Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №758/18719/25 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/18719/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року м. Київ

Подільський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді - Якимець О. І.,

за участю секретаря судового засідання - Карпишиної К.С.,

учасників справи:

позивача - ОСОБА_1 ,

відповідача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3 ,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба в справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, про встановлення факту самостійного утримання та виховання дітей,

в с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача просить суд:

- встановити факт самостійного утримання та виховання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 батьком.

В обґрунтування позовних вимог вказується, що 26.08.2009 між сторонами було укладено шлюб. В шлюбі у них народилось двоє дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 30.07.2019 шлюб між сторонами було розірвано.

Зі слів позивача, після розірвання шлюбу, відповідачка самоусунулася від виховання та утримання своїх дітей та створила нову сім`ю, а діти від їхнього шлюбу залишились на повному утриманні та вихованні батька (позивача).

У позові зазначається, що відповідно до судового наказу Подільського районного суду м. Києва від 03.07.2020 по справі № 758/5207/20 стягнуто з відповідачки на користь позивача аліменти на утримання дітей.

Також у позові стверджується:

- 25.06.2025 державним виконавцем Подільського ВДВС у м. Києві ВП № 62522663 було винесено постанову про накладення штрафу на відповідачку за наявність заборгованості зі сплати аліментів сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки;

- 15.10.2025 року було відкрито виконавче провадження № 79312584 про стягнення з відповідачки пені за несвоєчасну сплату аліментів в розмірі майже сто тисяч гривень;

- 14.11.2025 року було відкрито виконавче провадження № 79312773 про стягнення з відповідачки пені за несвоєчасну сплату аліментів в розмірі майже двадцять п`ять тисяч гривень;

Як вказується у позові, відповідно до довідки виданої виконавцем від 14.11.2025 року розмір заборгованості зі сплати аліментів складає 315 651,13 грн. Цей факт, на думку позивача підтверджує, що діти перебувають на його повному утриманні.

Зауважується, що 05.08.2024 Подільським районним судом м. Києва по справі №758/6374/24 було винесено постанову, якою відповідачку визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 183-1 КУпАП (не сплата аліментів).

Також звертається увага на те, що 05.01.2024 року рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області було встановлено місце проживання дітей з батьком. При винесенні рішення суд керувався зібраними доказами по справі та дійшов вірного висновку щодо визначення місця проживання дітей із батьком, опираючись на встановлені обставини, факти та рекомендації певних органів.

Позивач стверджує, що встановлення факту самостійного виховання та утримання дітей є важливим для нього, оскільки від цього залежить виникнення та/або зміна ряду його особистих та майнових прав, а також впливатиме на права та інтереси дітей та інших членів сім`ї. Також факт самостійного виховання та утримання неповнолітніх дітей необхідно встановити з метою отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

26.02.2026 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення в яких останній вказує, що сьогодні, в умовах воєнного стану, діти позбавлені емоційного спокою через постійні повітряні тривоги та перебуванні в укритті, замість повноцінного навчання та відпочинку в цілому.

Позивач звертає увагу на те, що відповідно до вимог законодавства, військовозобов`язані чоловіки не мають права перетинати державний кордон без законних на те підставах, але є випадки, коли і жінка не може виїхати за кордон за певними причинами, наприклад такими, як у відповідачки - боржник зі сплати аліментів. Тому, державний виконавець і обмежив її у перетині кордону.

Проте, як зауважується у поясненнях, в разі задоволення даного позову, позивач отримує таку можливість і відвезе дітей на відпочинок, маючи для цього усе необхідне, в тому числі і матеріальні блага. Саме це підтверджує, що у позивача є діюча бронь на підприємстві на якому працює, і даний позов не є метою уникнення військової служби.

До суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказується, що між сторонами відсутній спір щодо виховання та утримання дітей, місце проживання дітей визначено згідно рішення суду, відповідачка має встановлений графік побачень з дітьми та надає посильну для неї матеріальну допомогу.

У відзиві звертається увага на те, що відповідно до розпорядження Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 27.03.2020 відповідачці встановлено графік побачень з дітьми, який вона дотримується. Водночас, наголошується, що старший син ОСОБА_6 , через вплив батька, не бажає спілкуватися з матір`ю, вказану обставину відповідачка прийняла з болем, однак вважає, що психоемоційний стан дитини є для неї важливим та не примушує дитину до зустрічей.

Відповідач зауважує, що наявна заборгованість зі сплати аліментів не свідчить про невиконання чи неналежне виконання нею своїх батьківських обов`язків, а тому не може бути підставою для встановлення заявленого позивачем факту.

Акцентується, що відповідачка не позбавлена батьківських прав відносно своїх дітей та не має наміру ухилятися чи самоусуватися від своїх батьківських обов`язків.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 27.11.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, вирішено розглядати справу за правилами загального провадження.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 22.05.2026 підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті.

У судовому засіданні від 21.09.2026 позивач підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити. Відповідач та її представник заперечували проти позову.

Під час судового розгляду справи здійснювалось фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що за час шлюбу у сторін народилося двоє дітей: син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується долученою до матеріалів справи копією повторно виданого свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 10.05.2019; син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується долученою до матеріалів справи копією повторно виданого свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 10.05.2019.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Подільського районного суду міста Києва від 30.07.2019 у справі № 758/5101/19 шлюб між ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4 було розірвано.

Судовим наказом від 10.06.2020 у справі № 758/5307/20 з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини заробітку боржника, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12.05.2020 і до досягнення дітей повноліття.

Заочним рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 05.01.2024 в справі № 758/6241/22 визначено місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з їх батьком ОСОБА_1 , народженим ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою реєстрації їх місця проживання, яка на день ухвалення цього рішення є АДРЕСА_1 .

Розпорядженням Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 27.03.2020 вирішено питання щодо участі матері ОСОБА_9 у вихованні малолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, виданого Подільським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, що складено на підставі судового наказу № 758/5307/20 від 03.07.2020, вбачається, що ОСОБА_2 станом на 01.11.2025 має заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 315 651,13 грн.

Постановою Подільського районного суду міста Києва від 05.08.2024 у справі № 758/6374/24 ОСОБА_10 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 183-1 КУпАП. Вирішено звільнити ОСОБА_10 від адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 183-1 КУпАП за малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення і обмежитись усним попередження. Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_10 за ч. 1 ст. 183-1 КУпАП вирішено закрити.

Позивачем до матеріалів справи також долучено: Характеристику учня 9-А класу ліцею № 14 імені українського професора ОСОБА_11 Оболонського району м. Києва ОСОБА_4 , в якій зазначено, останній з 8-го класу зарекомендував себе як учень із порушенням дисципліни, проте на зауваження педагогів реагує адекватно; у спілкуванні з однокласниками підтримує дружні стосунки, однак у житті класного колективу участі майже не бере. Також вказано, що ОСОБА_6 виховується батьком - ОСОБА_1 , який активно співпрацює з класним керівником, бере учать у батьківських зборах, своєчасно реагує на звернення та рекомендації класного керівника; роздруківку з Резерв+, з якої вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 має відстрочку (бронювання) до 26.01.2027.

Стороною відповідача до справи долучено докази оплати за ВП 62522663 від 16.02.2021 та фотографії.

В матеріалах справи наявна Характеристика учня 6-Б класу ліцею № 14 імені С.Ф. Грушевського м. Києва ОСОБА_5 , в якій зазначено, що батьки приділяють увагу вихованню сина, цікавляться навчанням. Реагують на зауваження вчителів. Повідомляють вчасно про відсутність дитини на уроках. Батько завжди відвідує батьківські збори. Мама приходила до школи, цікавилась проблемами ОСОБА_12 .

У судовому засіданні 18 червня 2026 року заслухано думку малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за участю психолога Служби у справах дітей та сім`ї Подільської районної в м. Києві державної адміністрації без присутності сторін та їхніх представників. Діти повідомили, що на даний час проживають із батьком. Розповіли, що батько про них піклується, перевіряє уроки; вони ходять до школи та після школи грають у теніс; літні канікули проводять із батьком; на запитання чи хотіли би підтримувати спілкування із матір`ю, молодший син відповів, що із матір`ю він спілкується та проводить з нею вільний час, кожного тижня бачиться, також спілкується із своїм маленьким братиком, якого мама доглядає; старший син - зазначив, що на даний час спілкування із матір`ю не підтримує.

Частиною 1 ст. 316 ЦПК України визначено, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Тлумачення наведеної норми свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.

З аналізу зазначеної норми цивільного права слідує, що правова природа справ окремого провадження є те що відсутній спір про право, предметом якого є установлення юридичного факту чи певної обставини.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Принципом верховенства права, визнається, що людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Під утриманням фізичної особи слід розуміти кошти та інші засоби, що видаються комусь для забезпечення його існування.

Сімейний кодекс України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів. Регулювання сімейних відносин здійснюється цим Кодексом з метою: зміцнення сім`ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб; утвердження почуття обов`язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім`ї; побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки; забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку (ст. 1 СК України).

Відповідно до ч. 1, абз. 3 ч. 2 ст. 3 СК України сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

В розумінні ч. 2 ст. 6 СК України малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років.

Частиною 1 ст. 18 СК України визначено, що кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу.

У ст. 141 СК України наголошується, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

В ст. 150 СК України законодавець закріпив обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини. Зокрема батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

У відповідності ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

У ст. 155 СК України наголошується, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

В ст. ст. 1, 2, 5 та 9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Україною 27.02.1991 року зазначено, що дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку, якщо за законом, застосовуваним до даної особи, вона не досягає повноліття раніше. Держави-учасниці поважають і забезпечують всі права, передбачені цією Конвенцією, за кожною дитиною, яка перебуває в межах їх юрисдикції, без будь-якої дискримінації незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров`я і народження дитини, її батьків чи законних опікунів або яких-небудь інших обставин. Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів для забезпечення захисту дитини від усіх форм дискримінації або покарання на підставі статусу, діяльності, висловлюваних поглядів чи переконань дитини, батьків дитини, законних опікунів чи інших членів сім`ї. Держави-учасниці поважають відповідальність, права і обов`язки батьків і у відповідних випадках членів розширеної сім`ї чи общини, як це передбачено місцевим звичаєм, опікунів чи інших осіб, що за законом відповідають за дитину, належним чином управляти і керувати дитиною щодо здійснення визнаних цією Конвенцією прав і робити це згідно зі здібностями дитини, що розвиваються. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Під час будь-якого розгляду згідно з пунктом 1 цієї статті всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у розгляді та викладати свою точку зору. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У ст. ст. 1, 7 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25.01.1996 року, ратифіковано Україною 03.08.2006 року, набрала чинності в Україні 01.04.2007 року, акцентовано, що ця Конвенція застосовується до дітей, які не досягли 18-річного віку. Предметом цієї Конвенції є - у найвищих інтересах дітей - підтримка їхніх прав, надання дітям процесуальних прав та сприяння здійсненню ними цих прав шляхом забезпечення становища, при якому діти особисто або через інших осіб чи органи поінформовані та допущені до участі в розгляді судовим органом справ, що їх стосуються. Для цілей цієї Конвенції розгляд судовим органом справ, що стосуються дітей, визнається розглядом сімейних справ, зокрема тих, що пов`язані зі здійсненням батьками своєї відповідальності, наприклад стосовно місця проживання дітей і доступу до них. Під час розгляду справ, що стосуються дитини, судовий орган діє швидко для уникнення будь-яких невиправданих зволікань, а швидке виконання прийнятих рішень повинно бути забезпечене відповідною процедурою. У термінових випадках судовий орган при необхідності має повноваження приймати рішення, які підлягають негайному виконанню.

З аналізу перелічених норм права слідує, що на суд покладено обов`язок захисту прав та інтересів дитини, створення необхідних умов її розвитку (в разі виникнення спору між батьками), право знати про своїх батьків та користуватися їх турботою, право не бути розлученими з батьками, право на належне піклування з боку батьків, право на проживання з батьками (в разі припинення шлюбних відносин) тобто комплексного захисту їх інтересів.

Згідно ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини. Якщо орган опіки та піклування або суд визнав, що жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, на вимогу баби, діда або інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бути передана комусь із них. Якщо дитина не може бути передана жодній із цих осіб, суд на вимогу органу опіки та піклування може постановити рішення про відібрання дитини від особи, з якою вона проживає, і передання її для опікування органу опіки та піклування.

Частини 2 та 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» наголошують на тому, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно частин 1 та 2 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Ч. 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» вказує на те, що батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Факти, що мають юридичний характер - це факти, з якими закон пов`язує виникнення, зміну або припинення правовідносин.

Під вихованням фізичної особи слід розуміти систему заходів, спрямованих на фізичний розвиток, зміцнення здоров`я, формування рухових навичок та підвищення працездатності людини. Воно забезпечує гармонійний розвиток особистості та включає використання фізичних вправ, природних сил і гігієнічних факторів.

Під утриманням фізичної особи слід розуміти фінансову залежність людини від іншої особи (годувальника), коли допомога від неї є основним або єдиним джерелом існування. Утриманцями можуть бути непрацездатні члени сім`ї (діти, пенсіонери, особи з інвалідністю), які потребують матеріальної підтримки для життя.

У ст. 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Статтею 141 СК України встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу. Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (ст. 164 СК України).

Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, на підставі яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

Сімейним кодексом України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини.

Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

У частині першій статті 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом, як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2024 року у справі №201/5972/22 (провадження N 14-132цс23), а також Верховним Судом у постановах від 14 січня 2026 року у справі N 507/2828/24 (провадження N 61-14056св25), від 11 лютого 2026 року у справі N 396/2423/24 (провадження N 61-11434св25), від 25 березня 2026 року у справі N 161/1337/25 (провадження N 61-13451св25), від 23 квітня 2026 року у справі N 578/622/24 (провадження N 61-77св26) та інших.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як слідує з матеріалів цивільної справи позивач не надав суду належних і допустимих доказів ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків, а проживання матері окремо від дітей не свідчить про те, що вона самоусунулась від виховання та утримання дитей, і не звільняє її від батьківських обов`язків, а також зважаючи на те, що між відповідачем та дитиною ОСОБА_5 наявний стійкий емоційний зв`язок, суд приходить до висновку про відсутність підстав для встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини позивачем.

Встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини одним із батьків перш за все передбачає доведення не лише факту проживання дитини разом із цим із батьків, а й існування таких обставин, за яких інший із батьків фактично не бере участі у вихованні та утриманні дитини або ухиляється від виконання відповідних батьківських обов`язків.

Сам собою факт проживання дітей разом із батьком, а також визначення місця проживання дітей з батьком, та їх утримання не є достатнім доказом того, що позивач самостійно виховує та утримує дитину у розумінні заявленої позовної вимоги.

Крім того, матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що відповідачка ухиляється від участі у вихованні дитини, не здійснює жодного матеріального забезпечення дитини або фактично припинила виконання своїх батьківських обов`язків.

Суд зазначає, що для встановлення такого факту мають бути доведені обставини, які свідчать про фактичне невиконання іншим із батьків своїх обов`язків щодо дітей.

Ураховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для встановлення факту самостійного виховання та утримання позивачем дітей.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, отже судовий збір, сплачений позивачем при подачі позову, відшкодуванню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-80, 259, 265, 273, 280-284, 354, ЦПК України, суд

у х в а л и в:

у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба в справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, про встановлення факту самостійного утримання та виховання дітей - відмовити.

Судовий збір сплачений позивачем при зверненні до суду із позовом - покласти на позивача.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

третя особа Служба в справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, місцезнаходження - місто Київ, вулиця Борисоглібська, будинок № 14, код ЄДРПОУ 37393756.

Повний текст судового рішення, з урахуванням перебування судді на лікарняному, складено та підписано 14.10.2026.

Суддя О. І. Якимець