Рішення від 16 вересня 2024 р. у справі №757/30110/21-ц — Печерський районний суд міста Києва

Суд: Печерський районний суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:

Дата: 16 вересня 2024 р.

Справа: №757/30110/21-ц

Суддя: Григоренко І. В.

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 757/30110/21-ц

пр. 2-2129/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді Григоренко І.В.,

при секретарі: Андрієнко І.І.,

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача-1: ОСОБА_2 ,

представника відповідача-2: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Компанії «FACEBOOK, INC» про спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3 ) звернулась до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_4 (далі - відповідач-1, ОСОБА_4 ), компанії «FACEBOOK, INC» (далі - відповідач-2, компанія «FACEBOOK, INC»), в якому просила:

1. визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_3 , оприлюднену та поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 на сторінці під назвою « ОСОБА_5 (ОСОБА_5) в соціальній мережі Facebook інформацію в публікації за назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розміщену за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 , наступного змісту:

«Началось все с захвата моего помещения, потом оказалось что все имущество вывезено в неизвестном направлении, далее следовали несколько месяцев преследования, которое окончилось поджогом второго магазина. … Всему виной стал один киевский псевдо-бизнесмен, а на самом деле простой бандит - ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 Именно он первым набрал меня с захвата, именно он проводил переговоры, в качестве нового владельца, именно он финансировал все вышесказанное беззаконие (для тех, кто сомневается в его причастности прилагаю ссылку на документы и аудио файл встречи, где мы якобы договорились ІНФОРМАЦІЯ_6. Конечно, ОСОБА_7 попытался умыть руки, ведь помещение было фактически продано не ему, а его секретарше - ОСОБА_3. Но я обожаю делать бандитов известными, да и правда на моей стороне, поэтому я вышла в публичную плоскость, где мои коллеги и друзья журналисты поддержали десятками публикаций.»;

«Ну да ладно, ныне сложно коммуницировать с властью, особенно учитывая, что секретарша-уголовница стала помощником депутата от «Слуги народа» ОСОБА_8 , а безнаказанность агрессоров стало нормой в нашей стране.».

2. визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_3 , оприлюднену та поширену у зверненні ОСОБА_4 до депутатської фракції політичної партії «Слуга народу» інформацію наступного змісту:

«Хочу зауважити, що розслідування у справі № 12018100090002183 ведеться мляво та за майже 3 роки з моменту відкриття провадження, змінилося три слідчих. Нехтуючи наявністю фактів, що підтверджують скоєний злочин громадянкою ОСОБА_3 , слідчі двічі закривали справу.»;

«А також, прошу Вас, посилаючись на Статтю 5.2. Обов`язковість повідомлення народного депутата України Закону № 1519-IV від 19.02.2004 року, прокоментувати відповідність громадянки ОСОБА_3 посаді, що вона займає у Верховній Раді України в якості офіційного працевлаштованого помічника народного депутата України».

3. зобов`язати ОСОБА_4 протягом 10 (десяти) календарних днів з дня набрання законної сили рішення суду спростувати в такий самий спосіб, яким було поширено наступну інформацію:

«Началось все с захвата моего помещения, потом оказалось что все имущество вывезено в неизвестном направлении, далее следовали несколько месяцев преследования, которое окончилось поджогом второго магазина. … Всему виной стал один киевский псевдо-бизнесмен, а на самом деле простой бандит - ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 Именно он первым набрал меня с захвата, именно он проводил переговоры, в качестве нового владельца, именно он финансировал все вышесказанное беззаконие (для тех, кто сомневается в его причастности прилагаю ссылку на документы и аудио файл встречи, где мы якобы договорились ІНФОРМАЦІЯ_6. Конечно, ОСОБА_7 попытался умыть руки, ведь помещение было фактически продано не ему, а его секретарше - ОСОБА_3. Но я обожаю делать бандитов известными, да и правда на моей стороне, поэтому я вышла в публичную плоскость, где мои коллеги и друзья журналисты поддержали десятками публикаций.»;

«Ну да ладно, ныне сложно коммуницировать с властью, особенно учитывая, что секретарша- уголовница стала помощником депутата от «Слуги народа» ОСОБА_8 , а безнаказанность агрессоров стало нормой в нашей стране.»

«Хочу зауважити, що розслідування у справі № 12018100090002183 ведеться мляво та за майже 3 роки з моменту відкриття провадження, змінилося три слідчих. Нехтуючи наявністю фактів, що підтверджують скоєний злочин громадянкою ОСОБА_3 , слідчі двічі закривали справу.»;

«А також, прошу Вас, посилаючись на Статтю 5.2. Обов`язковість повідомлення народного депутата України Закону № 1519-IV від 19.02.2004, прокоментувати відповідність громадянки ОСОБА_3 посаді, що вона займає у Верховній Раді України в якості офіційного працевлаштованого помічника народного депутата України».

4. стягнути з ОСОБА_4 на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 10 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на сторінці « ОСОБА_5 (ОСОБА_5) у соціальній мережі Facebook було опубліковано статтю під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з недостовірною інформацію. Автором матеріалу є відповідач, яка під час характеристики позивача використовувала такі висловлювання:

«Началось все с захвата моего помещения, потом оказалось что все имущество вывезено в неизвестном направлении, далее следовали несколько месяцев преследования, которое окончилось поджогом второго магазина. … Всему виной стал один киевский псевдо-бизнесмен, а на самом деле простой бандит - ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 Именно он первым набрал меня с захвата, именно он проводил переговоры, в качестве нового владельца, именно он финансировал все вышесказанное беззаконие (для тех, кто сомневается в его причастности прилагаю ссылку на документы и аудио файл встречи, где мы якобы договорились ІНФОРМАЦІЯ_6. Конечно, ОСОБА_7 попытался умыть руки, ведь помещение было фактически продано не ему, а его секретарше - ОСОБА_3. Но я обожаю делать бандитов известными, да и правда на моей стороне, поэтому я вышла в публичную плоскость, где мои коллеги и друзья журналисты поддержали десятками публикаций.»;

«Ну да ладно, ныне сложно коммуницировать с властью, особенно учитывая, что секретарша- уголовница стала помощником депутата от «Слуги народа» ОСОБА_8 , а безнаказанность агрессоров стало нормой в нашей стране.» .

Окрім цього, відповідач, продовжуючи діяти з метою нанесення максимальної шкоди діловій репутації позивача, у березні 2021 року направила звернення до керівника фракції «Слуга народу» та народного депутата України ОСОБА_9 , у якому зазначила наступне:

«Питання вашого втручання в ситуацію набуває актуальності, зважаючи на факт офіційного працевлаштування громадянки ОСОБА_3 на посаді помічника народного депутата України ОСОБА_9 . На сьогоднішній день в Солом`янському управлінні поліції м. Києва відкрите кримінальне провадження № 12018100090002183 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України. В зазначеному провадженні фігурує громадянка ОСОБА_3 .»;

«Хочу зауважити, що розслідування у справі № 12018100090002183 ведеться мляво та за майже 3 роки з моменту відкриття провадження, змінилося три слідчих. Нехтуючи наявністю фактів, що підтверджують скоєний злочин громадянкою ОСОБА_3 , слідчі двічі закривали справу.»;

«А також, прошу Вас, посилаючись на Статтю 5.2. Обов`язковість повідомлення народного депутата України Закону № 1519-IV від 19.02.2004 року, прокоментувати відповідність громадянки ОСОБА_3 посаді, що вона займає у Верховній Раді України в якості офіційного працевлаштованого помічника народного депутата України».

Позивач вважає, що поширена відповідачем-1 інформація про її начебто протиправні діяння є неправдивою, принижує її честь, гідність та ділову репутацію, а відтак підлягає спростуванню. Окрім цього, розповсюдження відповідачем недостовірної інформації щодо позивача завдало їй моральної шкоди, яку вона оцінює у 10 000, 00 грн. Посилаючись на вказані обставини, на підставі ст. ст. 32, 68 Конституції України, ст.ст. 270, 275, 277, 297, 299 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позивач звернулася до суду з указаним позовом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.06.2021 року, справу було розподілено та 08.06.202021 року передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.

На виконання ч. 6 ст. 187 ЦПК України, 10.06.2021 року судом було зроблено запит до органу реєстрації місця перебування та місця проживання відповідача-1 щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) таких фізичних осіб.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16.06.2021 року позовну заяву ОСОБА_3 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

17.09.2021 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Федоришина О.О. надійшла заява про усунення недоліків та позовна заява у новій редакції.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23.09.2021 року в порядку загального позовного провадження відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Компанії «FACEBOOK, INC» про спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди, підготовче засідання у справі призначено на 01.03.2022 року.

01.03.2022 року справу знято зі складу у зв`язку із перебуванням головуючого судді у відпустці, та підготовче засідання призначено на 30.08.2022 року.

29.08.2022 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача-1 - адвоката Павлової Н.Є. надійшов відзив на позовну заяву, який було передано головуючому судді 30.08.2022 року, у якому остання просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Оскільки, позивач використовує цивільне судочинство з метою уникнення негативних наслідків за кримінальним та кримінально-процесуальним законом. Позивач обґрунтовує позов неналежними та недопустимими доказами, надає інформацію вибірково. Висновок експерта № 15021 за результатами проведення семантико-текстуального дослідження за заявою ОСОБА_10 від 13.05.2021 року, є недопустимим доказом, оскільки він стосується поширення негативної інформації про ОСОБА_10 , який не надав згоди на розголошення його змісту третім особам і не надав експертам весь обсяг даних для дослідження. Окрім цього, позов пред`явлено до неналежного відповідача.

30.08.2022 року секретарем судових засідань ОСОБА_12 складено довідку про неналежне функціонування системи аудіофіксації (системи «Акорд»), у зв`язку із чим запис підготовчого засідання не зберігся з технічних причин, наступне підготовче засідання призначено на 12.12.2022 року.

18.10.2022 року на електрону пошту Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача-1 - адвоката Павлової Н.Є. надійшла заява про припинення повноважень представників.

12.12.2022 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Покотило М.Б., надійшла відповідь на відзив.

Окрім цього, 12.12.2022 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Покотило М.Б., надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12.12.2022 року відповідь на відзив представника позивача у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , компанії «FACEBOOK, INC» про спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди повернуто представнику позивача без розгляду.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12.12.2022 року, у зв`язку із задоволенням клопотання представника позивача, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 198 ЦПК України, підготовче засідання було відкладено до 16.03.2023 року.

26.01.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Покотило М.Б., надійшло клопотання про поновлення пропущеного строку на подання відповіді на відзив; відповідь на відзив та додаткові пояснення, у яких остання позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити. Відповідач-1 є автором оскаржуваної інформації під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2» від 24.02.2021 року та звернення до депутатської фракції політичної партії «Слуга народу», тому твердження представника відповідача-1 щодо неналежно відповідача у справі є такими, що не заслуговують на увагу.

16.03.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Новосьолової Ю.С. надійшла заява про розгляд справи, призначеної на 16.03.2023 року, без фіксування технічними засобами.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16.03.2023 року підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , компанії «FACEBOOK, INC» про спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди закрито та справу призначено до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні на 15.06.2023 року.

15.06.2023 року справу знято зі складу, у зв`язку із оголошенням повітряної тривоги у м. Києві, та судове засідання призначено на 25.09.2023 року.

25.09.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Покотило М.Б. надійшла заява про розгляд справи, призначеної на 25.09.2023 року, без фіксування технічними засобами.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25.09.2023 року, у зв`язку із неявкою відповідачів, відповідно до ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було було відкладено до 14.12.2023 року.

10.10.2023 року на електронну пошту Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача-1 - адвоката Павлової Н.Є. надійшло клопотання про розгляд справи без їх участі, у якому остання просила у задоволенні позову відмовити, яке було передано головуючому судді 16.10.2023 року.

14.12.2023 року справу знято зі складу, у зв`язку із оголошенням повітряної тривоги у м. Києві, та судове засідання призначено на 04.04.2024 року.

04.04.2024 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Федоришина О.О. надійшло клопотання про долучення додаткових доказів.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04.04.2024 року, у зв`язку із першою неявкою позивача та його представника, відповідно до ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 18.06.2024 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18.06.2024 року, у зв`язку із неявкою позивача та його представника, відповідно до ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 17.09.2024 року.

17.09.2024 року на електронну пошту Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача-1 - адвоката Павлової Н.Є. надійшли письмові пояснення, у яких остання просила у задоволенні позову відмовити. Позивач заявляє вимогу про спростування інформації у листі до народного депутата, однак відповідачем зазначено Facebook, тому позивачем обрано неналежний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови у позові.

В судове засідання 17.09.2024 року з`явилися представник позивача та представник відповідача-1. Представник відповідача-2 в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Частиною 1 ст. 223 ЦПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що представник відповідача-2 повідомлений про дату, час і місце судового засідання належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги з викладених у позовній заяві та відповіді на відзиви підстав та просила їх задовольнити.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечувала з викладених у відзиві та письмових поясненнях підстав та просила в позові відмовити.

Вислухавши вступне слово представника позивача, представника відповідача-1, дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на сторінці « ОСОБА_11 у соціальній мережі Facebook було опубліковано статтю під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », у якій вказано (уривки):

« Началось все с захвата моего помещения, потом оказалось что все имущество вывезено в неизвестном направлении, далее следовали несколько месяцев преследования, которое окончилось поджогом второго магазина. … Всему виной стал один киевский псевдо-бизнесмен, а на самом деле простой бандит - ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 Именно он первым набрал меня с захвата, именно он проводил переговоры, в качестве нового владельца, именно он финансировал все вышесказанное беззаконие (для тех, кто сомневается в его причастности прилагаю силку на документы и аудио файл встречи, где мы якобы договорились ІНФОРМАЦІЯ_6. Конечно, ОСОБА_7 попытался умыть руки, ведь помещение было фактически продано не ему, а его секретарше - ОСОБА_3. Но я обожаю делать бандитов известными, да и правда на моей стороне, поэтому я вышла в публичную плоскость, где мои коллеги и друзья журналисты поддержали десятками публикаций.»;

«Ну да ладно, ныне сложно коммуницировать с властью, особенно учитывая, что секретарша- уголовница стала помощником депутата от «Слуги народа» ОСОБА_8 , а безнаказанность агрессоров стало нормой в нашей стране.», що підтверджується копією скріншотом вказаної публікації (том 1, а.с. 64).

Як визначено у ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 3 Конституції України, статтею 297 ЦК України передбачено, що кожен має право на повагу до його честі і гідності. Честь і гідність фізичної особи є недоторканними. У разі порушення цих прав фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її честі і гідності.

У ст. 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно ч. 1 ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Відповідно до ст. 277 ЦК України, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростування, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно ст. 299 ЦК України, фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про інформацію», ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

У свою чергу фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

Тлумачення ст. 277 ЦК України дає підстави для висновку, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування.

Відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦК України, спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.

Крім того, у п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що при поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12.02.2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність приватного життя.

Зокрема, у названій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_3 посилалася на те, що поширена відповідачем-1 інформація на сторінці «ОСОБА_4 у соціальній мережі Facebook про її начебто протиправні діяння є неправдивою, принижує її честь, гідність та ділову репутацію, а відтак підлягає спростуванню.

Так, матеріалами справи підтверджено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на сторінці « ОСОБА_11 у соціальній мережі Facebook було опубліковано статтю під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », яка була загальнодоступною публікацією.

Оскільки ОСОБА_3 є публічною особою, отже, межа допустимої критики щодо неї є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Відтак, оспорювана інформація щодо ОСОБА_3 є оціночними судженням та не може бути перевіреною на предмет її відповідності.

З урахуванням обставин справи та контексту всієї поширеної інформації щодо позивача, поширена інформація не містила безспірних тверджень про достовірні факти, а ґрунтувалася на інформації, що містила оціночні судження і стосувалася критики особи та дій позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 102 ЦПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Так, згідно з висновком експерта № 15021, складеним ТОВ «Київський експертно-дослідницький цент» від 13.05.2021 року, проведено семантико-текстуальне дослідження публікації «ІНФОРМАЦІЯ_2», розміщеної на сторінці «ОСОБА_4» у Facebook на наявність негативної інформації щодо особи ОСОБА_10 (том 1, а.с. 69-81).

Отже, суд не бере до уваги висновок експерта № 15021 як недопустимий доказ у справі, оскільки предметом якого, є поширення негативної інформації про особу ОСОБА_10 , а не позивача.

Щодо позовних вимог про визнання недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_3 інформацію, оприлюднену та поширену у зверненні ОСОБА_4 до депутатської фракції політичної партії «Слуга народу», слід зазначити наступне.

Так, в матеріалах справи міститься звернення ОСОБА_4 до депутатської фракції політичної партії «Слуга народу», у якому зазначила наступне:

«Хочу зауважити, що розслідування у справі № 12018100090002183 ведеться мляво та за майже 3 роки з моменту відкриття провадження, змінилося три слідчих. Нехтуючи наявністю фактів, що підтверджують скоєний злочин громадянкою ОСОБА_3 , слідчі двічі закривали справу.»;

«А також, прошу Вас, посилаючись на Статтю 5.2. Обов`язковість повідомлення народного депутата України Закону № 1519-IV від 19.02.2004 року, прокоментувати відповідність громадянки ОСОБА_3 посаді, що вона займає у Верховній Раді України в якості офіційного працевлаштованого помічника народного депутата України» (том 1, а.с. 65-66).

У постанові Верховного Суду у складі суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.04.2019 року, справа № 757/4403/16-ц (провадження № 61-19243св18), зазначено, що недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної і юридичної особи» передбачено, що при розгляді таких справ суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто, доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто, позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Так, за змістом ст. 277 ЦК України та ст. 81 ЦПК України, обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Проте в матеріалах справи відсутні докази того, що вказане звернення було направлене та отримане адресатом. Крім того, на самому зверненні відсутня дата його складання.

Відтак, позивачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження факту поширення спірної інформації поза межі особистого листування.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як визначено у ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, позивач не довела факту поширення про неї негативної та недостовірної інформації, яка принижує її честь, гідність та ділову репутацію, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн., суд зазначає що, оскільки позовні вимоги про стягнення з відповідачів на користь позивача компенсації завданої моральної шкоди є похідними від вимог про захист честі, гідності та ділової репутації, та через відсутність будь-яких доказів на підтвердження вчинення відповідачами незаконних дій, ненадання жодного належного і допустимого доказу спричинення їй моральної шкоди внаслідок дій чи бездіяльності саме відповідачів та розміру такої шкоди, вказані позовні вимоги також не підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд вважає, позовні вимоги ОСОБА_3 про спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Як визначено у ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, то питання щодо розподілу судового збору судом не вирішується, а відповідачами не надано належних доказів на підтвердження понесення судових витрат.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 3, 32 Конституції України, ст. 30 Закону України «Про інформацію», ст. ст. 11, 15, 16, 277, 297, Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-81, 133-141, 259, 263-265, 273, 352-355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Компанії «FACEBOOK, INC» про спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Позивач: ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач-1: ОСОБА_4 , АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач-2: Компанія «FACEBOOK, INC» (Фейсбук Інкорпорейтед), м. Менло-Парк, вул. Хакер-уей, 1, штат Каліфорнія, США (1 Hacker Way, Menlo Park, CA 94025, USA), інші дані невідомі.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 21.01.2025 року.

Суддя І.В. Григоренко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua