФГД "Про результати аудиту фінансово-господарської діяльності", згідно з яким, зокрема, наказано:

- бухгалтерії підприємства (головний бухгалтер Білошапка І. А.) проаналізувати висновок за звітом аудитора та надати пропозиції щодо кожного напряму перевірки;

- відповідно до висновку аудитора щодо господарських правовідносин із ФОП Літотом О. В., з урахуванням результатів службової перевірки, визнати акти надання послуг між ФОП Літотом О.В. за договором про надання послуг від 20.10.2024 № 20/10-24 за період: лютий-липень 2025 року такими, що складені безпідставно (без реального обсягу наданих таких послуг), і такими, що підписані обома сторонами помилково;

- урахувати, що акт звірки взаємних розрахунків за період: жовтень 2024 року - липень 2025 року між ТОВ "Альфа Композіт" і ФОП Літотом О. В. за договором від 20.10.2024 № 20/10-24 з датою складання 31.07.2025 оформлений без підпису і без відповідного доручення на це директора ТОВ "Альфа Композіт", що не підтверджує господарсько-фінансових операцій від імені ТОВ "Альфа Композіт" за актом звірки розрахунків;

- урахувати, що проєкти складених ФОП Літотом О. В. і долучених до досудової вимоги та позовної заяви актів наданих послуг за договором від 20.10.2024 № 20/10-24 від 04.08.2025 № 4 на суму 350 000,00 грн, за договором від 01.04.2025 № 01/04-2025 від 01.10.2025 № 5 на суму 218 750,00 грн, від 23.10.2025 № 6 на суму 43 750,00 грн є безпідставними, без фактичного надання обсягу послуг, відповідно, ці проекти актів не підлягають затвердженню і підписанню ТОВ "Альфа Композіт".

4.40. Оскільки інших відповідей щодо результату розгляду досудової вимоги відповідач позивачу не направив, заборгованість не сплатив, ФОП Літот О.В. звернувся до суду із позовом про стягнення з ТОВ "Альфа Композіт" на свою користь заборгованості за договорами від 20.10.2024 № 20/10-24 та від 01.04.2025 № 01/04-2025 у розмірі 5 114 305,75 грн, з яких: 4 862 500,00 грн - основна сума боргу, 163 248,75 грн - інфляційні втрати, 88 557,00 грн - 3 % річних.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.2. Заслухавши суддю-доповідачку, пояснення представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені в касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке.

5.3. Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги ФОП Літота О. В. про стягнення з ТОВ "Альфа Композіт" заборгованості за виконану роботу, інфляційних втрат і 3 % річних.

5.4. Позовні вимоги ФОП Літота О. В. обґрунтовані тим, що позивач виконав роботи за договорами, що підтверджується актами наданих послуг, натомість відповідач не сплатив кошти за виконані роботи.

5.5. Суди попередніх інстанцій установили, що предметом договору від 20.10.2024 № 20/10-24 є ремонт і обслуговування інших машин і устаткування, установлення та монтаж устаткування, що включає в себе: діагностику і виявлення несправностей, перевірку та обслуговування систем, ремонт електричних систем, встановлення додаткового обладнання, вимірювання та налаштування параметрів, технічне обслуговування, пусконалагоджувальні роботи.

5.6. Предметом договору від 01.04.2025 № 01/04-2025 є установлення та монтаж устаткування, що включає в себе: встановлення виробничих ліній, монтаж верстатів, установлення обладнання, пусконалагоджувальні роботи.

5.7. Зазначена діяльність позивача охоплює як виконання позивачем робіт, зокрема, проведення ремонту машин та устаткування, встановлення обладнання, пусконалагоджувальні роботи, монтаж та установлення обладнання, верстатів, виробничих ліній, так і надання послуг, зокрема, перевірку та обслуговування систем, вимірювання та налаштування параметрів.

5.8. При цьому апеляційний суд зазначив, що помилкове зазначення сторонами в договорі певних робіт як послуг не змінює їхньої правової природи та відповідне правове регулювання спірних правовідносин.

5.9. За висновком апеляційного суду, укладені договори за своєю правовою природою є змішаними договорами, які містять елементи договору підряду та договору про надання послуг, і правовідносини сторін за цими договорами у відповідних частинах регулюються положеннями Цивільного кодексу України про договір підряду та про договір про надання послуг.

5.10. Верховний Суд зазначає, що за змістом частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

5.11. Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

5.12. Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

5.13. Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

5.14. Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

5.15. У частині 1 статті 627 Цивільного кодексу України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

5.16. Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

5.17. Згідно із частиною 2 статті 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

5.18. При цьому приписами статті 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

5.19. Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

5.20. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

5.21. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

5.22. За змістом частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

5.23. Частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

5.24. Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

5.25. Згідно із частинами 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

5.26. Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

5.27. Суд першої інстанції, розглянувши спір, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ФОП Літота О. В. у частині основного боргу. Водночас, перевіривши правильність розрахунку позивачем заявлених до стягнення сум інфляційних втрат і 3 % річних, місцевий господарський суд частково відмовив у їх стягненні у зв`язку з необґрунтованістю.

5.28. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення місцевого господарського суду, визнав обґрунтованими позовні вимоги в частині заявлених до стягнення грошових коштів за роботи, які підтверджуються підписаними позивачем і відповідачем актами наданих послуг. Тому в цій частині суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість заявлених до стягнення інфляційних втрат і 3 % річних. Разом із тим суд апеляційної інстанції не погодився з висновком місцевого господарського суду про задоволення позову в частині стягнення грошових коштів за роботи, які підтверджуються актами наданих послуг, підписаними лише позивачем, а тому рішення суду першої інстанції змінив. Суд також відмовив у стягненні інфляційних втрат і 3 % річних, нарахованих на цю частину заборгованості.

5.29. ТОВ "Альфа Композіт" не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, а тому звернулося з касаційною скаргою на рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції в цій справі.

5.30. Колегія суддів установила, що скаржник не погоджується із судовими рішеннями в частині задоволення позовних вимог ФОП Літота О. В., тому Верховний Суд із урахуванням приписів статті 300 Господарського процесуального кодексу України під час касаційного провадження здійснює перегляд оскаржуваних судових рішень у межах доводів і вимог касаційної скарги ТОВ "Альфа Композіт", які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

5.31. ТОВ "Альфа Композіт", звертаючись із касаційною скаргою, покликається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.32. Пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.33. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, ТОВ "Альфа Композіт" зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували приписи частини 2 статті 628, статей 638, 843 Цивільного кодексу України, частини 3 статті 180 Господарського кодексу України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19, від 03.11.2023 у справі № 910/13599/21, від 23.04.2019 у справі № 916/743/18.

Скаржник зазначає, що згідно з правовою позицєю Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19, для визнання змішаного договору укладеним сторони зобов`язані досягти згоди щодо всіх істотних умов для кожного з типів договорів, які входять до його складу.

За доводами скаржника, приписи статті 843 Цивільного кодексу України (глава 61) імперативно вимагають визначення ціни роботи (або способу її визначення) у договорі підряду. З огляду на матеріальний характер результату ремонту машин та устаткування, ціна є невід`ємною істотною умовою підрядного блоку відносин, оскільки цей правочин за своєю юридичною природою є оплатним.

Скаржник зазначає, що такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.11.2023 у справі № 910/13599/21, де суд підкреслив, що ціна договору підряду обов`язково погоджується сторонами під час його укладення, а також висновками, викладеними в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 916/743/18, відповідно до яких погодження ціни є обов`язковою імперативною вимогою закону для господарських зобов`язань підрядного типу. Скаржник зазначає, що з огляду на матеріальний характер результату робіт з ремонту машин та устаткування (що передбачає відновлення корисних властивостей матеріального об`єкта та передачу його результату замовнику), відсутність чітко погодженої ціни або механізму її калькуляції (кошторису) свідчить про недосягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов договору, що суперечить вимогам статті 638 Цивільного кодексу України та статті 180 Господарського кодексу України.

За твердженням скаржника, представник ТОВ "Альфа Композіт" в судах обох інстанцій доводив що договір від 20.10.2024 № 20/10-24 за змістом неповний, додаткового наповнення інформації про погодження суттєвих умов у договорі немає. Однак колегія суддів апеляційного суду неправомірно, на думку скаржника, відхилила ці доводи як такі, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та суперечать матеріалам справи.

5.34. Колегія суддів вважає, що наведені доводи скаржника свідчать про намір переконати суд у тому, що договір від 20.10.2024 № 20/10-24 є неукладеним через недосягнення згоди щодо його істотної умови - ціни договору.

5.35. Суди з`ясували, що укладений договір від 20.10.2024 № 20/10-24 за своєю правовою природою є змішаним, що містить елементи договорів підряду та надання послуг, правовідносини за якими регулюються приписами Цивільного кодексу України.

5.36. Суди попередніх інстанцій також установили, що договір від 20.10.2024 № 20/10-24 підписано позивачем та директором відповідача зі скріпленням його підпису печаткою ТОВ "Альфа Композіт", що свідчить про закріплення відповідного волевиявлення сторін у письмовій формі.

5.37. Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, підтверджував виконання робіт / надання послуг у спірний період наданими до позовної заяви актами наданих послуг, а відповідач, хоча й заперечував виконання робіт за цими актами, проте у відзиві на позов та в апеляційній скарзі стверджував, що роботи, послуги за спірними договорами у попередні періоди частково виконувалися позивачем та оплачувалися відповідачем. Зокрема, суди встановили, що за актом наданих послуг від 31.01.2025 № 4 на суму 650 000,00 грн, підписаним сторонами, було сплачено 300 000,00 грн згідно з платіжним документом від 31.01.2025 № 6439.

5.38. Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію про те, що в разі якщо буде доведено, що спірний договір його сторонами виконується, то це виключає кваліфікацію договору як неукладеного. Зазначена обставина також виключає можливість застосування до спірних правовідносин частини 8 статті 181 Господарського кодексу України, відповідно до якої визнання договору неукладеним (таким, що не відбувся) може мати місце на стадії укладання господарського договору, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов, а не за наслідками виконання договору сторонами. Подібні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 та в постановах Верховного Суду від 11.10.2018 у справі № 922/189/18, від 23.09.2015 у справі № 914/2846/14 та від 06.07.2016 у справі № 914/4540/14, від 06.11.2018 у справі № 926/3397/17, від 09.04.2019 у справі № 910/3359/18, від 29.10.2019 у справі № 904/3713/18, від 19.02.2020 у справі № 915/411/19, від 30.07.2019 у справі № 907/804/17, від 18.03.20 у справі № 456/2946/17.

5.39. Отже, оскільки сам скаржник у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі зазначав про те, що роботи за договорами виконувалися позивачем та частково сплачувалися відповідачем, що підтверджується встановленими обставинами у справі, то це суперечить доводам, викладеним у касаційній скарзі, про неукладеність договору від 20.10.2024 № 20/10-24.

З урахуванням наведеного посилання скаржника на застосування судом апеляційної інстанції приписів частини 2 статті 628, статей 638, 843 Цивільного кодексу України, частини 3 статті 180 Господарського кодексу України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19, від 03.11.2023 у справі № 910/13599/21, від 23.04.2019 у справі № 916/743/18, є необґрунтованими.

5.40. Крім того, скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції, застосовуючи висновки Верховного Суду щодо реальності виконання робіт в частині відмови у задоволенні позову, не застосував ці ж висновки в частині задоволення позовних вимог, проте, на думку скаржника, вони мали бути застосовані судом. При цьому скаржник посилається на неврахування апеляційним господарським судом висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19.

Скаржник зазначає, що апеляційний суд помилково чи свідомо навів урізаний варіант висновків Верховного Суду про те, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, а тому судам у розгляді справ належить дослідити, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху активів, оскільки визначальною ознакою правомірності операції є її реальний характер, тобто фактичний рух активів, зміна майнового стану сторін або настання реальних економічних наслідків. На переконання скаржника, цей урізаний варіант висновків Верховного Суду використаний апеляційним судом щодо актів наданих послуг, тобто вибірково для формування доказів на користь позивача.

5.41. На думку скаржника, суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині оплати робіт, які підтверджуються актами наданих послуг, підписаними лише позивачем, послався на правовий висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18, а в частині задоволення позову, де роботи підтверджуються актами, підписаними усіма учасниками договору, - такого висновку не врахував.

5.42. Колегія суддів зазначає, що в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18 викладено такий висновок:

"Оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов`язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю".

5.43. При цьому об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в пункті 8.2.8 вказаної постанови, оцінюючи значення актів приймання-передачі наданих послуг, зазначила, що "сам лише факт складання та підписання сторонами таких актів не є безумовним свідченням реальності господарських операцій за Договором, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації, зазначеної у цих документах".

5.44. З урахуванням наведених висновків, апеляційний суд виснував, що відповідно до чинного законодавства визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню у бухгалтерському обліку.

5.45. Як зазначив апеляційний господарський суд, документами, які підтверджують виконання позивачем зобов`язання з надання послуг, виконання робіт, а також виникнення у відповідача зобов`язання з їх оплати, є акти прийняття надання послуг (виконаних робіт), які є первинними бухгалтерськими документами та засвідчують факт здійснення сторонами господарських операцій і містять інформацію про вартість послуг.

5.46. Колегія суддів зазначає, що відповідач не надав доказів наявності обставин, які свідчать про недостовірність інформації, зазначеної в підписаних сторонами актах наданих послуг, зокрема, щодо відсутності у позивача фізичних, технічних, технологічних можливостей надавати послуги (виконувати роботи) за підписаними сторонами та скріпленими печаткою відповідача актами наданих послуг. При цьому суди попередніх інстанцій з матеріалів справи таких обставин не встановили. Водночас доводи скаржника про те, що позивач не міг виконувати роботи та надавати послуги за договорами, спростовуються частковою оплатою відповідача за виконані роботи.

5.47. Колегія суддів також погоджується з висновком апеляційного суду, що про таку недостовірність не може свідчити зазначення в актах № 4, 5, 6, 7, 9, 10 задвоєних сум вартості наданих робіт / послуг, оскільки така розбіжність у первинних документах у частині вартості послуг усунута сторонами у підписаному ними та скріпленому печаткою самого відповідача без зауважень та заперечень акті звірки взаємних розрахунків за період: жовтень 2024 року - липень 2025 року за договором від 20.10.2024 № 20/10-24, в якому відображено первинні документи із зазначенням вартості робіт / послуг за кожним актом саме в розмірі 650 000,00 грн, і, виходячи з такої вартості, враховуючи часткову сплату за актом № 4 в сумі 300 000,00 грн, сторонами в акті звірки обчислено розмір заборгованості перед позивачем в сумі 4 250 000,00 грн.

5.48. При цьому апеляційний господарський суд урахував, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має значення документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин.

5.49. Разом із тим акт звірки може вважатися доказом у справі на підтвердження певних обставин, зокрема, на підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що в акті звірки розрахунків повинно зазначатися формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акта звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

5.50. Колегія суддів звертає увагу скаржника, що висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18, стосується випадків, коли існують інші, підтверджені належними доказами обставини, які свідчать про те, що роботи за актами наданих послуг не виконувалися. Однак у цьому випадку таких обставин встановлено не було.

5.51. Крім того, оцінюючи підписані директором акти наданих послуг, суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що з урахуванням вимог статті 92 Цивільного кодексу України та пункту 3 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та фіксацію операцій у первинних документах несе керівник підприємства, а якщо директор підписує документи, не перевіряючи їх (покладаючись лише на бухгалтера), це вважається його власною управлінською помилкою або службовою недбалістю і при цьому значний документообіг не є підставою для звільнення керівника від відповідальності. Суди також послалися на пункт 6 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до якого керівник підприємства зобов`язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів, а отже, за внутрішній контроль використання печаток та підписів, у тому числі факсиміле, відповідає виключно керівництво відповідача. Якщо головний бухгалтер порушив процедуру, перевищив повноваження або вчинив неправомірні дії під час використання печаток та підписів, у тому числі факсиміле, це розглядається як внутрішня проблема підприємства відповідача, і контрагент за договором не повинен і не може перевіряти легітимність внутрішніх наказів чи розпоряджень відповідача щодо розподілу обов`язків між директором та бухгалтером. Неправомірні чи помилкові дії директора чи головного бухгалтера відповідача не змінюють та не припиняють зобов`язань перед позивачем за договором. При цьому відповідно до п. 4.2 підписаного сторонами договору саме на замовника покладений обов`язок здійснювати контроль за достовірністю актів про надання послуг виконавцем перед їх підписанням.

5.52. Покликання скаржника на неврахування апеляційним господарським судом висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19 про те, що "первинні документи не є беззаперечним доказом. Навіть за наявності формально ідеальних документів, визначальним є - дослідження економічної суті, реального руху активів та зміни майнового стану" колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки такий висновок відсутній у вказаній постанові. Наведені скаржником твердження є його власним тлумаченням висновків Великої Палати Верховного Суду, а тому доводи скаржника про застосування апеляційним судом норм права без урахування вказаних висновків є необґрунтованими.

5.53. Крім того, скаржник зазначає про порушення судами попередніх інстанцій приписів статей 79, 86, 91, 210, 238, 282 Господарського процесуального кодексу України та неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, від 19.04.2018 у справі № 910/4050/17, від 18.10.2023 у справі № 905/306/17, від 15.07.2021 у справі № 906/172/20.

Зокрема, скаржник вважає, що суди допустили такі порушення приписів процесуального законодавства:

- дослідили копію акта звірки розрахунків з копією підпису за відсутності оригіналу;

- відхилили як докази звіт і висновок аудиторської перевірки;

- відхилили як доказ наказ по підприємству про визнання дефектних актів недійсними;

- порушили вимоги Господарського процесуального кодексу щодо змісту рішень.

5.54. Зокрема, на думку скаржника, суд апеляційної інстанції порушив вимоги частини 6 статті 91 Господарського процесуального кодексу України, а саме дослідив копію акта звірки розрахунків з факсимільним підписом директора ТОВ "Альфа Композіт" без дослідження оригіналу вказаного акта. Крім того, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не призначив експертизу щодо акта звірки розрахунків.

5.55. Відповідно до частини 6 статті 91 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

5.56. Зміст оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду свідчить про те, що відповідач не надав і в матеріалах справи відсутні докази того, що на акті звірки розрахунків від імені директора відповідача проставлено факсимільне відтворення його підпису, а встановити це з наявної у матеріалах справи копії цього документа без спеціальних знань неможливо. При цьому апеляційний суд відзначив, що відповідач до суду першої інстанції не надав висновку експерта із вказаного питання та для його з`ясування не заявляв клопотання про призначення експертизи.

5.57. Разом із цим апеляційний суд зазначив, що обставина проставлення на акті звірки факсимільного відтворення підпису директора відповідача навіть у разі її підтвердження не може свідчити про неналежність та недопустимість цього акта як доказу, тобто про відсутність у такого документа властивості в сукупності з підписаними сторонами актами наданих послуг підтвердити заборгованість відповідача, оскільки акт звірки розрахунків, як і всі акти наданих послуг, скріплено печаткою відповідача, а в матеріалах справи відсутні докази її втрати чи викрадення та вибуття її в інший спосіб з володіння юридичної особи, через що печаткою могла би протиправно скористатися інша особа, відсутні звернення до правоохоронних органів з приводу таких фактів.

5.58. Колегія суддів погоджується з такими висновками апеляційного суду та зазначає, що в цьому випадку у суду не було обов`язку щодо призначення експертизи в цій справі. Натомість відповідач як зацікавлена особа у вирішенні цього спору на свою користь мав право заявити клопотання про призначення експертизи щодо того, чи підписував директор ТОВ "Альфа Композіт" акт звірки розрахунків. Однак, як установив апеляційний суд та підтверджується матеріалами справи, відповідач такого клопотання не заявляв. При цьому суд не зобов`язаний був витребовувати оригінал акта звірки розрахунків, як про це зазначає скаржник. Водночас скаржник мав право заявити відповідне клопотання, чого ним зроблено не було.

5.59. Щодо доводів скаржника про відхилення судами звіту і висновку аудиторської перевірки, то колегія суддів вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки зазначені документи буди досліджені та оцінені апеляційним судом у сукупності з іншими доказами. Зокрема, за висновком апеляційного суду, складений ТОВ "Аудиторська фірма "Горизонталь" звіт від 30.12.2025 про фактичні результати перевірки бухгалтерського і податкового обліку у ТОВ "Альфа Композіт" за період: 2024 рік - 9 місяців 2025 року не спростовує висновку суду про підтвердження реальності господарських операцій за договором від 20.10.2024 № 20/10-24 підписаними сторонами без зауважень та скріпленими печатками відповідача актами наданих послуг та актом звірки розрахунків, оскільки цей звіт аудитора як письмовий доказ не містить інших відомостей, ніж ті, які встановлені судом та про які зазначено (щодо відсутності в актах конкретизації робіт та послуг та наявності в них розбіжностей у вартості цифрами та прописом), а викладена в звіті оцінка аудитора щодо спроможності таких актів підтверджувати реальність господарських операцій не є обов`язковою для суду.

5.60. Оцінюючи наказ директора ТОВ "Альфа Композіт", апеляційний суд виснував, що обставина прийняття директором відповідача на підставі звіту аудитора наказу від 28.01.2026 № 2ФГЛ "Про результати аудиту фінансово-господарської діяльності", згідно з яким бухгалтерії підприємства наказано не враховувати в бухгалтерському обліку акти наданих послуг за договором про надання послуг від 20.10.2024 № 20/10-24 за період: лютий - липень 2025 року та акт звірки взаємних розрахунків за період: жовтень 2024 року - липень 2025 року за договором від 20.10.2024 № 20/10-24, не є такою, що відповідно до чинного законодавства скасовує значення зазначених актів наданих послуг, які підписані сторонами без зауважень та скріплені печаткою відповідача, як первинних документів та не впливає на їх спроможність в сукупності з актом звірки розрахунків підтверджувати реальність відображених в них господарських операцій, і відповідно, спроможність цих документів як доказів підтверджувати заборгованість відповідача.

5.61. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що акти наданих послуг № 4, 5, 6, 7, 9, 10 за договором від 20.10.2024 № 20/10-24, за відсутності обставини, які свідчать про недостовірність інформації, зазначеної у цих первинних документах, в сукупності з актом звірки взаємних розрахунків за період: жовтень 2024 року - липень 2025 року за договором від 20.10.2024 № 20/10-24, в якому ці первинні документи відображені, та усунуто недоліки цих первинних документів у вигляді розбіжності в сумах господарських операцій цифрами та прописом, є належними та допустимими доказами виконання позивачем робіт та надання послуг, які відображені у вказаних актах наданих послуг за період із січня до липня 2025 року в сумі 4 550 000,00 грн та їх часткової оплати відповідачем на суму 300 000,00 грн.

5.62. Отже, колегія суддів не встановила порушення судами попередніх інстанцій приписів статей 79, 86, 91, 210, 238, 282 Господарського процесуального кодексу України та неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, від 19.04.2018 у справі № 910/4050/17, від 18.10.2023 у справі № 905/306/17, від 15.07.2021 у справі № 906/172/20, з огляду на що вказані покликання скаржника є необґрунтованими.

5.63. Крім того, скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат і 3 % річних, не навів детального розрахунку цих сум, що свідчить про неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 21.09.2021 у справі № 910/12474/20, від 27.05.2021 у справі № 910/11832/20, від 10.12.2019 у справі № 904/4330/18, від 04.07.2025 у справі № 908/948/23.

5.64. Проаналізувавши наведені доводи скаржника, колегія суддів зазначає, що постанови Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 910/12474/20, від 27.05.2021 у справі № 910/11832/20 та від 10.12.2019 у справі № 904/4330/18 відсутні в Єдиному державному реєстрі судових рішень, тому такі покликання скаржника є необґрунтованими.

5.65. Водночас постанова Верховного Суду від 04.07.2025 у справі № 908/948/23 не містить висновку, на неврахування якого покликається скаржник.

5.66. Колегія суддів вважає, що відсутність прямої вказівки в рішенні суду про базу та/або арифметичний порядок нарахування жодним чином не свідчить про те, що суди не здійснили перевірки такого розрахунку, зокрема, з огляду на те, що суд апеляційної інстанції зазначив, що перевірив розрахунок позивача та встановив, що він є неправильним. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.03.2026 у справі № 910/13499/24.

5.67. Верховний Суд зауважує, що суд апеляційної інстанції здійснив власний перерахунок заявлених позивачем нарахувань у межах заявленого періоду, визначив правильну суму інфляційних втрат та 3 % річних, які належить стягнути.

5.68. Водночас перевірка такого розрахунку не є завданням Верховного Суду, оскільки встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України).

5.69. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів. Перевірка правильності здійснених судами розрахунків не є завданням та компетенцією Верховного Суду, який перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права, а також дотримання норм процесуального права, на які покликається скаржник у касаційній скарзі, якщо це унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

5.70. Інші доводи скаржника стосуються переоцінки доказів, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України.

5.71. Таким чином, колегія суддів не встановила неправильного застосування судом апеляційної інстанції приписів частини 2 статті 628, статей 638, 843 Цивільного кодексу України, частини 3 статті 180 Господарського кодексу України та порушення приписів статей 79, 86, 91, 210, 238, 282 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновків Верховного Суду. З огляду на це визначені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень із цих підстав.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.72. Касаційна скарга з підстав, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, мотивована тим, що суди попередніх інстанцій допустили істотне порушення норм процесуального права, зокрема статей 79, 86, 91, 210, 238, 282, Господарського процесуального кодексу України, оскільки не дослідили та не надали належної оцінки доказам, які мали вирішальне значення для правильного вирішення спору.

5.73. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

5.74. Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

5.75. Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

5.76. За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів та нез`ясування всіх істотних обставин за умови непідтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.77. Щодо доводів скаржника про те, що особа, яка з`явилася в суд апеляційної інстанції, не була допущена судом до участі у справі як представник відповідача в порядку самопредставництва, колегія суддів зазначає таке.

5.78. Зміст оскаржуваної постанови свідчить про те, що під час розгляду апеляційної скарги в судове засідання до суду апеляційної інстанції від відповідача прибув Штанько В. В. , який на підтвердження своїх повноважень надав: копію наказу директора ТОВ "Альфа Композіт" Терзіна С.О. від 21.07.2026 № 82к/тр, згідно з яким виконання обов`язків директора ТОВ "Альфа Композіт" Терзіна С. О. на час його відсутності у зв`язку з відпусткою 22.07.2026 покладено на Штанька В.В. - юриста підприємства з усіма повноваженнями згідно зі статутом ТОВ "Альфа Композіт", а також надав копію Статуту ТОВ "Альфа Композіт" та витяг з ЄДРПОУ щодо ТОВ "Альфа Композіт". При цьому Штанько В. В. зазначив, що він не є адвокатом.

5.79. Суд апеляційної інстанції, перевіривши повноваження Штанька В. В. , дійшов висновку, що він не надав належних доказів на підтвердження своїх повноважень представляти інтереси відповідача.

5.80. Колегія суддів погоджується з таким висновком апеляційного суду та зазначає, що відповідно до статті 56 Господарського процесуального кодексу України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

5.81. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

5.82. Апеляційний суд установив, що в наданому Штаньком В. В. наказі директора ТОВ "Альфа Композіт" від 21.07.2026 № 82к/тр зазначено про призначення його на певний час виконуючим обов`язки директора ТОВ "Альфа Композіт" з усіма повноваженнями згідно зі Статутом ТОВ "Альфа Композіт". Водночас Статут не містить положень щодо посади виконуючого обов`язки керівника, а його положення про виконавчий орган ТОВ "Альфа Композіт" (пункт 12) таким органом визначають лише директора із наданням йому повноважень представляти ТОВ "Альфа Композіт" в органах судової влади.

5.83. Крім того, суд установив, що у відомостях ЄДРПОУ щодо ТОВ "Альфа Композіт" про керівника та інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, Штанько В. В. також не зазначений.

Отже, Штанько В. В. у апеляційному суді не підтвердив того, що він має право представляти інтереси ТОВ "Альфа Композіт" в порядку самопредставництва, тому доводи скаржника є необґрунованими та спростовуються матеріалами справи.

5.84. Разом із тим слід зазначити, що Штанько В. В. представляв інтереси ТОВ "Альфа Композіт" в суді касаційної інстанції. На підтвердження своїх повноважень він надав, зокрема, витяг ЄДРПОУ, у якому зазначено, що він може діяти як представник без окремого доручення.

5.85. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2024 у справі № 910/16580/23 міститься такий висновок:

"7.36. Здійснюючи тлумачення частини третьої статті 56 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду, доходить висновку, що її формулювання дозволяє виснувати про те, через яких осіб можливе самопредставництво юридичної особи, а також про те, що, окрім керівника і члена виконавчого органу, такими особами можуть бути також інші особи, уповноважені діяти від імені юридичної особи відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту).

7.37. Особа, через яку юридична особа діє на засадах самопредставництва, має підтвердити суду цей свій статус, зокрема шляхом подання документів, вказаних у частині третій статті 56 ГПК України [статут, положення, трудовий договір (контракт)].

Водночас, якщо відповідні відомості щодо особи, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи на засадах самопредставництва, внесені до Єдиного державного реєстру, ці відомості є офіційним та достатнім підтвердженням того, що юридична особа діє в суді через певну особу на засадах самопредставництва (з урахуванням відповідних обмежень повноважень, якщо такі є).

Отже, за наявності інформації щодо такої особи в Єдиному державному реєстрі, у разі подання її суду, відсутності стосовно цього спору, про який повідомлено суду, підстави додатково підтверджувати ці повноваження документами, які за своїм змістом є тими, що визначені частиною третьою статті 56 ГПК України, - статутом, положенням, трудовим договором (контрактом) - відсутні, оскільки суд може покладатись на відомості з Реєстру як на достовірні".

5.86. З урахуванням наведеного висновку Великої Палати Верховного Суду колегія суддів вважає, що Штанько В. В. підтвердив своє право представляти інтереси ТОВ "Альфа Композіт" в порядку самопредставництва на підставі наданого витягу з ЄДРПОУ. Однак у витязі, наданому до суду апеляційної інстанції, відомостей про представника Штанька В. В. не було зазначено, як і в Статуті не було визначено його права діяти на засадах самопредставництва, тому суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права.

5.87. Щодо доводів скаржника про те, що адвокатка Зачепіло З. Я. не могла представляти інтереси позивача, оскільки ордер був виданий на представництво інтересів ФОП Літота О. В. у Господарському суді Полтавської області, а справу розглядав Господарський суд Харківської області, колегія суддів зазначає таке.

5.88. Суд апеляційної інстанції встановив, що 06.11.2025 між позивачем та Адвокатським об`єднанням "Захист" укладено договір про надання адвокатських послуг №23/42085.

5.89. Згідно з пунктом 1.1 вказаного договору позивач у порядку та на умовах, визначених цим договором, дає завдання-доручення, а Адвокатське об`єднання "Захист" зобов`язується надати позивачу юридичні послуги, а саме: надання інформативно-консультативних послуг у питанні звернення до суду щодо стягнення коштів за договорами від 20.10.2024 № 20/10-24 та від 01.04.2025 № 01/04-2025.

5.90. Пунктом 1.2 договору визначено, що цим договором позивач делегує Адвокатському об`єднанню "Захист" (представники якого можуть представляти інтереси позивача відокремлено один від одного) такі права: представляти інтереси позивача у судах України усіх інстанцій та брати участь у судових засіданнях, розробляти правову позицію у справі, складати позовну заяву, підготувати позовні матеріали та подати їх в суд, знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії рішень, ухвал, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення суду, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, знайомитися з матеріалами справи, знайомитися з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, оскаржувати, рішення і ухвали суду, змінювати підставу або предмет позову, збільшувати або зменшувати розмір позовних вимог, відмовитись від позову, визнати позов повністю або частково, пред`явити зустрічний позов, укладати мирову угоду, підписувати за позивача документи та користуватися іншими правами встановленими процесуальним законодавством України тощо.

5.91. Цей договір згідно з пунктом 5.1 вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами й після внесення першої оплати позивачем та діє 3 місяці або до моменту його виконання чи розірвання. Термін дії цього договору продовжується автоматично, якщо жодна зі сторін письмово, дотримуючись правил належного листування, зазначених у пункті 2.4 договору, не вирішила припинити його дію.

5.92. З матеріалів справи суд апеляційної інстанції встановив, що професійну правничу допомогу у цій справі надано позивачу адвокатом Зачепіло З. Я. на підставі ордера серії ВН від 18.11.2025 № 1371236, виданого Адвокатським об`єднанням "Захист".

5.93. Отже, по суті між позивачем і Адвокатським об`єднанням "Захист" був укладений договір про надання правничої допомоги, а таку допомогу від імені Адвокатського об`єднання "Захист" надавала адвокатка Зачепіло З. Я.

5.94. Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги, зокрема, може бути договір про надання правничої допомоги.

5.95. Отже, укладений між позивачем і Адвокатським об`єднанням "Захист" договір підтверджує повноваження адвокатки Зачепіло З. Я. на представництво інтересів позивача, зокрема в Господарскому суді Харківської області. Таким чином, доводи скаржника в цій частині є необґрунтованими.

5.96. Отже, наведені ТОВ "Альфа Композіт" підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваної постанови із цих підстав.

5.97. За результатами перегляду оскаржуваної постанови в касаційному порядку Верховний Суд дійшов висновку про правильність кваліфікації спірних правовідносин апеляційним господарським судом із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Тому в цьому випадку відсутні правові підстави для скасування чи зміни постанови господарського суду апеляційної інстанції, що оскаржується.

5.98. Оскільки за результатами касаційного перегляду судових рішень у цій справі Верховний Суд дійшов висновку про залишення без змін постанови суду апеляційної інстанції, то заява ТОВ "Альфа Композіт" про поворот виконання рішення Господарського суду Харківської області від 06.05.2026, зміненого постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2026 у справі № 917/2216/25, та про забезпечення повороту виконання судового рішення і наказу у справі № 917/2216/25 не підлягає задоволенню.

5.99. Крім того, деякі доводи скаржника зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судом апеляційної інстанції при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками апеляційного господарського суду, які покладені в основу оскаржуваної постанови.

5.100. Верховний Суд також зазначає, що інші доводи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, уже встановлених апеляційним господарським судом, та переоцінки вже оцінених ним доказів у справі, а тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.3. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.4. З урахуванням меж перегляду справи в суді касаційної інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків апеляційного господарського суду, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

7. Судові витрати

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Композіт" залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2026 у справі № 917/2216/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак